Ухвала суду № 49207554, 19.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 876/9531/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Большакової О.О.,

Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судового засідання Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року в адміністративній справі № 813/4431/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К» до державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-К» (надалі - ТОВ «Експресс-К») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Залізничному районі м.Львова) від 16 червня 2014 року за № 0002102201/8794, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8280,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ТОВ «Промтехметал» є безпідставними і спростовуються належним чином оформленими первинними документами, які були надані посадовим особам відповідача під час перевірки товариства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржило ТОВ «Експресс-К», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків суду обставинам справи, ненаданні об'єктивної оцінки доказам, порушенні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому просило скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що наявними у справі доказами підтверджено реальність господарської операції позивача з контрагентом ТОВ «Промтехметал» у квітні 2011 року, дотримання позивачем спеціального законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та правомірність віднесення ним до складу податкового кредиту із податку на додану вартість коштів в сумі 7200 грн у взаєморозрахунках із ТОВ «Промтехметал».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

За приписами пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Витрати, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 та підпункту 138.1.1 цього пункту статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктами 138.2, 138.4 та 138.8 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'я-заних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, у період з 22.05.2014 р. по 02.06.2014 р. посадовими особами ДПІ у Залізничному районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експресс-К» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 р. по 01.12.2011 р., за результатами якої складено акт за № 1322/13-03-22-01-13/13814980 від 04 червня 2014 року.

За висновками акта перевірки товариством порушено вимоги п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого ним завищено витрати через безпідставне включення до витрат вартості придбаних у ТОВ «Промтехметал» товарно-матеріальних цінностей на суму 36 000,00 грн за 2 квартал 2011 року і як результат цього занижено податок на прибуток за цей період на суму 8280,00 грн.

На спростування цих висновків податкового органу товариством надано податкову накладну № 60 від 06.04.2011 р., видаткову накладну № РН-00485 від 06.04.2011 р., журнал реєстрації довіреностей, накладну № 11 від 08.04.2011 р., податкову накладну № 8 від 06.04.2011 р., довіреність СН № 440 від 07.04.2011 р., виписку по рахунку № 26008000005479, договір оренди приміщення будівлі за № 4/06/12 від 01.06.2012 р. та договір оренди приміщення будівлі за № 5 від 01.02.2008 р.

На підставі акта перевірки та відповідно до встановлених порушень 16 червня 2014 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0002102201/8794, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток в розмірі 8280,00 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, що позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували реальність здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «Промтехметал» і спростовували висновки податкового органу, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно. При цьому, відомості, зазначені у наданих ним первинних документах, не відображають змісту господарських операцій, що відбулись між ним та ТОВ «Промтехметал».

Крім зазначеного, судом взято до уваги вирок Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2014 року в справі № 464/6266/14-к, який набрав законної сили, по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205 та частиною четвертою статті 358 КК України.

Вироком встановлено, що ОСОБА_2, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленими досудовим слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності, здійснив придбання ТОВ «Промтехметал» та перереєстрацію ПП «Воллі», ТОВ «Крафт ЛВ» і впродовж квітня - вересня 2011 року, будучи організатором, вчинив фіктивне підприємництво, чим заподіяв велику матеріальну шкоду державі та вчинив використання завідомо підроблених документів.

ОСОБА_2, директор ТОВ «Промтехметал», свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях визнав повністю.

З приводу покликань апелянта на те, що висновки акта перевірки ДПІ у Залізничному районі м.Львова від 04 червня 2014 року за № 1322/13-03-22-01-13/13814980 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Експресс-К» з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «Промтехметал», ТОВ «Крафт ЛВ», ПП «Воллі», іншими суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності за період з 01.01.2011 р. по 01.12.2011 р.» є похідними та ґрунтуються лише на матеріалах акта перевірки ДПІ у Сихівському районі м.Львова від 04.11.2011 року № 4124/23-408/37398974 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Промтехметал» з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий - травень 2011 року», за результатами якої ДПІ у Залізничному районі м.Львова було прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. № 0004691520, яким ТОВ «Експрес-К» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 39 897 грн 25 коп., у т.ч.: 35 064 грн - за основним платежем та 4 833 грн 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 р., вказане податкове повідомлення-рішення від 08.05.2013 р. було визнано протиправним і скасоване. При цьому судом було встановлено реальність господарських операцій по придбанню ТОВ «Експрес-К» товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Промтехметал» та правомірність віднесення спірних сум до складу податкового кредиту із податку на додану вартість.

Вказане рішення, на думку апелянта, має преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду вважає такі покликання апелянта безпідставними, оскільки рішення у цій справі ґрунтується на інших доказах, ніж ті, що були предметом дослідження у попередній справі.

Зокрема, у попередній справі не досліджувався вирок Сихівського районного суду м.Львова від 07.07.2014 року у справі № 464/6266/14-к, який був постановлений вже після набрання законної сили судовим рішенням у попередній справі.

Відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалив вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 п.1 ч.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року в адміністративній справі № 813/4431/14 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді О.О.Большакова

Н.М.Судова-Хомюк

Ухвала в повному обсязі складена 21 серпня 2015 року.