Постанова № 48882371, 10.08.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2015 Справа № 814/1703/15

м. Миколаїв

12:30

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Князєва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом

Управління Пенсійного фонду України в м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області, вул. Леніна, 21, м. Очаків, Миколаївська область, 57500

до відповідача

Відкритого акціонерного товариства «Племзавод імені Шмідта», вул. Очаківська, 35А, с. Рівне, Очаківський район, Миколаївська область,57530

про

стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за травень 2015 року в сумі 4903,18 грн.,

в с т а н о в и в:

Управління Пенсійного фонду України в м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області (надалі – Управління або позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Племзавод імені Шмідта» (надалі – відповідач або Товариство) заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за травень 2015 року в сумі 4903,18 грн.

Представники сторін заявили клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 59, 67).

На підставі пункту 10 частини 1 статті 3 та частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи клопотання осіб, які беруть участь у справі, суд розглянув справу в порядку письмового провадження, на основі наявних у справі матеріалів.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що Управлінням виплачуються пільгові пенсії колишнім працівникам Товариства, але останній, в порушення приписів пункту 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (надалі - ЗУ № 1788-ХІІ) та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі – ЗУ № 1058-ІV), витрати по виплаті та доставці пенсій за травень 2015 року не відшкодував, що стало підставою звернення позивача до суду.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у письмових запереченнях (ар. с. 59-60).

Приймаючи рішення по справі, судом взято до уваги наступне.

Відповідач був зареєстрований в якості юридичної особи 19.03.1999, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ар. с. 10-12).

Відповідно ЗУ № 1058-ІV, відповідач зобов’язаний вносити до Пенсійного фонду України внески, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених громадянам, які працювали на його підприємстві на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2, на пільгових умовах, відповідно до пунктів “б” – “з” статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами ЗУ № 1058-IV, в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 ЗУ № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Шістьом колишнім працівникам Товариства, у відповідності з наданим позивачем списком, була призначена пенсія за віком на пільгових умовах на підставі пунктів «б» - «з» статті 13 ЗУ № 1788-XII, які передбачають, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими та важкими умовами праці – за списком № 2 виробництв, посад, професій, посад і показників затверджених КМУ і за результатами атестації робочих місць: чоловіки – після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років та 6 місяців на зазначених роботах; жінки – після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663 (надалі Інструкція) підприємства – платники страхових внесків зобов’язані покривати фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 у розмірі 100%. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, що діяв до набрання чинності ЗУ від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно з підпунктом 6.8 пункту 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25 числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до підпункту 6.4 пункту 6 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень ЗУ № 1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи», яким внесено зміни до Податкового кодексу України, а саме з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок. Зазначеним Законом сільськогосподарські товаровиробники віднесені до четвертої групи суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (єдиний податок). Для платників єдиного податку виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, чинним законодавством не передбачено.

На підставі Інструкції позивач надсилав відповідачеві до відома розрахунок на оплату витрат за травень 2015 року на загальну суму 4903,18 грн. (ар. с. 7), який був отриманий відповідачем, але відповідна сума ним не була сплачена.

В матеріалах справи містяться документи, які підтверджують понесення позивачем витрат по виплаті та доставці пенсій, а саме: довідки з банківських установ, довідки з банківських установ, які підтверджують зарахування сум пенсій перерахованих пенсійним фондом на карткові рахунки визначеним в позові громадянам, які отримують пенсію за списком № 2, а також копії відривних талонів до виплатних відомостей ( ар. с. 40-44).

Таким чином, обов’язок по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком заборгованості цих витрат, складеним останнім відповідно до Інструкції, призначені працівникам підприємства згідно з пунктами «а», «б» - «з» частини 1 статті 13 ЗУ № 1788-ХІІ, покладається на відповідача.

Заперечення відповідача суд відхиляє з наступних підстав.

Щодо того, що частина пенсіонерів, зазначених у позові, станом на травень 2015 року вже досягла віку, з якого вони мають право на отримання пенсії за віком, то суд відзначає, що відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», право вибору виду пенсії належить особі, яка її отримує. Позивачем не надано доказів того, що будь-якій із зазначених у позові осіб призначена пенсія на підставах визначених розділом ІІІ Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» замість призначеної пенсії на пільгових умовах.

Також суд не погоджується з запереченнями відповідача про те що фіксований сільськогосподарський податок та єдиний податок (для платників податку 4-ї групи) є одним і тим самим за правовою природою податком, оскільки з набранням чинності Законом України від 28.12.2014р. внесено зміни до Податкового кодексу України, режим оподаткування зазначеним фіксованим податком виключено та за наявності необхідних умов позивач може бути платником єдиного податку 4-ї групи. Однак ці два податкових режими мають різне правове регулювання, різну правову природу, об’єкти та суб’єкти оподаткування, а тому ототожнювати їх неможливо.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 71, 122, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Племзавод імені Шмідта», вул. Очаківська, 35 А, с. Рівне, Очаківський район, Миколаївська область, 57530 (банківські реквізити: не відомі, ідентифікаційний код 36119547) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Очакові та Очаківському районі Миколаївської області, вул. Леніна, 21, м. Очаків, Миколаївська область, 57500, (банківські реквізити: не відомі, ідентифікаційний код 20916600) заборгованість в сумі 4903,18 грн. по сплаті фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2, за травень 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.С. Князєв