Постанова № 48832821, 17.08.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2015 р. Справа №917/1460/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1, за довіреністю №44/5 від 16.02.2015 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро», м.Київ, (вх.№4133П/1-40) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.07.2015 року по справі №917/1460/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор-Агро», м.Полтава,

до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро», м.Київ,

про визнання виконавчого напису нотаріуса №120 від 30.01.2015 року таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.07.2015 року по справі №917/1460/15 (суддя Іваницький О.Т.) заяву позивача про забезпечення позову задоволено.

У порядку забезпечення позову зупинено стягнення на підстав виконавчого напису №120 виданого 30.01.2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до моменту вирішення по суті спору по справі №917/1460/15.

Відповідач із вказаною ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.07.2015 року по справі №917/1460/15 і у задоволенні заяви ТОВ «Луксор-Агро» при вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2015 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направив, про причини неявки суд не сповістив, про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№019317) ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена 07.08.2015 року у кількості чотирьох примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 07.08.2015 року, як позивачу так і приватному нотаріусу та Відділу примусового виконання рішення Державної виконавчої служби України.

Враховуючи, що наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою та зважаючи на стислі строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 17.08.2015 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника відповідача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можу утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України випливає, що заходи до забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами та вживаються судом у разі достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до статті 68 Господарського процесуального кодексу України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» №16 від 26.12.2011 року зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 вищевказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про вжиття заходів до забезпечення позову господарський суд має здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і змістом позовних вимог, а також обставинами, на яких ґрунтуються позовні вимоги, доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 09.04.2009 року №01-08/204 «Про деякі питання застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»).

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, суд не з'ясував яким чином відповідач може ухилятися від можливого виконання рішення, та як, взагалі повинно виконуватися таке рішення, якими доказами підтверджуються необхідність вжиття таких заходів забезпечення позову.

Оскаржувана ухвала є не обґрунтованою та не містить даних, на підставі яких можна зробити висновок про необхідність вжиття заходу до забезпечення позову. Суд попередньої інстанції, вирішуючи питання про забезпечення позову, не з'ясував питання та не навів фактичних обставин щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду при задоволенні позову.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті ухвали про забезпечення позову місцевий господарський суд неповно зясував обставини, що мають значення для справи, через що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Полтавської області від 15.07.2015 року по справі №917/1460/15 скасуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 66, 68, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1 ст. 104, ст. 105, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Дніпро» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 15.07.2015 року по справі №917/1460/15 скасувати.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луксор-Агро» про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Повний текст постанови складено 19 серпня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.