Постанова № 4922189, 10.11.2008, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія 66

справа 2а-5510/08

ПОСТАНОВА

іменем   України

10 листопада 2008 року

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді:   Качуріної Л.С.

при секретарі:   Смішливій І.М..

за участю:

представника прокурора: Кострицька М.В. в присутності представників сторін:

представник позивача: Дудіна М.О

представник відповідача: Антонцева І.І..

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до Міського комунального підприємства «Луганськелектротранс» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, -

ВСТАНОВИВ:

08         лютого 2008 року заступник прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського

міського центру зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до Міського комунального

підприємства «Луганськелектротранс», в якому зазначив, що відповідач перебуває на обліку у Луганському

міському центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного

соціального страхування на випадок безробіття з 27.02.1996 року за номером 120107806.

Заборгованість Відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття складає 13889, 91 грн. (недоїмка - 11966, 09 грн., пеня - 1923, 82грн.), недоїмка утворилась за період з 08.09.2007 року по 04.12.2007р., про що свідчать акт перевірки № 687 від 28.12.2007 року.

20 травня 2008 року представник позивача уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з Міського комунального підприємства «Луганськелектротранс»на користь Луганського міського центру зайнятості заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 60416, 20 (недоїмка -58492, 38 грн., пеня - 1923, 82 грн.)

09         жовтня 2008 року представник позивача знову уточнив позовні вимоги, у зв'язку з тим, що станом на

09.10.2008р. сума заборгованості збільшилась, та просив стягнути з Міського комунального підприємства

«Луганськелектротранс»на користь Луганського міського центру зайнятості заборгованість зі сплати страхових

внесків у розмірі 61469, 65 (недоїмка -59545, 83 грн., пеня - 1923, 82 грн.)

Представник прокурора та представник Луганського міського центру зайнятості в підтримали адміністративний позов та просили стягнути з відповідача недоїмку по сплаті страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Під час судового засідання представник відповідача визнав адміністративний позов в повному обсязі, про що зробив письмову заяву.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, представника Луганського міського центру зайнятості, представника Міського комунального підприємства «Луганськелектротранс», дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач- визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 КАС України встановлено, що судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст. 112 КАС України, у разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних

вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п.2 ст.3 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" - Відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески.

Згідно п.5.6 "Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000р. № 339, із змінами та доповненнями затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.06.2002р. № 295 та зареєстрованими в Мін'юсті України 27.06.2002р. № 544/6832; затвердженими наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 09.11.2004р. № 281 та зареєстрованими в Мін' юсті України 27.06.2004р. за № 1494/10093, платники одночасно з отриманням коштів на оплату праці подають платіжні доручення на перерахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Згідно розділу 5 п.5.7 "Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.12.2000 р. № 339, - у разі нестачі коштів на рахунку платника на виплату заробітної платні на сплату страхових внесків в повному обсязі, видача коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться у пропорційних розмірах.

Як вбачається з матеріалів справи, Міське комунальне підприємство «Луганськелектротранс», перебуває на обліку у Луганському міському центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття з 27.02.1996 року за номером 120107806.

Заборгованість Відповідача по сплаті внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, враховуючи уточнення позивача, складає 61469, 65 (недоїмка -59545, 83 грн., пеня - 1923, 82 грн.)

Питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст. 94 КАС України вирішується таким чином. Так як судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 112, 161, 162, 163, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Луганського міського центру зайнятості до Міського комунального підприємства «Луганськелектротранс» про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Міського комунального підприємства «Луганськелектротранс» (вул.. Фрунзе, 130, м. Луганськ, 91005, р/р 26001201653 у ЛФ АБ «Укргазбанк» МФО 304621) на користь Луганського міського центру зайнятості( р/р 37177971900006, код платежу 500040100, одержувач: Державний бюджет Ленінського району код 24046582, Банк УДК в Луганській області, МФО 804013) недоїмку по сплаті страхових внесків у сумі 61469, 65 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.