Ухвала суду № 49164007, 13.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/2435/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Бовкун В.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 13.08.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012

у справі № 2а-6757/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Миколаївський

глиноземний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з

великими платниками податків у м. Миколаєві Державної

податкової служби,

Головного управління Державного казначейства України в

Миколаївській області

за участі: Прокуратури Миколаївської області

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення бюджетної

заборгованості з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Миколаївський глиноземний завод" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби, Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування позивачу податку на додану вартість в сумі 173788114, 48 грн.; стягнення із Державного бюджету на користь позивача бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 173788114, 48 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 позовні вимоги задоволено частково, визнана протиправною бездіяльність податкової інспекції щодо не надання Головному управлінню Державного казначейства України у Миколаївській області зведеної інформації про включення до реєстрів платників на відшкодування грошовими коштами, по яких прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість в сумі сто тисяч гривень і більше; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість по податку на додану вартість в сумі 173788144, 48 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем у деклараціях за січень-червень 2010 року заявлено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість на загальну суму 213318109, 01 грн.

Актами № 387/36/33133003 від 15.04.2010; № 431/36/33133003 від 29.04.2010; № 600/36/33133003 від 17.06.2010; № 736/36/33133003 від 20.07.2010; № 798/36/33133003 від 04.08.2010; № 950/36/33133003 від 17.09.2010 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві було частково підтверджено бюджетне відшкодування в загальній сумі 213318109, 01 грн.

В актах перевірок податковою інспекцією вказано, що за результатами перевірок неможливо підтвердити суми бюджетного відшкодування в загальній сумі 65959364, 99 грн., у зв'язку з неотриманням відповідей по запитам щодо проведення перевірок з питань правових відносин по постачальникам товарів (послуг) позивача на дату підписання актів.

Також судами встановлено, що станом на дату подання позовної заяви позивачу частково відшкодовано податок на додану вартість шляхом оформлення облігаціями внутрішньої державної позики всього на суму 105489359, 52 грн.

Невідшкодованою залишилась сума з податку на додану вартість в розмірі 173788114, 48 грн.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 „Про податок на додану вартість" (надалі - Закон України), що був чинним на момент подання податкових декларацій та розрахунків бюджетного відшкодування, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Положеннями пп. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 цього ж Закону, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному ж значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 п. 7, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах, що відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат.

Відповідно до вимог пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

З урахуванням приписів пп. 7.7.5 п. 7.7 вказаної статті, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В подальшому, на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження.

Водночас, Державною податковою інспекцією не було надано доказів вчинення дій щодо повідомлення органу державного казначейства про необхідність зупинення або поновлення процедур відшкодування у зв'язку із судовим оскарження належних до відшкодування спірних сум податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 у справі № 2а-6757/10/1470 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2012 у справі № 2а-6757/10/1470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко