Постанова № 4882374, 07.07.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.07.09Справа №2а-755/09/10/0170 12:33 м. Сімферополь Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Дєрюшкової І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача Узлякова М.С., представник по довіреності №1039/13-13-18 від 01.08.2008 р.;

від відповідача не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" - позивач - 09 січня 2009 року звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим відповідач - про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0001941502/3 від 19.12.2008 року про застосування штрафних санкцій у сумі 56653грн.20коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем до ДПІ у м. Керчі АР Крим було подано податкові декларації з податку на додану вартість за березень та квітень 2008 року, згідно з якими визначено суму податкового зобовязання в сумі 165763грн.00коп. та 117503грн.00коп. відповідно. Позивач стверджує, що сума узгодженого податкового зобовязання за березень 2008 року ним не сплачувалась, а сума узгодженого податкового зобовязання за квітень 2008 року по строку 30.05.2008 року була сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.05.2008 року №449 та від 27.06.2008 року №524. Позивач зазначає, що відповідачем 01.08.2008 року проведено перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість за період з грудня 2005 року по квітень 2008 року. За результатами перевірки складено акт №1290/15-2/19195199 від 01.08.2008 року, в якому зазначено, що відповідач під час проведення перевірки дійшов висновку про порушення позивачем граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань по ПДВ за березень та квітень 2008 року, та саме: на думку відповідача зазначені податкові зобовязання були сплачені з затримкою сплати від 31 до 90 календарних днів. ДПІ у м. Керчі АР Крим 13.08.2009 року на підставі даного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001941502/0 про застосування до позивача на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-ІІІ у загальній сумі 56653грн.20коп. Позивач також зазначає, що відповідачем порушено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), оскільки згідно з вимогами зазначеного Порядку акт перевірки повинен містити посилання на первинні або інші документи бухгалтерського і податкового обліку, тоді як в зазначеному акті перевірки посилання на первинні документи відсутні. Позивач також вказав, що відповідачем на порушення вимог діючого законодавства зараховані здійснені позивачем платежі в рахунок погашення податкового боргу без врахування призначення платежу, що було вказано в платіжних дорученнях, тоді як відповідач як орган податкової служби не наділений правом зміни призначення платежу, а також зарахування платежів на погашення інших податкових зобовязань без згоди платника податків.

Позивачем у судовому засіданні 07 липня 2009 року суду надано заяву про уточнення адміністративного позову з доказами його завчасного вручення відповідачу, згідно з яким позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001941502/3 від 19.12.2008 року в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання за квітень 2008 року в сумі 23500грн.60коп. Уточнені позовні вимоги мотивовані тим, що позивач узгоджене податкове зобовязання по податку на додану вартість за березень в сумі 165763грн.00коп. з граничним стром сплати до 30.04.2008 року сплатив лише 10.07.2008 року за платіжним дорученням №2. Самостійно визначене та узгоджене позивачем податкове зобовязання по податку на додану вартість за квітень 2008 року у загальній сумі 117503грн.00коп. по строку погашення 30.05.2008 року частково сплачено позивачем платіжним дорученням №449 від 19.05.2008 року в сумі 20000грн.00коп. Залишок суми заборгованості за квітень 2008 року було погашено платіжним дорученням №524 від 27.06.2008 року, яким до бюджету перераховано 216800грн.00коп. На підставі викладеного, позивач дійшов висновку, що частина податкового зобовязання по ПДВ за квітень 2008 року в сумі 97503грн.00коп. була сплачена ним несвоєчасно, однак не з затримкою на 41 календарний день як зазначено в акті перевірки та додатку до нього, а з затримкою на 27 днів, у звязку з чим, з урахуванням вимог пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органом повинно було бути прийнято податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в розмірі 10% несвоєчасно сплаченої суми податкових зобовязань, тобто 9753грн.00коп., а не 20% суми 23500грн.60коп. Також в заяві про уточнення адміністративного позову позивач наполягає на відсутності у податкового органу (зокрема, у ДПІ в м. Керчі АР Крим) права на самостійну зміну призначення платежу за платіжним дорученням без згоди платника податків, оскільки таке право податковим органом Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-ХІІ не надано.

Представник відповідача у судове засідання 07 липня 2009 року не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином - під розписку (а.с.52), про причини неприбуття не повідомив, до суду 25.06.2009 року поштою надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника у звязку з неможливістю явки у судове засідання, тому враховуючі думку представника позивача, суд вважає можливим відповідно до ст. 128 КАС України розглянути справу за відсутністю не з'явившегося відповідача на підставі наявних у матеріалах справи документів та з урахуванням письмових заперечень, що надіслані відповідачем до суду поштою 17 червня 2009 року. Відповідно до наданих письмових заперечень відповідач обґрунтовує правомірність та законність прийнятого податкового повідомлення-рішення тим, що позивач є боржником перед бюджетом, його активи знаходяться у податковій заставі, у звязку з чим на підставі п.7.7 ст.7 та п.8.1 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» незалежно від того, що платник вказував призначення платежу як погашення заборгованості за поточні нарахування, сплачені суми погашали податковий борг попередніх періодів. Відповідач також зазначає, що на запрошення про проведення перевірки посадові особи КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" не зявились, первинні документи не надали, у звязку з чим акт перевірки складено на підставі наявних в ДПІ в м. Керчі АР Крим податкових декларацій позивача з податку на додану вартість та відомостей, отриманих від органів Державного казначейства України. Оскільки податкові зобовязання були сплачені позивачем з порушенням встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» строку, відповідач вважає застосування штрафних санкцій правомірним та обґрунтованим.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (код ЄДРПОУ 19195199, юридична адреса: 98303, АР Крим, м. Керч, вул. Години, буд.2-в) зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 15 травня 1992 року, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 11411050002001017 - а.с.6-15), є платником податків та зборів, зокрема, податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи та представником позивача.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників встановлені Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХІІ. Пунктом 3 частини 1 статті 9 зазначеного Закону встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181 ІІІ (надалі - Закон №2181).

Пунктом 4.1 статті 4 даного Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації. Пунктом 1.11 статті 1 даного Закону визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону №2181 встановлені базові податкові (звітні) періоди. Згідно пункту "а" пп.4.1.4 п.4.1 даної статті податкові декларації за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), подаються протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковим періодом є один календарний місяць. Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивачем до ДПІ у м. Керчі АР Крим 19 травня 2008 року було надано податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2008 року (а.с.20-21). Згідно з рядком 27 даної декларації позивачем самостійно визначено суму податку, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, в сумі 117503грн.00коп.

За таких обставин, податкове зобов'язання, самостійно визначене позивачем у зазначеній податковій декларації, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України №2181 є узгодженим.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, суд зазначає, що визначену у вказаній податковій декларації суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2008 року, позивач повинен був сплатити по 30 травня 2008 року включно, що підтверджено позивачем в тексті позовної заяви та представником позивача у судовому засіданні не заперечувалось.

Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим 01.08.2008 року проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питання своєчасності сплати узгоджених сум податкового зобовязання по податку на додану вартість за період з грудня 2005 року по квітень 2008 року включно. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №1290/15-2/19195199 від 01.08.2008 року (а.с.54-57), в якому зазначено, що узгоджене податкове зобовязання з податку на додану вартість сплачено позивачем з порушенням встановленого строку, зокрема:

- по податковій декларації за березень 2008 року в сумі 165763грн.00коп. по строку сплати 30.04.2008 року зазначена сума сплачена 10.07.2008 року, кількість днів затримки складає 71 день;

- по податковій декларації за квітень 2008 року у сумі 117503грн.00коп. по строку 30.05.2008 року зазначена сума сплачена 10.07.2008 року; кількість днів затримки складає 41 день.

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про порушення КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" вимог пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181 у звязку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкових зобовязань по податку на додану вартість.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Керчі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0001941502/0 від 13.08.2008 року про застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 283266грн.00коп. (165763,00+117503,00), встановленого пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, - у розмірі 20% у сумі 56653грн.20коп. (а.с.60).

Згідно з додатком до акту перевірки (а.с.57) зазначена сума штрафних санкцій розрахована відповідачем виходячи з 20% несвоєчасно погашеної суми узгодженого податкового зобовязання по кожній з податкових декларацій: по декларації за березень 2008 року сума штрафних санкцій складає 33152грн.60коп. (165763,00*20%), по декларації за квітень 2008 року 23500грн.60коп. (117503,00*20%).

Вказане податкове повідомлення-рішення №0001941502/0 від 13.08.2008 року було вручено позивачу 14.08.2008 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.62) та представником позивача не оспорюється.

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач в порядку, встановленому п.5.2 ст.5 Закону №2181, оскаржив його в апеляційному порядку. За результатами розгляду апеляційних скарг позивача Державною податковою інспекцією у м. Керчі АР Крим, Державною податковою адміністрацією в АР Крим та Державною податковою адміністрацією України прийняті рішення №11693/10/25-0 від 09.09.2008 року, №2891/10/25-021 від 11.11.2008 року та №12400/6/25-0215 від 16.12.2008 року (а.с.26-27) відповідно про залишення без змін податкових повідомлень-рішень, зокрема, №0001941502/0 від 13.08.2008 року, а скарг позивача без задоволення.

Відповідно до вимог п.4.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001 року з наступними змінами та доповненнями (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 р. за №567/5758), ДПІ у м. Керчі АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0001941502/3 від 19.12.2008 року по податку на додану вартість без зміни застосованої суми штрафних санкцій (а.с.63). Зазначене податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу 23.12.2008 року, що підтверджено поштовим повідомленням (а.с.65).

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд вважає необхідним зазначити, що з урахуванням уточнення позовних вимог позивачем вказане податкове повідомлення-рішення №0001941502/3 від 19.12.2008 року оскаржується лише в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23500грн.60коп., що застосовані відповідачем за несвоєчасну, на думку відповідача, сплату узгодженого податкового зобовязання в сумі 117503грн.00коп. по податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року з затримкою на 41 календарний день.

Позивачем в обґрунтування неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення надані платіжні доручення, що підтверджують сплату узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість за квітень 2008 року:

- №449 від 19.05.2008 року на суму 20000грн.00коп., в якому зазначено призначення платежу «відрахування ПДВ за квітень 2008 р.»,

- №524 від 27.06.2008 року на суму 216800грн.00коп., в якому зазначено призначення платежу «відрахування ПДВ за квітень, травень 2008р.».

Суд зазначає, що згідно з особовим рахунком позивача за 2008 рік (а.с.66-81) зазначені суми по вказаним платіжним дорученням дійсно були зараховані до Державного бюджету України (а.с.66, 69), що не оспорюється відповідачем в наданих суду письмових запереченнях на адміністративний позов.

В матеріалах справи наявне також платіжне доручення №2 від 10.01.2008 року, згідно з яким позивач перерахував до Державного бюджету України заборгованість по податку на додану вартість без зазначення податкового (звітного) періоду, на погашення суми узгоджених податкових зобовязань якого були спрямовані грошові кошти.

Суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про наявність будь-яких інших платіжних доручень, в яких позивачем зазначено призначення платежу погашення узгоджених податкових зобовязань по податку на додану вартість за квітень 2008 року. Про наявність таких платіжних доручень також не повідомлено представником позивача у судовому засіданні та відповідачем у наданих суду запереченнях. Суд також зазначає, що сума узгоджених податкових зобовязань по податковій декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2008 року складає 117503грн.00коп. Оскільки частина зазначеної суми 20000грн.00коп. - була погашена позивачем платіжним дорученням №449 від 19.05.2008 року, для погашення залишку суми 97503грн.00коп. грошових коштів по платіжному дорученню №524 від 27.06.2008 року (перераховано 216800грн.00коп.) було достатньо для повної сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перерахованими позивачем зазначеними платіжними дорученнями грошовими коштами були повністю погашені узгоджені податкові зобовязання по податковій декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2008 року.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до пп.2.3.2 зазначеного Наказу за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Згідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами", якщо платник податків має податковий борг перед різними бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу відбувається у порядку черговості його виникнення, а у разі одночасного його виникнення у рівній пропорції.

На підставі Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які поступають до бюджету і в державні цільові фонди, затвердженою наказом Головної Державної податкової інспекції України №37 від 12.05.1994 (з наступними змінами та доповненнями), а також Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової інспекції України №276 від 18.07.2005, облік, контроль і складання звітності, по платежах, які надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи. При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особовий номер працівника, дата і час введення інформації.

Згідно з пунктом 5.3 Інструкції про порядок ведення органами Державної податкової інспекції оперативного обліку податків і зборів, які надходять до бюджету і в державні цільові фонди, при обробці розрахункових документів по оплаті платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряє відомості заповнення реквізитів "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам і на його паперовій копії проставляють дату і підпис відповідальної особи.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №276, проведення операцій по рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Згідно ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу України" посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно без згоди платника податків або відповідного рішення суду визначати призначення платежу.

Отже, за викладених обставин, операції по рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платників податків і позначених в них призначень платежу.

За таких обставин, судом не приймається до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень на пункт 7.7 статті 7 та пункт 8.1. статті 8 Закону №2181, яким передбачено, що з метою захисту інтересів бюджетних споживачів, активи платника податків, що має податковий борг, передаються в податкову заставу. Суд зазначає, що за наявності податкового боргу податкова застава виникає, але це не надає право працівникам Державної податкової інспекції зараховувати поточні платежі по податках на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Згідно з підпунктом 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону №2181, платник податків, активи якого знаходяться в податковій заставі, має право здійснювати операції з коштами без їх згоди з податковим органом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 №2-рп/2005 підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону №2181, яким передбачено, що право податкової застави розповсюджується на будь-які види активів платника податків, які знаходяться в його веденні в день виникнення такого права, а також на інші активи, на які платник податків придбає права власності в майбутньому, - визнаний неконституційним і втрачає законність з дня проголошення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, поточні платежі, що здійснював позивач, безпідставно зараховувалися відповідачем в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Суд також вважає необхідним зазначити, що позивачем підтверджено несвоєчасну сплату податкового зобовязання по ПДВ за квітень 2008 року у частині суми у розмірі 97503грн.00коп. платіжним дорученням №524 від 27.06.1008 року, однак затримка платежу складає 27 днів, а не 41, як зазначено в акті перевірки та додатку до нього. Таким чином, податковий орган повинен був відповідно до вимог пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 застосувати до позивача штрафні санкції у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу, оскільки затримка платежу не перевищує 30 днів. Разом з тим, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовані штрафні санкції у сумі двадцяти відсотків всієї суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2008 року. Суд зазначає, що органи судової влади не наділені правами та обовязками органів державної податкової служби, тому не мають право на прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій у випадку виявлення допущеного платником податків порушення діючого законодавства. У звязку з викладеним, суд не може прийняти рішення про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі десяти відсотків за затримку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість по податковій декларації за квітень 2008 року у сумі 97503грн.00коп., і, таким чином, визнати правомірним застосування штрафної санкції у розмірі 9750грн.30коп., оскільки в акті перевірки та прийнятому податковому повідомленні-рішенні зазначено про застосування штрафної санкції у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу за затримку на 41 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Суд також зазначає, що позивачем та відповідачем під час розгляду даної справи суду не надано будь-яких доказів неправомірного застосування ДПІ в м. Керчі АР Крим до штрафних санкцій до КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобовязань з податку на додану вартість по податковій декларації за березень 2008 року (зокрема, позивачем не надані платіжні доручення, що свідчать про своєчасну сплату зазначеної суми) або про відсутність підстав та порушення порядку проведення перевірки. Суд також зазначає, що позивач самостійно в заяві про уточнення позовних вимог вказав про несвоєчасну сплату податкового зобовязання з ПДВ за березень 2008 року. У звязку з викладеним у суду відсутні будь-які підстави для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача протиправним та його скасування у частині застосування штрафних санкцій у сумі 33152грн.60коп.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкових повідомлень-рішень, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим №0001941502/3 від 19 грудня 2008 року, прийняте стосовно Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" в частині застосування штрафних санкцій в сумі 23500грн.60коп., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим №0001941502/3 від 19 грудня 2008 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі 23500грн.60коп. є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 07 липня 2009 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 13 липня 2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 158-162,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим №0001941502/3 від 19.12.2008 року в частині застосування штрафних санкцій у сумі 23500грн.60коп., прийняті стосовно Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (код ЄДРПОУ 19195199, юридична адреса: 98303, АР Крим, м. Керч, вул. Години, буд.2-в) судовий збір в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня проголошення постанови до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Кудряшова А.М.