Ухвала суду № 49345702, 21.03.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р. Справа № 7365/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Гулида Р.М.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 фірми «Кондор-Плюс» до ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Волинської обл. про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

30.10.2009р. позивач ОСОБА_2 фірма /ПФ/ «Кондор-Плюс» звернувся до суду з позовом, в якому, із врахуванням поданої під час судового розгляду заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ Волинської обл. № 0000991504/08936 від 04.09.2009р. про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість /ПДВ/ в розмірі 1739 грн. (а.с.3-5, 18-20).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. заявлений позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ № 0000991504/08936 від 04.09.2009р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 1739 грн. (а.с.40-44).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 ОДПІ, яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (а.с.47-48).

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно абз.2 п.2 розпорядження КМ України № 757-р від 01.07.2009р. «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» платники ПДВ декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання; податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобовязань продавця; в силу вимог Закону України «Про податок на додану вартість» платник податків не має права на самостійне вирішення питання щодо відстрочення реалізації права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на нього.

Оскільки у розглядуваному випадку позивачем податкова накладна була отримана у січні-березні 2009 року, а включені до декларації лише у червні 2009 року, тому дії податкового органу є правомірними.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 19.08.2009р. відповідачем ОСОБА_1 ОДПІ проведена невиїзна документальна перевірка декларації з ПДВ платника податку ПФ «Кондор-Плюс» за червень 2009 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 769/15-21753956 від 19.08.2009р. (а.с.28-30).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5 та пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого податковий кредит по податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року в сумі 4612 грн. не є виправданим згідно розпоряджень КМ України № 757-р від 01.07.2009р. «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» та № 838-р від 17.07.2009р. «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість», у звязку з чим підлягає зменшенню на 4612 грн.; за таких обставин відповідно зменшується відємне значення по ПДВ в сумі 2956 грн. за результатами червня 2009 року та збільшується сума ПДВ, яка за результатами вказаного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, на 1656 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000991504/08936 від 04.09.2009р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 1739 грн., в тому числі 1656 грн. за основним платежем та 83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8, 27).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що проведеною перевіркою не встановлено включення платником податку до складу податкового кредиту сум, які не підтверджені податковими накладними; натомість при формуванні податкового кредиту за вказаний період позивачем дотримані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»; також розпорядження КМ України № 757-р від 01.07.2009р. «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» та № 838-р від 17.07.2009р. «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» є підзаконними актами, якими встановлені додаткові правила щодо порядку сплати ПДВ, а відтак останні в розглядуваному випадку не можуть застосовуватися.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом спору у даній справі є оскарження рішень відповідача про визначення суми податкових зобовязань з ПДВ через безпідставне, за твердженням відповідача, включення позивачем до податкової декларації за червень 2009 року податкових накладних, що були виписані не у звітному періоді, а у січні-березні 2009 року; при цьому господарські операції, по яким видані вказані накладні, відбулися також у вказані періоди.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до приписів якого:

пп.7.4.1 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Окрім цього, згідно абз.2 п.2 розпорядження КМ України № 757-р від 01.07.2009р. «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» платники податку на додану вартість декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання.

Відповідно до абз.3 розпорядження КМ України № 838-р від 17.07.2009р. «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» коригування або уточнення платником податку показників декларації, пов'язане з несвоєчасним включенням сум податкової накладної до складу податкового зобов'язання або податкового кредиту за відповідний звітний податковий період, є виправданим у разі, коли воно здійснюється протягом двох місяців з дати настання граничного строку подання відповідної декларації.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що вищевказаними розпорядженнями КМ України № 757-р від 01.07.2009р. «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» та № 838-р від 17.07.2009р. «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість» встановлені додаткові правила щодо порядку сплати ПДВ.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.2 ст.92 Конституції України система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України.

З урахуванням наведеного, при перевірці правильності показників податкової декларації податковий орган зобовязаний керуватися вимогами Закону України «Про податок на додану вартість», а не підзаконними актами.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані розпорядження КМ України № 757-р від 01.07.2009р. та № 838-р від 17.07.2009р. набули чинності з липня 2009 року та зворотної дії не мають, а відтак розглядувані правовідносини не регулювали.

Також відповідно до Указу Президента України № 706/2009 від 04.09.2009р. було зупинено дію п.2 розпорядження КМ України № 757-р від 01.07.2009р. «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)» та розпорядження КМ України № 838-р від 17.07.2009р. «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість».

Разом з тим, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачено обовязку платників податку здійснювати декларування суми податкового кредиту лише в період виникнення податкового зобовязання у продавця товарів, робіт (послуг).

Натомість, вказаний Закон вказує на можливість формування податкового кредиту сумами сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В частині строків вказаного декларування податкового кредиту застосовуються приписи ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Оскільки суми податку, які були включені позивачем до складу податкового кредиту за червень 2009 року, підтверджені відповідними податковими накладними, вказані суми податку задекларовані в межах строків, вказаних у ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; податковим органом не висловлено зауважень до правильності оформлення досліджених під час перевірки податкових накладних, які були видані контрагентами по проведеним з позивачем господарським операціям, тому спірне рішення про визначення податкових зобовязань з ПДВ прийнято безпідставно та всупереч вимогам закону.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне повідомлення-рішення ОСОБА_1 ОДПІ Волинської обл. № 0000991504/0/8936 від 04.09.2009р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ на суму 1739 грн., з яких 1656 грн. за основним платежем та 83 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, слід визнати протиправним і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстави для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 обєднаної державної податкової інспекції Волинської обл. на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2009р. у адміністративній справі № 2а-19169/09/0370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

ОСОБА_3