Постанова № 48884366, 22.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2015 року № 826/1005/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ЕКСПОБАНК» до Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Молдованової Галини Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП», за участю Прокуратури міста Києва про визнання дій протиправними, скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Комерційний Банк «ЕКСПОБАНК» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної реєстраційної служби України (надалі також - відповідач1), Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Молдованової Галини Миколаївни (надалі також - відповідач2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» (надалі - третя особа), за участю Прокуратури міста Києва, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просило:

- визнати протиправним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни, індексний номер: 16982054 від 05.11.2014 про державну реєстрацію за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» права власності на нежилі приміщення (літ. А2), за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258268480000);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень Державного реєстратора Державної реєстраційної служби Молдованової Галини Миколаївни, індексний номер: 16982054 від 05.11.2014, про державну реєстрацію за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» права власності на нежилі приміщення (літ. А2), за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258268480000);

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис, зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 16982054 від 05.11.2014, про державну реєстрацію за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» права власності на нежилі приміщення (літ. А), за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258268480000);

- зобов'язати Державну реєстраційну службу України внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ЕКСПОБАНК» на нежилі приміщення (літ. А), за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 4-В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258268480000).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачем було проведено реєстраційні дії щодо звернення стягнення на майно АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», незважаючи на факт запровадження тимчасової адміністрації в АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», що протирічить приписам чинного законодавства, а отже рішення про державну реєстрацію власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» на об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок (літ. А2), за адресою м. Київ. вул. Старонаводницька, 4В є неправомірним, та підлягає скасуванню у судовому порядку.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Третя особа проти задоволення позову не заперечувала.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з огляду про наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що 09.09.2014 між Публічним акціонерним товариством «ДІАМАНТБАНК» (надалі - ПАТ «ДІАМАНТБАНК») та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «ЕКСПОБАНК» був укладений кредитний договір №0909/14-1 на суму 51 500 000,00 грн. (п'ятдесят один мільйон п'ятсот тисяч гривень 00 копійок).

В забезпечення зобов'язань за Кредитним договором №0909/14-1 АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» уклало з ПАТ «ДІАМАНТБАНК» Договір іпотеки від 09.09.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк-Федорук К.О. та зареєстрований в реєстрі за №857, предметом якого є нежитловий будинок (літ. А2), загальною площею 2 902, 6 кв. м., за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 4В (надалі - Предмет іпотеки).

Також, 09.09.2014 між ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» було укладено Договір відступлення права вимоги №1/09092014 за Кредитним договором №0909/14-1.

В подальшому, 23.09.2014 між ПАТ «ДІАМАНТБАНК» та ТОВ «ФК «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» був укладений Договір відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. та зареєстрований в реєстрі за №1428, щодо Договору іпотеки від 09.09.2014, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк - Федорук К.О. та зареєстрований в реєстрі за №857.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2014 ТОВ «ФК «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» направила до АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» іпотечне повідомлення (вимогу) за №011014/8, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, як зазначає позивач, 15.10.2014 направив до ТОВ «ФК «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» листи про те, що відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» звернення стягнення на майно АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», яке передано в іпотеку, не можливе.

В подальшому, 22.10.2014 позивач направив листи до Державної реєстраційної служби та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, в яких повідомляв про введення тимчасової адміністрації в АТ «КБ «ЕКСПОБАНК» та про те, що на підставі пункту 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється звернення стягнення на майно банку.

На підставі рішення Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16982054 від 05.11.2014, за ТОВ «ФК «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» було зареєстровано право власності на нежитловий будинок (літ. А2), за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 4В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258268480000).

Вважаючи вищевказане рішення протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації врегульовано нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ст. 19 Закону, державна реєстрація прав проводиться на підставі: - договорів, укладених у порядку, встановленому законом; - свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; - свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; - рішень судів, що набрали законної сили; - інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з 4. ст. 334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про іпотеку» визначено, що законодавство України про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Поряд з цим, приписами вказаного закону визначено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з приписами ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: - нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; - нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; - нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Приписами ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

За приписами ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону «Про іпотеку» Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Поряд з цим, суд вважає за доцільне зазначити, що зі змісту статті 629 Цивільного кодексу України слідує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, позивачем було укладено Договір іпотеки на виконання зобов'язань по Кредитному Договору, що у свою чергу свідчить про те, що він погодився усіма умовами договору, в тому числі і щодо порядку виконання договірних зобов'язань та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі цього Договору.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що орган державної реєстрації прав, серед іншого, проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Згідно з ч.2 статті 9 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: - відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); - відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; - відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; - наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; - наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частиною 2 та ч.13 ст.15 Закону №1952 визначено, що перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, регламентовано приписами Порядку №868.

В ч.8 Порядку №868 визначено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. При цьому, в ч.1 ст.16 Закону №1952 визначено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.7 ст.16 Закону №1952, державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом. Вказана норма кореспондується з п.35 Порядку №878.

Таким чином, державна реєстрація права власності на нерухоме майно проводиться на підставі поданої особисто власником (правонабувачем; стороною правочину, за якою виникло право) або уповноваженою особою заяви, за формою, яка затверджена чинним законодавством.

Частиною 3 ст.16 Закону №1952 встановлено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку. У разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подаються оригінали електронних документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, або електронні копії оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, виготовлені шляхом сканування таких документів у паперовій формі.

Згідно п.13 Порядку №878, заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Пунктом 36 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.

Разом з тим, п. 46 Порядку №868 визначено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно картки прийому заяви № 16920507 від 03.11.2014 заявником у якості правовстановлюючих документів надані договір іпотеки від 21.08.2014, укладений між ПАТ «Діамантбанк» (іпотекодержатель) та ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. та договір про відступлення права вимоги від 23.09.2014, укладений між ПАТ «Діамантбанк» та ТОВ «ФАКТОРИНГОВА КОМПАНІЯ «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» (третя особа по даній справі), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юр-Капіносом А.Є. (копія картки прийому заяви міститься у матеріалах справи).

Пунктом 7.4 іпотечного договору встановлено, що у випадку невиконання(неналежного виконання) зобов'язання (його частини) Іпотекодержатель має право отримати задоволення вимог, шляхом звернення стягнення на Предмет Іпотеки, за тим Зобов'язанням (його частиною), яке не виконується належним чином, або строк виконання якого ще не настав.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі цього Договору, а пункт 7.6 Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що надає Іпотекодержателю право прийняття іпотеки у власність в порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, заявником відповідно до пункту 46 Порядку № 868 надане іпотечне повідомлення (вимогу) № 011014/1 від 01.10.2014 з відповідною відміткою про її отримання іпотекодавцем, ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем, письмової вимоги іпотекодержателя.

Таким чином, 03.11.2014, тобто на момент подання заявником заяви щодо проведення державної реєстрації речових прав на відповідне нерухоме майно, минув 30-денний строк з дня отримання іпотекодавцем (позивачем) вимоги.

В п.20 та п.22 Порядку №868 зазначається, що за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав вносить записи до Державного реєстру прав.

При цьому, згідно пункту 6 Порядку №868 відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав несе заявник.

З огляду на вищевикладене обумовлюється висновок проте, що законодавчо визначену процедуру було дотримано.

В той час, позивач в обґрунтування позовних вимог покликався лише на те, що Державною реєстраційною службою України було проведено реєстраційні дії щодо звернення стягнення на майно АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», незважаючи на її повідомлення про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «КБ «ЕКСПОБАНК», як через засоби масової інформації так і з листів, що були направлені Банком безпосередньо до Державної реєстраційної служби України та Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві.

В аспекті викладеного, суд звертає увагу на те, що перелік заходів, вчинення яких є обов'язковим для державного реєстратора при отримані заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень регламентований ч.2 ст. 9 Закону №1952.

Так, в ході судового розгляду справи підтверджено виконання імперативно визначених положень ч.2 ст. 9 Закону №1952 та не встановлено наявності заборони вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав, а відтак рішення від 05.11.2014 про державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «ПРАЙМ КЕПІТАЛ ГРУП» на об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок (літ. А2), за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 4В є правомірним, та скасуванню не підлягає.

Зважаючи на те, що суд в межах розгляду справи дійшов до висновку про правомірність рішення від 05.11.2014 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок (літ. А2), за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 4В, позовні вимоги про зобов'язання Державну реєстраційну службу України скасувати в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис, зроблений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16982054 від 05.11.2014 та зобов'язання відповідача1 внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ЕКСПОБАНК» на об'єкт нерухомого майна - нежитловий будинок (літ. А2), за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 4В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 258268480000), як похідні, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М. Данилишин