Постанова № 4882215, 10.02.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2009 р.                                                                       справа № 34818/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Кошкош О.О.

при секретарі                                                  

при секретарі                     Гумуржи Т.В.

за участю

представника позивача Тришкіної С.П.          

представника відповідача                     Сидорова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Красноармійськвугілля» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними рішень.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем прийняті спірні повідомлення-рішення, якими застосовані штрафні санкції до підприємства. Вважає, що штрафні санкції за затримку граничного строку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання були застосовані до позивача неправомірно.

Позивач зазначає, що підставою для нарахування штрафних санкцій стало зарахування податковим органом платежів, сплачених підприємством в рахунок сплати поточних зобов’язань з ПДВ в погашення податкового боргу інших періодів, а не тих, що були визначені у платіжних дорученнях.

Просив визнати недійсними податкові повідомлення – рішення № 0001381640/0 від 26.11.2008 року, № 0001391640/0 від 26.11.2008 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, надала пояснення аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що пунктом 7.7. ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено механізм погашення податкового боргу, тобто яким чином сплачуються податки у разі наявності податкового боргу - податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черги його виникнення. Ця норма права обов'язкова для виконання як платником податку так і податковим органом.

Позивач має узгоджені, але несплачені податкові зобов’язання, тобто податковий борг, на підставі чого всі податкові зобов’язання позивача, перераховані до бюджету, пішли на погашення частки податкового боргу, а суми податкових зобов’язань з ПДВ , залишились несплаченими.

Просив відмовити в задоволені позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Красноармійськвугілля» 25.03.2003 року зареєстровано виконавчим комітетом Димитрівської міської ради як юридична особа, діє на підставі Статуту.

Відповідач Державна податкова інспекція у м. Димитрові є суб’єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

Відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка Державного підприємства «Красноармійськвугілля» з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ, про що складений акт № 256/179-32087941 від 26.11.2008 року.

Вказаним актом відповідачем встановлено порушення позивачем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ, про що прийняті спірні податкові повідомлення – рішення.

Податковим повідомленням рішенням № 0001391640/0 від 26.11.2008 року на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ визначений штраф у сумі 460098,32грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення рішення повністю.

Податковим повідомленням рішенням № 0001381640/0 від 26.11.2008 року на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з ПДВ визначений штраф у сумі 21859,36 грн.

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення рішення повністю.

Статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування» передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Відповідно до ст.9 цього Закону платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок сплати зобов'язань платників податків також встановлений Законом України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом про оподаткування.

Підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 (у редакції п.п.17.1.7 пункту 17.1 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 р. N 550-IV) передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

          - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

          - при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов’язання.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону передбачає узгодження податкового зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом. При цьому законодавець зазначає, що податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Разом з тим платник податків самостійно не проводив погашення податкових зобов’язань з ПДВ за період, що зазначений у додатку до акту № 256/179-32087941 від 26.11.2008 року, а платіжними дорученнями в матеріалах справи здійснив оплату податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до договору про розстрочення податкового зобов’язання від 30.01.2008 року №18/24-113.

Відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення податкового боргу та нарахував позивачу штрафні санкції.

Суд вважає, що дії відповідача не відповідають вимогам податкового законодавства.          

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

Таким чином, оскільки платник податків не сплачував у зазначені в акті періоди суми податкового боргу, а проводив платежі в рахунок оплати земельного податку, тому у податкового органу не було передбачених пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» правових підстав для застосування штрафних санкцій.

Суд вважає, що у діючому на момент прийняття спірного повідомлення-рішення законодавстві відсутні повноваження податкового органу на визначення податкових зобов’язань (боргу), у погашення яких спрямовуються сплачені платником податків кошти.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Так, в платіжних дорученнях, наданих позивачем, в графі «призначення платежу» зазначено – «ПДВ відповідно до договору про розстрочення податкового зобов’язання від 30.01.2008 року №18/24-113.

Суд не може прийняти посилання відповідача на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов'язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України податковий орган зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

У пункті 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідач не надав суду доказів щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень – рішень.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,          

П О С Т А Н О В И В:

Позов Державного підприємства «Красноармійськвугілля» до Державної податкової інспекції у м. Димитрові про визнання недійсними рішень - задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у м. Димитрові № 0001391640/0 від 26.11.2008 року, № 0001381640/0 від 26.11.2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Красноармійськвугілля» судовий збір у сумі 3(три) грн. 40 коп.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Кошкош О.О.