Постанова № 4894331, 15.07.2009, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2009 року Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів: Бойка А.В. та Кравець О.О.,

при секретарі Руденко І.Ю.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу представника Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області на постанову господарського суду Одеської області від 09 серпня 2007 року по справі за адміністративним позовом Білгород-Дністровського районного споживчого товариства до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання перевірки незаконною та визнання нечинними рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2007 року Білгород-Дністровське районне споживче товариство звернулось до суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області про визнання незаконною перевірки з питань дотримання Білгород-Дністровським районним споживчим товариством порядку проведення розрахункових операцій та визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій від 05 квітня 2007 року.

В обґрунтування позову зазначалося, що Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області на підставі акта перевірки за № 375/2320-01779451 від 06 лютого 2007 року з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року прийнято рішення № 0000042334/0 від 10 лютого 2007 року про застосування штрафних санкцій на суму 750516 грн. 79 коп.. За результатом розгляду первинної скарги позивача Державною податковою адміністрацією в Одеській області прийнято рішення № 0000072334 від 05 квітня 2007 року про скасування рішення в частині застосування штрафних санкцій на суму 252044 грн. 84 коп.. Оскаржувані рішення прийнято в порушення ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому підлягають скасуванню.

В процесі розгляду справи Білгород-Дністровське районне споживче товариство доповнило позовні вимоги, в яких просило визнати незаконною перевірку Білгород-Дністровської ОДПІ з питань дотримання Білгород-Дністровським районним споживчим товариством порядку проведення розрахункових операцій. Визнати нечинними рішення про застосування штрафних санкцій № 0000072334 від 05 квітня 2007 року на суму 498471 грн. 95 коп. та № 0000082334 від 05 квітня 2007 року на суму 536 грн. 35 коп.

Постановою господарського суду Одеської області від 09 серпня 2007 року позовні вимоги Білгород-Дністровського районного споживчого товариства задоволено частково. Визнано незаконною проведену Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області перевірку Білгород-Дністровського районного споживчого товариства з питань дотримання порядку проведення розрахункових операцій. Визнано нечинним рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 05 квітня 2007 року № 0000072334 про застосування штрафних санкцій в частині застосування санкцій на суму 498131 грн. 95 коп. в решті частині рішення залишено без змін. Визнано нечинним рішення Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 05 квітня 2007 року № 0000082334 про застосування штрафних санкцій на суму 536 грн. 35 коп.. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо порядку проведення перевірок. Крім того, судом порушено вимоги Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо обов'язковості проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, а також невірно застосовано п. 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій», оскільки при перевищенні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій протягом будь-якого періоду, що складає 12 місяців (без прив'язки до календарних місяців), підприємство повинно перейти на облік розрахункових операцій із застосуванням реєстратора розрахункових операцій. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постановленого по справі судового рішення і винесення нової постанови із відмовою у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача, який вважав за необхідне залишити постановлене судове рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що з 22 січня 2007 року по 01 лютого 2007 року на підставі направлення від 22 січня 2007 року за № 28/2320, виданого Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області, співробітниками податкової інспекції проведено планову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Білгород-Дністровського районного споживчого товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2006 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 06 лютого 2007 року № 375/2320-01779451, в якому зазначено про порушення позивачем п. 1 та п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 2.11 та п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

На підставі зазначеного акта перевірки Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області винесено рішення № 0000042334/0 від 10 лютого 2007 року про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 750516 грн. 79 коп..

За результатами розгляду скарги позивача рішенням Державної податкової адміністрації в Одеській області від 28 березня 2007 року № 7066/10/25-0007 оскаржуване рішення скасовано в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 252044 грн. 84 коп., а скаргу позивача в цій частині задоволено.

На підставі вказаного рішення ДПА в Одеській області відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 05 квітня 2007 року:

- № 0000072334 на суму 498471 грн. 95 коп. за порушення позивачем п. 1 та п. 6 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;

- № 0000082334 на суму 536 грн. 35 коп. за порушення позивачем п. 2.11, п. 7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був повідомлений 20 грудня 2006 року про проведення перевірки з 22 січня 2007 року по 31 січня 2007 року лише з питань дотримання податкового та валютного законодавства, а тому визнав незаконним проведення перевірки в частині застосування позивачем Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно ч. 3 ст. 16 названого Закону планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

На підставі ч. 1 ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Як встановлено матеріалами справи, про проведення планової перевірки в період з 22 січня по 31 січня 2007 року позивача було своєчасно повідомлено податковим органом.

Перевірку позивача розпочато відповідно до національного плану перевірок на 1 квартал 2007 року після надання посадовими особами податкового органу передбачених ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» документів. При цьому в направленні на перевірку в якості мети її проведення зазначено дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За таких даних не зазначення в повідомленні про перевірку відомостей про проведення крім перевірки податкового та валютного ще і іншого законодавства, не може бути підставою для визнання перевірки незаконною, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Разом з цим, висновок суду першої інстанції про визнання нечинними рішень Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області від 05 квітня 2007 року № 0000072334 про застосування штрафних санкцій в частині застосування санкцій на суму 498131 грн. 95 коп. та № 0000082334 про застосування штрафних санкцій на суму 536 грн. 35 коп. є обґрунтованим.

Як встановлено матеріалами справи, в центральній касі позивача 28 вересня 2006 року було оприбутковано виручку за товар у розмірі 2658 грн. з використанням прибуткового касового ордера № 1430, але без використання реєстратора розрахункових операцій, чим, на думку відповідача, порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до якого суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. На підставі п. 1 ст. 17 названого Закону відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 13290 грн. (2658 грн. х 5).

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, пунктом 1 статті 9 названого Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Оскільки позивач оформив прибутковий касовий ордер та видав відповідну квитанцію, підписану та завірену печаткою у встановленому порядку на суму 2658 грн., його дії відповідають наведеним вимогам п. 1 ст. 9 названого Закону, а тому відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Крім того, при проведенні перевірки посадовими особами податкового органу зроблено висновок про невикористання позивачем реєстраторів розрахункових операцій при перевищенні граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, що є порушенням п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у зв'язку з чим на підставі п. 1 ст. 17 названого Закону до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 484841 грн. 95 коп. (96968 грн. 39 коп. х 5).

Відповідно до ст. ст. 9 та 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва. Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

На виконання ст. 10 зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23 серпня 2000 року № 1336, якою затверджено Перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 4 названого Переліку при роздрібній торгівлі та громадському харчуванні на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва, використовується книга обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2 названої постанови Кабінету Міністрів України встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим. При цьому для форм та умов проведення діяльності, визначених у пункті 4 переліку встановлено річний обсяг в 75 тис. гривень на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

Відповідачем проведено розрахунок граничного розміру обсягу розрахункових операцій магазинів № 110, № 58, № 20, № 134, 241 та 103, які належать Білгород-Дністровському районному споживчому товариству, з жовтня 2005 року, тобто з дати проведення останньої комплексної планової документальної перевірки позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, книги обліку розрахункових операцій магазинами № 110, № 58, № 20, № 134, 241 та 103 зареєстровано Білгород-Дністровською ОДПІ Одеської області 24 січня 2003 року, 24 січня 2003 року, 08 серпня 2005 року, 28 лютого 2006 року, 24 січня 2003 року та 24 січня 2003 року відповідно.

На підставі ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства України, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо невірного визначення відповідачем початку обчислення річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг). Проте, на думку колегії суддів, річний обсяг розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) має обчислюватися протягом року з дня реєстрації відповідної книги обліку розрахункових операцій в податковому органі (тобто, з 24 січня 2003 року по 23 січня 2004 року, з 24 січня 2004 року по 23 січня 2005 року, з 24 січня 2005 року по 23 січня 2006 року, тощо).

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апелянта щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за порушення п. п. 2.11 п. 2 та п. п. 7.41 п. 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320, на суму 536 грн. 35 коп. на підставі Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Згідно п. 4.3 Акта перевірки підзвітними особами надано авансові звіти без підтверджуючих розрахункових документів (фіскальних звітних чеків, розрахункових квитанцій, товарних чеків, тощо) на загальну суму 2145 грн. 39 коп.. Проте, в супереч висновкам акта перевірки, в матеріалах справи наявні відповідні документи (т. 1 а. с. 79 - 84), що підтверджують авансові звіти працівників позивача на суму 2145 грн. 39 коп..

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції в частині визнання незаконною перевірки позивача не відповідають обставинам справи, постановлене судове рішення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Одеської області від 09 серпня 2007 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Білгород-Дністровського районного споживчого товариства задовольнити частково.

Визнати нечинним рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 05 квітня 2007 року № 0000072334 про застосування до Білгород-Дністровського районного споживчого товариства штрафних санкцій в частині застосування санкцій на суму 498131 грн. 95 коп..

Визнати нечинним рішення Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області від 05 квітня 2007 року № 0000082334 про застосування до Білгород-Дністровського районного споживчого товариства штрафних санкцій на суму 536 грн. 35 коп..

В іншій частині відмовити Білгород-Дністровському районному споживчому товариству у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови виготовлено 20 липня 2009 року.

Головуючий:

Судді: