Рішення № 49222956, 25.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/817/15-ц 25.08.2015 25.08.2015 25.08.2015

Провадження №22-ц/784/1965/15

Провадження № 22ц-784/1965/15 Головуючий у 1-й інстанції Губницький Д.Г.

Категорія 57 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Рішення

Іменем України

25 серпня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю:

- позивачки Федяй ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2015 року

за позовом

ОСОБА_4 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3

про

захист прав споживача,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживача.

Позивачка зазначала, що 31 липня 2013 року уклала з відповідачем договір купівлі-продажу планшету Pixus Play Five на суму 2125 грн. 03 коп.

На наступний день після покупки нею були виявлені недоліки товару, з приводу чого вона звернулася до сервісного центру у м.Харкові із заявою про проведення гарантійного ремонту.

Після гарантійного ремонту виявилось, що несправність не усунуто, тому 18 жовтня 2013 року товар їй було замінено на новий.

Новий планшет невдовзі теж зламався, у зв'язку з чим вона декілька разів повертала в магазин планшет з вимогою усунути недоліки товару. Після неодноразових ремонтів, робота планшету не була налагоджена. Тому, вона у серпні 2014 року звернулась до відповідача з вимогою розірвати договір та повернути сплачені кошти за товар, однак вимогу було залишено без задоволення. У листопаді 2014 року вона знову здала планшет у ремонт і до цього часу він залишається у відповідача.

Посилаючись на наведене, просила розірвати договір купівлі-продажу, стягнути з відповідача на її користь 2125 грн. 03 коп. вартості товару та 4250 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги та просила додатково стягнути 1528 грн. 14 коп. інфляційних втрат вартості планшету за період з серпня 2013 року по травень 2015 року, а також 114 грн. 58 коп., що становить 3% річних .

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2015 року позов задоволено частково.

Розірвано договір купівлі продажу планшету Pixus Play Five, укладений між Федяй ОСОБА_5 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_3

Стягнуто на користь Федяй ОСОБА_5 з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 вартість планшету в розмірі 2125 грн. та 600 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі фізична особа підприємець (далі ФОП) ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 31 липня 2013 року ОСОБА_4 придбала в інтернет магазині «ROZETKA» у ФОП ОСОБА_3 планшет Pixus Play Five вартістю 2125 грн. 03 коп. із гарантійним строком 24 місяці.

18 жовтня 2013 року внаслідок виникнення несправності придбаного товару, планшет був замінений на новий із серійним номером РР516113F0148 і вже на цей серійний номер виписаний гарантійний талон із зазначенням дати продажу товару 31 липня 2013 року, що підтверджується відміткою на товарному чеку (а.с.5).

Факт заміни придбаного планшету в сервісному центрі компанії виробника в м. Харкові в жовтні 2013 року, з оформлення вказаного вище серійного номеру товару та нового гарантійного талону, відповідач не оспорював.

В процесі експлуатації знову виявились недоліки товару планшет не заряджався, швидко розряджався, не вмикався, у зв'язку з чим позивачка 10 травня 2014 року, 04 липня 2014 року, 30 липня 2014 року та 28 серпня 2014 року повертала його відповідачу для проведення гарантійного ремонту.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 зазначала, що придбаний нею планшет був неналежної якості, а тому договір купівлі-продажу підлягає розірванню.

Відповідно до ст..708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі-Закон), право на розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, виникає у споживача лише у випадку наявності в товарі істотного недоліку.

Згідно із п. 12 ст. 1 Закону, істотний недолік це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Із гарантійного талону на товар видно, що придбаний позивачкою планшет перебував на гарантійному обслуговуванні у відповідача 04 липня 2014 року, 30 липня 2014 року, 05 травня 2014 року та 29 серпня 2014 року, про що свідчать відмітки у талоні зроблені останнім (а.с.59).

Зазначені обставини щодо наявності недоліків, кількості випадків ремонту підтверджуються актами виконаних робіт, складених ФОП ОСОБА_6 (а.с.60-63).

Так, 04 липня 2014 року відповідачем проводились ремонтні роботи по заміні програмного забезпечення ( роботи тривали 7 днів); 30 липня 2014 року було проведено заміну блоку живлення (роботи тривали 10 днів); 05 травня 2014 року проведена заміна материнської плати (роботи тривали 4 дні); 29 серпня 2014 року вдруге проведено ремонт материнської плати (роботи тривали 14 днів) (а.с. 59).

Як встановлено судом і таке підтверджується листом відповідача, останній раз планшет було направлено для гарантійного ремонту та відремонтовано у вересні 2014 року, однак позивачка відмовилась отримувати відремонтований товар і він до цього часу залишається у відповідача (а.с.64).

Наведені обставини свідчать про те, що у звязку з виявленими недоліками планшету було проведено заміну материнської плати. Після чого, цей недолік проявився знову з незалежних від споживача причин, у звязку з чим, товар повернуто на гарантійне обслуговування, під час якого повторно відремонтовано материнську плату.

Дані обставини, а також те, що недоліки товару не було усунено протягом попереднього ремонту, свідчать про наявність істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (п. 12 ст. 1 Закону) і його усунення в цілому тривало понад чотирнадцять днів.

Тому, суд першої інстанції вірно вважав, що позивачка мала право відмовитися від товару та вимагати від продавця (виробника) розірвання договору купівлі-продажу і стягненні вартості цього товару.

Щодо наявності недоліків товару та проведення сервісним центром ремонтних робіт по оновленню програмного забезпечення, заміні блоку живлення, заміні акумуляторного блоку та кнопки вмикання, то суд помилково вважав, що ці недоліки є істотними. При цьому, не звернув увагу на те, що ці роботи не є гарантійними випадками, про що зазначено в договорі гарантійного обслуговування.

А тому, не можна вважати їх таким, що тягнуть розірвання договору.

В той же час, це не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

Тому, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в частині розірвання договору купівлі продажу.

Разом з тим, задовольняючи частково позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу у зв`язку з придбанням товару неналежної якості завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак з таким висновком суду теж погодитись не можна.

За змістом п. 5 ч. 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Звертаючись до суду зданим позовом, позивачка посилалася на те, що внаслідок недоліків придбаного нею товару (дефекту в продукції) вона зазнала моральних страждань через постійне перебування у нервовому стані, через постійні хвилювання.

Відповідно до ст.. 5 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції» продукціяє такою,що має дефект,у разі,коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувативиходячизусіхобставин,зокремапов'язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням,технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію.

Згідно зі ст. 6 зазначеного вище Закону потерпілий повинен довести:

1) наявність шкоди;

2) наявність дефекту в продукції;

3) наявністьпричинно-наслідковогозв'язкуміждефектом в продукції та шкодою.

Вирішуючи спір у частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув і, не встановивши наявністьпричинно-наслідковогозв'язкуміждефектом в продукції та шкодою, заподіяної цим дефектом позивачці, дійшов помилкового висновку про відшкодування моральної шкоди.

За такого, рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України слід скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, про відмову в позові.

Відповідно до ст. 88 ЦПК Україниз урахуванням часткового задоволення позовуОСОБА_7 на користь держави зФОПОСОБА_8 слід стягнути 243 грн. 60 коп. судового збору, а рішення в цій частині відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід змінити.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2015 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_4 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 в дохід держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий :

Судді: