Ухвала суду № 49324136, 26.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/3794/15-ц 26.08.2015 26.08.2015 26.08.2015

Провадження № 22-ц/784/1999/15 Суддя першої інстанції: Губницький Д.Г.

Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої Крамаренко Т.В.,

суддів Буренкової К.О., Кутової Т.З.,

із секретарем судового засідання - Гордійчук С.С.,

за участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3

на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 за участю третьої особи - приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання договору позики недійсним, -

в с т а н о в и л а:

4 серпня 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2015 року у вказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено судовий розгляд на 15 липня 2015 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2015 року справу передано на розгляд до Заводського районного суду м. Миколаєва, оскільки заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

В апеляційній скарзі позивачі посилаючись на те, що позов має розглядатися Ленінським районним судом м. Миколаєва, оскільки пред'явлений за місцем виконання договору позики, просили вищевказану ухвалу суду, скасувати, а справу направити до того ж суду для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, приймали участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Передаючи справу за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору позики недійсним на розгляд до Заводському районному суду м. Миколаєва, суд виходив з того, що справа не підсудна Ленінському районному суду м. Миколаєва.

Так, за загальним правилом підсудності, визначеним ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичних осіб пред'являються до суду за зареєстрованим в установленому законом порядку місцем їх проживання або перебування.

В той же, час згідно з правилами альтернативної підсудності, які врегульовані ч. 8 ст. 110 ЦПК України, позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Пунктом 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 1березня 2013 року №3 роз'яснено, що правила визначення місця виконання зобов'язання передбачено статтею 532 ЦК. При цьому слід ураховувати, що правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких з урахуванням їх особливостей можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена (наприклад, пункт 4 частини першої статті 532 ЦК) і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами підсудності.

Згідно п.4 ч.1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється в договорі за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконуються за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що виконання зобов'язання за договором має бути здійснено готівкою в межах міста Миколаєва за місцем проживання позикодавця, тобто відповідача (а.с.14).

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, а саме з довідки, наданої Сектором адресно довідкової роботи УДМС в Миколаївській області, ОСОБА_4 зареєстрований з 27 серпня 1999 року по пров. Парковому, 50 в м. Миколаєві, що також підтверджується копією паспорту (а.с.40-41,56).

Вказана адреса за якою зареєстрований відповідач є територією Заводського районного суду м. Миколаєва.

Наведене свідчить про те, що дана справа не підсудна Ленінському районному суд м.Миколаєва.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 116 ЦПК, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про непідсудність позову ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 даному суду та правомірно передав справу до Заводського районного суду м. Миколаєва.

Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, постановленої відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2015року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: