Постанова № 4881215, 10.09.2009, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.09.09Справа №2а-2561/08/8 (15:34) Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим ускладі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Маляр К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління-45" Відкритогоакціонерного товариства "Південшляхбуд"

до Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим

про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними

за участю представників сторін:

від позивача: Матяш Руслан Викторович, довіреність б/н від 11.08.08р.;

від відповідача: Крекотинь Ганна Миколіївна, довіреність № 77 від 06.09.07р.

Суть спору: Дочірнє підприємство "Шляхово-будівельне управління-45" ВАТ "Південшляхбуд" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до відповідача про визнання податкових повідомлень-рішень від 07.12.2007р. № 0002921502/0 на 11256,00 грн. штрафних санкцій, від 26.12.2008р. № 0003221502/0 на суму 22552,50 грн., від 01.02.2008р. № 0000151502/0 на 3683,8грн. штрафних санкцій, від 24.02.2008р. № 0003811502/0 на 4284,60 грн. штрафних санкцій недійсними; визнання податкових вимог від 12.08.2003р. № 1/856 на суму 2989,82 грн. від 21.10.2003р. № 2/936 на суму 64641,51 грн. недійсними; зобов'язання відповідача визнати сплаченими суми по податку на додану вартість відповідно до виписок по рахунку від 27.03.2008р. на суму 8564,00грн. від 21.02.2008р. на суму 2364,00 грн., від 28.01.2008р. на суму у розмірі 43 289,00 грн., від 26.12.2007р. на суму 52 687,00грн., від 15.01.2008р. на суму 189,00грн., від 29.11.2007р. на суму 73312,00 грн., всього на суму 180405 грн. і внести відповідні зміни до картки особового рахунку по податку на додану вартість Дочірнього підприємства «ШБУ № 45» ВАТ Південшляхбуд»; зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до картки особового рахунку по податку на додану вартість Дочірнього підприємства «ШБУ № 45 »ВАТ «Півдешляхбуд» шляхом списання сум нарахованих штрафних ( фінансових) санкцій на загальну суму 174 423,66 грн.; зобов'язання відповідача зняти податкову заставу, накладену на майно Дочірнього підприємства «ШБУ № 45 »ВАТ «Півдешляхбуд» згідно опису активів № 8 від 14.07.2008р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача в актах перевірок, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є не обґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам, зроблені без урахування первинних документів позивача, а оскаржені податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах чинного податкового законодавства України.

19.09.09р. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач уточнює п.1 позовної заяви та просить суд визнати податкові повідомлення-рішення від 07.12.2007р. № 0002921502/0 на 11256,00 грн. штрафних санкцій, від 26.12.2007р. № 0003221502/0 на суму 22552,50 грн., від 01.02.2008р. № 0000151502/0 на 3683,8грн. штрафних санкцій, від 24.02.2008р. № 0003811502/0 на 4284,60 грн. штрафних санкцій недійсними.

У судове засідання, що відбулося 25.11.08р., відповідач надав заперечення на позов, у яких повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає виходячи з наступного. Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-111 (далі - ЗУ № 2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків в податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Згідно з п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього закону для подання податкової декларації. Згідно з п .п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф. Також відповідач зазначає, що станом на 24.11.08р. за відповідачем числиться податковий борг з ПДВ в сумі 238045,50грн.

У доповненнях до заперечень відповідач зазначає, що податкові повідомлення рішення, що оскаржуються позивачем, винесені правомірно. Що стосується позовних вимог в частині внесення змін до картки особового рахунку, відповідач зазначає, що згідно з п.5.3 розділу 5 Інструкції №276 дані про надходження платежів до бюджету, в тому числі з ПДВ ДПІ в м. Феодосії відображає в картці особового рахунку позивача в день отримання від органів Державного казначейства відомостей про зарахування сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів. Таким чином, платіжні доручення на сплату ПДВ відображені в картці особового рахунку позивача в день їх сплати. У звязку із вищенаведеним відповідач вважає, що позовні вимоги про зобовязання ДПІ в м. Феодосії внести зміни до картки особового рахунку є безпідставними.

02.04.09р. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що у звязку із помилкою в позовній заяві невірно вказані дати деяких документів, а саме замість «податкового повідомлення-рішення від 24.02.08р. №0003811592/0 на 4284,60грн. штрафних санкцій» у тексті слід читати «податкове повідомлення-рішення від 22.01.08р. №0000381502/0 на 4284,60грн. штрафних санкцій», замість «податкова вимога від 21.10.03р. №2/936 на 64641,51грн. штрафних санкцій» у тексті слід читати «податкова вимога від 14.10.03р. №2/936 на 64641,51грн. штрафних санкцій».

Ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 01.04.09р. по справі призначена судово-економічна експертиза документів та зупинено провадження у справі.

Ухвалою суду від 06.05.09р. було поновлено провадження у справі для розгляду та вирішення клопотання позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 06.05.09р. було частково задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та зупинено провадження по справі до одержання результатів судово-економічної експертизи.

10.08.09р. до суду надійшов висновок судово-економічної експертизи.

У звязку із тим, що відпали обставини, що стали підставою для зупинення провадження у справі ухвалою суду від 10.08.09р. було поновлено провадження у справі.

20.08.09р. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 07.12.2007р. № 002921502/0 на 11256,00 грн., від 26.12.2007р. № 00032221502/0 на суму 22552,50грн., від 01.02.2008р. № 0000151502/0 на 3683,8грн., від 22.02.2008р. № 0003811502/0 на 4284,60 грн.; визнати протиправними та скасувати податкові вимоги від 12.08.2003р. № 1/856 на суму 2989,82 грн. від 14.10.2003р. № 2/936 на суму 64641,51грн.

У судове засідання, що відбулося 10.09.09р., відповідач надав заперечення на висновок судовоекономічної експертизи, у яких повідомляє суду, що на його думку, наведений висновок експертизи не може бути належним доказом при вирішенні даної справи, оскільки не є обєктивним, не грунтується на вимогах законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи.

Також, у судове засідання, що відбулося 10.09.09р., відповідач надав заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, у яких повідомляє суду, що вважає позовні вимоги не обґрунтованими з тих же підстав, що наведені у запереченнях на висновок судово-економічної експертизи.

10.09.09р. до суду надійшло клопотання від позивача, у якому позивач просить суд у разі задоволення позовних вимог стягнути судові витрати, які повязані з проведенням судовоекономічної експертизи по справі в розмірі 5000грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Шляхово-будівельне управління-45» ВАТ «Південшляхбуд» зареєстроване виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АРК 12.09.1997року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою з ЄДРПОУ (а.с.54,55).

Судом встановлено, що Дочірнє підприємство «Шляхово-будівельне управління-45» ВАТ «Південшляхбуд» знаходиться на податковому обліку в ДПІ у м. Феодосія з 03.11.1997 року за номером 143, зареєстроване платником податку на додану вартість 31.10.1997 року, свідоцтво № 00418584, індивідуальний податковий номер 034506001118. Форма власності колективна.

30.11.07р. ДПІ в м. Феодосії була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість ДП "ШБУ № 45", самостійно заявленого в податкових деклараціях за квітень та травень 2007 р.

За результатами перевірки складений Акт № 3686/15-2/03450608 від 30.11.07р. (а.с.68-69).

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону № 2181.

На підставі акту перевірки у відношенні позивача було винесено податкове повідомлення-рішення № 0002921502/0 від 07.12.07р., відповідно до якого сума штрафних санкцій склала 11256,00 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 50% (а.с.71).

19.12.2007р. ДПІ в м. Феодосії була проведена перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість ДП "ШБУ № 45", самостійно заявленого в податковій декларації за червень 2007 р. (а.с.124-125).

За результатами перевірки складений Акт № 3898/15-2/03450608 від 19.12.08 р. В ході перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону № 2181. На підставі акту перевірки у відношенні позивача було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003221502/0 від 26.12.07 р. на суму 22552,50 грн. штрафних санкцій за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 50% (а.с.9).

24.01.2008 р. ДПІ в м. Феодосії була проведена перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість ДП "ШБУ № 45", самостійно заявленого в декларації за липень 2007 р.

За результатами перевірки складений Акт № 195/15-2/03450608 від 24.01.08 р. (а.с.84-85).

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону № 2181.

На підставі акту перевірки у відношенні позивача було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000161502/0 від 01.02.08 р. на суму штрафних санкцій 9270,50 грн., що застосовані за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 50% (а.с.87).

15.02.08 р. ДПІ в м. Феодосії була проведена перевірка своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість ДП "ШБУ № 45", самостійно заявленого в податковій декларації за серпень 2007 р.

За результатами перевірки складений Акт № 474/15-2/03450608 від 15.02.08 р. (а.с.103-104).

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону №2181. На підставі акту перевірки у відношенні позивача було винесено податкове повідомлення-рішення № 0003811502/0 від 24.02.08 р. на суму 4284,60 грн. штрафних санкцій, що застосовані за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 20% (а.с.105).

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Пунктом 1.2 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” встановлено, що податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів в порядку і в терміни, визначені цим Законом.

Положеннями ч.3 та ч.4 ст.9 Закону України „Про систему оподаткування” визначено, що зобовязання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обовязкових платежів) припиняються у звязку зі сплатою податку, збору (обовязкового платежу).

У розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Судом встановлено, що підставами для застосування до відповідача фінансових санкцій стало порушення відповідачем п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, тобто порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання.

Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

-при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

-при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом в процесі розгляду справи була призначена судовоекономічна експертиза документів.

Висновком судово-економічної експертизи №42/09 від 31.07.09р. встановлено наступне.

Повідомлення рішення від 07.12.2007 року №0002921502/0 в сумі 11256,00 грн. (акт перевірки№3686/15-2/03450608 від 30.11.2007 року за період квітня та травня 2007 року) на підставі Декларацій з податку на додану вартість, в яких задекларовано податкове зобовязання за квітень 2007 року у сумі 10867 грн. та за травень 2007 року 11645,00 грн. та підприємством сплачено ці зобовязання згідно платіжних доручень №792 від 29.05.2007 року у сумі 10867грн. та платіжним дорученням №939 від 25.06.2007 року у сумі 11645,00 грн.;

повідомлення рішення від 26.12.2007 року №0003221502/0 у сумі 22552,50 грн. (акт перевірки №3898/15-2/03450608 від 19.12.2007 року за період червня 2007 року) на підставі Декларацій з податку на додану вартість, в якій задекларовано податкове зобовязання за червень 2007 року у сумі 18820 грн. та підприємством сплачено це зобовязання згідно платіжного доручення №1078 від 27.07.2007 року та акту перевірки №1822/23-1/03450608 від 05.07.2007 року у сумі 26285 грн. та прийняте повідомлення рішення від 18.07.2007 року №0001142301/0 у сумі 39427,00 гривен, та сплачено підприємством платіжним дорученням №1099 від 01.08.2007 року у сумі 39427,00 грн.;

повідомлення рішення від 01.02.2008 року №000161502/0 в сумі 9270,00 грн. (акт перевірки №195/15-2/03450608 від 24.01.2008 року за період липня 2007 року) на підставі Декларацій з податку на додану вартість, в якій задекларовано податкове зобовязання за липень 2007 року у сумі 18541 грн. та підприємством сплачено це зобовязання згідно платіжного доручення №1206 від 29.08.2007 року у сумі 18541 грн.;

повідомлення рішення від 01.02.2008 року №0000151502/0 в сумі 3683,80 грн. (акт перевірки №196/15-2/03450608 від 24.01.2008 року за період серпня 2007 року) на підставі Декларацій з податку на додану вартість, в якій задекларовано податкове зобовязання за серпень 2007 року у сумі 18419 грн. та підприємством сплачено це зобовязання згідно платіжного доручення №1364 від 28.09.2007 року у сумі 18419 грн.;

повідомлення рішення від 22.02.2008 року №0000381502/0 в сумі 4284,60 грн. (акт перевірки№474/15-2/03450608 від 15.02.2008 року за період вересня 2007 року) на підставі Декларацій з податку на додану вартість, в якій задекларовано податкове зобовязання за вересень 2007 року у сумі 21423 грн. та підприємством сплачено це зобовязання згідно платіжними дорученнями №1499 від 29.10.2007 року у сумі 15000 грн., та №1500 від 29.10.2007 року у сумі 6423,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши вищенаведені платіжні доручення судом встановлено, що позивачем не була допущена затримка граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання при сплаті податку на додану вартість за періоди, що наведені у актах перевірок № 3686/15-2/03450608 від 30.11.07р. № 3898/15-2/03450608 від 19.12.08 р. № 195/15-2/03450608 від 24.01.08 р. № 474/15-2/03450608 від 15.02.08 р. № 0003811502/0 від 24.02.08 р., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі висновками експертизи та платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що податкова інспекція нараховувала штрафні санкції у звязку з затримкою сплати узгодженої суми податкових зобовязань, оскільки зараховувала суми податків не в рахунок погашення поточних платежів відповідно призначенню платежів, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Тобто, застосування штрафних санкцій, передбачених пп. 17.1.7. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” на суму 41776,90 грн. за актами перевірок № 3686/15-2/03450608 від 30.11.07р. № 3898/15-2/03450608 від 19.12.08 р.№ 195/15-2/03450608 від 24.01.08 р. № 474/15-2/03450608 від 15.02.08 р. № 0003811502/0 від 24.02.08 р. є таким, що не відповідає чинному законодавству України у сфері оподаткування.

Орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобовязань.

Системний аналіз норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету та від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є обєктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність застосування до відповідача штрафних санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях. Що стосується посилання відповідача на те, що майно позивача включено в податкову заставу, що на думку відповідача надає йому право відповідно до п.п 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №2181 на звернення отриманих від позивача коштів на погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, незалежно від призначення платежу, на яке вказував позивач у платіжних дорученнях, суд вважає таке посилання неспроможним з наступних підстав.

Платники податків самостійно визначають порядок і форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. Згідно п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №2181від 21.12.2000р., активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу винятково за рішенням суду.

Відповідно до п. п. 7.1.1. п.7.1. ст.7 Закону №2181 джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів ( робіт, послуг), майна й нематеріальних цінностей, випуску коштовних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані по позиці (кредиту), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Положенням п.п.7.7 п.7 ст.7 Закону № 2181, якими встановлена рівність бюджетних інтересів і передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, поширюється винятково на платника податків, а не на контролюючий орган та п.п.7.7 п. 7 ст.7 Закону не надає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.

Суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином суд прийшов до висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

При таких обставинах, суд вважає, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.

Таким чином позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим від 07.12.2007р. № 002921502/0 на 11256,00 грн., від 26.12.2007р. № 00032221502/0 на суму 22552,50грн., від 01.02.2008р. № 0000151502/0 на 3683,8грн., від 22.02.2008р. № 0003811502/0 на 4284,60 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових вимог від 12.08.2003р. № 1/856 на суму 2989,82 грн. від 14.10.2003р. № 2/936 на суму 64641,51грн. суд вважає за необхідне у позові відмовити з наступних підстав.

Незважаючи на те, що висновком судово-економічної експертизи №42/09 від 31.07.09р. встановлено, що податкові вимоги від 12.08.2003р. № 1/856 на суму 2989,82 грн. та від 21.10.2003р. № 2/936 на суму 64641,51 грн. не відповідають дійсності та повинні бути визнані недійсними, суд погоджується з доводами відповідача про пропуск позивачем строків позовної давнини у цій частині позову, та з тим, що визнання протиправними та скасування спірних вимог не повязано зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Судом встановлено, що підставою для винесення першої податкової вимоги № 1/856 від 12.08.2003р. на суму 2989,82 грн. став податковий борг з податку з доходів фізичних осіб на суму 2598,49грн. та збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 2989,82грн., щодо якого позивачем не зазначено підстав неправомірності податкового боргу (а.с.244).

Щодо другої податкової вимоги № 2/936 від 14.10.2003р. на суму 64641,51грн. підставою податкового боргу був податок на прибуток підприємств у розмірі 0,40грн., ПДВ на суму 62042,62грн. та ПДФО на суму 2598,49грн. (а.с.245).

Тобто підставою для винесення спірних податкових вимог був податковий борг, який виник в 2003р.

Суд встановив, що скасування спірних податкових повідомлень-рішень по цій справі не є підставою для визнання протиправними та скасування цих податкових вимог, оскільки на сьогоднішній день у разі наявності будь-якої суми податкового боргу податкові вимоги залишаються чинними до повного погашення такого боргу.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 94 КАС України встановлено: якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат врахував, що позивачем сплачені судові витрати на загальну суму 5003,40грн., що складаються з судового збору в розмірі 3,40грн. та витрат на проведення експертизи в розмірі 5000грн.

Враховуючи, що здійснені позивачем судові витрати в розмірі 5003,40грн. підтверджуються матеріалами справи, а саме квитанцією №000373 від 26.08.08р. на суму 3,40грн. та платіжним дорученням №665 від 10.06.09р. на суму 5000грн., приймаючи до уваги те, що пропорційність стягнення судових витрат не поширюється на правовідносини, повязані з немайновими вимогами, враховуючи заяву позивача, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати.

У звязку зі складністю справи судом 10.09.2009 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 15.09.2009 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправними таскасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Феодосії АР Крим від 07.12.2007р. № 002921502/0 на 11256,00 грн., від 26.12.2007р. № 00032221502/0 на суму 22552,50грн., від 01.02.2008р. № 0000151502/0 на 3683,8грн., від 22.02.2008р. № 0003811502/0 на 4284,60 грн.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління-45" ВАТ "Південшляхбуд" (98100, АРК, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, б.45; код ЄДР 03450608, р/р 260050017415 у КФ АБ «Експерс-Банк» м. Сімферополь, МФО 260050017415, або на інший рахунок) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40грн.

5.Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Шляхово-будівельне управління-45" ВАТ "Південшляхбуд" (98100, АРК, м. Феодосія, вул. Сімферопольське шосе, б.45; код ЄДР 03450608, р/р 260050017415 у КФ АБ «Експерс-Банк» м. Сімферополь, МФО 260050017415, або на інший рахунок) з Державного бюджету України витрати на проведення експертизи в розмірі 5000грн.

6.Після набрання постановою законної сили за заявою позивача видати виконавчі листи.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя Кушнова А.О.