Постанова № 4895021, 14.09.2009, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2009 року Справа № 2а-3983/09/2370

15 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Новікової Т.В.,

при секретарі - Комишній О.М.,

за участю представника відповідача -ОСОБА_1. (за довір. від 19.08.2009р.№34), за відсутності позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 4527 про відшкодування заборгованості по виплаті індексації грошового забезпечення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_2. звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом від 17.08.2009р. до військової частини А4527 про відшкодування заборгованості по виплаті індексації грошового забезпечення в сумі 1089 грн. 12 коп. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. №1078 (з подальшими змінами та доповненнями), внаслідок чого ОСОБА_2була нарахована, однак не виплачена щомісячна індексація грошового забезпечення в період з серпня по грудень 2008р . у сумі 1 089 грн.12коп .

Позивач до зали судового засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшло клопотання від 17.08.2009р. та від 07.09.2009р. про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача з позовом не погодився та надав до суду заперечення від 10.09.2009р. №909, в якому з посиланням на Закон України «Про державний бюджет України на 2009рік» та Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 28.10.2006р. №625, обґрунтував невиплату позивачеві індексації грошового забезпечення за 2008р. відсутністю коштів на фінансування військової частини А 4527 в 2009р. Зокрема, відповідач зазначив що не є розпорядником коштів для погашення заборгованості,оскільки відноситься до розпорядника третього ступеню Повітряних Сил Збройних Сил України і стоїть на фінансовому забезпеченні військової частини А0302 м. Вінниця (довідка в/ч А4527 від 21.08.2009р.№843). Відповідач посилається на неодноразові звернення командира в/ч А 4527 від 13.11.2008р. №21/3/181, від 21.01.2009р. № 21/2/4, від 16.02.09р. № 21/2/18 з телеграмами до в/ч А 0302 з проханням профінансувати заборгованість перед військовослужбовцями щодо виплати індексації грошового забезпечення за КПКВ 2101020 КЕКВ 1112, на підтвердження долучено витяг з книги вихідних телеграм по фінансово-економічній службі в/ч А4527 №21 та копії телеграм. Однак, відповіді з в/ч А 0302 на запити на адресу відповідача не надходили.

Представник відповідача під час судового засідання заявив клопотання про залучення співвідповідачем в/ч А0302 м. Вінниця, яке суд залишив без задоволення.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких грунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного.

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1р.н.), відповідно до наказу №254 від 01.11.2007р. командира військової частини А4527 проходить військову службу на посаді начальника складу та перебуває на забезпеченні у в/ч А 4527.

Судом встановлено, що відповідно до розрахунку суми індексації грошового забезпечення за 2008р. в/ч А4527 позивачеві частково виплачена індексація за сім місяців 2008р., а саме: за січень у сумі 80грн.39коп ., за лютий у сумі 95грн.58коп ., за березень у сумі 116грн.47коп ., за квітень у сумі 139грн.75коп ., за травень у сумі 169грн.51коп ., за червень у сумі 194грн.75коп ., за липень у сумі 206грн.38коп ., на загальну суму 1002 грн. 83коп .(а.с.5).

Однак, відповідач має заборгованість перед позивачем зі сплати індексації грошового забезпечення за п'ять місяців 2008р ., а саме: за серпень у сумі 206грн.38коп ., за вересень у сумі 206грн.38коп ., за жовтень у сумі 212грн.74коп ., за листопад у сумі 224грн.12коп ., за грудень у сумі 239грн.50коп ., на загальну суму 1089грн.12коп ., про що не заперечував представник відповідача під час судового засідання.

На звернення позивача до в/ч А 4527 щодо виплати зазначеної суми заборгованості, ОСОБА_2було відмовлено з посиланням на відсутність коштів.

Тому позивач звернулася до суду за захистом порушеного права та стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості.

Причиною виникнення спору стала часткова невиплата позивачеві суми заборгованості за 2008р., що є порушенням прав позивача відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003р. та Закону № 2011-XII від 20 грудня 1991 року.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, визначені спеціальним Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. N 2011-XII.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону N 2011-XII).

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами (ст. 12 Закону).

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.

Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (ч.1 ст. 9 Закону України від 03.11.2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб»).

Відповідно до вимог ст.9 Закону N2011-XII, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Суд звертає увагу, що грошове забезпечення підлягає індексації , відповідно до закону та виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011)

Зокрема, неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами (ст. 19 Закону 03.11.2006 року № 328-V).

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення (ст.1).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За рішенням органів місцевого самоврядування за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету може здійснюватися індексація грошових доходів населення з урахуванням регіонального індексу споживчих цін, якщо він не нижчий, ніж у цілому по Україні, та в межах регіонального прожиткового мінімуму для працездатної особи, затвердженого в розмірі, не нижчому від встановленого відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум".

Відповідно до ст.10 Закону від 06.02.2003р.N491-IV індексація доходів працюючого населення проводиться за основним місцем роботи . Доходи від роботи за сумісництвом, на умовах погодинної оплати поза основним місцем роботи індексуються в розмірі, що з урахуванням оплати праці за основним місцем роботи не перевищує прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві частково була виплачена індексація грошового забезпечення за сім місяців 2008р. на загальну суму 1002 грн. 83коп ., однак індексація за п'ять місяців 2008р. на загальну суму 1089грн.12коп . відповідачем не виплачена.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач визнав право військовослужбовця на отримання відповідних гарантій та виконав свій обов'язок щодо виплати коштів індексації ОСОБА_2за сім місяців 2008р, однак в іншій частині виплат відповідач допустився порушення прав позивача на отримання коштів індексації грошового забезпечення за п'ять місяців 2008р. (за вересень у сумі 206грн.38коп ., за жовтень у сумі 212грн.74коп ., за листопад у сумі 224грн.12коп ., за грудень у сумі 239грн.50коп ., на загальну суму 1089грн.12коп .), що є необгрунтованим та протиправними.

Отже, відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, до яких відноситься оплата праці (грошове забезпечення).

Порядок проведення індексації грошових доходів (далі - «Порядок»), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. №1078 (зі змінами, внесеними постановою від 11.07.2007р. №913), визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру , в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У разі несвоєчасної виплати індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства . Спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку (п. 4, п.13 Порядку).

Суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність коштів на виплату індексації грошового забезпечення позивача за 2008р. в повному обсязі, не може ставити в залежність реалізацію гарантій військовослужбовців як основного доходу громадян.

З врахуванням системного аналізу законодавства щодо реалізації соціального захисту військовослужбовців, суд виходить з принципу юридичної   визначеності  який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою,  та принципу відповідальності держави , який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Враховуючи те, що позивач наділений певним правовим статусом військовослужбовця , який включає в себе й право на елементи соціального захисту , тому він має право на отримання індексації грошового забезпечення , як соціальної гарантії держави, яка таким чином взяла на себе публічне зобов'язання  забезпечити належний матеріальний рівень даної категорії осіб тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити належний соціальний захист військовослужбовцям.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 29.11.2005 року у справі «Носаль проти України», заява №18378/03, суд зауважив, що державні органи не можуть довільно посилатись на брак коштів, як на підставу невиконання зобов'язання щодо сплати заборгованості. Обов'язком держави є створення відповідної системи виконання законів та органів контролю за їх виконанням без необґрунтованих затримок у виплаті належних грошових відшкодувань, які в свою чергу не повинні впливати та звужувати права громадян.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості щодо виплати позивачеві індексації грошового забезпечення за п'ять місяців 2008р. на загальну суму 1 089грн.12 коп.

Оскільки, відповідач не спростував позовних вимог відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України та не довів правомірність своїх дій щодо припинення виплати індексації грошового забезпечення позивачу, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, суд критично оцінює посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування для здійснення виплат позивачеві з огляду на те, що обов'язковість вказаних виплат визначена чинним законодавством, а тому підстав для відмови у виплаті позивачу індексації грошового забезпечення не вбачається, тому на відповідача покладений обов'язок здійснювати вказані виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач правомірно звернувся до адміністративного суду за захистом порушених прав, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.

Відповідачем не спростованих позовні вимоги та не доведено правомірності рішень і дій.

Відповідно до ст. 94 КАС України та вирішуючи питання судових витрат, суд зазначає, що оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

 На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 14.09.2009р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 21.09.2009р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 94, 122, 128,158- 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Черкаський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з військової частини А4527 (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 98, код ЄДРПОУ 08158580) на користь ОСОБА_2  (АДРЕСА_1) заборгованість зі сплати індексації грошового забезпечення за п'ять місяців 2008р. на загальну суму 1089грн. 12коп. (одна тисяча вісімдесят дев'ять гривень, 12коп.)

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2  (АДРЕСА_1) судові витрати в сумі 15грн.00 коп. (п'ятнадцять гривень,00коп).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя   Т.В. Новікова

Повний текст постанови виготовлений 24.09.2009р.