Ухвала суду № 49090267, 25.08.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8098/15 Справа № 205/7282/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Нижний А. В. Доповідач - Повєткін В.В.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

Головуючого судді: Повєткіна В.В.

суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.

при секретарі: Прудченко В.Д.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення, -

В с т а н о в и в :

У серпні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення посилаючись на те, що 01.11.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № DNG0GA0000000062, відповідно до п.7.1. якого банк зобов'язався надати ОСОБА_2 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 100.000,00 доларів США строком до 01.11.2023 року, а ОСОБА_2 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_2 01.11.2007 р. уклали договір іпотеки № DNG0G0000000062, згідно з п. 35.3 якого ОСОБА_2 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 133,40 кв.м., житловою площею 72,00 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві власності на підставі договору дарування від 12.10.2007 року. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2013 року у справі № 422/10332/12, яке набрало законної сили 20.03.2014 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором у сумі 233316,59 доларів США звернено стягнення на предмет іпотеки - домоволодіння шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання кадастрового номеру земельної ділянки загальною площею 1188,00 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровськ, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з житлового будинку по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровськ (а.с.3-4,33-35).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено (а.с.118-120).

В апеляційній скарзі (а.с.123-126) ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:

- норми Закону України «Про іпотеку» мають пріоритет перед нормами ЖК України, а тому надання іншого житла при виселенні в даному випадку немає місця бути;

- судом не враховано, що законодавством не встановлено обов'язку банку щодо надання іншого житла, а право надавати житло у разі виселення відповідачів належить до компетенції виконавчої влади.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір, для забезпечення виконання якого між тими же сторонами укладено договір іпотеки; внаслідок порушення умов кредитного договору з боку позичальника виникла заборгованість, в рахунок погашення якої судовим рішенням звернуто стягнення на предмет іпотеки, при вирішенні питання про виселення іншого житлового приміщення відповідачам не надано.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2013 року у справі № 422/10332/12 (а.с.11-13), яке набрало законної сили 20.03.2014 року, в рахунок погашення за кредитним договором № DNG0GA0000000062 від 01.11.2007 року (а.с.6-8) заборгованості ОСОБА_2 у сумі 233.316,59 доларів США звернено стягнення на належний ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування від 12.10.2007 року житловий будинок, загальною площею 133,40 кв.м., житловою площею 72,00 кв.м., який розташований за адресою пров. Відродження, буд. 24 в м. Дніпропетровську, що є предметом іпотеки на підставі договір іпотеки № DNG0G0000000062 від 01.11.2007 року (а.с.9-10), шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отримання кадастрового номеру земельної ділянки загальною площею 1188,00 кв.м., розташованої по АДРЕСА_1 в м. Дніпропетровську, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Згідно ч.2 ст.109 ЖК України громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення; постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, предметом іпотеки є житловий будинок, належний ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору дарування від 12.10.2007 року (а.с.9-10).

Отже відповідно до положень ч.2 ст.109 ЖК України виселення громадян з жилих приміщень, що не були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, здійснюється з одночасним наданням іншого постійного жилого приміщення.

Доводи апеляційної скарги щодо пріоритету норм Закону України «Про іпотеку» про виселення не можуть бути враховані, оскільки вони не містять положень про виселення без надання іншого жилого приміщення, а отже норми ст.109 ЖК України щодо виселення громадян з жилих приміщень, які містять роз'яснення в яких саме випадках виселення здійснюється з наданням іншого жилого приміщення, не суперечать нормам Закону України «Про іпотеку» про виселення.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у банку обов'язку надання іншого житла у разі виселення, неврахування компетенції виконавчої влади з цього питання та не з'ясування наявності вільних приміщень в фонді житла для тимчасового проживання не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке питання не було предметом позовних вимог, а відповідні органи виконавчої влади не були включені позивачем до переліку осіб, які мають приймати участь у справі, а в фонді житла для тимчасового проживання житлові приміщення надаються громадянам при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з цих підстав.

Висновки суду першої інстанції погоджуються з правовою позицією, наведеною Верховним судом України у постанові № 6-39цс15 від 18 березня 2015 року.

З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Суд першої інстанції всебічно і повно дослідив обставини справи, надав належну оцінку доказам, які надані суду сторонами, і постановив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Порушень матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення не допущено.

Тому підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції немає.

У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: