Постанова № 4889023, 04.09.2009, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.09.2009 р. справа №23/112

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів:

при секретарі:

Коваленко Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача:

Смоленський С.Г. - по довір. б/н від 21.05.09р.,

від відповідача:

Шира О.В. - по довір. б/н від 03.08.09р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Миркус"

м. Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

15.06.2009 року

по справі

№23/112

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром-Ліс-Торг" м. Харків

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Миркус"

м. Донецьк

предмет спору

стягнення заборгованості в сумі 98 830грн. 64коп., з яких: 81 641грн. 47коп. - борг за договором поставки №1 від 12.09.08р., 4 816грн. 85коп. - інфляційні, 11 432грн. 65коп. - пеня, 939грн. 67коп. - 3% річних

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Ліс-Торг»м. Харків (далі по тексту –ТОВ «Пром-Ліс-Торг») звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миркус»м. Донецьк (далі по тексту –ТОВ «Миркус») про стягнення заборгованості в сумі 98 830грн. 64коп., з яких: 81 641грн. 47коп. - борг за договором поставки №1 від 12.09.08р., 4 816грн. 85коп. - інфляційні, 11 432грн. 65коп. - пеня, 939грн. 67коп. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.06.09р. по справі №23/112 позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з ТОВ «Миркус»на користь ТОВ «Пром-Ліс-Торг» борг в сумі 81 641грн. 47коп., інфляційних в сумі 4 816грн. 85коп., річних в сумі 936грн.47коп., пені в сумі 7 499грн. 89коп.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач свої зобов’язання за договором поставки №1 від 12.09.08р. виконав належним чином, здійснивши поставку офісних меблів, що підтверджується доказами матеріалів справи. Відповідач свої зобов’язання по оплаті отриманого товару виконав частково. Доказів перерахування позивачу боргу у сумі 81 641грн. 47коп. суду не надав, тому позовні вимоги ТОВ «Пром-Ліс-Торг»в частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 81 641грн. 47коп. визнані судом обґрунтованими, тому задоволені у повному обсязі.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 7 499грн. 89коп. та 3% річних в сумі 936грн. 47коп. господарський суд виходив з того, що позивач, в порушення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання», не врахував обмежень нарахування пені, та при розрахунку 3% річних позивачем не було враховано того, що у 2008 році було 366 днів, а не 365 днів, що вплинуло на розрахунок річних.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 4 816грн. 85коп. визнані судом обґрунтованими, тому задоволені у повному обсязі.

ТОВ «Миркус»звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 15.06.09р. по справі №23/112 скасувати і припинити провадження по справі, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції всупереч ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та ст. 55 Конституції України, було позбавлено відповідача права прийняти участь у судовому засіданні, оскільки відповідач не був повідомлений належним чином про час та місце судового засідання.

Скаржник вважає, що господарським судом, всупереч ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України було невірно дано правову оцінку доказам, які посвідчують виконання позивачем обов’язку по передачі товару відповідачу, а також виникнення обов’язку у відповідача щодо сплати отриманого у власність товару.

Скаржник зазначає, що позивачем в обґрунтування позову не було надано суду жодного акту приймання-передачі, який відповідно до п.6 договору поставки №1 від 12.09.08р. підтверджує перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця.

ТОВ «Пром-Ліс-Торг»у запереченнях на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 15.06.09р. по справі №23/122 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач у запереченнях зазначає, що посилання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки вся поштова кореспонденція по справі надсилалась судом за юридичною адресою відповідача, зазначеною у позові, а саме: м. Донецьк, вул. Баумана, 10.

Також позивач зазначає, що матеріалами справи підтверджено виконання в повному обсязі ТОВ «Пром-Ліс-Торг»своїх зобов’язань за договором поставки №1 від 12.09.08р., яким судом першої інстанції була дана належна правова оцінка, а доводи скаржника з цього приводу є безпідставними та надуманими. В матеріалах справи мається акт від 26.12.08р. приймання по якості та комплектності, який відповідно до п.6 договору поставки №1 від 12.09.09р. підтверджує перехід права власності на товар.

ТОВ «Пром-Ліс-Торг»до заперечень на апеляційну скаргу було додано клопотання про забезпечення позову, в якому позивач просить апеляційний суд відповідно до ст. 66-67 Господарського процесуального кодексу України, забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Миркус»(м. Донецьк, вул. Баумана, 10, код ЄДРПОУ 35655976) в межах суми позову 96143грн. 68коп., які знаходяться на поточному рахунку 26000013151 в ДФ ВАТ «Імпромбанк»м. Донецьк, МФО 377368.

В обґрунтування клопотання позивач посилається на те, що позов ним було подано до господарського суду ще в кінці квітня 2008 року. Жодних оплат за весь цей час відповідач так і не здійснив. При цьому фактично ухилявся від участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції, оскільки не отримував кореспонденцію за своєю юридичною адресою, в той же час як і з даних ЄДРПОУ та самої апеляційної скарги відповідача вбачається, що відповідач не змінив юридичної адреси.

Крім цього позивач вказує на те, що замість апеляційної скарги, яка фактично була подана до суду, відповідач направив йому набір аркушів з непов’язаним по змісту текстом, все це на думку позивача, свідчить про те, що відповідач свідомо затягує час розгляду даної справи, як і свідомо ухиляється від своїх обов’язків по оплаті за поставлений позивачем товар.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті за заявою сторони, яка подала позов.

Заявник при подачі заяви про забезпечення позову повинен обґрунтувати причини звернення з відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Між тим, позивачем жодних доказів, або належного правового обґрунтування в підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову апеляційній інстанції надано не було.

Враховуючи викладене судова колегія відмовляє у задоволенні заявлене клопотання про забезпечення позову.

Відповідачем 07.09.09р. до Донецького апеляційного господарського суду подано клопотання, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, про відкладення розгляду справи на один місяць.

В обґрунтування даного клопотання представник відповідача посилається на те, що він не має можливості отримати від довірителя відомості та документи, пов’язані з предметом спору, у зв’язку з чим для нього унеможливлюється підготовка правової позиції та підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі, яку було підготовлено безпосередньо керівником ТОВ «Миркус».

Судова колегія вважає, що викладені в даному клопотанні обставини не є підставами для відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача протягом з 17.08.09р. (ухвала про порушення апеляційного провадження) по 07.09.09р. (дата розгляду апеляційної скарги) мав можливість ознайомитись з матеріалами справи, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи викладене судова колегія відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки №1 від 12.09.08р., за умовами якого в строки і в порядку, обумовленому цим договором постачальник (позивач) передає у власність покупця (відповідача) офісні меблі, а покупець –приймає цей товар і оплачує його вартість (п.1 договору).

Умовами цього договору було також закріплено, що:

- асортимент та кількість товару визначені за замовленням покупця і зафіксовані у додатках до договору (п.3. договору);

- ціна товару визначена на підставі діючих прайс-листів постачальника і зафіксована у додатках до договору (п.4. договору);

- покупець оплачує товар у порядку, вказаному у додатках до договору (п. 5 договору);

- постачальник зобов’язаний поставити товар за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, кут. Гастелло; зобов’язання постачальника вважаються виконаними після монтажу товару в місці поставки і підписання сторонами акту приймання-передачі товару (п.6 договору);

- після монтажу товару сторони підписують акт приймання-передачі товару; моментом поставки сторони вважають момент підписання акту приймання-передачі товару (п.10 договору).

Сторони підписали також додатки №1, №2, №3 та №4 до договору поставки №1, в яких визначили асортимент, кількість та ціну товару, який підлягав поставці, та визначили порядок оплати товару.

Між сторонами 14.10.08р. була укладена додаткова угода №1 до договору поставки №1, в якій було викладено п.2 додатків №1, №2, №3 та №4 в такій редакції: «Оплата товару здійснюється в такому порядку: 70% від суми специфікації в якості попередньої оплати; 20% від суми специфікації протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами видаткових накладних; 10% від суми специфікації протягом 3-х банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару».

З доказів матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав від позивача товар на загальну суму 419 759,6грн., що підтверджується підписаними представниками обох сторін видатковими накладними №РН-0000637 від 09.10.08р., №РН-0000773 - №РН-0000775 від 12.12.08р. та довіреностями серії ЯПЛ №194214 від 08.10.08р. і ЯПЛ №194280 від 12.12.08р., виданими директору ТОВ «Миркус»Чичикало С.А. на отримання цінностей від ТОВ «Пром-Ліс-Торг».

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем не було надано господарському суду акту приймання-передачі, який відповідно до п.6 договору поставки №1 від 12.09.08р. підтверджує перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця.

Втім, даний довід скаржника не відповідає дійсності та спростовується доказами матеріалів справи.

Так, в матеріалах справи мається акт від 26.12.08р. приймання по якості та комплектності до договору поставки №1 від 12.09.08р., в якому сторонами зафіксований факт того, що роботи по монтажу офісної меблі, згідно додатків №1, №2, №3 і №4 до договору поставки №1 від 12.09.08р. на загальну суму 419 759,60грн. виконані Постачальником у повному обсязі. Зауважень по якості та комплектності офісної меблі у Покупця не має (арк. справи 24).

Даний акт підписаний обома сторонами та підписи скріплені печатками підприємств.

Позивач у позові зазначає, що відповідач свого зобов’язання за умовами договору поставки №1 від 12.09.08р. з оплати товару виконав частково, що підтверджує виписками банку (арк. справи 25-28), у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість, яка на дату подання позову склала 81 641грн. 47коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та у встановлений строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на зазначене, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено факт порушення відповідачем свого договірного зобов’язання щодо своєчасної та у повному обсязі оплати вартості отриманого товару та стягнуто з відповідача на користь позивача борг у сумі 81 641грн. 47коп.

Позивач у позові просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 11 432грн. 65коп. відповідно до п.12 договору поставки №1 від 12.09.08р., яким передбачено, що порушення покупцем встановлених договором строків оплати товару є неналежним виконанням зобов’язань за договором, за що покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми, яка підлягає оплаті за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно частково задовольнив ці вимоги позивача в сумі 7 499грн. 89коп. у зв’язку з тим, що позивачем в порушення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання»не були враховані обмеження нарахування пені, а саме: нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Таким чином враховуючи те, що відповідачем не було надано як господарському, так і апеляційному суду доказів оплати заборгованості за отриманий товар, судом першої інстанції правомірно в повному обсязі задоволені позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних в сумі 4 816грн. 85коп. та правомірно частково задоволені вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 936грн. 47коп., оскільки позивачем наданий необґрунтований розрахунок сум річних, а саме здійснений без врахування того, що у 2008 році було 366 днів, а не 365 днів.

Посилання заявника апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права судова колегія вважає безпідставним, оскільки це спростовується доказами матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, місцезнаходженням ТОВ «Миркус»є: м. Донецьк, вул. Баумана, 10 (арк. справи 60-61).

Саме на вищезазначену адресу господарським судом направлялись процесуальні документи, втім конверти з поштовими повідомленнями поверталися на адресу суду з відміткою –«організація не зареєстрована».

Між тим, судова колегія звертає увагу скаржника на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.д., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім цього, в апеляційній скарзі ТОВ «Миркус»також зазначена адреса: м. Донецьк, вул. Баумана, 10, на яку й направлялась кореспонденція, як судом першої, так і апеляційною інстанцією, тому судова колегія вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час і дату розгляду справи, та не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 15.06.09р. по справі №23/112 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.06.09р. по справі №23/112 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги –ТОВ «Миркус».

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Миркус» м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 15.06.09р. по справі №23/112 залишити без змін.

Головуючий:

Судді:

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. відповідачу

1. у справу

1. ДАГС

1. господарському суду