Постанова № 4883502, 21.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

21.09.09Справа №2а-1872/09/1/0170 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної РеспублікиКрим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М. за участю представника позивача - Полякова Д.О., представника відповідача - Коновалової П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.07.2008 року № 0010002301/0, від 21.07.2008 року № 0010002301/1, від 11.11.2008 року № 0010002301/2, від 31.12.2008 року № 0010002301/3.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено частково, до набранням рішенням по справі № 2-а-1872/09/1/0170 законної сили заборонено Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АРК вчиняти дії на виконання першої податкової вимоги від 16 січня 2009 року № 1/306, спрямовані на внесення активів у податкову заставу, стягнення коштів з банківських рахунків та вилучення готівки з каси та інших місць зберігання, вилучення та реалізацію рухомого та нерухомого майна та цінних паперів.

У судовому засіданні представник позивача позов повністю підтримав та пояснив, що в ході проведеної відповідачем перевірки та визначенні податкових зобовязань відповідачем порушенні норми чинного законодавства, що є підставою для скасування податкового повідомлення рішення, оскільки між ТОВ "КІНГ 99" та Сімферопольською міською радою, відповідно до вимог діючого законодавства, був укладений договір оренди земельної ділянки. Цим договором визначена сума орендної плати. Зміни щодо розміру орендної плати у договір не вносилися. За таких підстав, у період що перевірявся, позивач вважає, що ним вірно визначалася сума орендної плати у податкових деклараціях, виходячи з умов договору оренди земельної ділянки.

Представник позивача також зазначив, що, оскільки АЗС, для обслуговування якої укладався договір оренди земельної ділянки, була продана ТОВ "КІНГ 99" за договором купівлі-продажу ТОВ «Завод»Галичина», позивач звертався до Сімферопольської міської ради з проханням про розірвання договору оренди земельної ділянки та про переоформлення зазначеного договору на нового власника автозаправної станції, проте договір так і не було розірвано.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснила, що податкові повідомлення рішення, що оскаржуються, прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України і підстав для його скасування немає, оскільки Рішенням 21-ої сесії Сімферопольської міської ради V зїзду від 24.05.2007 року № 204 «Про орендну плату за землю по м. Сімферополю» з 01.06.2007 року встановлені нові коефіцієнти до ставок земельного податку для розрахунку розмірів орендної плати по м. Сімферополю, проте позивачем нараховувались податкові зобовязання з орендної плати за землю по старих ставках, внаслідок чого було занижено податкове зобовязання по орендній платі за землю в сумі 4738,89 гривень.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача по справі, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КІНГ 99» є юридичною особою, зареєстрованою 21.04.1999 року з ідентифікаційним кодом 30395385 Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 05.3-6-06/1632 від 11.10.2007 року ГУ Статистики в АРК та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 439149 (а.с 32,33).

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «КІНГ 99» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обовязкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з субєктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання не дійсними податкових повідомлень-рішень податкових органів, які являються субєктом владних повноважень, суд зобовязаний перевірити, чи здійснювалася перевірка, за результатами якої було видано повідомлення-рішення, на підставі закону, чи прийнято рішення по справі безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що ТОВ «КІНГ 99» відноситься до підконтрольних відповідачу установ, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим мала повноваження з проведення перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача.

У статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"визначені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок. Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту (п.3 частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").

Судом установлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на підставі направлення № 1356/23-7 від 17.06.2008 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «КІНГ 99» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2008 року, за результатами якої був складений акт від 11.07.2008 року № 5335/23-7/30395385, який є підставою спірних податкових повідомлень-рішень (далі Акт).

Відповідно до Акту, вищевказаною перевіркою виявлені порушення ТОВ «КІНГ 99» ст.ст. 14, 17, 19 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ із змінами та доповненнями, та рішення Сімферопольської міської ради від 24.05.2007 року № 264 «Про орендну плату за землю по м. Сімферополю» що призвело до заниження орендної плати за землю в сумі 4738,89 гривень, у тому числі за червень-грудень 2007 року в сумі 3289,02 гривень, з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року в сумі 1449,87 гривень.

Контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби (стаття 27 Закону України «Про плату за землю»).

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обовязкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21.12.2000 року, підпунктом «б» пункту 4.2.2. якого зазначено обовязок контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях. У цьому разі, згідно з п. 17.1.3., такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 6.1. статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Судом встановлено, що по результатам проведеної перевірки ДПІ в м. Сімферополі АРК ТОВ «КІНГ 99» направлено податкове повідомлення-рішення від 21.07.2008 року № 0010002301/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем орендна плата за землю в сумі 4738,89 гривень, застосовано фінансові санкції в сумі 2369,45 гривень.

Судом встановлено, що у звязку з незгодою з сумою податкового зобовязання, визначеною в вищевказаному податковому повідомленні рішенні воно було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ в м. Сімферополі АРК, ДПА в АРК та ДПА України та залишено без змін. Натомість в процесі адміністративного оскарження відповідачем винесено ще декілька податкових повідомлень-рішень аналогічного змісту, а саме від 22.09.2008 року № 0010002301/1, від 11.11.2008 року № 0010002301/2, від 31.12.2008 року № 0010002301/3, якими позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем орендна плата за землю в сумі 4738,89 гривень, застосовано фінансові санкції в сумі 2369,45 гривень.

Відповідно до підпункту 6.2.1. пункту 6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3. пункту 6.2 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Отже, судом встановлено, що відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III інформація про виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк зазначається у першій податковій вимозі, у другій податковій вимозі може значиться повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Суд зазначає, що у податковому повідомленні значиться інформація про попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання.

ДПІ у м. Сімферополі АРК 16.01.2009 року була складена перша податкова вимога № 1/306 на суму податкового боргу ТОВ «КІНГ 99» в розмірі 6624,16 гривень, у тому числі за основним платежем в сумі 4254,71 гривень, за штрафними санкціями в сумі 2369,45 гривень.

Відповідно до п.п. 16.3.3 п. 16.3 ст.16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

ДПІ у м. Сімферополі АРК 13.03.2009 року було складено повідомлення № 101090108603438 про розподіл сплаченої ТОВ «КІНГ 99» суми сплаченого податкового боргу за платіжним дорученням № 206 від 12.03.2009 року на податковий борг (крім пені) та на пеню.

Вирішуючи питання про законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено таке.

Судом встановлено, що Рішенням 39 сесії 6-го скликання Сімферопольської міської ради від 14.03.2006 року № 549 встановлено, переоформити правовстановлюючі документи та надати юридичним і фізичним особам підприємцям земельні ділянки у постійне користування, оренду, змінити цільове призначення землі, а п.п.7.2 рішення передбачено припинити фірмі «Едикт» право користування земельною ділянкою площею 1392 м? , що розташована в м. Сімферополі по вул. Севастопольській, 55а, договір оренди розірвати та надати ТОВ «КІНГ 99» зазначену земельну ділянку у довгострокову оренду строком на 15 років для експлуатації та обслуговування автозаправної станції.

16.11.2006 року між ТОВ «КІНГ 99» та Сімферопольською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Сімферопольська міська рада надає у тимчасове платне користування земельну ділянку площею 1392 м? , що розташована в м. Сімферополі по вул. Севастопольській, 55а для експлуатації та обслуговування АЗС. Договір зареєстровано в комітеті по управлінню земельними ресурсами 24.11.2006 року за № 1155, а в Кримській регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Центрального району за № 040600100084 від 07.12.2006 року (далі Договір)

Відповідно до п.2.2. Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 282255,14 гривень.

За розділом 4 Договору орендна плата складає 84772,80 гривень на 15 років та перераховується щомісячно до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим в сумі 470,96 гривень на місяць з проведенням індексації орендної плати.

При цьому, суд зазначає, що за п.4.3 Договору розмір орендної плати може бути переглянутий за згодою сторін, всі зміні, що вносяться до договору повинні бути оформлені додатковою угодою.

Розрахунок ставки орендної плати ТОВ «КІНГ 99» затверджений заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради виходячи з загальної площі ділянки, строку оренди, номеру оціночного району, вартості 1 м? земель з урахуванням функціонального використання та інших показників.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «КІНГ 99» у періоді, що перевіряється було платником орендної плати за землю за земельну ділянку площею 1392 м? , що розташована в м. Сімферополі по вул. Севастопольській, 55а.

Перевіркою також встановлено, що позивач надавав до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2006 рік (починаючи з 12-го місяця) № 337/55 від 18.12.2006 року на суму орендної плати за землю 379,81 гривень, за 2007 рік № 3053/14 від 18.01.2007 року на суму орендної плати за землю 5651,52 гривень, за 2008 рік № 2062/27 від 23.01.2008 року на суму орендної плати за землю 5809,76 гривень. Згідно наданих розрахунків позивачем з 07.12.2006 року по 31.03.2008 року самостійно нараховано та у повному обсязі сплачено податкове зобовязання з орендної плати за землю в сумі 7483,78 гривень.

Суд зазначає, що висновки контролюючого органу про заниження орендної плати за землю в сумі 4738,89 гривень стосуються періоду користування земельною ділянкою з червня - по грудень 2007 року в сумі 3289,02 гривень, з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року в сумі 1449,87 гривень.

Такі висновки ДПІ у м. Сімферополі засновані на тому, що Рішенням 21-ої сесії Сімферопольської міської ради V зїзду від 24.05.2007 року № 204 «Про орендну плату за землю по м. Сімферополю» з 01.06.2007 року встановлені нові коефіцієнти до ставок земельного податку для розрахунку розмірів орендної плати по м. Сімферополю, проте позивачем нараховувались податкові зобовязання з орендної плати за землю по старих ставках, встановлених договором.

З такими доводами відповідача не погоджується суд з наступних підстав.

Закон України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі” N 161-XIV, 06.10.1998 року оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі”).

Статтею 13 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі” розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Закон України “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до положень абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про плату за землю” оренда - засноване на договорі строкове платне володіння, користування земельною ділянкою.

Згідно до ст. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки. Статтею 19 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору.

Тобто у даному випадку позивач вірно визначив договірну природу спірних правовідносин, визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою передбачається договором оренди земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, позивач та Сімферопольська міська рада уклали договір, де визначено розміри орендної платити за користування земельною ділянкою з урахуванням індексації орендної плати.

Судом встановлено, що зміни до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення розміру орендної плати за землю не вносились, додаткові угоди не укладались та не реєструвались у відповідному порядку.

Інших умов збільшення розміру орендної плати законами України не передбачено, у тому числі і за рішенням податкового органу.

Натомість позивач сумлінно здійснював декларування та сплату орендної плати у розмірах, передбачених договором, а в 2008 році здійснивши оцінку земельної ділянки, що потягло збільшення орендної плати з 5651,52 гривень до 5809,76 гривень на рік.

При цьому суд зазначає, що орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обовязкових загальнодержавних податків і зборів (ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”) має іншу правову природу ніж інші податки та збори, розмір та порядок визначення яких встановлюється нормативними актами.

З аналізу законів України, що встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками випливає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження. Таким чином, встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, є функціями тільки органів місцевого самоврядування та не можуть здійснюватися іншим способом ніж внесенням змін в договір оренди земельної ділянки.

Стосовно умов договору оренди необхідно зазначити, що перегляд орендної плати може бути зроблений тільки при наявності волевиявлення та досягнення домовленості щодо внесення змін в договір. Тобто розмір орендної плати не може бути підвищений автоматично, оскільки це не відповідає нормам Закону України “Про оренду землі” та Закону України “Про плату за землю”.

Крім того, судом встановлено, що за Договором купівлі-продажу між ТОВ «КІНГ 99» (продавець) та ТОВ «Завод «Галичина» (покупець) від 28.12.2006 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5457 автозаправна станція площею 74,6 м ?, розташована за адресою в м. Сімферополі по вул. Севастопольській, 55а, що підтверджується договором купівлі-продажу, витягом з державного реєстру правочинів № 3426006 від 28.12.2006 року.

Також судом встановлено, що позивач своєчасно 25.01.2007 року вих. листом № 7 звертався до Сімферопольської міської ради з проханням про розірвання договору оренди земельної ділянки та про переоформлення зазначеного договору на нового власника автозаправної станції, оскільки АЗС продана ТОВ «Завод «Галичина».

На даний лист Сімферопольська міська рада надала відповідь від 02.02.2007 року № 139/36.01-18, зазначивши, що для припинення ТОВ «КІНГ 99» права користування земельною ділянкою та надання її ТОВ «Завод «Галичина» необхідно надати технічну документацію по переоформленню правовстановлюючих документів на землю.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 2, ст. 5 Закону України "Про плату за землю" субєктом плати за землю може бути не лише орендар, а іншій землекористувач.

При продажу автозаправна станції за договором від 28.12.2006 року земельна ділянка за адресою: м. Сімферополі по вул. Севастопольській, 55а, на якій розташована АЗС з 28.12.2006 року, фактично вибула з користування позивача, а тому з цього моменту плату за землю з цієї земельної ділянки повинно було сплачувати ТОВ «Завод «Галичина», як новий землекористувач.

При цьому, позивач своєчасно повідомив Сімферопольську міську раду про розірвання договору оренди земельної ділянки, що також свідчить про безпідставність нарахування позивачу орендної плати в сумі 4738,89 гривень, у тому числі за червень-грудень 2007 року в сумі 3289,02 гривень, з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року в сумі 1449,87 гривень .

Такої позиції також дотримується Вищий адміністративний суд України, яка викладена в Ухвалі від 25.10.2007 року за касаційною скаргою Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову господарського суду Харківської області від 14 березня 2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 06 червня 2006 року у справі № АС-42/13-06 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чугуївська паливна апаратура" до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень.

З урахуванням викладеного, висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем норм Закону України “Про плату за землю” в частині заниження розміру орендної плати за земельну ділянку в сумі 4738,89 гривень, у тому числі за червень-грудень 2007 року в сумі 3289,02 гривень, з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року в сумі 1449,87 гривень є необґрунтованими, в звязку з чим податкові повідомлення рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом перевірки порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та інших нормативно-правових актів.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними, а не про визнання їх протиправними та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Судом враховано, що вихід за межі позовних вимог в такий спосіб застосовується виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для донарахування позивачу сум орендної плати за землю отже, безпідставним є застосування штрафних санкцій.

Тому позовні вимоги з урахуванням виходу суду за їх межі про визначання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у м. Сімферополі АРК від 21.07.2008 року № 0010002301/0, від 22.09.2008 року № 0010002301/1, від 11.11.2008 року № 0010002301/2, від 31.12.2008 року № 0010002301/3, якими позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем орендна плата за землю в сумі 4738,89 гривень, застосовано фінансові санкції в сумі 2369,45 гривень є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 21 вересня 2009 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 28 вересня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Кримвід 21.07.2008 року № 0010002301/0, від 22.09.2008 року № 0010002301/1, від 11.11.2008 року № 0010002301/2, від 31.12.2008 року № 0010002301/3, якими позивачеві визначено суму податкового зобовязання за платежем орендна плата за землю в сумі 4738,89 гривень, застосовано фінансові санкції в сумі 2369,45 гривень.

3.Стягнути на користь позивача Товариств з обмеженою відповідальністю "КІНГ 99" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3 гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Трещова О.Р.