Постанова № 4882630, 29.04.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-875/09/1770

29 квітня 2009 р. 16год. 34хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивача: Демчик О.І.;

відповідач: Бухта Н.А., Співак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПП "Рівне-Нафта"

доДПІ у м. Рівне

визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.07.2008 № 0000662240/0/22-514 , -

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємства «Рівне-Нафта» звернулося до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000662240/0/22-514 від 14.07.2008 року, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 33683,22 грн., з яких 11227,74 грн. - сума основного платежу, 22455,74 грн. - нарахована штрафна санкція.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває у договірних відносинах з фірмою нерезидентом УАБ «Торговий дім «Мажейкю Нафта» (Литва) і протягом 2007 року сплачував нерезиденту штраф за несвоєчасне виконання умов договору, а саме: простой залізних цистерн на митній території України. Відповідно до виставлених рахунків нерезидента сума штрафу склала 14822,10 дол.США/74851,61 грн. Вважає, що перераховану сума штрафу не є доходом, отриманим нерезидентом з джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності в розумінні п.13.1. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому не підпадає під оподаткування доходом на репатріацію.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив суду, що перераховані кошти на сплату штрафу за простой вагонів на митній території України не є доходом від господарської діяльності, оскільки компенсують понесені нерезидентом втрати у зв’язку з порушенням договірних умов на митній території України.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивачем порушено вимоги п. 13.2. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Позивач не використовував норми міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування та не представив відповідних довідок, що засвідчили б статус як резидента тієї країни, в якій вони мають своє місцезнаходження і з якими підписаний міжнародних договір.

Податковий орган вважає, що перераховані позивачем суми штрафу за простой рухомого складу на митній території України, є доходом виплаченим нерезиденту, а тому нарахування податку на прибуток в розмірі 15 відсотків від перерахованої суми штрафу здійснено правомірно.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Рівне проводилась планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства приватного підприємства «Рівне-Нафта» за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, результати якої оформленні актом № 876/23-400/31059955 від 25.06.2008 року.

Перевіркою встановлено, що позивачем допущенні порушення п.13.1, п.13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і при виплаті доходу нерезиденту не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходу нерезидента з джерелом його походження в Україні в сумі 11227,74 грн., а саме: з суми штрафу, який позивач сплатив нерезиденту за несвоєчасне виконання зобов’язань по договору.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у місті Рівне винесено платнику податків приватному підприємству «Рівне-нафта» податкове повідомлення-рішення №0000662240/0/22-514 від 14.07.2008 року, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 33683,22 грн., з яких 11227,74 грн. - сума основного платежу, 22455,74 грн. - нарахована штрафна санкція. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем в адміністративному порядку не оскаржувалось.

Судом також встановлено, що між приватним підприємством «Рівне-Нафта» і УАБ «Торговий дім «Мажейкю Нафта» (Литва) були укладені зовнішньоекономічні договори № 06-106 РN/D від 25.01.2006 року, № 06-89 РN/D від 10.01.1006 року, № ДЕ/07/187/R/TW/E від 31.10.2007 року на поставку нафтопродуктів. Умовами договору була передбачена відповідальність сторін за неналежне та несвоєчасне виконання умов договору, зокрема за кожен день простою залізничних цистерн нерезидента на митній території України ПП «Рівне-Нафта» сплачує штраф згідно виставлених рахунків. На суму штрафу за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року УАБ «Торговий дім «Мажейкю Нафта» виставлялись рахунки на загальну суму 14822,10 дол.США/74851,61 грн. Позивачем були перераховані валютні кошти на погашення штрафу в повному обсязі.

Згідно з пунктом 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Пунктом 13.2 зазначеної статті встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

В частині другій пункту 13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено перелік доходів, що розуміються для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом походження з України. Цей перелік не є вичерпним, про що свідчить положення підпункту «й» зазначеного пункту, відповідно до якого під такими доходами слід розуміти й інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, проте за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

За визначенням пункту 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність – це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Неустойка є видом забезпечення виконання зобов»язань. Забезпечувальні заходи покликані стимулювати боржника до своєчасного та належного виконання зобов»язання шляхом встановлення невигідних наслідків у разі невиконання чи неналежного виконання останнього, з одного боку, а з іншого, неустойка (штраф) виконує компенсаційну функцію, оскільки використовується для відшкодування збитків або зараховується у суму їх відшкодування.

Як вбачається з договорів , укладених між Приватним підприємством «Рівне-Нафта» і УАБ «Торговий дім «Мажейкю Нафта» (Литва), його предметом є поставка нафтопродуктів і надання послуг, пов'язаних з супроводженням та перевозкою вантажів. Умовами договору визначено, що покупець несе відповідальність за простой рухомого складу у вигляді штрафу.

Таким чином, штраф пов’язаний з виконанням основних зобов’язань по договору, це є додаткові витрати покупця, понесені у зв»язку з виконанням договору поставки, тобто це є в розумінні пп. "й" п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вид компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від нерезидента на митній території України. Тобто, у даному випадку, штраф виступає як вид компенсації вартості послуги наданої резиденту (покупцю) від такого нерезидента (продавця), і не є доходом від здійснення господарської діяльності, при тому, що господарська діяльність в розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР повинна бути регулярною, постійною та суттєвою. З врахуванням наведеного доводи відповідача, відносно того, що кошти в сумі 14822,10дол.США/74851,61 грн., отримані нерезидентом, є доходом від здійснення господарської діяльності на території України, а тому підлягають оподаткуванню, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Отже, оскільки у податкового органу були відсутні підстави для донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб, підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій також відсутні.

Приймаючи постанову у даній справі суд виходить з наданих повноважень, визначених п. 1 ч.2 ст. 162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівне №0000662240/0/22-514 від 14.07.2008 року.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 163 КАС України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Рівне-Нафта" до Державної податкової інспекції у м.Рівне задовольнити.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 14.07.2008 року №000662240/0/22-514 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 11227,74 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22455,48 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                                   Жуковська Л.А.

Постанова складена в повному обсязі 05.05.09р.