Постанова № 48951392, 18.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2015 р. Справа № 922/2023/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Крупа О.О.

за участю:

прокурора - Кондратюк Н.А., посв. № 023324 від 03.12.2013 р.

представника 1-го відповідача - Буряковської О.Ю. (дов. № 08-11/1603/2-15 від 09.04.2015р.)

представника 2-го відповідача - Сколоти Н.О. (дов. б/н від 09.06.2015р.), Басової О.В., за довіреністю б/н від 09.06.2015 р., Жорник В.І., за довіреністю б/н від 04.08.2015 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. № 3202 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2015 р. у справі № 922/2023/15

за позовом Заступника прокурора Харківської області, м. Харків

до 1) Харківської міської ради, м. Харків

2) Обслуговуючого кооперативу "Лісопарк", м. Харків

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року Заступник прокурора Харківської області звернувся до господарcького суду Харківської області із позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати незаконним п. 21. додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 25.02.2009 №14/09;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №512226 від 11.11.2009 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №320970600012;

- зобов'язати ОК "Лісопарк" передати, а Харківську міську раду прийняти земельну ділянку, площами 0,5001 га (кадастровий номер 6310136600:10:001:0085), про що скласти акти прийому - передачі. Судові витрати прокурор просив покласти на відповідачів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2015р. по справі № 922/2023/15 (суддя Шарко Л.В.) в позові відмовлено.

Заступник прокурора Харківської області подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарський суд першої інстанції безпідставно в обґрунтування відмови в позові послався на положення статті 627 Цивільного кодексу України щодо пропуску Заступником прокурора Харківської області позовної давності, зазначивши при цьому, що перебіг цього строку почався з дати прийняття оспорюваного рішення Харківської міської ради, на якому був присутній заступник прокурора м. Харкова Бударний А.В.

При цьому заступник прокурора Харківської області зазначає, що сам факт присутності на пленарному ззасіданні сесії Харківської міської ради 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання представника прокуратури не свідчить про обізнаність останнього про допущені на ньому порушення чинного законодавства, оскільки в цьому засіданні Ради не досліджувались документи, які стали підставою для прийняття вказаного рішення, в тому числі Статуту, реєстраційної справи ОК «Лісопарк», інформації щодо його засновників. Натомість про факти невідповідності вимогам чинного законодавства статуту ОК «Лісопарк, мети його діяльності, правової форми членства було виявлено прокуратурою Харківської області в ході вивчення у травні 2015 року правомірності передачі земель, розташованих на території Київського району м. Харкова, у приватну власність, що проводилось в порядку нагляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 статті 20 Закону України «Про прокуратуру».

Окрім цього заступник прокурора Харківської області посилається на те, що про обов'язковість з'ясування органом місцевого самоврядування при безоплатному наданні у власність житлово-будівельному кооперативу земельної ділянки в порядку статті 41 Земельного кодексу України правового статусу, мети та підстав створення цього кооперативу відповідно до Житлового кодексу України та Примірного статуту, органам прокуратури стало відомо лише 17.04.2014 р. після прийняття відповідної постанови Верховним судом України,яка є обов'язковою для застосування у подібних правовідносинах для всіх суб'єктів владних повноважень відповідно до ч. 1 статті 111-28 Господарського процесуального Кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2015р. апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 13.05.15р. у справі № 922/2023/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23 червня 2015 р. о 15:00 год. Відповідачам запропоновано надати письмові пояснення або заперечення по апеляційній скарзі.

Відповідачі надали відзиви на апеляційну скаргу прокурора (вх. №№ 9583, 9787), вважають рішення суду першої інстанції у даній справі законним та обгрунтованим, прийнятим без порушень норм чинного законодавства, при повному та всебічному з"ясуванні всіх обставин справи, а тому просять залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників відповідачів, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, 25.02.2009р. на 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання Харківською міською радою було прийнято рішення "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування"№ 14/09.

Відповідно до пункту 21. додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 25.02.2009 року №14/09 Обслуговуючому кооперативу "Лісопарк" на підставі статті 41 Земельного кодексу України надано безоплатно у власність земельну ділянку, за рахунок житлової та громадської забудови по Білгородському шосе, 34, загальною площею 0,5001 га, в межах договору оренду землі від 01.04.2008 №340867100049, за рахунок земель житлової та громадської забудови, під житлову забудову та подальшу експлуатацію цього об'єкту.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога заступника прокурора Харківської області про визнання незаконним п. 21. додатку 1 до рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 25.02.2009 №14/09 та про визнання визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №512226 від 11.11.2009 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №320970600012.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора Харківської області посилається на встановлення прокуратурою Харківської області в ході вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м. Харкова порушень вимог ст.41 Земельного кодексу України, статей 133,135,137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затв. Постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 р. № 186 при прийнятті п. 21. додатку 1 рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 25.02.2009 №14/09.

Зокрема зазначає, що ОК «Лісопарк не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу, встановленим статями 133, 135, 137 Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу в частині порядку створення та мети діяльності, а фактично є обслуговуючим кооперативом, у зв'язку з чим він не є суб'єктом, якому відповідно до ч. 1 статті 141 Земельного кодексу України може передаватись за рішенням органу місцевого самоврядування безоплатно у власність земельна ділянка для житлового будівництва.

При цьому заступник прокурора Харківської області зазначає, що в порушення вимог статті 41 Землеьного кодексу України, статей 133, 135,137 Земельного кодексу України під час прийняття оспорюваного рішення Харківська міська рада при вирішенні питання про надання ОК «Лісопарк» безоплатно земельних ділянок зобов'язана була з'ясувати відповідність правового статусу, мети та підстав створення цього кооперативу вимогам щодо житлово-будівельного кооперативу, які встановлені Житловим кодексом України та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу.

Відповідачем (ОК "ЛІСОПАРК") у справі заявлено про застосування позовної давності до спірних правовідношень.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом із тим ч.ч. 1, 2, 4 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права і про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом, як прокурором, так і позивачем у справі.

У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (ч. 2 ст. 29 ГПК України), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Таким чином норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній в постанові від 04.08.2015 р. у справі № 922/1403/15.

В п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Водночас необхідно мати на увазі, що, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність, яка згідно ст. 257 ЦК України, встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідним суб'єктом здійснення державою своїх цивільних прав в даному випадку є прокурор, який згідно із ст. 121 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про прокуратуру" здійснює прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими радами, їх виконавчими органами, з відповідними наслідками прокурорського нагляду, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Таким чином, до спірних правовідносин за позовом прокурора встановлюється загальна позовна давність, яка, згідно ст. 257 ЦК України, становить три роки.

Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, як вбачається з протоколу пленарного засідання сесії Харківської міської ради від 25.02.2009р., на якому було прийнято рішення 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" і яким ОК "Лісопарк" (2-й відповідач) надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,5001 га, по Бєлгородському шосе, 34 у цьому засіданні Ради був присутній перший заступник прокурора міста Харкова Бударний О.В.

Таким чином, обізнаність вказаного прокурора з оскаржуваним рішенням є доведеною з дати ухвалення рішення 25.02.2009р.

У зв'язку із обізнаністю з 25.02.09р. прокурора м. Харкова про прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, згідно із Постановою Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152цс14, також є обізнаними всі інші органи прокуратури, оскільки вони становлять єдину централізовану систему відповідно до 121 Конституції України , ст. 6 Закону України "Про прокуратуру".

У Постанові Судової палати у цивільних господарських справах Верховного Суду України від 29.10.2014р. № 6-152и визначено, що за змістом норми частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

При цьому, норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

У своїй постанові № 3-23гс14 від 27.05.2014р. Верховний Суд України дійшов висновку, що перебування прокурора під час пленарного засідання міської ради, на якому було прийняте оскаржуване рішення, є початком перебігу строку позовної давності, згідно ч. 1 ст. 261 ЦК, норми якої також розповсюджуються і на звернення прокурора до суду. Та початок перебігу строку позовної давності починає свій перебіг не з дати здійснення прокурором перевірки оскаржуваного рішення, а з дати, коли прокурору було відомо про існування оскаржуваного рішення.

Тому нездійснення прокурором своїх цивільних прав, як уповноваженого державного органу у визначений законом строк, а відтак і звернення до суду після спливу строків позовної давності, є підставою для їх застосування згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки прокурор в даному випадку, як уповноважений державою на її захист орган, має рівні з іншими цивільні права.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги, що сам факт присутності на пленарному ззасіданні сесії Харківської міської ради 31 сесії Харківської міської ради 5 скликання представника прокуратури не свідчить про обізнаність останнього про допущені на ньому порушення чинного законодавства через те, що в цьому засіданні Ради не досліджувались документи, які стали підставою для прийняття вказаного рішення, в тому числі статуту, реєстраційної справи ОК «Лісопарк», інформації щодо його засновників, оскільки зважаючи на вищенаведені норми, присутній на пленарному засіданні Ради прокурор мав змогу на виконання своїх повноважень щодо здійснення нагляду за додержанням і правильним застосуванням законів органом місцевого самоврядування дослідити правові підстави прийняття рішення та надати їм оцінку.

Отже, початок перебігу позовної давності щодо оскарження рішення Харківської міської ради від 25.02.09р., починається саме з цієї дати прийняття рішення, оскільки його прийняття відбувалось безпосередньо за участю прокурора міста Харкова, який перебував на пленарному засіданні, та у відповідності до ст. 257 ЦК України, строк позовної давності за вимогами щодо оскарження цього рішення сплинув 26.02.2012 р.

Проте, позов про скасування спірного рішення було подано заступником прокурора міста Харкова до господарського суду лише 30.03.2015р., тобто після спливу 26.02.2012 р. загальної позовної давності тривалість у три роки .

Частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову в позові з підстав пропуску заступником прокурора Харківської області позовної давності, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Керуючись ст.. 99, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.05.2015 р. у справі № 922/2023/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 21.08.2015 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.