Ухвала суду № 4894333, 29.07.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.

суддів: Бойка А.В. та Кравець О.О.,

при секретарях Філатовій І.І. та Руденко І.Ю.,

за участю представників позивача ОСОБА_1. та ОСОБА_2., представника відповідача ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на постанову господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2007 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2007 року ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2007 року за № 0000281610/0, № 0000271610/0, № 0000472300/0, № 0000462300/0 та № 0000241610/0.

В обґрунтування позову зазначалося, що з 30 березня по 16 травня 2007 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року. За результатами перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі складено акт за № 477/16-10/00131713/8 від 31 травня 2007 року, на підставі якого 12 червня 2007 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000281610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2462443 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1231225 грн. за порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1; п. 4.5 ст. 4, абз. 9 п. п. 6.2.1 п. 6.1 ст. 6, п. п. «а» - «и» п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.3, абз. 1 п. п. 7.2.4, абз. 1 п. п. 7.2.6 п. 7.2, абз. 1-3 п. п. 7.3.1 п. 7.3, абз. 1-3 п. п. 7.4.1, абз. 1-2 п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- № 0000271610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 679088 грн. та штрафних санкцій в розмірі 247077 грн. за порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. п. 5.2.7 п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9, п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, абз. 2-3 п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- № 0000241610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 1099 грн. 77 коп. та штрафних санкцій в розмірі 2199 грн. 54 коп. за порушення п. 1.3 ст. 1, п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. п. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- № 0000472300/0 в сумі 239162 грн. 60 коп. за порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637;

- № 0000462300/0 в сумі 340 грн. за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Позивач зазначав, що названі податкові повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято з порушенням законодавства, що регулює порядок нарахування та сплати податків та зборів, а тому підлягають скасуванню.

Постановою господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2007 року позовні вимоги ВАТ ЕК «Одесаобленерго» задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000281610/0 від 12 червня 2007 року та № 0000241610/0 від 12 червня 2007 року. Скасовано рішення про застосування штрафних санкцій СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000472300/0 та № 0000462300/0 від 12 червня 2007 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі № 0000271610/0 від 12 червня 2007 року в частині суми за основним платежем 658546 грн. та за штрафними санкціями на суму 240914 грн.. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням в частині задоволення вимог позивача, начальник СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. На думку апелянта оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийнято позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення в частині задоволення позовних вимог і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представників позивача, які вважали за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 30 березня по 16 травня 2007 року на підставі направлень від 29 березня 2007 року № 83/16-10/870 та від 26 квітня 2007 року № 108 співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.

За результатами перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі складено акт за № 477/16-10/00131713/8 від 31 травня 2007 року, на підставі якого 12 червня 2007 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000281610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2462443 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1231225 грн. за порушення п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1; п. 4.5 ст. 4, абз. 9 п. п. 6.2.1 п. 6.1 ст. 6, п. п. «а» - «и» п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.3, абз. 1 п. п. 7.2.4, абз. 1 п. п. 7.2.6 п. 7.2, абз. 1-3 п. п. 7.3.1 п. 7.3, абз. 1-3 п. п. 7.4.1, абз. 1-2 п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- № 0000271610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 679088 грн. та штрафних санкцій в розмірі 247077 грн. за порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. п. 5.2.7 п. 5.2, абз. 4 п. п. 5.3.9, п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, абз. 2-3 п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

- № 0000241610/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 1099 грн. 77 коп. та штрафних санкцій в розмірі 2199 грн. 54 коп. за порушення п. 1.3 ст. 1, п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. п. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»;

та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

- № 0000472300/0 в сумі 239162 грн. 60 коп. за порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637;

- № 0000462300/0 в сумі 340 грн. за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» в частині скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 червня 2007 року № 0000281610/0 та № 0000241610/0, а також часткового скасування податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2007 року № 0000271610/0, якими позивачу визначено відповідно податкові зобов'язання з податку на додану вартість, податку з доходів найманих працівників та з податку на прибуток приватних підприємств, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» протягом перевіряємого податковим органом періоду розраховувало податкові зобов'язання у відповідності до законів України «Про податок на додану вартість», «Про податок з доходів фізичних осіб», а також «Про оподаткування прибутку підприємств» (в частині задоволених позовних вимог), а тому відсутні підстави для визначення податкових зобов'язань з вказаних податків за основними платежами та штрафними (фінансовими) санкціями. Щодо рішень відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» судом першої інстанції вірно зазначено, що помилково проведенні через реєстратор розрахункових операцій позивачем здвоєні суми були правомірно та у визначеному законодавством порядку скасовані, у зв'язку з чим не підлягали оприбуткуванню.

1. Стосовно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 239162 грн. 60 коп. від 12 червня 2007 року № 0000472300/0.

Як вбачається з матеріалів справи, за висновками пункту 3.3.10 Акта перевірки від 31 травня 2007 року (т. 7 а. с. 121 - 123), в порушення п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320), Центральним РЕМ та Північним РЕМ (структурні одиниці позивача) неповно оприбутковано суми 42452 грн. 14 коп. та 5380 грн. 38 коп. до каси підприємств з РРО фіск. № 1501002559 та № 1501002243 у серпні та травні місяці 2006 року відповідно. При перевірці книги обліку розрахункових операцій № 1501002559/2 та № 1501002243 встановлено, що відповідно фіскальним звітним чекам № 0461 від 31 серпня 2006 року та № 0608 від 18 травня 2006 року суми продажу складають 84904 грн. 28 коп. та 10760 грн. 76 коп., проте в Розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків» книги ОРО № 1501002559/2 та № 1501002243 зроблено записи про загальну суму розрахунків за 31 серпня 2006 року у сумі 42452 грн. 14 коп. та за 18 травня 2006 року у сумі 5380 грн. 38 коп.. В касу Центральним РЕМ 30 серпня 2006 року оприбутковано 42452 грн. 14 коп. замість 84904 грн. 28 коп., а Північним РЕМ 18 травня 2006 року оприбутковано 5380 грн. 38 коп. замість 10760 грн. 76 коп..

На підставі викладеного відповідачем оскаржуваним рішенням від 12 червня 2007 року № 0000472300/0 застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до абзацу 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 в розмірі 239162 грн. 60 коп. (в п'ятикратному розмірі від неоприбуткованої через касу суми 47832 грн. 52 коп.).

В процесі розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що касирами Центрального РЕМ та Північного РЕМ було помилково двічі враховано РРО за 30 серпня 2006 року та 18 травня 2006 року, відповідно, що призвело до дворазового збільшення суми звіту за день. У зв'язку з цим касирами пояснювальними записками від 31 серпня 2006 року (а. с. 123 т. 5) та від 18 травня 2006 року (а. с. 117 т. 4) невідкладно повідомлено начальника Центрального РЕМ та начальника Північного РЕМ про помилково проведену операцію, на підставі чого комісіями в складі начальника та провідного бухгалтера відповідного РЕМ складено акти про відміну помилково проведеної через РРО суми від 31 серпня 2006 року (а. с. 121 т. 5) та від 18 травня 2006 року (а. с. 118 т. 4), які складено у відповідності до положень п. 4.7 та п. 4.8 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01 грудня 2000 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2001 року за № 107/5298).

При цьому факт звернення зазначених вище касирів 31 серпня 2006 року та 18 травня 2006 року до обслуговуючого реєстратори розрахункових операцій Центрального та Північного РЕМ робітника ТОВ «Фірма Торгтехніка» з приводу помилкового проведення через РРО грошових коштів підтверджується довідкою ТОВ «Фірма Торгтехніка» за вх. № 45 (а. с. 109 т. 9), що здійснює сервісне обслуговування та ремонт РРО позивача за договором № 115/21/177 від 27 квітня 2006 року. (а. с. 111-115 т. 9).

Згідно пунктам 4.7 та 4.8 названого вище Порядку скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми тільки в разі забезпечення алгоритмом роботи РРО окремого накопичення у фіскальній пам'яті від'ємних сум розрахунків. Якщо РРО не забезпечує такого накопичення, то дозволяється реєструвати скасування помилкової суми за допомогою операції «службова видача». Якщо сума коштів, виданих при поверненні товару чи рекомпенсації раніше оплаченої послуги, перевищує 100 гривень, то матеріально відповідальна особа господарської одиниці або особа, яка безпосередньо здійснює розрахунки, повинна скласти акт про видачу коштів. Такий самий акт складається при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа.

Із врахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем приписів п. 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, є правильним.

Доводи апеляційної скарги про неправомірне врахування судом першої інстанції висновку спеціаліста Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8875/8876 від 14 вересня 2007 року стосовно помилкового проведення 31 серпня 2006 року та 18 травня 2006 року через РРО сум 42452 грн. 14 коп. та 5380 грн. 38 коп. відповідно та правомірності не оприбуткування цих сум через касу та первинні касові і бухгалтерські документи ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» через не призначення вказаної експертизи в судовому засіданні не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постановленого по справі судового рішення.

За викладених обставин відповідачем безпідставно застосовано до позивача штрафні санкції в сумі 239162 грн. 60 коп. на підставі абзацу 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 згідно рішення від 12 червня 2007 року № 0000472300/0.

2. Стосовно рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340 грн. від 12 червня 2007 року № 0000462300/0.

Згідно п. 3.3.10 акта перевірки на РРО фіск. № 1501002559 (Центральний РЕМ) встановлено недрукування фіскальних звітних чеків з 01 липня 2006 року по 31 липня 2006 року, чим порушено вимоги п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі викладеного відповідачем оскаржуваним рішенням від 12 червня 2007 року № 0000462300/0 застосовано до позивача штрафні санкції відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 340 грн..

Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі невиконання суб'єктом підприємницької діяльності щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проте, наявними в матеріалах справи роздрукованими фіскальними звітними чеками Центрального РЕМ за операційні дні 2006 року, копією книги обліку розрахункових операцій фіск. № 1501002559 (а. с. 151-156 т. 1), підтверджується доводи позивача про те, що з 01 липня 2006 року по 31 липня 2006 року Центральним РЕМ не здійснювались розрахункові операції.

За таких даних висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 340 грн. на підставі п. 4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також є правильним.

3. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000271610/0 від 12 червня 2007 року щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 679088 грн. та штрафних санкцій в розмірі 247077 грн..

Як зазначено в п. 3.1.1.1 та п. 3.1.1.2 акта перевірки, в порушення п. 4.1 ст. 4 та п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валові доходи у 3 кварталі 2006 року в сумі 35377 грн. та у І півріччі 2006 року в сумі 4483 грн. 65 коп. в результаті неповного оприбуткування суми в розмірі 42452 грн. 14 коп. до каси підприємства з РРО фіск. №1501002559 в серпні 2006 року та неповного оприбуткування суми в розмірі 5380 грн. 38 коп. до каси підприємства з РРО фіск. №1501002243 у травні 2006 року.

На підставі викладеного відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0000271610/0 від 12 червня 2007 року донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 679088 грн., до якої серед інших включено суми в 35377 грн. за 3 квартал 2006 року та в 4483 грн. 65 коп. за І півріччя 2006 року, та застосовано штрафні санкції за порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1, п. п. 5.2.7 п. 5.2, п. 5.3.2 п. 5.3, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.1.2 п. 8.1, п. п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Оскільки, як зазначено вище, помилково проведенні позивачем 31 серпня 2006 року та 18 травня 2006 року через реєстратор розрахункових операцій здвоєні суми були правомірно та у визначеному законодавством порядку скасовані, у зв'язку з чим не підлягали оприбуткуванню, відсутні підстави для донарахування цих сум до зобов'язань ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» з податку на прибуток підприємства, а отже і для застосування з цього приводу штрафних (фінансових) санкцій.

За висновками співробітників податкового органу (п. 3.1.1.3 акта перевірки), в процесі перевірки встановлено, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» занижено валовий дохід (приріст балансової вартості запасів) на суму 156986 грн. 42 коп., оскільки занижено суму приросту товарно-матеріальних цінностей на суму вартості запасів, що підлягають амортизації за 2006 рік, за рахунок того, що позивачем не вирахувано з залишків запасів на початок звітного періоду вартість запасів, які були використані при ремонті основних фондів (в тому числі господарським способом), сума ремонтів перевищила десятивідсотковий розмір віднесення витрат на поліпшення основних фондів, що є порушенням п. п. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». В обґрунтування вказаного висновку відповідачем в акті перевірки наведені факти щодо здійснення витрат (списання з підзвітних осіб ТМЦ) по проведенню ремонтних робіт відповідно до актів на проведення поточного та капітального ремонтів трансформаторних підстанцій, актів списання запчастин на легкові автомобілі.

Однак, з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт та актів списання матеріальних цінностей (перелічені в п. п. 1 та 2 п. 3.1.1.3 акта перевірки) вбачається, що Північним РЕМ протягом січня - грудня 2006 року на трансформаторних підстанціях № № 85, 2652, 2604, 2233, 2507, 2596, 176, 2413,6025/1, 853, 862, 783, 863, 137, 945, 174, 2611, 6010, а також високовольтних лініях електропередач (ВЛ 0,4 кВ та 10 кВ) виконувались заходи по підтриманню основних засобів у придатному для використання й робочому стані шляхом здійснення технічних оглядів, поточного та технічного обслуговування, які не призводять до поліпшення цих основних засобів. Витрати на проведення зазначених заходів здійснено Північним РЕМ на загальну суму 78387 грн. 89 коп. (відображено в п. п.1 п. 3.1.1.3 акта перевірки) та на суму 41665 грн. 32 коп. (відображено в п. п. 2 п. 3.1.1.3 акта перевірки).

Крім того, з актів на списання матеріалів (перелічені в п. п. 1 та 2 п. 3.1.1.3 акта перевірки) вбачається, що Північним РЕМ протягом січня - грудня 2006 р. були використані автошини, редуктори, фари, колеса, диски, радіатор, а також запобіжники, кабель, муфта, фанера, замок та інші матеріали на загальну суму 36932 грн. 79 коп..

Відповідно до п. 1.3 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30 березня 1998 року № 102 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 року за № 268/2708), а також додатків до названого Положення технічне обслуговування (поточне або сезонне) - це комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування, зокрема: це заміна шин та акумуляторних батарей, заміна зношених деталей генератора, стартера, систем охолодження, виконання регулювальних робіт та кріплення редуктора та колісних передач, промивання, продування, регулювання, тощо.

Згідно п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 року за № 288/4509) до «поліпшення об'єкта основного фонду» відносяться його модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо, що призводить до збільшення майбутніх вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Пунктом 15 названого Положення передбачено, що витрати, які здійснюються для підтримання об'єкту в робочому стані та отримання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Відповідно до п. 3.8 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту щоденне обслуговування, технічне обслуговування та сезонне технічне обслуговування ДТЗ не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення ДТЗ. За змістом п. 3.13 цього Положення до поточного ремонту ДТЗ належать роботи, пов'язані з одночасною заміною не більше двох базових агрегатів (крім кузова і рами). При цьому до переліку базових агрегатів відповідно до додатку «Г» до Положення відносяться: двигун з картером зчеплення у зборі, коробка передач, роздавальна коробка; гідромеханічна передача; задній міст (вісь), середній міст (вісь); передня вісь (міст); рульове керування; кабіна вантажного та кузов легкового автомобіля; кузов автобуса; рама; підйомне обладнання платформи автомобіля-самоскида. Будь-який ремонт агрегатів належить до поточного ремонту ДТЗ.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що з наявних в матеріалах справи актів на списання матеріалів на ремонт транспортних засобів вбачається, що Північним РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» понесені витрати на технічне обслуговування транспортних засобів на суму 12276 грн. 25 коп. (1193 грн. 13 коп. + 3704 грн. 50 коп. + 4043 грн. 67 коп. + 1957 грн. 12 коп. + 1377 грн. 83 коп.), виходячи з того, що у вказаних актах на списання матеріалів відносяться до ремонтних робіт і не відноситься до технічного обслуговування транспортного засобу витрати на суму 11740 грн. 40 коп. грн. (2820 грн. + 1670 грн. + 1250 грн. + 1725 грн. + 2381 грн. + 1894 грн. 40 коп.).

Крім того, згідно актів списання матеріалів витрати, які не пов'язані з технічним обслуговуванням основних засобів, складають 12916 грн. 14 коп.

У відповідності до Довідника Мінпаливенерго України м. Київ 1998 року (ЕКД 34.05.834-98) технічне обслуговування (повітряних ліній 0,4-20 кВ трансформаторних підстанцій 6-20/0,4 кВ, РП 6-20 кВ) - це виявлення дефектів обладнання, перевірка стану ізоляторів, запобіжників, розрядників, роз'єднувачів, вимикачів та проводів до них, змащування, регулювання і перевірка роботи комутаційної апаратури та приводів, блокуючих засобів, перевірка стану шин, ошинковки, приєднання кабелів, заземлення, усунення дрібних дефектів, відчищення від пилу та бруду тощо.

Таким чином, згідно наявним в матеріалах справи актам списання матеріалів Північного РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» відносяться до ремонтів витрати по актам у сумі 15844 грн. 25 коп. і не відносяться до ремонтів, а відносяться до витрат на технічне обслуговування повітряних ліній та трансформаторних підстанцій витрати на суму 63543 грн. 64 коп. (акти виконаних робіт т. 6 а. с. 42-83, 131-143, 157-162, т. 5 а. с. 49-52, 134-137, т.3 а. с. 82-95).

Згідно наявним в матеріалах справи актам на списання матеріалів витрати в сумі 41665 грн. 32 коп. на капітальний ремонт (повітряних ліній 0,4-20 кВ трансформаторних підстанцій 6-20/0,4 кВ, РП 6-20 кВ) не відносяться до валових витрат підприємств, а відносяться до витрат, які пов'язані з поліпшенням основних фондів, і підлягають амортизації у тому числі:

- за січень 2006 року 7190 грн. 99 коп.,

- за лютий 2006 року 16369 грн. 77 коп.,

- за березень 2006 року 3946 грн. 07 коп.,

- за квітень 2006 року 14158 грн. 48 коп.

Із врахуванням викладеного суд першої інстанції на підставі дослідження матеріалів справи прийшов до обґрунтованого висновку, що протягом січня - грудня 2006 року Північним РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» згідно актів на списання матеріалів витрати, понесені на технічне обслуговування основних засобів, складають 74819 грн. 89 коп. (12276 грн. 25 коп. + 62543 грн. 64 коп.), а понесені витрати, що не відносяться до технічного обслуговування основних засобів, складають 82166 грн. 11 коп. (11740 грн. 40 коп. + 41665 грн. 32 коп. + 15844 грн. 25 коп. + 12916 грн. 14 коп.).

Відповідно до п. п. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про заниження позивачем суми податку на прибуток, що підлягає сплаті, в розмірі 20542 грн. (82166 грн. 11 коп. х 25% ставка податку), у зв'язку з чим визнав оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000271610/0 від 12 червня 2007 року обґрунтованим в частині нарахованого податку в сумі 20542 грн. та штрафних санкцій з цього податку в сумі 6163 грн. (відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») за порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 та п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 3.1.2.1 акта перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми 113772 грн. за операціями з юридичною особою ТОВ «Е.Т.Е. Україна», установчі документи та свідоцтво про реєстрацію якого визнані недійсними постановою Приморського районного суду м. Одеси.

Так, відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2007 року у справі № 2а-815/07 визнано недійсним з моменту його вчинення, а саме з 24 жовтня 2005 року, фіктивний правочин, який був виражений у прийнятті рішення про створення і діяльність ТОВ «Е.Т.Е. Україна», а також визнано недійсним статут ТОВ «Е.Т.Е. Україна» з моменту його реєстрації, а саме з 03 листопада 2005 року. При цьому відповідач прийшов до висновку, що в порушення п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» завищило валові витрати, оскільки віднесло до валових витрат витрати по матеріалам, які отримані від ТОВ «Е.Т.Е. Україна» без підтвердження відповідними документами.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Згідно положень ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Частиною 2 статті 104 названого Кодексу передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На підставі ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації.

Разом з тим, відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За результатами дослідження у судовому засіданні відповідних доказів, суд першої інстанції знайшов обґрунтованими доводи позивача про те, що ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» не могло знати на момент придбання товарів у ТОВ «Е.Т.Е. Україна» та отримання від нього податкових накладних про фіктивність рішення про створення ТОВ «Е.Т.Е. Україна».

При цьому судом першої інстанції враховано, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2007 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання недійсними всіх первинних бухгалтерських документів ТОВ «Е.Т.Е Україна» з моменту їх підписання.

За таких обставин, до моменту прийняття 23 лютого 2007 року Приморським районним судом м. Одеси постанови у справі № 2а-851/07 та внесення відповідних даних до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, дії ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» щодо придбання товарів та віднесення до складу валових витрат по матеріалам, які отримані від ТОВ «Е.Т.Е. Україна» та підтверджені матеріалами справи, є правомірними та вчинені у відповідності до приписів п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновок суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем положень п. п. 5.2.1 п. 5.2 та п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є правильним.

Згідно акта перевірки відповідач дійшов висновку про завищення позивачем валових витрат на суму 1420825 грн. 07 коп., 198299 грн. 55 коп., 152534 грн., сплачених у зв'язку з виконанням підрядною організацією робіт по проведенню інвентаризації земельних ділянок (пункти 3.1.2.2, 3.1.2.7 та 3.1.2.11 акта перевірки).

За висновками співробітників податкового органу, в порушення п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем враховано у складі валових витрат витрати з оформлення документів землеустрою на право довгострокової оренди земельних ділянок (науково-технічної продукції) під об'єктами ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» в м. Одесі, які згідно п. п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають амортизації, в результаті чого скориговані валові витрати завищено на 1771658 грн. 62 коп. по рядку 04.1 декларації за 2006 рік. Зазначені факти порушень встановлені відповідачем при перевірці Управління ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» (п. 3.1.2.2 акта перевірки - сума витрат 1420825 грн. 07 коп.), Центрального РЕМ (п. 3.1.2.11 акта перевірки - сума витрат 152534 грн.) та Північного РЕМ (п. 3.1.2.7 акта перевірки - сума витрат 198299 грн. 55 коп.).

Як встановлено судом першої інстанції, 30 травня 2005 року ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» було укладено з землевпорядною організацією - ВАТ «Південенергопроект» договір № 21/202, згідно якого ВАТ «Південенергопроект» зобов'язалось виконати роботи по інвентаризації земельних ділянок під об'єктами електричних мереж позивача та по оформленню документів із землеустрою на право довгострокової оренди земельних ділянок. Виконання зобов'язань за вказаним договором підтверджується актами здачі - прийомки науково-технічної продукції на загальну суму 2814080 грн., у тому числі ПДВ 469013 грн. 33 коп..

Відповідач вважає, що землевпорядна документація є нематеріальним активом, оскільки п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 199 року № 242 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 750/4043) передбачено, що облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за групами, у т.ч.: права користування майном (право користування земельною ділянкою, крім права постійного користування земельною ділянкою). Нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умови, якщо підприємство має можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу.

Проте, судом першої інстанції вказані доводи відповідача обґрунтовано визнано помилковими, оскільки землевпорядна документація не є нематеріальним активом в розумінні п. 5 названого Положення (стандарту) № 8 з наступних підстав.

Згідно п. 4 Положення (стандарту) № 8 розробка - це застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування та проектування нових або значно удосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг; дослідження - заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше з метою отримання і розуміння нових наукових та технічних знань.

Пунктом 5 вказаного Положення (стандарту) передбачено, що не відноситься до групи нематеріальних активів право постійного користування земельною ділянкою. Однак право користування земельною ділянкою на умовах оренди при необхідності здійснення проекту землеустрою здійснюється в тому ж порядку, що й право постійного користування землею.

Так, згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду землі проводиться за правилами ст. 123 цього Кодексу (право постійного користування), яка законодавчо визначає порядок виконання проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, землевпорядна документація не є нематеріальним активом, оскільки у відповідності до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому; економічні вигоди, в свою чергу, - це потенційна можливість отримання підприємством коштів від використання активів.

Згідно з визначенням, викладеним у п. 1.6. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», нематеріальні активи належать до товарів. Проте землевпорядна документація окремо від земельних ділянок самостійної цінності не має, а тому не представляє собою цінності як товар, що виключає можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу.

Будь-які операції цивільно-правового характеру з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію визначено пунктом 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» як продаж послуг. Тому ВАТ «Південенергопроект» за договором надає позивачу саме послуги зі складання проекту, а не продає нематеріальний актив у вигляді проекту землеустрою, у зв'язку з чим понесені позивачем витрати є витратами, пов'язаними з придбанням послуг, а тому підлягають включенню до складу валових витрат відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у порядку, передбаченому для придбання результатів робіт.

При цьому п. п. 1.18.4 п. 1.18 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що оренда землі - господарська операція, що передбачає передачу орендодавцем землі для користування іншій юридичній або фізичній особі на визначений строк, по цільовому призначенню та за орендну плату. Пунктом 1.2 ст. 1 цього Закону визначено, що нематеріальний актив - об'єкт інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визначені у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку, у той час як відповідно до п. 1. 31 ст. 1 цього Закону, надання права на користування товарами (майном) у межах договорів лізингу (оренди) вважається послугою, яка не передбачає переходу права власності.

Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду знаходить правильним висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем витрат на виготовлення землевпорядної документації на право довгострокової оренди у 2006 році за договором № 21/202 від 30 травня 2005 року та додатковою угодою № 21/125 від 22 березня 2006 року, укладеними між ВАТ «Одесаобленерго» та ВАТ «Південенергопроект», до складу валових витрат позивача.

Відповідно п. 3.1.2.4 акта перевірки відповідач дійшов висновку (на підставі довідки ДПІ у Овідіопольському районі м. Одеси про перевірку Овідіопольського РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго») про непідтвердження документами валових витрат позивача в розмірі 497390 грн. на виконання робіт по проведенню інвентаризації земельних ділянок. Так, в акті вказано, що в порушення п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем (Овідіопольський РЕМ) до складу валових витрат віднесено витрати в сумі 497390 грн., які не підтверджуються документами про понесені витрати. При цьому відповідачем зазначено, що на момент перевірки в підтвердження вказаних витрат не надано договір № 21/196 від 30 травня 2005 року та додаткову угоду № 21/126 від 22 березня 2006 року, оригінал акта № 15 від 20 грудня 2006 року, технічну документацію, яка свідчить про виконання першого етапу послуг.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, наведений вище висновок співробітників податкового органу спростовується матеріалами справи.

Так, факт надання документів Овідіопольським РЕМ для огляду представнику податкового органу досліджений та встановлений постановами Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 травня 2007 року у справі про адміністративні правопорушення № 3/5620 - 2007 року стосовно начальника та бухгалтера Овідіопольського РЕМ (а. с. 141 - 142 т. 7). Вказаними постановами суду встановлено, що під час перевірки оригінали документів, що підтверджують витрати Овідіопольського РЕМ у розмірі 497390 грн., були надані до ДПІ Овідіопольського району, у зв'язку з чим провадження у справі стосовно начальника та бухгалтера Овідіопольського РЕМ закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У відповідності до ч. 4 ст. 72 КАС України цей факт має преюдиціальне значення у даній справі та є обов'язковим для суду при вирішенні даного спору.

На підставі викладеного є правильним і висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість висновку відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на суму 497390 грн. та заниження об'єкту оподаткування по податку на прибуток.

Пунктом 3.1.2.5 акта перевірки відповідачем встановлено, що в порушення вимог п. п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат позивачем віднесено витрати на отримання послуг по ремонту автомобіля «Москвич» - 2141 та витрати на придбання диктофону у ВКФ «Н-Бис» на загальну суму 3693 грн., у т.ч. у 1 кварталі 2006 року - 2870 грн., у 2 кварталі 2006 року - 823 грн. При цьому в акті зазначено, що до перевірки надано податкові накладні по отриманим послугам з ремонту після аварії автомобіля «Москвич» - 2141, які сплачує особа, що винна в скоєні аварії на загальну суму 3445 грн., у т.ч. ПДВ - 574 грн. 28 коп.. Вказану операцію відображено згідно податкових накладних (№ 07/07-16 від 07 липня 2005 року, № 19/07-05 від 19 липня 2005 року, №02/08-12 від 02 серпня 2005 року, № 08/07-06 від 08 серпня 2005 року).

Також до перевірки надано податкові накладні про придбання диктофону у ВКФ «Н-Бис» на загальну суму 988 грн. 08 коп., у т.ч. ПДВ - 164 грн. 68 коп., вартість якого було включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2006 року.

Вказаний висновок податковим органом обґрунтовано тим, що зазначені витрати підприємства не можуть бути включені до валових витрат, оскільки не пов'язані з підготовкою, організацією та веденням виробництва.

На підставі досліджених доказів суд першої інстанції надійшов до вірного висновку стосовно неправомірності позиції відповідача з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 1.32 названого Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Основними видами господарської діяльності ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» є постачання та передача електричної енергії на закріпленій території, які здійснюються товариством на підставі отриманих ліцензій.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про електроенергетику» в електроенергетиці України діє єдина централізована диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею та постачанням електричної енергії, усі оперативні команди і розпорядження державного підприємства, що здійснює диспетчерське управління підлягають беззаперечному виконанню, у свою чергу суб'єкти підприємницької діяльності, об'єкти електроенергетики яких підключені до об'єднаної енергетичної системи України, зобов'язані подавати державному підприємству, що здійснює диспетчерське управління, звіти, інформацію, передбачені нормативно-технічними документами.

Згідно положень п. 13.1.13 нормативно-технічного документу «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 296 від 13 червня 2003 року (із змінами, внесеними наказом від 19 грудня 2005 року № 609), оперативно-диспетчерське керування в ОЕС України повинно бути забезпечене системами запису оперативних переговорів, тобто з використанням диктофонів.

Таким чином, придбання позивачем диктофону безпосередньо направлене на організацію господарської діяльності для забезпечення фіксації проведення оперативно-диспетчерських переговорів, які є складовою господарської діяльності суб'єкта електроенергетики, у зв'язку з чим такі витрати є валовими витратами.

Крім того, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат і витрати на ремонт автомобіля «Москвич» - 2141, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № 582650 від 11 червня 2003 року (а. с. 32 т. 1) є власністю позивача, та використовується для перевезення працівників компанії під час виконання ними трудових обов'язків, тобто для організації господарської діяльності.

Із врахуванням викладеного, всупереч доводам апелянта, на підставі положень п. п. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем правомірно віднесено суму в 3693 грн. до складу валових витрат.

Згідно п. 3.1.2.6 акта перевірки відповідач дійшов висновку про завищення позивачем (Північний РЕМ) валових витрат на 157546 грн. по операціям, здійсненим у попередніх звітних періодах, чим порушено п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено судом першої інстанції, документи, що підтверджують надання послуг та виконання робіт, наданих у 2005 році, були отримані позивачем із запізненням у 2006 році, у зв'язку з чим підтверджувані цими документами витрати були відображені в бухгалтерському обліку в 2006 році, про що свідчать оборотні відомості за січень, лютий, квітень, травень, жовтень 2006 року Північного РЕМ, а саме: за 1-й квартал 2006 року - на суму 52693 грн., І півріччя 2006 року - 94544 грн., 3-й квартал 2006 р. - 94544 грн., всього за 2006 рік - 157546 грн..

Як вірно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, саме з моменту відображення в бухгалтерському обліку вказаних витрат такі витрати можуть бути відображені в податковому обліку, оскільки згідно з п. 2. ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому відповідачем в акті перевірки встановлено, що в попередньому періоді (2005 рік) витрати в сумі 157546 грн. не були відображені ні в бухгалтерському, ні в податковому обліку, тому в податковому обліку валові витрати були відображені в 2006 році у рядку 05.2 Декларації з податку на прибуток (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів), тобто в той же звітний період, в який були відображені в бухгалтерському обліку.

Разом з цим, відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Виходячи з наведеної норми Закону, у разі відсутності у підприємства первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції, у підприємства відсутні правові підстави для обліку такої операції.

Згідно п. п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Крім того, відповідно до п. 2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 26 березня 2003 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2003 року за № 271/7592), якщо платником податку самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені. Таким чином, при подачі податкової декларації у 2006 році позивач мав право не подавати уточнюючий розрахунок по виявленим помилкам, а відповідно до п. 3 зазначеного наказу ДПА України виправити помилки шляхом відображення у рядку 05.2 декларації про прибуток підприємств за 2006 рік суми 157546 грн.

До того ж, згідно положень ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», строк давності, протягом якого платник податків може самостійно виправляти помилки, допущені в деклараціях, складає 1095 днів за наступним останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була надана пізніше - за днем її фактичного подання.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат звітного періоду 2006 року суми витрат в 157546 грн. по операціях, здійснених у попередніх звітних періодах.

В п. 3.1.2.8 акта перевірки відповідач також дійшов висновку про безпідставне відображення позивачем валових витрат в сумі 71686 грн. по операціях, здійснених у попередніх звітних періодах.

Так, в акті перевірки, зазначено, що в порушення п. п. 5.2.1, п. п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат звітного періоду (1 квартал, півріччя 2006 року) у рядку 04.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» Декларації з податку на прибуток підприємства суми витрат в розмірі 71686 грн. по операціях, здійснених у попередніх звітних періодах (у 2005 році) та без відображення визначених витрат у відповідному рядку Декларації про прибуток звітного періоду (ряд. 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»).

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «БМК» у грудні 2005 р. виконало для Центрального РЕМ ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» підрядні роботи по ремонту виробничого приміщення на суму 37603 грн. з урахуванням ПДВ. На підставі рахунку № 7 від 29 листопада 2005 року в грудні 2005 року Центральним РЕМ сплачено аванс 28000 грн.. Оскільки в Декларації з податку на прибуток за 2005 року ця сума витрат не була відображена, Центральним РЕМ були відображені здійснені витрати в Декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2006 року в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів». При цьому залишок суми плати за виконані роботи в розмірі 9603 грн. 20 коп. (37603 грн. - 28000 грн.) був сплачений в січні 2006 році, про що свідчить повідомлення № 100 від 31 січня 2006 року та платіжне доручення, оскільки саме у січні 2006 року (тобто із запізненням) був отриманий акт приймання-передачі всього обсягу виконаних робіт.

Відповідно до п. п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про прибуткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підставі наведеної норми Закону Центральним РЕМ збільшено валові витрати в тому періоді, в якому отримано результати робіт (акт виконаних робіт) та здійснено оплату цих робіт. Витрати в сумі 8002 грн. 67 коп. (9603 грн. 20 коп. - 1601 грн. 53 коп. ПДВ) відображені в облікових регістрах у першому кварталі 2006 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи оборотна відомість за 2006 рік.

Як зазначалось вище, згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» податкова звітність (декларація) ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Отже, оскільки в бухгалтерському обліку сума витрат в розмірі 8002 грн. 67 коп. на підтримання робочого стану основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності, була відображена у 2006 році, ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» правомірно віднесено вказану суму до валових витрат та відображено ці валові витрати саме у рядку 04.10 Декларації (ряд. 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів»).

Правомірним є і віднесення до валових витрат 1-го півріччя 2006 року суми 11805 грн., що складає вартість матеріалів Центрального РЕМ, які були у 2005 році передані (витрачені) підряднику ПВКП «Південтехенергосервіс» для ремонту ним кабелю. Витрати в сумі 11805 грн. були відображені в бухгалтерському обліку в першому півріччі 2006 року, про що свідчить оборотна відомість за 2006 рік, у зв'язку з цим відповідно до п. 2 ст.3 3акону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» Центральним РЕМ правомірно віднесено вказану суму до валових витрат та відображено ці валові витрати саме у рядку 04.10 Декларації (ряд. 04.10 «витрати на поліпшення основних фондів»).

Аналогічно були відображені позивачем валові витрати в сумі 51877 грн. 75 коп. в Декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2006 року, в якій в рядку 4.10 було відображено вартість матеріалів Центрального РЕМ, які були витрачені (передані) підряднику ПВКП «Південтехенергосервіс» за актом № 4 у 2005 році для ремонту кабельних ліній. Оскільки акти № 1 та № 2 приймання-передачі виконаних у 2005 році робіт були отримані від підрядника із запізненням, вказані витрати були відображені в бухгалтерському обліку у 1-му півріччі 2006 року та відповідно в Декларації з податку на прибуток 2006 року 1-го півріччя в рядку 04.10.

Таким чином, витрати в сумі 71686 грн., здійснені позивачем на підготовку, організацію та ведення виробництва, відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правильно віднесені ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» до складу валових витрат.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що невідображення Центральним РЕМ вказаної суми витрат в Декларації за 1-й квартал та 1-ше півріччя 2006 року в рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» по придбаним послугам та списаним ТМЦ, не може бути підставою для невіднесення цих витрат до валових витрат.

Відповідно до пунктів 3.1.2.9 та 3.1.2.10 акта перевірки посадовими особами відповідача зроблено висновок про необґрунтоване віднесення позивачем в порушення п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрат в сумі 23270 грн. та 6782 грн. (2579 грн. 35 коп. + 1795 грн. + 2408 грн. 37 коп.), як не підтверджених відповідними документами, до складу валових витрат.

Проте, як встановлено матеріалами справи, Центральним РЕМ в 2005 році на виконання договору № 17-П від 25 червня 2005 року було передано підряднику ПВКП «Південтехенергосервіс» для проведення ремонтних робіт кабелю матеріали на суму 22732 грн. 77 коп.. Однак, оскільки частина робіт виконувалась підрядником, а частина робіт виконувалась замовником (Центральним РЕМ), підрядник не відображав вартість отриманих від Центрального РЕМ матеріалів в своєму акті приймання-передачі виконаних робіт за договором № 17-П б/н за вересень 2005 року. Проте, витрати матеріалів, які були власністю Центрального РЕМ та були використані останнім під час проведення спільних робіт на тому ж об'єкті підрядних робіт, були відображені Центральним РЕМ в акті № 2 приймання виконаних робіт (господарським способом) за грудень 2005 року (вид робіт КР КЛ 0,4 кВ).

При цьому на весь обсяг робіт з використанням матеріалів замовника були складені два акта виконаних робіт, а саме: підрядником складено акт виконаних робіт б/н за вересень 2005 року, а замовником складено акт виконаних робіт господарським способом № 2 за грудень 2005 року на суму 23270 грн..

Вказані дії сторін відповідають умовам укладеного договору № 17-П від 25 червня 2005 року, згідно п. 1.3 якого поставка витратних матеріалів (кабель, муфти) відбувається замовником.

За таких даних акт виконаних робіт господарським способом № 2 за грудень 2005 року на суму 23270 грн. є належним доказом, що свідчить про здійснення витрат позивачем на підготовку, організацію, ведення виробництва, а тому відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вказані витрати правильно віднесено до складу валових витрат.

Крім того, структурним підрозділом позивача (Центральним РЕМ) в 2006 році передано ПВКП «Південтехенергосервіс» матеріали для виконання підрядних робіт по ремонту кабельних ліній 0,4-6-10 кВ на суму 21445 грн., про що свідчить складений між сторонами акт № 5 приймання-передачі матеріалів. За результатами виконаних робіт підрядником складені акти приймання-передачі виконаних робіт № № 1, 2, 3, 4, які датовані березнем 2006 року, на загальну суму 47340 грн. 60 коп., про які повідомлено управління підприємства та Центральний РЕМ шляхом направлення авізо № 681 від 31 травня 2006 року. У вказану суму 47340 грн. 60 коп. було включено вартість матеріалів замовника (Центрального РЕМ), що склала 18674 грн., що відображено в графах «вартість матеріальних ресурсів поставки замовника» актів № № 1, 2, 3, 4, що, на думку СДПІ, підтверджує здійснені валові витрати саме на цю суму, у той час як Центральним РЕМ в травні 2006 року за актом № 5 було відображено завищену вартість, а саме 21253 грн. 35 коп..

За висновком відповідача різницю в 2579 грн. 35 коп. (21253 грн. 35 коп. - 18674 грн.) безпідставно віднесено до валових витрат, оскільки не підтверджено відповідними документами.

Проте, за висновком суду першої інстанції, відповідачем не враховано, що обсяг матеріалів, зазначений як в акті № 5 приймання-передачі матеріалів, складеному до початку робіт, так і в акті № 5 приймання-передачі виконаних робіт (господарським способом), складеному наприкінці робіт, є однаковим, але вартість використаних матеріалів станом на травень 2006 року збільшилась (подорожчала), саме на вказану суму різниці. Тому Центральним РЕМ відображено понесені витрати у звітному періоді саме виходячи з вартості матеріалів, яка існувала в цьому звітному періоді, що відповідає діючому законодавству та діючій обліковій політиці, встановленій на підприємстві у 2006 році наказом ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» від 14 січня 2005 року № 6 «Про введення в дію Положення про облікову політику та організацію бухгалтерського обліку» (а. с. 33 - 44 т. 1).

Так, згідно вказаного наказу від 14 січня 2005 року № 6 та наказу № 9/1 від 17 січня 2006 року на підприємстві встановлено таку систему бухгалтерського обліку та звітної політики, за якою при відпуску запасів (ТМЦ) у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним методом середньозваженої собівартості, що відповідає пунктам 16 та 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20 жовтня 1999 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 751/4044), відповідно до яких оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Отже, середньозважена собівартість одних і тих же матеріалів на момент передачі їх замовнику та на момент отримання акта приймання-передачі виконаних робіт збільшилась на 2579 грн. 35 коп., а тому вказану суму, всупереч доводам відповідача, правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат у травні 2006 року та відповідно відображено у декларації з прибутку підприємства.

Аналогічно правомірно віднесено до валових витрат суму в 1795 грн..

Так, структурним підрозділом позивача (Центральним РЕМ) було передано ТОВ ЕК «Одесенергосети» матеріали для виконання підрядних робіт по ремонту кабельних ліній 0,4-6-10 кВ на суму 15209 грн. 35 коп., що підтверджується складеним між сторонами актом № б/н приймання-передачі матеріалів у монтаж від 27 квітня 2006 року. За результатами виконання робіт підрядником складено акти приймання-передачі виконаних робіт № № 1, 2, 3, 8-13, які датовані квітнем 2006 року, на суму 53772 грн., з яких 9810 грн. 80 коп. без ПДВ є повернутими замовнику суми вартості його матеріалів (авізо № 678 від 31 травня 2006 року). Згідно довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми «КБ-3» за травень 2006 року та актів б/н та № № 2, 3, 7, 8 приймання виконаних робіт за травень 2006 року (авізо № 1130 від 27 вересня 2006 року) роботи виконані на суму 30791 грн., з яких 12965 грн. без ПДВ є повернутими замовнику суми вартості його матеріалів.

При цьому відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт від підрядника повернута Центральному РЕМ сума вартості матеріалів склала 22776 грн.. Однак за даними Центрального РЕМ станом на жовтень 2006 року (дату, в якій було відображено витрати матеріалів) середньозважена собівартість витрачених матеріалів склала 24571 грн.. Отже, середньозважена собівартість одних і тих же матеріалів на момент передачі їх замовнику та на момент отримання результатів робіт збільшилась на 1795 грн. (24571 грн. - 22776 грн.), а тому вказану суму правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат у жовтні 2006 року та відповідно відображено у декларації з прибутку підприємства.

Крім того, різниця між вартістю матеріалів в сумі 18492 грн., переданих підряднику ПВКП «Південтехенергосервіс» та використаних ним під час виконання підрядних робіт за договором № 15-П (акт № 8 приймання-передачі матеріалів, акти приймання-передачі виконаних робіт № № 1, 2, 3, 4 за червень 2006 року, авізо № 910 від 31 липня 2006 року), та середньозваженою собівартістю матеріалів в 20900 грн. 37 коп., яку в грудні 2006 року відображено Центральним РЕМ в витратному документі (акті приймання робіт господарським способом) № 20 від 22 грудня 2006 року, склала 2408 грн. 37 коп. (20900 грн. 37 коп. - 18492 грн.). Витрати на суму 2408 грн. 37 коп. підтверджено документально у відповідності з існуючою на підприємстві обліковою політикою, а тому правомірно віднесено до складу валових витрат в грудні 2006 року та відповідно відображено у декларації з прибутку підприємств.

На підставі наведених обставин справи та положень чинного законодавства висновок суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача стосовно порушення позивачем п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», викладених в пунктах 3.1.2.9 та 3.1.2.10 акта перевірки, є правильним.

Згідно п. 3.1.2.12 акта перевірки співробітниками податкового органу зроблено висновок, що в порушення п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем враховано у складі валових витрат витрати по проведенню експертної оцінки технічного стану будинків та споруд, які згідно п. п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, в результаті чого скориговані валові витрати завищено на 11268 грн. 41коп.. Вказане порушення встановлено при перевірці Центрального РЕМ.

Відповідно п.1.6 Правил обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель та споруд, затверджених спільним наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27 листопада 1997 року № 32/288, усі будівлі (споруди), незалежно від їх призначення, форми власності, віку, капітальності, технічних особливостей підлягають періодичним обстеженням з метою оцінки їх технічного стану та паспортизації, а також прийняття обґрунтованих заходів до забезпечення надійності та безпеки при подальшій експлуатації (консервації).

Отже, витрати в сумі 11268 грн. 41 коп. понесені позивачем не на виготовлення та введення в експлуатацію об'єкта основного фонду, а з метою забезпечення надійності та безпеки об'єкту при подальшій його експлуатації на виконання вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці, забезпечення безпечних умов праці на підприємстві.

При цьому, як зазначено вище, відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці.

Так, відповідно до п. 1.1 договору № 14/21/89 від 21 лютого 2006 року ДП «Чорноморський експертно-технічний центр» зобов'язалось виконати роботи по проведенню експертного обстеження, оцінки технічного стану і паспортизації будівель та споруд ВАТ «Одесаобленерго», зокрема Центрального РЕМ, по вул. Краснова, 2-а (адмінпобутова будівля, адмінбудівля, гараж, будівля прохідної). Згідно розрахунку вартості по проведенню робіт, що є додатком до договору № 14/21/89 від 21 лютого 2006 року, вартість робіт по об'єкту «Центральний РЕМ» складає 11268 грн..

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених доказів, адмінпобутова будівля, адмінбудівля, гараж, будівля прохідної, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Краснова, 2-а, введені в експлуатацію до 2004 року, тобто до укладення та виконання договору № 14/21/89 від 21 лютого 2006 року, про що свідчить Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно № 5921407, виданий КП «Одеське МБТІ та РОН» 20 грудня 2004 року, що спростовує доводи відповідача про те, що вищезазначені витрати пов'язані з введенням об'єктів в експлуатацію. Про пов'язаність витрат позивача в розмірі 11268 грн. з періодичним обстеженням технічного стану будівель та виготовленням технічного паспорту свідчать також зміст договору та паспортів технічного стану будівлі (споруди).

Із врахуванням викладеного висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення Центральним РЕМ витрат в сумі 11268 грн. до складу валових витрат та про відсутність підстав при відображенні в податковому обліку зазначеної господарської операції для застосування норм, встановлених п. п. 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», є обґрунтованим.

4. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000281610/0 від 12 червня 2007 року щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2462443 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1231225 грн..

Як вбачається з акта перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» п. п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1, п. 4.5 ст. 4, п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.3, п. п. 7.2.4, п. п. 7.2.6 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за 2006 рік на суму 2462443 грн.

Відповідно до п. 3.1.5.1 акта перевірки позивачем, в порушення п. 4.5 ст. 4, п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також пунктів 22 та 23 Порядку заповнення податкової накладної від 30 травня 1997 року № 165, неправомірно зменшено податкові зобов'язання на суму 25803 грн. 25 коп..

Як встановлено судом першої інстанції, ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» в травні 2006 року виявлено помилкове збільшення в квітні 2006 року споживачу (КП «Одесміськелектротранс») зобов'язань по оплаті за реактивну електроенергію на суму 129016 грн. 27 коп. та ПДВ - 25803 грн. 25 коп., у зв'язку з чим 31 травня 2006 року позивачем здійснено коригування податкових зобов'язань споживача в сторону зменшення шляхом складення «Розрахунку № 9/1084 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30 квітня 2006 року № 1084».

Згідно п. п. 4.5.1 «а» п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку. При цьому законодавець не ставить право на проведення коригування податкових зобов'язань в залежність від того, чи отримав покупець розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та чи включив він його до податкового кредиту і реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Правомірність складення позивачем розрахунку коригування та надання його представнику КП «Одесміськелектротранс» (споживачу) 31 травня 2006 року підтверджується рахунком-фактурою № 8/2 від 31 травня 2006 року за травень 2006 року, розрахунком коригування та записом під порядковим № 373 від 31 травня 2006 року, Реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 5 за період з 01 травня 2006 року по 31 травня 2006 року. Розрахунок коригування зареєстровано в книзі реєстрації вихідних документів під вихідним номером 03/10-1393 від 31 травня 2006 року та передано разом із рахунком-фактурою № 8/2 від 31 травня 2006 року представнику КП «Одесміськелектротранс».

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно безпідставності доводів відповідача про порушення позивачем п. 4.5 ст. 4, п. п. 7.2.1, п. п. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпунктів 22, 23 Порядку заповнення податкової накладної.

В п. 3.1.5.2 акта перевірки посадовими особами податкового органу зроблено висновок про необхідність збільшення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ на 727200 грн. по експортним операціям.

Так, в процесі перевірки відповідачем встановлено, що в грудні 2006 року позивачем здійснено реалізацію на експорт «напівфабрикатів із шкіри великої рогатої худоби з попереднім хромовим та синтаним дубленням, без подальшої обробки, в стадії вологого напівфабрикату, площа поверхні однієї шкури більше 2,6 кв. м., несортовані, «Wet-Blue», «Wet-White». У зв'язку з проведенням експортної операції ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» застосовано нульову ставку ПДВ згідно п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому відповідачем в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих на перевірку ВМД на експорт шкур «Wet-White» у графі 33 зазначено коди 4104 109100 та 4104 229000. Згідно розділу VІІІ Митного тарифу, затвердженого Законом України від 05 квітня 2001 року № 2371-ІІІ, зазначені в ВМД (вантажно-митних деклараціях) коди відповідають наступним товарам:

- код 4104 109100 - шкіра із шкур великої рогатої худоби та шкур тварин родини конячих, без волосяного покрову, крім зазначеної у товарній позиції 4108 або 4109 /шкіра з цілих шкур великої рогатої худоби, площа поверхні якої не перевищує 2,6 кв. м (28 квадратних футів)/ дублена без подальшої обробки;

- код 4104 229000 - шкіра із шкур великої рогатої худоби та шкур тварин родини конячих, без волосяного покрову, крім зазначеної у товарній позиції 4108 або 4109 /інша шкіра із шкури великої рогатої худоби і шкур тварин родини конячих, дублена або до дублена, але без подальшої обробки, спилок або не спилок: / шкіра із шкури великої рогатої худоби з попереднім дубленням іншими способами:/ інша.

За висновком податкового органу, в 6-ти ВМД по експорту шкур «Wet-White» на 60 тон вказано назву товару (незалежно від його коду) - «напівфабрикат із шкіри великої рогатої худоби з попереднім синтаним дубленням, без подальшої обробки в стадії вологого напівфабрикату, площа поверхні однієї шкури більше 2,6 кв. м.», що не відповідає даним про товар, у зв'язку з чим ВМД оформлено неналежним чином.

Проте, всупереч доводам відповідача, на підставі досліджених матеріалів справи суд першої інстанції надійшов правильного висновку щодо правомірності дій позивача, оскільки вказана у ВМД назва товару відповідає його коду, а саме:

- в ВМД № 500040000/6/055887, № 500040000/6/055322, № 500040000/6/054518 - зазначений код товару 4104 229000, який повністю відповідає характеристиці зазначеного в ВМД наступного товару: напівфабрикат із шкіри великої рогатої худоби з попереднім синтаним дубленням, без подальшої обробки в стадії вологого напівфабрикату, площа поверхні однієї шкури більше 2,6 кв. м., (тобто інше);

- в ВМД № 500040000/6/055884, № 500040000/6/055329, № 500040000/6/054517 - зазначений код товару 4104 109100, який повністю відповідає характеристиці зазначеного в ВМД наступного товару: напівфабрикат із шкіри великої рогатої худоби з попереднім синтаним дубленням, без подальшої обробки в стадії вологого напівфабрикату, площа поверхні однієї шкури не більше 2,6 кв. м..

При цьому факт присвоєння задекларованому товару правильного митного коду товару по УКТ ВЕД підтверджується висновками експерта Одеської Торгово-промислової палати № ОС-4273 від 05 червня 2007 року (а. с. 157 т. 7), № ОС-8816 від 16 листопада 2005 року (а. с. 77 т. 2), № ОС-8541 від 09 листопада 2005 року (а. с. 76 т. 2).

На підставі викладеного висновок відповідача про неналежне оформлення позивачем ВМД, безпідставність застосування нульової ставки ПДВ та необхідність збільшення позивачу податкових зобов'язань на 727200 грн. на підставі п. п. 6.1.1 п. 6.1, п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» не є обґрунтованим.

Пунктами 3.1.5.3 та 3.1.5.5 акта перевірки відповідачем зроблено висновок про необхідність донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 7971 грн. 73 коп. (7075 грн. + 896 грн. 73 коп.) внаслідок зазначених вище порушень Порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні в результаті неповного оприбуткування суми в розмірі 42452 грн. 14 коп. до каси підприємства з РРО фіск. №1501002559 в серпні 2006 року та неповного оприбуткування суми в розмірі 5380 грн. 38 коп. до каси підприємства з РРО фіск. № 1501002243 у травні 2006 року.

Оскільки, як зазначено вище, помилково проведенні позивачем 31 серпня 2006 року та 18 травня 2006 року через реєстратор розрахункових операцій здвоєні суми були правомірно та у визначеному законодавством порядку скасовані, у зв'язку з чим не підлягали оприбуткуванню, відсутні підстави для донарахування цих сум до зобов'язань ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» з податку на додану вартість, а отже і для застосування з цього приводу штрафних (фінансових) санкцій.

В п. 3.1.5.4 акта перевірки посадовими особами податкового органу зазначено, що при перевірці встановлено порушення Південним РЕМ п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме несвоєчасне віднесення до складу податкового зобов'язання суми ПДВ за відпущену електроенергію суб'єктам підприємницької діяльності згідно з актами порушень Правил користування електричною енергією, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 170694 грн. та завищення податку на додану вартість на суму 171473 грн. При цьому відповідач посилається на п. п. 11.1.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року № 28 (із послідуючими змінами), як на підставу нарахування споживачу суми за недообліковану електроенергію за актом.

Як встановлено судом першої інстанції, ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» складало акти порушень Правил та нараховувало споживачам - юридичним особам суми недооблікованої електроенергії у відповідності до підпунктів 6.40 - 6.43 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31 липня 1996 року із послідуючими змінами. Крім того, позивач складав акти порушень споживачами - фізичними особами (населенням) у відповідності до ст. ст. 48, 53 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року та Методики обчислення розміру відшкодування збитків, завданих електропостачальнику внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією для населення, затвердженої постановою НКРЕ № 1416 від 22 листопада 1999 року (із змінами та доповненнями), що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, у відповідності до п. п. 6.40, 6.41 Правил користування електричною енергією (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. Акт складається в двох примірниках. Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

Пунктом 6.42 Правил визначено, що на підставі акта порушень постачальником електричної енергії під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків, Споживачу виписуються додаткові розрахункові документи для сплати відповідно до законодавства України. Спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта, визначенні розміру коштів, належних до оплати, здійснення платежів вирішуються у судовому порядку.

Згідно п. 53 Правил користування електричною енергією для населення у разі виявлення порушення споживачем (фізичною особою) цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. На підставі акта енергопостачальник має право визначити величину збитків, завданих йому протиправними діями споживача. Розмір завданих енергопостачальнику збитків розраховується відповідно до оформленого акта та обчислюється відповідно до Методики, затвердженої НКРЕ. У разі відмови споживача відшкодувати збитки енергопостачальник передає справу до суду.

За висновком посадових осіб відповідача датою виникнення податкових зобов'язань за відпущену електроенергію є дата формування документа, підтверджуючого виконання робіт (послуг) платником податків, тобто складання акта порушення, а не дата вручення рахунків або сплати боргу, як це проводиться Південним РЕМ.

Проте, виходячи із змісту пунктів 6.40 та 6.41 Правил користування електричною енергією, а також пунктів 48 та 53 Правил користування електричною енергією для населення, розкрадання (самовільне, безоблікове споживання) електричної енергії не є продажем електроенергії споживачеві. Складений представником енергопостачальника акт фіксує лише технічні порушення Правил, а саме пошкодження, зрив пломб на електролічильниках, порушення схеми обліку електроенергії, самовільне приєднання до електромереж тощо. При цьому в акті не зазначається ні період, за який відбувся продаж електроенергії, ні об'єм електроенергії, який був незаконно спожитий споживачем, ні вартість електроенергії з урахуванням тарифу. З метою визначення факту продажу необхідно встановити: 1) час коли відбувся продаж, 2) об'єм електроенергії, який було відпущено за даними споживача, 3) вартість електроенергії, яку було відпущено з урахуванням тарифу. Здійснюючи споживання електроенергії без засобів обліку, споживач не узгоджує це з постачальником, у зв'язку з чим достовірно не можливо встановити ні час (податковий період) споживання, ні об'єм фактично спожитої електроенергії.

Із врахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно правомірності визначення дати збільшення валового доходу по коштах, що надходять в якості компенсації збитків внаслідок встановлення фактів розкрадання (недоврахування) електричної енергії, по даті їх зарахування на поточний рахунок енергопостачальника, а не по даті складання акта про порушення Правил користування електричною енергією та Правил користування електричною енергією для населення. При цьому висновок суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є правильним.

Згідно пунктам 3.1.5.6, 3.1.5.7, 3.1.5.8 та 3.1.5.9 акта перевірки відповідачем зроблено висновок про необхідність донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 235710 грн. 37 коп. за перевищення договірних величин електроспоживання.

Так, відповідачем в акті зазначено, що в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не нараховувалось податкове зобов'язання з ПДВ на суму підвищеної згідно ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 6.17 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28, різниці між фактично спожитим та договірним обсягами електричної енергії за середньозваженим тарифом договірної величини потужності, яку сплачують споживачі у випадках споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період.

При цьому в акті вказано, що оскільки п'ятикратна вартість різниці фактично спожитої електроенергії і її договірної величини (а з урахуванням змін, внесених до ст. 26 названого Закону Законом України від 23 червня 2005 року № 2706-ІV, починаючи з 23 липня 2005 року - двократна різниця) фактично являє собою підвищену плату за використану з порушенням режимів споживання електроенергію, така оплата є додатковою компенсацією вартості товарів і підлягає оподаткуванню у загальновстановленому порядку.

Проте, суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з наведеними доводами відповідача виходячи з наступного.

Частиною 14 п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31 липня 1996 року № 28, передбачено, що договір про постачання електричної енергії - це домовленість постачальника і споживача, який регулює правовідносини між сторонами під час продажу постачальником електричної енергії споживачу за тарифами, які регулюються відповідно до законодавства.

Згідно п. 6.12 вказаних Правил величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту електроенергію, визначається як добуток обсягу електроенергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку на тариф.

У відповідності до пункту 5.14 Правил (в редакції від 17 жовтня 2005 року) обсяги споживання електричної енергії і величина використаної електричної потужності споживачем у розрахунковому періоді зазначаються в договорах у відповідних фізичних одиницях вимірювання, тобто в кВт/год.

Згідно ч. 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» (в редакції до 23 червня 2005 року) споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Частиною 6 названої статті Закону передбачено, що у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» № 2706-ІV від 23 червня 2005 року в ч. 5 та ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» внесено зміни, відповідно до яких споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; у випадку перевищення договірної величини потужності сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

При цьому ч. 7 ст. 27 Закону України «Про електроенергетику» визначено, що санкції, передбачені частиною 5 статті 26 цього Закону, застосовуються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з наведеної норми ч. 7 ст. 27 названого Закону суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що у випадку споживання електроенергії понад договірну величину оплата п'ятикратної (двократної) вартості різниці фактично спожитої і договірної величини сплачується у вигляді санкції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операцій по поставці товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів, що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком ПДВ, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на оплату штрафів та/або неустойки або пені по рішенню сторін, договору або по рішенню відповідних державних органів, суду.

Таким чином, оскільки згідно ч. 7 ст. 27 та ч. 5 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» п'ятикратна (двократна) вартість електроенергії, спожита понад договірну величину електроспоживання, визнається санкцією, то відповідно до приписів п. п. 5.3.5 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» такі санкції не включаються до складу валових витрат споживача, а відтак не можуть бути компенсацією вартості товару у розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з цим такі санкції правомірно не включалися у звітному 2006 році позивачем до бази оподаткування з податку на додану вартість відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними висновки відповідача стосовно заниження позивачем податкового зобов'язання з ПДВ на суми штрафів, які отримані за понад договірне споживання електричної енергії та за понад договірне використання потужності у відповідності до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» на загальну суму 235710 грн. 37 коп. (Білгород-Дністровський РЕМ - 66996 грн., Біляївський РЕМ - 85477 грн. 63 коп., Велико-Михайлівський РЕМ - 2197 грн. та Комінтернівський РЕМ - 81039 грн. 74 коп.).

Згідно п. 3.1.5.10 акта перевірки податковим органом зменшено позивачу податковий кредит з ПДВ на 22754 грн. 37 коп. за операціями з юридичною особою ТОВ «Е.Т.Е. Україна», установчі документи та свідоцтво про реєстрацію якого визнані недійсними постановою Приморського районного суду м. Одеси. При цьому відповідачем зазначено про порушення ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» п. п. 7.2.3, п. п. 7.2.4 п. 7.2; абзацу 1 п. п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також п. 2 та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165.

Як зазначалось вище, відповідачем встановлено, що відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2007 року у справі № 2а-815/07 визнано недійсним з моменту його вчинення, а саме з 24 жовтня 2005 року, фіктивний правочин, який був виражений у прийнятті рішення про створення і діяльність ТОВ «Е.Т.Е. Україна», а також визнано недійсним статут ТОВ «Е.Т.Е. Україна» з моменту його реєстрації, а саме з 03 листопада 2005 року.

За висновком податкового органу, оскільки установчі документи та свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Е.Т.Е. Україна» визнано недійсними з 24 жовтня 2005 року та з 03 листопада 2005 року, податкові накладні, складені під час придбання позивачем товарів, підписані особою, яка не зареєстрована як платник податку.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі наведених положень чинного законодавства України у даному випадку датами виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати отримання виписаних ТОВ «Е.Т.Е. Україна» позивачу податкових накладних у відповідні періоди.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена податковими накладними, які були видані ТОВ «Е.Т.Е. Україна» з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

На момент оформлення позивачу податкових накладних та на момент постачання ТОВ «Е.Т.Е. Україна» позивачу товарів за господарськими операціями, за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, ТОВ «Е.Т.Е. Україна» знаходилось в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Згідно ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За викладених обставин покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.

На підставі викладеного висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, яка підтверджується податковими накладними, що були виписані ТОВ «Е.Т.Е. Україна», та відсутність порушень позивачем п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є правильним.

В п. 3.1.5.11 акта перевірки відповідачем зазначено, що в порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Центральним РЕМ до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість переданих підряднику товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) без підтверджуючих документів їх використання у господарській діяльності (зміст порушення наведений п. 3.1.2.9 та 3.1.2.10 акта перевірки), що призвело до завищення позивачем податкового кредиту на суму 6011 грн. (4654 грн. + 516 грн.+359 грн. + 482 грн.).

Проте, як зазначалось вище, понесені позивачем витрати на суму 23270 грн., 2579 грн., 1795 грн. та 2408 грн. у зв'язку з оплатою підрядних робіт ПВКП «Південтехенергосервіс» документально підтверджені.

Враховуючи, що вказані суми були витрачені на підготовку, організацію та здійснення виробничої господарської діяльності Центрального РЕМ, вони правомірно віднесені позивачем до валових витрат 2006 року, а тому податки на загальну суму 6011 грн., нараховані у зв'язку з придбанням робіт, правомірно віднесені позивачем до податкового кредиту у відповідності до п. п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пунктам 3.1.5.12, 3.1.5.15 та 3.1.5.17 акта перевірки відповідач дійшов висновку про необхідність донарахування позивачу податку на додану вартість на суму 1413254 грн. 90 коп. за податковими накладними, які були отримані позивачем з запізненням. Так, на думку відповідача, позивачем порушено п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1413254 грн. 90 коп., у т.ч. Центральний РЕМ - 1330198 грн., Північний РЕМ - 19438 грн. 22 коп., Іллічівський РЕМ - 63618 грн. 68 коп..

Як зазначалось вище, згідно п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Також відповідно до положень п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними. Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але ще не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не має права включати суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту. Право покупця товару на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у такому випадку виникає після отримання ним виписаної контрагентом податкової накладної.

Дати отримання позивачем податкових накладних встановлено судом першої інстанції з наявних в матеріалах справи реєстрів отриманих та виданих податкових накладних Центрального РЕМ № 2/02 за січень 2006 року, № 4/02 за лютий 2006 року, № 6/02 за березень 2006 року, № 8/02 за квітень 2006 року, № 24/02 за грудень 2006 року; з реєстрів отриманих та виданих податкових накладних Північного РЕМ № 2/04 за січень 2006 року, № 4/04 за квітень 2006 року, № 8/04 за квітень 2006 року, № 6/04 за березень 2006 року; з реєстрів отриманих та виданих податкових накладних Іллічівського РЕМ № 2/03 за січень 2006 року, № 4/04 за квітень 2006 року, № 8/04 за квітень 2006 року, № 6/04 за березень 2006 року.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем положень п. п. 7.3.1 п. 7.3, п. п. 7.4.1 п. 7.4 та п. п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В п. 3.1.5.13 акта перевірки посадовими особами податкового органу зроблено висновок про порушення позивачем п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим від ТОВ ВКФ «Транспродукт» на загальну суму 663 грн. 60 коп..

При цьому відповідачем в акті зазначено, що згідно інформації про платників податку на додану вартість та інформації про анулювання свідоцтва платників податку на додану вартість Державної податкової адміністрації України свідоцтво платника податку на додану вартість за номером 23083680 ТОВ ВКФ «Транспродукт» анульовано 25 листопада 2005 року у зв'язку зі зміною місцезнаходження.

Проте, судом першої інстанції правильно визнано вказаний висновок відповідача необґрунтованим, оскільки податкові накладні оформлено ТОВ ВКФ «Транспродукт» з дотриманням вимог Наказу ДПА України «Про затвердження форм податкової накладної та порядку їх заповнення» (із змінами та доповненнями).

Згідно п. 3.1.5.14 акта перевірки посадовими особами податкового органу зроблено висновок про необхідність донарахування позивачу податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 738 грн. 85 коп. у зв'язку з отриманням послуг по ремонту автомобіля та по витратам на придбання диктофону.

З урахуванням наведених вище обґрунтувань щодо правомірності віднесення позивачем вказаних витрат до складу валових витрат, висновок відповідача про порушення позивачем п. п. 7.4.1, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» обґрунтовано визнано судом першої інстанції помилковим.

Так, відповідачем зазначено про безпідставне віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої (нарахованої) у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням диктофону та послуг по ремонту автомобіля.

Проте, оскільки придбання диктофону та витрати на ремонт автомобіля пов'язані з господарською діяльністю позивача, то відповідно сума податку на додану вартість в розмірі 738 грн. 85 коп., сплаченого у зв'язку з таким придбанням, у відповідності до приписів п. п. 7.4.1 п. 7.4 та п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 названого Закону підлягає включенню до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних № 08/08-06, № 02/08-12, № 19/07-05, № 07/07-16 з моменту їх отримання позивачем.

В п. 3.1.5.16 акта перевірки відповідачем встановлено, що в порушення п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, які виписані на юридичну адресу ВАТ «Одесаобленерго» на суму 16487 грн.. За висновком податкового органу, оскільки податкові накладні проведені у квітні, травні та червні 2006 року через реєстр отриманих та виданих податкових накладних Іванівського РЕМ (структурної одиниці позивача), містять в собі адресу не Іванівського РЕМ, а ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» такі податкові накладні не могли бути прийняті до заліку, а тому сума в 16514 грн. безпідставно включена до податкового кредиту Іванівського РЕМ.

Згідно п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити, зокрема: повну або скорочену назву юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що Іванівський РЕМ є структурним підрозділом ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» без права юридичної особи. При цьому зареєстрованим платником податку на додану вартість є ВАТ «ЕК «Одесаобленерго».

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відповідність податкових накладних вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а отже про обґрунтованість включення підтверджених цими накладними сум до складу податкового кредиту позивача у відповідності до п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону є правильним.

5. Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000241610/0 від 12 червня 2007 року щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в розмірі 1099 грн. 77 коп. та штрафних санкцій в розмірі 2199 грн. 54 коп..

Так, згідно акта перевірки співробітниками податкового органу встановлено порушення позивачем п. 1.3 ст. 1, п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. п. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме: позивачем сплачено дохід на користь фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності без утримання податку з доходів фізичних осіб, проте документів, підтверджуючих те, що вказана фізична особа є суб'єктом підприємницької діяльності, позивачем не надано, у зв'язку з чим ВАТ «ЕК «Одесаобленерго» донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 1099 грн. 77 коп..

Вирішуючи справу в цій частині, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що матеріалами справи, зокрема свідоцтвом про держану реєстрацію СПД - фізичної особи та свідоцтвом про сплату єдиного податку на ім'я Смельняк О.М. (а. с. 112 т. 2), спростовується вказаний висновок відповідача.

Крім того, згідно чинного законодавства підприємство, яке виплачує доходи, має лише пересвідчитися в тому, що фізична особа дійсно є підприємцем, тобто витребувати у такої особи оригінал свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. У разі, якщо фізична особа є підприємцем, то відповідно до положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» підприємство автоматично не є податковим агентом, тому підстави для утримання податку з доходів фізичної особи відсутні. Вимоги щодо наявності у підприємства копій відповідних документів підприємця, тільки за наявності яких податкова інспекція погоджується з неотриманням податку з доходів фізичної особи, є необґрунтованими та не передбачені чинним законодавством.

Із врахуванням викладеного посилання відповідача на порушення позивачем п. 1.3 ст. 1, п. п. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1, п. п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. п. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не є обґрунтованими, а тому прийняття податкового повідомлення-рішення від 12 червня 2007 року № 0000241610/0 є безпідставним.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 01 жовтня 2007 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: