Ухвала суду № 48964845, 20.08.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/1192/15-ц 20.08.2015 20.08.2015 20.08.2015

Провадження № 22ц/784/1786/15 Суддя першої інстанції Кокарєв В.В.

Категорія 47 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

20 серпня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Царюк Л.М,

суддів: Козаченко В.І., Мурлигіної О.Я.,

при секретарі Гордійчук С.С.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

його представника - ОСОБА_3,

відповідачки - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2015 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - органу опіки та піклування Миколаївської міської ради про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

23 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною та встановлення способу участі у вихованні дитини.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розлучення дитина залишилась проживати з відповідачкою.

ОСОБА_5 усіляко перешкоджає йому бачитись з дитиною, у зв'язку з чим він звернувся до органу опіки та піклування, який за його заявою прийняв рішення від 21 січня 2015 року про надання позивачу можливості спілкуватись з дитиною в певні дні та години без присутності матері.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд зобов'язати ОСОБА_5 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з сином.

Встановити йому для участі у вихованні та спілкування з сином ОСОБА_7 такі способи участі як побачення першої та третьої неділі або суботи місяця з 10-00 до 14-00 год. без присутності матері.

Відповідачка заперечувала факти перешкоджання позивачу у спілкуванні з сином та невиконання рішення органу опіки та піклування.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2015 року відмовлено в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Правило ч. 2 ст. 157 СК України додатково підкреслює обов'язок того з батьків, хто проживає окремо від дитини, брати участь у її вихованні.

За приписами ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов'язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини (ч. 2 ст. 158 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, з 28 серпня 2004 року по 5 березня 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.7-8).

Від шлюбу мають сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6).

Рішенням виконкому Миколаївської міської ради № 8 від 21 січня 2015 року визнано участь позивача у вихованні сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, надавши йому можливість спілкуватись з дитиною першої та третьої неділі або суботу місяця, згідно з графіком роботи батька з 10-00 до 14-00 год. без участі матері (а.с.9).

Вирішуючи позовні вимоги, суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, дійшов висновку про недоведеність позивачем тих обставин, що ОСОБА_5 чинить перешкоди батьку у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, а також ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування від 21 січня 2015 року, а відтак відмовив в задоволенні позовних вимог за недоведеністю.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на таке.

За приписами ст. 212 ЦПК при ухваленні рішення суд оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 і 59 ЦПК України про їх належність та допустимість. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

При цьому, згідно із ст. 60 ЦПК України, обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність позову є підставою для відмови у його задоволенні.

Рішення органу опіки та піклування прийнято 21 січня 2015 року, за яким надана можливість позивачу спілкуватись з дитиною першої та третьої неділі або суботу місяця, згідно з графіком роботи батька з 10-00 до 14-00 год. без участі матері. Найближчими такими днями були 1 та 15 лютого (перша та третя неділя), а також 7 та 21 лютого (перша та третя субота ). Позивач звернувся до суду з вказаним позовом 23 лютого 2015 року.

Таким чином, з огляду на зазначені процесуальні норми, колегія суддів вважає, що позивачем при звернення до суду з позовом не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з сином та ухиляється від виконання зазначеного рішення органу опіки та піклування.

Посилання позивача на підтвердження своїх вимог на висновок дільничного інспектора від 18 травня 2015 року, яким ОСОБА_2 просив зафіксувати 17 травня 2015 року факт невиконання відповідачкою вказаного рішення органу опіки та піклування, правильно не прийнято судом до уваги, оскільки ці обставини мали місце після звернення позивача до суду, а по друге позивачка надала дитину батьку для спілкування вже 24 травня 2015 року поза встановленого графіку.

За таких же підстав не можна взяти до уваги й аналогічний висновок від 8 липня 2015 року, наданий позивачем до апеляційної інстанції. Крім того, відповідачка підтвердила проїзними документами, що на початку липня 2015 року дитина виїжджала за межі міста на оздоровлення, про що вона повідомляла позивача.

На підставі викладеного, відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У разі зміни зазначених обставин, позивач не позбавлений права звернутися до суду з аналогічними позовними вимогами.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді