Ухвала суду № 49324126, 17.04.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/629/14-к 17.04.2014 17.04.2014 17.04.2014 Провадження № 11-кп/784/285/14 Категорія ст. 286 ч. 1 КПК України

Головуючий 1 інстанції суддя Селіванова О.О.

Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

Про залишення апеляційної скарги без руху

17 квітня 2014 року м. Миколаїв

Суддя апеляційного суду Миколаївської області Гребенюк В.І., розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2014 року, яким обвинуваченого ОСОБА_2 засуджено, -

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2014 року обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, маючого на утримані неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_5, фактично проживаючого на ІНФОРМАЦІЯ_6; -

- засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу у розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Вирішено питання щодо майнових стягнень та щодо процесуальних витрат.

На зазначений вирок суду потерпілий ОСОБА_1 у встановленому законом порядку подав апеляційну скаргу, яка підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України в апеляційній скарзі, окрім іншого, зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить змінити оскаржуваний вирок в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання та призначити йому більш суворе покарання з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на три роки.

При цьому апелянт посилається на ст. 407 КПК України, що містить загальні положення щодо повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги.

Однак, потерпілий порушує питання про необхідность застосування до обвинуваченого більш суворого покарання, а це можливо лише шляхом постановлення вироку, оскільки це погіршує становище обвинуваченого, і лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подав (у даному випадку) потерпілий, відповідно до вимог ст. ст. 420, 421 КПК України.

Так, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано, окрім іншого, у звязку з необхідністю застосування більш суворого покарання і лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Як вбачається з поданої апеляційної скарги потерпілий ОСОБА_1 ставить питання про погіршення становища обвинуваченого ОСОБА_2 і про призначення йому більш суворого покарання.

Але при цьому апелянт не ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції у цій частині та ухвалення апеляційним судом нового вироку.

Зазначене унеможливлює апеляційний розгляд, оскільки, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 420, ч. 1 ст. 421 КПК України суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок першої інстанції у звязку з необхідністю застосування більш суворого покарання лише шляхом ухвалення свого вироку і лише у разі, якщо з цих підстав подана апеляційна скарга.

Крім того, потерпілий ОСОБА_1, не погоджуючись з висновком суду щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2, взагалі не обґрунтував свої вимоги в цій частині.

Потерпілий мотивує свої вимоги іншими підставами, ніж ті, що мають відношення до вищевказаного порушеного ним питання про необхідність призначення більш суворого покарання.

Крім того, ставлячи питання про призначення більш суворого покарання, потерпілий ОСОБА_1 не конкретизує свої вимоги, оскільки не зазначає вид та розмір покарання, як він вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2

Таким чином, потерпілий ОСОБА_1 не виклав чітко свої вимоги і допустив при їх формулюванні та обґрунтуванні певні протиріччя, зазначені вище, що унеможливлює можливість призначення апеляційного розгляду.

За таких обставин апеляційна скарга потерпілого є такою, що не відповідає вимогам п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України.

Згідно ч. 1 ст. 399 КПК України суддя - доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених ст. 396 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати пятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.

З огляду на наведені недоліки апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_1 вимогам п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, вона підлягає залишенню без руху з наданням потерпілому строку для усунення зазначених недоліків десять днів з дня отримання ним ухвали; та розясненням, що у разі, якщо недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк не будуть усунуті, апеляційна скарга буде повернута потерпілому відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Керуючись ч. 1 ст. 399 КПК України, суддя

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2014 року, яким обвинуваченого ОСОБА_2 засуджено, залишити без руху.

Надати потерпілому ОСОБА_1 строк десять днів для усунення зазначених недоліків з дня отримання ним даної ухвали.

Розяснити, що у разі, якщо недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений строк не будуть усунуті, апеляційна скарга буде повернута потерпілому відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області ОСОБА_3