Постанова № 4885724, 18.08.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.08.2009 № 27/252

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів:

За участю представників:

від позивача: Лябах О.О., довіреність № 401/09 від 15.06.09 р.,

від відповідача: Орел П.В., довіреність № 515 від 18.05.09 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.05.2009

у справі № 27/252 (суддя

за позовом Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»

до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»"

про стягнення 2656695,78 дол. США та 29042,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 2 230 000,00 дол. США, 238 122,66 дол. США процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 175 888,06 дол. США, заборгованості за комісію про управлінню кредитом у сумі 26 936,65 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом у розмірі 12 685,06 дол. США та пені за несвоєчасне сплату комісії у розмірі 2 105,43 грн. за договором про відкриття кредитної лінії № 169-МВ/08 від 30.05.2008 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.05.2009 р. у справі № 27/252 позовні вимоги задоволено повністю

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» (03022, м. Київ, вул.. Амурська,6; код ЄДРПОУ 00149593) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитом у розмірі 2 230 000,00 дол. США, проценти за користування кредитом у сумі 238 122,66 дол. США, пеню за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 175 888,06 дол. США, пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 12 685,06 дол. США, витрати по сплаті державного мита в сумі 3 306,72 дол. США.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» (03022, м. Київ, вул.. Амурська,6; код ЄДРПОУ 00149593) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість по комісії за управління кредитом у сумі 26 936,65 грн., пеню за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом у розмірі 2 105,43 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 38,25грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство«Київський завод гумових та латексних виробів» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Зокрема заявник посилається на те, що відповідач звернувся до Господарського суду м. Києва з клопотанням про зупинення провадження у справі, оскільки останнім було подано позов до позивача про зміну умов виконання кредитного договору.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи; висновки місцевого господарського суду відповідають фактичним обставинам справи; судом правильно застосовано норми матеріального права. Позивач просив суд залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2009 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.08.2009 р.

18.08.2009 р. в судовому засіданні оголосив, що до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло письмове клопотання про зупинення провадження у справі, до розгляду Господарським судом м. Києва справи №32/248, про зміну умов договору №169-МВ від 30.05.2008 р.

Представник позивача заперечував щодо задоволення заявленого відповідачем клопотання.

Відповідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Враховуючи, що існування боргу відповідачем не заперечується, а зміна умов договору суттєво не впливає на предмет розгляду спору, колегія суддів прийшла до висновку щодо відхилення вищевказаного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд встановив, що 30.05.2008 року між Закритим акціонерним товариством “Альфа-Банк”(надалі - банк) та Відкритим акціонерним товариством “Київський завод гумових та латексних виробів”(надалі –позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 169-МВ/08 (надалі - Договір), за яким банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та на підставі додаткових угод до договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредит у порядку і на умовах визначених договором. Позичальник, у свою чергу, зобов’язується використати кредит за цільовим призначенням, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати всі інші умови договору, та повернути кредит у терміни, встановлені договором.

Відповідно до абзацу 2 п. 1.1 Договору під терміном відновлювальна кредитна лінія розуміється кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого позичальнику кредиту або його частини банк здійснює подальше кредитування позичальника у межах її ліміту.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором на підставі договору застави рухомого та нерухомого майна № 379/08 від 30.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О. і зареєстрованого в реєстрі за № 5683, відповідачем було передано в заставу позивачу рухоме та нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, вул.. Амурська, 6.

Відповідно до умов розділу 1 Договору про відкриття кредитної лінії позивач відкрив відповідачеві мультивалютну відновлювальну кредитну лінію зі строком дії до 30.05.2010 року, з лімітом кредитної лінії –2 230 000, 00 дол. США та зі сплатою процентів:

- за користування частиною кредиту, наданою у доларах США –в розмірі 17, 0% річних;

- за користування частиною кредиту, наданою у японських єнах –у розмірі 16, 0% річних.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що позивач надає відповідачеві кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позивачем та відповідачем 1, у строк не пізніше 2 (двох) днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити валюту і розмір траншу та реквізити для його надання, якщо вони відрізняються від зазначених у пункті 10.2. договору про надання кредитної лінії.

Згідно з пунктом 4.3 договору про надання кредитної лінії визначено, що протягом строку дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту, за умови укладення додаткових угод згідно з пунктом 4.2. договору про надання кредитної лінії позичальник має право отримати кошти у загальній сумі (включаючи суми, що раніше надані та достроково повернені банку), яка не перевищує ліміту кредитної лінії, зазначеного у пункті 1.2 договору.

На виконання умов Договору позивач, на підставі додаткової угоди №1 від 12.08.2008 року меморіальним валютним ордером № 198473 від 12.08.2008 року надав відповідачу кредитний транш у сумі 1 000 000, 00 дол. США зі строком повернення 12.02.2009 року та під 21, 0% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі додаткової угоди № 2 від 13.08.2008 року позивач, меморіальним валютним ордером № 45184 від 13.08.2008 року надав відповідачу кредитний транш у сумі 1 230 000, 00 дол. США зі строком повернення 13.08.2009 року та під 21, 0% річних.

Місцевим господарським судом встановлено, що за Договором відповідач повинен був щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом та у строки встановлені додатковими угодами повернути надані транші.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити процент.

На підставі п. 11.6 Договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, плати за управління кредитом і виконання усіх інших зобов’язань позичальника за цим договором у строк не пізніше 10 (десяти) днів з дати пред’явлення позичальнику відповідної вимоги, зокрема у разі суттєвого порушення позичальником умов даного договору.

Згідно із п. 11.5 Договору суттєвим порушенням позичальником договору вважається, зокрема:

- повне або часткове прострочення повернення будь-якого траншу у термін, визначений згідно з пунктом 9.1 договору;

- повне або часткове прострочення сплати процентів за користування кредитом, якщо таке прострочення складає 20 (двадцять) і більше календарних днів.

Пунктом 8.7. договору про відкриття кредитної лінії відповідач прийняв зобов'язання протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання кредитних коштів за Кредитним договором на рефінансування заборгованості в інших банках-кредиторах надати ЗАТ “Альфа-Банк” документи, які підтверджують погашення кредитної заборгованості, і протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання грошових коштів надати ЗАТ “Альфа-Банк” документи, які підтверджують вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та/або Державного реєстру іпотек рухомого та нерухомого майна, наданого заставу ЗАТ “Альфа-Банк” відповідно до договору застави.

Зазначені зобов'язання щодо вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру іпотек Відповідачем не були виконані, що також підтверджується Витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 7307907 від 02.06.2008 року та Державного реєстру іпотек № 7296976 від 30.05.2008 року.

Так, як відповідачем не сплачено відсотки за користування кредитом та не виконано п. 8.7 Договору, 27.11.2008 року позивачем було направлено відповідачеві лист з вимогою про дострокове повернення кредиту згідно умов договору та сплати заборгованості. Відповідач у встановлені договором строки заборгованість не погасив, кредит не повернув.

Відповідач, в свою чергу, власні зобов'язання за договором не виконав, отже заборгованість останнього за кредитом становить 2 230 000, 00 дол. США. та підлягає задоволенню у зазначеному розмірі.

Відповідно до статей 1048 та 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом у сумі 238 122, 66 дол. США та пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 12 685, 06 дол. США суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне:

Згідно вимог статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546 та статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежне виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Відповідно до п. 11.1 Договору за прострочення повернення кредиту чи його частини та/або сплати процентів та/або за управління кредитом позичальник зобов’язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.

Місцевим господарським судом встановлено, і це підтверджується наявними матеріалами справи, що відповідач всупереч умов Договору не сплатив пеню розмір якої становить 2 105,43 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору за надання кредитної лінії позичальник зобов’язаний сплатити банку винагороду у розмірі 0, 25 % від суми кожного траншу, що надається (без ПДВ). Плата за надання кредитної лінії сплачується до надання кожного траншу, заборгованість за комісією по управлінню кредитом становить 26 936, 65 грн.

При таких обставинах, колегія суддів доходить висновку про те, що рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з’ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги правильності висновку суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.05.2009 року у справі № 27/252 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів» - без задоволення.

2. Справу № 27/252 скерувати до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя

Судді

31.08.09 (відправлено)