Ухвала суду № 4886764, 28.09.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2009 р.Справа № 2-а-247/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької Міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківський окружний адміністративний суд від 22.04.2009р. по справі№2-а-247/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надежда"

до Нововодолазької Міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

13.01.2009року, Товариство з обмеженою відповідальністю „Надежда” (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Нововодолажської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі - ДПІ),в якому просить визнати нечинним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ від 30.08.2007року №0000592310/0, від 1 листопада 2007 року №0000592310/1, №0000592310/2 від 28 грудня 2007 року, № 0000592310/3 від 18 березня 2008 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2009 року позовні вимоги було задоволено.

Визнано нечинними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ №0000592310/0 від 30 серпня 2007року, №0000592310/1 від 1 листопада 2007року, №0000592310/2 від 28 грудня 2007 року, №0000592310/3 від 18 березня 2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 134052,10 грн., з яких:103117,00 грн. –основний платіж, 30935,10 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

ДПІ, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст.ст.4,5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі – Закон №334/94-ВР), ч.1 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.

Позивач надав заперечення в яких просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що працівники відповідача здійснили виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006року по 31.03.2007 року, про був складений акт від 16.08.2007 року №65/23-104/30773924.

Порушення зазначене в акті складає у порушені, зокрема, п.5.2.1п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9п.5.3ст.5 Закону №№334/94-ВР в результаті чого донараховано податок на прибуток за 2006 рік в сумі 103117грн.

За результатами проведеної перевірки було ухвалене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від ДПІ №0000592310/0 від 30 серпня 2007року.За підсумками адміністративного оскарження оскаржуване податкове повідомлення-рішення були залишено без змін, а ДПІ ухвалив податкові повідомлення-рішення №0000592310/1 від 1 листопада 2007року, №0000592310/2 від 28 грудня 2007 року, №0000592310/3 від 18 березня 2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 134 052,10 грн., з яких:103 117,00 грн. –основний платіж, 30 935,10 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Як не заперечували представники сторін, під час ухвалення податкового повідомлення -рішення №0000592310/3 від 18 березня 2008 року ДПІ допустив описку в даті, помилково вказавши – 18 березня 2007 року.

Хронологічний порядок ухвалення оскаржуваних рішень ДПІ та дата проведення перевірки - з 31.07.2007 року по 13.08.2007 року не спростовують дані твердження.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав всі умови передбачені Законами №334/94-ВР, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню нечинними та скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9.п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пп.7.2.8 п.7.2ст.7 Закону №168/97-ВР, платник податку зобов’язаний вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів(послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об’єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, під час здійснення своєї господарської діяльності позивач уклав договір №2/02-1 від 02.02.2006року з ПФ „Октан” про отримання маркетингових послуг з вивчення ринків паливно-мастильних матеріалів та сільськогосподарської техніки та договір №78 від 20.11.2006року з ПП „Агрофірмою ”Сіпайло” про отримання маркетингових послуг з вивченню ринку свинини.

Виконання даних послуг підтверджуються актами виконаних робіт від 02.03.2006року, від 24.03.2006року, 22.12.2006року та, зокрема, звітами маркетингових досліджень.

Наведені документи містять інформацію про фактично понесені витрати виконавцем на здійснення маркетингових послуг, детальний опис досліджень, технологію збору яка містить механізм результатів досліджень, комунікацію з ринку товару та іншу аналітичну інформацію.

Крім цього, використання зазначених маркетингових досліджень у господарській діяльності позивача підтверджуються слідуючими документами: правовстановлюючими документами позивача на свинарський комплекс, що розташований за адресою: Харківська обл., Нововодолазький район, с. Старовіровка 1, ву.Радянська,61; довідкою з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України АА №114220 де визначений такий вид діяльності позивача; бізнес – планом позивача інвестиційного проекту „Створення сучасного свинарського комплексу”.

Крім того, документами про здійснення операцій з купівля-продажу паливно-мастильних операцій, а саме договором поставки №10/2006 від 23.10.2006 року, накладною №ВГ -0000425 від 23.10.2006року, податковою накладною №170 від 23.10.2006року, накладними №27/11 від 27.11.2006року; №23/10 від 23.10.2006року,№05/10-3 від 05.10.2006року,№02/10-1 від 02.10.2006року та податковими накладними №110 від 23.10.2006року,№103 від 05.10.2006року,№98 від 02.10.2006року.

Зокрема, документами що підтверджують здійснення купівлю-продажу сільськогосподарської діяльності, а саме: накладною №6 від 20.12.2006року, накладною №5 від 18.12.2006року, накладною №20/2 від 20.12.2006року,№18/12 від 18.12.2006року та

податковими накладними №3 від 18.12.2006року, податковою накладною №2 від 18.12.2006року, №129 від 18.12.2006року,№131 від 18.12.2006року.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач обґрунтовано відніс до валових витрат зазначені кошти від господарської діяльності в даному періоді.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не отримав прибутку від здійснення операцій купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, паливно-мастильних матеріалів, свинини у перевіряємий період є хибними, з наступних підстав.

У відповідності до ст.42 ГК України, підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тому, наявність обов’язкового позитивного результату у платника податку від використання придбаних маркетингових послуг є необов’язковою.

Крім цього, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що позивач не провів розрахунки з ПФ ”Октан” надав йому вексель власної емісії, з наступних підстав.

Частинами 1 та 3 статті 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” №364-ІУ від 25 грудня 2002 року зазначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично постановлені товари, виконані товари, надані послуги. Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

У відповідності до частини 1 статті 38 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселі запровадженого Конвенцією від 07.06.1930 року, яка набрала чинності для України з 06.01.2000 року держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред’явлення повинен пред’явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів

Це положення так само, як, зокрема і положення щодо індосаменту застосовуються і до простих векселів, що передбачено ст.77 Уніфікованого Закону.          

До матеріалів справи був наданий акт прийому-передачі простого векселю від 7 вересня 2006 року, укладений між позивачем та ПФ „Октан”, тому позивач обґрунтовано зазначив вказані витрати за 2006 рік.

У зв’язку з цим, висновок відповідача про непроведення позивачем розрахунків з ПФ „Октан” за договором №2/02-1 від 02.02.2006року про отримання маркетингових послуг з вивчення ринків паливно-мастильних матеріалів та сільськогосподарської техніки є неправильним.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, оскаржувані рішення відповідача не відповідають наведеним критеріям тому, їх слід скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1ч.1 ст.198КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької Міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківський окружний адміністративний суд від 22.04.2009р. по справі№2-а-247/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Кононенко З.О. Судді Донець Л.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 02.10.2009 р.