Постанова № 4882073, 12.01.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2009 р.                                                                       справа № 33425/08/0570

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Христофорова А.Б.

при секретарі                                                  Аржанові А.С.,

за участю представника позивача - Гребенюк Н.В., Антофія М.О.

представника відповідача - Бондар О.Л.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк, вул. І.Ткаченка, 140а, адміністративну справу за позовом обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” до Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго” звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0004161542/0 від 11.06.2008 року про застосування штрафних фінансових санкцій з податку на додану вартість у сумі 437775,51 гривень.

В обґрунтування позову посилається на те, що відділом адміністрування ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у Ворошилівському районі м. Донецька проведена перевірка особистого рахунку з податку на додану вартість ОКП „Донецьктеплокомуненерго”.

За наслідками перевірки, відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) заступником начальника ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 11.06.2008 року № 0004161542/0 про стягнення штрафної санкції на суму 437775, 51 гривень.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення незаконним з тих підстав, що 28 грудня 2007 року відповідно до підпункту 2 пункту 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) був наданий уточнюючий розрахунок № 159433 за серпень 2007 року у сумі 875551 гривень до декларації № 110284 від 20.09.2007 року.

30 травня 2008 року позивачем до відповідача відповідно до підпункту 2 пункту 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) був наданий уточнюючий розрахунок №66459 за квітень 2008 року у сумі 2046652 гривень до декларації від 20.05.2008 року.

Вважає, що надання уточнюючого розрахунку не посвідчує факт сплати узгодженої сум податкових зобов’язань за серпень 2007 року і не є погашеною сумою, внаслідок чого підстави для застосування штрафу відсутні.

Просив задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Викладені у судовому засіданні під час надання пояснень обґрунтування адміністративного позову представниками позивача відповідають позиції, яку вони обрали в позовній заяві до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення на позов, у яких зазначила, що сплата зменшення позивачем суми податкового боргу відбулася з порушенням граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ.

Вважає, що відповідно до п.п. 7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Також зазначила, що відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року (із змінами та доповненнями) податковий борг (недоїмка)- податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання. Згідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф.

Наказом ДПА України від 17 березня 2001 року № 110 затверджено Інструкцію про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, яка зареєстрована у Міністерстві Юстиції України 23.03.2001 року № 268/5459. Відповідно до п 6.1.7 цієї Інструкції повідомлення про застосування штрафів зазначених в цьому підпункті приймається в залежності від строку затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов’язання. Таким чином відповідач вважає, що законодавцем при застосуванні відповідної штрафної санкції сплата прирівнюється до зменшення або погашення податкового боргу та є тотожними поняттями.

З огляду на вищенаведене просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач - обласне комунальне підприємство „Донецьктеплокомуненерго” є юридичною особою та зареєстроване Виконавчим комітетом Донецької міської ради 23.02.2001 року. Згідно з довідкою Управління статистики у м. Донецьку № 039855 від 13.05.2008 року позивач зареєстрований у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) за № 03337119 (а.с. 16). Позивач здійснює свою діяльність відповідно до Статуту (у новій редакції), затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 08.12.2006р. № 597 (а.с. 17-22). Позивач як платник податків перебуває на обліку у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 20.09.1993р., що підтверджується довідкою від 06.11.2003р. (а.с. 24) та є платником податку на додану вартість (свідоцтво № 07282047 від 22.06.2001 року (а.с. 23)).

09 червня 2008 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка своєчасності сплати податків і зборів до бюджету ОКП „Донецьктеплокомуненерго”, за результатами якої складено акт № 396/15-2/03337119 від 09.06.2008р. (а.с. 10-11). Відповідно до цього акту встановлено порушення позивачем, у тому числі, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у вигляді несвоєчасної сплати податку на додану вартість внаслідок несвоєчасного подання платіжного доручення.

11 червня 2008 року заступником керівника ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004161542/0, яким позивача відповідно до акту перевірки № 396/15-2/03337119 від 09.06.2008р., яким встановлене порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, передбаченого п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на 154 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 875551 грн., зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 437775,51 грн. (а.с. 3).

Позивач, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням оскаржив його до органів податкової служби вищого рівня, у т.ч. до ДПА України (а.с. 13). Рішенням заступника голови ДПА України від 12.11.2008р. за № 11057/6/25-0215 (а.с. 14) у задоволенні скарг позивача було відмовлено та податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність своїх дій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У якості правової підстави прийняття спірного податкового повідомлення-рішення позивач зазначає п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, наслідки у вигляді накладення штрафу застосовуються у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом встановлених граничних строків.

У відповідності до п. 5.1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Крім того, згідно з п. 4.4 ст. 4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005р. № 213), якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Так, 20.09.2007 року позивачем до органу податкової служби була подана податкова декларація з податку на додану вартість № 110284 за серпень 2007 року, у рядку 27 якої відображена сума, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду – 14634,00 грн. (а.с. 6-7).

28.12.2007 року позивач надав уточнюючий розрахунок № 159433 (а.с. 4), яким ним були виправлені самостійно виявлені помилки декларації за серпень 2007 року та збільшена сума, що підлягала сплаті до бюджету на 875551 грн. (рядок 8.1 уточнюючого розрахунку).

Строки сплати податкових зобов’язань встановлені п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у відповідності до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначеним підпунктом передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що узгоджене податкове зобов’язання, самостійно визначене платником в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 28.12.2007р. № 159433 по строку сплати 28.12.2007р. погашено 30.05.2008р. шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 30.05.2008р. № 66459, у якій визначено від’ємне значення податкових зобов’язань з цього податку. Тобто погашення податкових зобов’язань відбулося із затримкою більше 90 календарних днів. Аналогічні доводи містяться у рішенні ДПА України від 12.11.2008р. за № 11057/6/25-0215 (а.с. 14), яким спірне податкове повідомлення-рішення залишене без змін.

Суд не погоджується із такими доводами відповідача, виходячи з наступного.

Так, 20.05.2008 року позивачем до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2008 року (а.с. 8-9). 30.05.2008 року позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з цього податку № 66459, яким були виправлені помилки податкової декларації за квітень 2008 року та збільшений розмір суми від’ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, у розмірі 2044979 грн. (а.с. 5).

У відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковим боргом у розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідачем було здійснене зарахування від’ємного значення у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 875551,00 грн., про що, зокрема, було відображено у акті перевірки та зазначено у рішенні ДПА України за результатами розгляду повторної скарги. Разом з тим, відповідач не довів суду правову підставу такого зменшення, не надав документ, який би підтверджував, на зменшення якого саме податкового боргу зараховане це від’ємне значення, не вказав, у якій період цей борг виник. У акті перевірки № 396/15-2/03337119 від 09.06.2008р. (а.с. 10-11) також не зазначено, за які податкові періоди у позивача утворився податковий борг і у рахунок погашення яких саме податкових зобов’язань мали бути спрямовані суми від’ємного значення по уточнюючому розрахунку від 30.05.2008р.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений.

До того ж, згідно з п. 4.3 розділу 4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 № 276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123, при поданні уточнюючого розрахунку, що збільшує або зменшує податкові зобов’язання минулих податкових періодів платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою його подання. Таким чином, ця норма визначає порядок нарахування податкового зобов’язання, а не порядок його погашення.

Відповідно до п.п. 11.1 розділу 1 цієї Інструкції податковий борг платника податків, зборів (обов’язкових платежів) обліковується в картках особових рахунків, що ведуться підрозділом адміністрування облікових показників та звітності органу державної податкової служби у порядку, визначеному цією Інструкцією.

Згідно з п. 11.4 розділу 11 Інструкції, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від’ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, представником відповідача у судовому засіданні не доведено, з яких підстав виходив податковий орган при визначенні того, що від’ємне значення по уточнюючому розрахунку від 30.05.2008р. № 66459 зараховане саме на погашення зобов’язань, визначених уточнюючим розрахунком від 28.12.2007р. № 159433.

Суд вважає, що однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є порушення платником податків строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на додану вартість встановлюються спеціальним законодавством, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати дію Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині застосування фінансових санкцій за порушення строків на дані правовідносини.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу, суд задовольняє позовні вимоги та визнає недійсним податкове повідомлення-рішення № 0004161542/0 від 11.06.2008 року на суму 437775,51 грн.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Задовольнити позов Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0004161542/0 від 11.06.2008 року на суму 437775 (чотириста тридцять сім тисяч сімсот сімдесят п’ять) грн. 51 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12 січня 2009 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 17 січня 2009 року.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Христофоров А.Б.