Вирок № 49032963, 22.02.2011, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 3a, 55001, (05136)5-66-16

Справа № 1-24/2011р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року Южноукраїнський міський суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Савіна 0.І.

при секретарі - Прокопенко Л.Ю.

з участю прокурора - Вдовиченко К.А. потерпілої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнську Миколаївської області кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, не працюючого, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_4,

раніше судимого:

1)27.09.2005 року Центральним районним судом міста Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;

2)26.02.2008 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 1 ст. 190 КК України до 2 років обмеження волі з іспитовим строком на 2 роки.

-постановою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, було скасовано звільнення з випробуванням, та засудженого було направлено для відбуття покарання.

-25 лютого 2010 року постановою Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_2 направлений до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до обмеження волі

- притягнутого до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Весною 2010 року ОСОБА_2, знаходячись по місцю проживання своєї співмешканки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, викрав ключ від вхідної двері квартири її батьків ОСОБА_4 і ОСОБА_1, які мешкають в АДРЕСА_2, щоб в подальшому, при нагоді, скоїти крадіжку їхнього майна.

У першій половині дня 22 жовтня 2010 року ОСОБА_2, з метою реалізації свого злочинного наміру, приїхав із м. Миколаєва в м. Южноукраїнськ, де вжив спиртні напої. Вилучивши момент, коли ОСОБА_1 вийшла із під'їзду, ОСОБА_2 близько 13 години 25 хвилин зайшов у під'їзд № 5 будинку 12 по вулиці Миру в м. Южноукраїнськ, та піднявся на шостий поверх до квартири 144. Для перевірки, чи в квартирі нікого не має, ОСОБА_2С декілька разів подзвонив у дверний дзвінок, але ніхто не відчинив двері. Після цього, він за допомогою ключа, який раніше викрав по місцю мешкання ОСОБА_3, відчинив замок вхідних дверей вказаної квартири, намагаючись таємно проникнути та скоїти крадіжку грошей. Але в цей час побачив в коридорі власника квартири ОСОБА_4, який на той час підійшов до вхідної двері, почувши, що хтось намагається її відчинити.

З метою не бути викритим, ОСОБА_2 відразу став звідти тікати та вибіг на вулицю, зв'язку з чим, з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій. які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме, проникнути в приміщення чужої квартири, та таємно заволодіти належними потерпілій ОСОБА_1 грошима в сумі 35 000 грн., які на той час знаходились в квартирі.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину в предявленому йому обвинуваченні за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст.185 КК України визнав повністю та пояснив суду, що влітку 2009 року він познайомився з ОСОБА_3, яка проживає у власній квартирі в м. Миколаєві, а її батьки проживають в Южноукраїнську Миколаївської області. У вересні 2009 року він разом в ОСОБА_3 приїздив у гості до її батьків в м. Южноукраїнськ. У жовтні 2010 року, коли йому були потрібні гроші, він згадав, що у нього є ключ від квартири батьків ОСОБА_3, який раніше забрав собі. Знаючи, що батьки ОСОБА_3 збираються купувати автомобіль, він вирішив з їхньої квартир скоїти крадіжку, зібраних ними грошей. Приблизно 20 жовтня 2010 року він при зустрічі запропонував своєму знайомому ОСОБА_5 поїхати з ним в м. Южноукраїнськ для скоєння крадіжки з квартири батьків ОСОБА_3, проте той погодився лише поїхати до міста, але участі у скоєні крадіжки не приймати. 22 жовтня 2010 року близько 6 години він разом з ОСОБА_5 та автомобілі знайомого ОСОБА_6, який був ще зі своїм знайомим Дмитром поїхали в м. Южноукраїнськ. Зателефонувавши ОСОБА_3, він їй повідомив що знаходиться в смт. Баштанка. Приїхавши в м. Южноукраїнськ та вживши з ОСОБА_5 горілку і піднявшись до квартири №144, з метою перевірки присутності в квартирі власників подзвонив у дверний дзвінок, але йому ніхто не відчинив. Проте він наважившись зайти в квартиру вийшов з будинку. А через деякий час він побачив як у під'їзд зайшла ОСОБА_1, яка через пів години вийшла та кудись знову пішла. Приблизно о 13 годині 20 хвилин він знову направився до під'їзду в якому розташована квартира Гульман, та біля якого працювали сантехніки. Піднявшись на 6 поверх тричі подзвонив в квартиру №144, але дверей йому ніхто не відчинив, тому вирішив, що вдома нікого не має та почав відкривати, вкраденим раніше ключем вхідні двері. Коли трохи відчинив двері то в коридорі біля дверей він побачив силует чоловіка та перелякавшись, зачинив двері, витягнув ключ та почав тікати. Під час втечі біля підїзду він загубив мобільний телефон, який належить ОСОБА_5. Добігши до автомобіля, який з стояв у сусідньому подвір'ї він сів у нього та вони всі разом поїхали назад до м. Миколаєва. У скоєному кається.

Крім повного визнання ОСОБА_2 своєї вини, його вина у вчиненні вказаного злочину повністю доказана зібраними та дослідженими по справі доказами.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що вона разом з чоловіком проживають ІНФОРМАЦІЯ_5 АДРЕСА_3, а їхня донька ОСОБА_3 проживає в м. Миколаєві. Деякий час донька зустрічалась з хлопцем ОСОБА_2, з яким приїздила до них в м. Южноукраїнськ в гості. 22 жовтня 2010 року її чоловік знаходився вдома, а вона після обіду пішла на роботу. Близько 13 години 30 хвилин їй зателефонував чоловік та повідомив, що до їхньої квартири намагався проникнути злодій, але злякавшись його втік. У зв'язку чим чоловік викликав працівників міліції. Згодом було встановлено що то був ОСОБА_2 Доньці було відомо, що вони планували придбати новий автомобіль, і ймовірно вона розповіла про це підсудному, тому він і вирішив скоїти крадіжку. Ніяких претензій матеріального характеру до підсудного вона не має.

Приймаючи до уваги той факт, що підсудний ОСОБА_2 повністю визнав себе винним, суд обмежився його показами, показами потерпілої та оголошеними доказами, які підтверджують склад злочину, скоєного останнім та характеризуючими даними підсудного.

Допитавши підсудного, потерпілу, оцінивши зібрані і досліджені у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України тобто незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, з причин, що не залежали від його волі, так як він не вчинив усіх дій, які вважав необхідним для доведення злочину до кінця, вчинений повторно, поєднаний з проникненням у житло.

При призначенні покарання ОСОБА_2, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, раніше засудженого з непогашеною судимістю, посередньо характеризується за місцем проживання, обставини, що пом'якшують покарання: щире каяття у скоєному злочині, обставини, що обтяжують вину підсудного: скоєння злочину у стані алкогольного спяніння.

Вирішуючи питання стосовно призначення виду покарання, суд враховує особу винного як такого який не став на шлях виправлення, належних висновків для себе не зробив, в тому вважає за можливе обрати покарання у вигляді позбавлення волі, в кримінально-виконавчий зі установі на певний строк, з частковим приєднанням невідбутого покарання за попереднім вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.02.2008 року, на підставі ст. 71, 72 КК України.

На думку суду таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Речові докази - мобільний телефон моделі «Samsung SGH-С230»" ІМЕІ 357166005897990 повернути власнику - ОСОБА_5, серцевину врізного замку та ключ повернути потерпілій ОСОБА_1

Судові витрати за проведення експертиз підлягають стягненню з підсудного в межах їх вартості, яка підтверджена документально /а.с. 85,93,103/.

Цивільний позов не заявлено.

Тому враховуючи вище викладене па керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, сул -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 71,72 КК України, частково приєднати до нового покарання, невідбуте покарання за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.02.2008 року і остаточно призначити ОСОБА_2 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в місцях визначених Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з 22 лютого 2011 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту із зали суду з утриманням в Миколаївському слідчому ізоляторі.

Речові докази:

- мобільний телефон моделі "Samsung SGH-C230" ІМЕ1 357166005897990, яки зберігається в камері зберігання речових доказів Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області, повернути власнику - ОСОБА_5;

- серцевину врізного замку та ключ, який зберігається в камері зберігання речових доказів Южноукраїнського МВ УМВС України в Миколаївській області, повернути потерпілій ОСОБА_1 /а.с. 107/.

Стягнути з ОСОБА_2 за проведення експертиз 1253 грн. 88 коп., одержувач НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області, р/р 31251272210005 УДК в Миколаївській області МФО 826013, код ОКПО 25574110.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Миколаївської області, протягом 15 діб, через Южноукраїнський міський суд, з моменту проголошення, а засудженим в той же термін з момент) вручення йому копії вироку.

Суддя Южноукраїнського

міського суду ОСОБА_7