Ухвала суду № 49207557, 25.08.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 р. № 876/6132/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Рибачука А.І.

за участю секретаря судових засідань: Щерби С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» про стягнення податкового боргу, -

встановив:

07.04.2014 позивач - Миколаївська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області звернулася з позовом до відповідача - КП «Розділжитлосервіс», у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить стягнути з розрахункових рахунків у банках, які обслуговують відповідача податковий борг в сумі 582075,53 грн.

В обґрунтування остаточних позовних вимог позивач посилається на те, що за відповідачем станом на 19.03.2014 рахується податковий борг з ПДВ в сумі 534313,62 грн та по земельному податку в сумі 47761,91 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що виходячи з положень п. 953 ст. 95 ПК України та ст. 183-3 КАС України, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів з рахунків платника має бути ініційована податковим органом шляхом звернення до суду з поданням. І тільки відмова у прийнятті такого подання, як це передбачено ч. 5 ст. 183-3 КАС України, є підставою для звернення органів доходів і зборів з відповідними вимогами у порядку позовного провадження.

Враховуючи те, що усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про його дату, час та місце, у відповідності до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що КП «Розділжитлосервіс» 07.02.2006 зареєстроване, як юридична особа, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18414847 від 26.03.2014. Відповідача взято на облік в органах державної податкової служби як платника податків з 28.09.1995 за № 02100616, що підтверджується довідкою позивача № 21287 від 24.03.2014.

Податковий борг КП «Розділжитлосервіс» виник у зв'язку з несплатою податку на додану вартість та земельному податку, визначеного згідно з:

- податковою декларацією з податку на додану вартість за жовтень 2013 року;

- податковою декларацією з податку на додану вартість за листопад 2013 року;

- податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2013 року;

- податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2014 року;

- податковою декларацією з плати за землю за 2013 рік від 29.01.2013;

- податковою декларацією з плати за землю за 2014 рік від 19.02.2014;

- податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» № 0000531510 від 29.01.2014 на суму штрафних санкцій 86977,88 грн, прийнятого на підставі акта перевірки № 94/1500/22362258 від 29.01.2014;

- податковим повідомленням-рішенням форми «Ш» № 0000561510 від 29.01.2014 на суму штрафних санкцій 6829,81 грн, прийнятого на підставі акта перевірки № 94/1500/22362258 від 29.01.2014.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем 29.01.2014.

Позивачем 31.10.2001 вручено КП «Розділжитлосервіс» корінець першої податкової вимоги форми «Ю1» №1/10 від 15.10.2001, а 18.12.2001 - другої податкової вимоги форми «Ю2» № 2/159 від 10.12.2001.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки на момент судового розгляду цієї справи відповідач не надав суду підтвердження сплати податкового боргу в розмірі 582075,53 грн, а відтак вказана сума боргу підлягає стягненню в судовому порядку. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що наявність у контролюючого органу повноважень на звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом у порядку ст. 183-3 КАС України жодним чином не позбавляє його права на звернення до адміністративного суду з позовною заявою за загальними правилами КАС України. Разом з тим, незвернення позивача до суду за приписами ст. 183-3 КАС України не звільняє відповідача від обов'язку сплати податкового боргу, наявність якого в судовому засіданні не заперечувалася його представником.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Згідно п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та це сторонами не заперечується, станом на 19.03.2014 у КП «Розділжитлосервіс» наявний податковий борг в сумі 582075,53 грн, з яких: ПДВ 534313,62 грн (359376 грн - основний платіж згідно поданих податкових декларації за період жовтень - грудень 2013 року, січень-лютий 2014 року, 86977,88 грн штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 29.01.2014 № 0000531510, пеня - 87959,74 грн); земельний податок 47761,91 грн (17848,45 грн - основний платіж згідно податкових декларацій за 2013-2014 роки, пеня 23083,65 грн).

Згідно з п. 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Порядок погашення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України.

Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 95.2 - 95.4 ст. 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

У зв'язку з наявністю у відповідача податкового боргу, позивачем 31.10.2001 вручено КП «Розділжитлосервіс» корінець першої податкової вимоги форми «Ю1» № 1/10 від 15.10.2001, а 18.12.2001 - другої податкової вимоги форми «Ю2» № 2/159 від 10.12.2001.

Згідно абз. 2 п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки за відповідачем рахується податковий борг, що ним фактично не заперечується, та ним не надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт погашення цього податкового боргу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що такий борг підлягає стягненню на підставі рішення суду за рахунок готівки на рахунках платника податків у банках, які його обслуговують.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на положення ст. 183-3 КАС України, оскільки згідно із пунктом 3 частини першої цієї статті провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Разом з тим, ні положення ПК України, ні КАС України не встановлюють імперативної умови звернення в порядку статті183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, як обов'язкової підстави для подання позову про стягнення податкового боргу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Комунального підприємства «Розділжитлосервіс» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі № 813/2814/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 27.08.2015.