Постанова № 48884365, 15.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 липня 2015 року № 826/14969/13-a

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання незаконним та скасування припису.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (надалі також - відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області №С-2208/2 від 22.08.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва №826/14969/13-а від 16.10.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р., в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.11.2014 р., постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2013 р. було скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014 р. адміністративну справу №826/14969/13-а було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні, в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України було допущено процесуальне правонаступництво, та замінено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на правонаступника Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (надалі - відповідач/ДАБІ України).

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваний припис №С-2208/2 від 22.08.2013 р. є протиправним та таким, що винесений відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Відповідно до вимог ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд з підстав, визначених ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: СТ «Зоря», вул. Окружна, 4, Качалівська с/ради, Бородянського району, Київської області, в ході якої було встановлено, що позивачем самовільно, без дозвільних документів, на земельній ділянці для ведення індивідуального садівництва, яка належним чином не оформлена, в СТ «Зоря» по вул. Окружній, 4, Качалівської с/ради, Бородянського району, Київської області розпочато будівництво господарської будівлі розмірами 7,92 х 2,43 м з порушенням ДБН 360-92, а саме 4,0 м. від існуючого садового будинку по вул. Окружній, 6.

Так, 14.09.2012 р. за результатами проведеної перевірки, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було винесено припис №933 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов'язано позивача до 01.01.2013 р. привести у відповідність до чинного законодавства будівництво господарської будівлі по вул. Окружна, 4, в СТ «Зоря», Качалівської с/ради, Бородянського району, Київської області.

12.08.2013 р. відповідачем на підставі направлення на перевірку №2856.13/08/01 було проведено, з виїздом на місце, перевірку виконання позивачем вимог припису №993 від 14.09.2012 р.

16.08.2013 р. за результатами проведеної перевірки, відповідачем було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, в якому інспектором було зазначено про невиконання ОСОБА_1, за адресою СТ «Зоря», вул. Окружна, 4, Качалівська с/рада, вимог припису №993 від 14.09.2012 р., чим порушено вимоги ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»

22.08.2013 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було складено протокол про адміністративне правопорушення №1-Л-А-2208/1168 та оскаржуваний припис №С-2208/2, яким було зобов'язано позивача знести самочинно збудовану господарську будівлю в строк до 31.09.2013р.

27.08.2013р. відповідачем було винесено постанову про адміністративне правопорушення №А-2708/1, якою на позивача було накладено штраф у розмірі 5 100,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним приписом №С-2208/2 від 22.08.2013 р., вважаючи його протиправним та таким, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, останній звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.41 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затверджену Указом Президента України №439/2011 від 08.04.2011 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно п.3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, основними завданнями Держархбудінспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства, а зокрема: здійснення в межах своїх повноважень державного контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил із зазначених питань; виконання дозвільних та реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури; внесення Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України пропозицій щодо формування політики із відповідних питань.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, затверджено в Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553.

Державний архітектурно-будівельний контроль, у відповідності до п.2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції; порядку здійснення авторського і технічного нагляду, ведення загального та (або) спеціальних журналів обліку виконання робіт, виконавчої документації, складення актів на виконані будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи; інших вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, правилами та проектною документацією, щодо створення об'єкта будівництва.

Відповідно до п.5 та п.7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок. При цьому, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Одними із підстав для проведення позапланових перевірок є: виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;.

При цьому, відповідно до п.8 та п.16 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю №553, за результатами перевірки суб'єкта господарювання складається відповідний акт у двох примірниках.

Відповідно до ч.3 ст.41 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. При цьому, в ч.4 ст.41 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності», зазначено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації; проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об'єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством; здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів містобудування та архітектури; залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, державну атестацію в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Таким чином, в вищевикладеного вбачається, що позивач наділений правом проводити перевірки суб'єктів господарювання, за результатами яких складати акти, виносити обов'язкові до виконання приписи та накладати штрафи.

Як встановлено судом під час розгляду адміністративної справи, що не заперечується сторонами по справі, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області було проведено позапланову перевірку виконання позивачем вимог припису №933 від 14.09.2012 р., за результатами якої відповідачем було винесено оскаржуваний припис №С-2208/2 від 22.08.2013 р., яким було зобов'язано позивача знести самочинно збудовану господарську будівлю, з посиланням на ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в строк до 31.09.2013 р.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Згідно з приписами ч.1 та ч.7 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов'язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову житлового будинку.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що при розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

З урахуванням того, що докази зобов'язання позивача здійснити перебудову самовільного будівництва або відмова позивача від такої перебудови у матеріалах адміністративної справи відсутні, суд приходить до висновку, що припис про зобов'язання знесення вказаного самовільного будівництва до вирішення питання щодо можливості здійснення перебудови житлового будинку є передчасним.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України №К/800/21608/14 від 23.04.2015 р.

Більше того, суд приймає до уваги наявну в матеріалах справи постанову Святошинського районного суду м. Києва від 21.01.2014 р. по справі №759/177703/13-а, яка набрала законної сили, зокрема якою було встановлено факт вживання позивачем всіх можливих дій для виконання вимог припису №933 від 14.09.2012 р. та невиконання вищезазначеного припису відповідача з незалежних від нього причин, внаслідок чого було визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про адміністративне правопорушення №А-2708/1 від 27.08.2013 р., якою на позивача було накладено штраф за невиконання вимог припису №933 від 14.09.2012 р.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності дій відповідача щодо винесення оскаржуваного припису №С-2208 від 22.08.2013 р., внаслідок чого, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного припису.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил №С-2208/2 від 22.08.2013р.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 34,41 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.М. Данилишин

В.І. Келеберда