Ухвала суду № 48771314, 10.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р.Справа № 820/4066/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

представника позивача - Ситника О.О.

представника відповідача - Ковальчука Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015р. по справі №820/4066/15

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, у якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.2015 року №0000034600 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 133572,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 66786,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про те, що взаємовідносини позивача із контрагентами - ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Геосат плюс", ПП "КФ "Нікон" не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.03.2015 року № 0000034600 про зменшення ДП "ХМЗ "ФЕД" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 133572,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на суму 66786,00 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Геосат плюс", ПП "КФ "Нікон", господарських операцій.

Так, апелянт вказує, що позивачем до податкового кредиту у листопаді 2014 р. безпідставно включено податкові накладні, виписані ТОВ "Укртехснаб" на загальну суму 382938,70 грн., у т.ч. ПДВ 63823,12 грн., оскільки не можливо встановити фактичне відвантаження, транспортування та отримання товарно-матеріальних цінностей, так як в ТТН зазначений автомобіль Ford Tranzit державний номер АЕ 0123ЕЕ, а в дійсності державний номер АЕ 0123ЕЕ належить автомобілю за маркою ВАЗ 111740, що свідчить про сумнівність реальності здійснення операцій по відвантаженню товару від ТОВ "Укртехснаб" на адресу ДП „ХМЗ „ФЕД". Крім того, директором підприємства ТОВ "Укртехснаб" є ОСОБА_3, що підтверджуються даними ЄДР ЮО та ФОП, а податкові накладні виписані ТОВ "Укртехснаб" у листопаді 2014р. на адресу ДП "ХМЗ "ФЕД" підписані ОСОБА_4, тобто особою, яка не має права підпису первинних документів, отже дані первинні документи втрачають свою юридичну силу, так як засвідчені підписом особи, яка не уповноважена підписувати документи. Крім того, відповідно до АІС "Система підтримки прийняття рішень (СППР)" ТОВ "Укртехснаб" не здійснювало ввезення на митну територію України товарів за кодом згідно з УКТ ЗЕД 8482500000, 8482101000, 8482109000 (підшипник), 8481409000 (кран ГЛ 86/2). 8413606900 (насос 888), 8481806900 (клапан електромагнітний). Також, відповідно до АІС "Система підтримки прийняття рішень (СППР)" встановлено підприємства - імпортери вищевказаних товарів, проте взаємовідносини з ТОВ "Укртехснаб", згідно аналізу податкових декларацій за січень - листопад 2014 р. не мали. Також, від Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області на адресу СДПІ надійшов акт перевірки від 17.02.2015 р. № 15/22-02-31217091 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Укртехснаб", код 3121709, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами за період жовтень, листопад 2014 року", яким встановлено, що основним постачальником ТМЦ для ТОВ „Укртехснаб" був ТОВ "Філакас" досліджуючи номенклатуру товару, який постачався по ланцюгу встановлено, що ТОВ "Філакса" реалізовував підшипники на адресу ТОВ "Укртехснаб" без вказання кодів УКТЗЕД, тобто вказане підприємство не здійснювало імпорт вказаних товарів.

Також позивачем до податкового кредиту у листопаді 2014 р. безпідставно включено податкові накладні, виписані ТОВ "Геосат плюс" на загальну суму 7889,02 грн., оскільки при перевірці встановлено завищення ціни постачання суміші гумової ІРП 1316 у 2014 році без ПДВ (гри.) та склала 1663,10 грн. за кг, що не відповідає умовам договору. Також, до перевірки не було надано договорів постачання до податкових накладних № 45 від 13.08.2014 року на суму 459,36 гри., у т.ч. ПДВ 76,56 грн., № 52 від 13.11.2014 року на суму 1859,76 грн., у т.ч. ПДВ 309,96 грн., № 53 від 13.11.2014 року на суму 1194,72 грн., у т.ч. 199,12 грн., а тому не можливо встановити дійсно який саме товар, у якої кількості та по якої ціні було придбано у ТОВ "Геосат плюс". Директором підприємства ТОВ "Геосат плюс" є ОСОБА_5, що підтверджується даними витягу з ЄДР ЮО та ФОП від 12.02.15 р., однак податкові накладні виписані ТОВ "Геосат плюс" у листопаді 2014 р. на адресу ДП "ХМЗ "ФЕД" підписані ОСОБА_6, тобто особою, яка не має права підпису первинних документів. Зазначає, що сертифікати якості, видані виробником продукції або виписки, завірені виробником, до перевірки не надані.

Крім того, позивачем до податкового кредиту у листопаді 2014 р. безпідставно включено податкові накладні, виписані ПП "КФ "Нікон" на загальну суму ПДВ 61860, 01 грн., оскільки як встановлено під час проведеної перевірки, ТТН № 083201 від 25.11.2014 р. заповнена з порушенням, а саме, відсутня інформація щодо подорожнього листа, місцезнаходження вантажовідправника, щодо пункту навантаження, не вказано будинок, бухгалтер (відповідальна особа вантажовідправника) - П.І.Б., крім того посада, підпис відповідальної особи вантажовідправника відсутні. Також, до перевірки не було надано договору купівлі - продажу №611/09-205 від 10.12.2009 р. до податкових накладних, тому не можливо встановити дійсно який саме товар, у якої кількості та по якої ціні було придбано у ПП "КФ "Нікон", а також сертифікати якості, видані виробником продукції або виписки, завірені виробником. Тому підтвердити факт реальності фактичного відвантаження товару від ПП "КФ "Нікон" на адресу позивача за результатами перевірки не надається можливим і оскільки первинні документи, отримані позивачем у ПП "КФ "Нікон" не мають юридичної сили та не створюють реальних наслідків.

Враховуючи наведене, відповідач вказує, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.

Позивач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ДП "ХМЗ "ФЕД" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та перебуває на обліку як платник податків та зборів в СДПІ ОВПП у м. Харкові.

Співробітниками СДПІ ОВПП у м. Харкові проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності декларування ДП "ХМЗ "ФЕД" від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за листопад 2014 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року, результатами якої складено акт від 19.02.2015 року за № 25/28-09-46-17/14310052.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п "и" п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту у розмірі 133572,15 грн., у т.ч. по періодам: листопад 2014 року у розмірі 133572,15 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п "и" п. 201.1, п. 201.4, ст. 201, п. 200. 3, абз. "а" п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 133572,15 грн., у т.ч. по періодам: листопад 2014 року у розмірі 133572,15 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, СДПІ ОВПП у м. Харкові прийнято податкове повідомлення-рішення №0000034600 від 05.03.2015 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 133572,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 66786,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для зменшення позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про відсутність реального характеру укладених між позивачем та контрагентами - ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Геосат плюс", ПП "КФ "Нікон", господарських операцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. Податковим органом під час розгляду справи не було надано доказів того, що операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому винесене податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "ХМЗ "ФЕД" у перевіряємий період мало господарські відносини із ТОВ "Укртехснаб", ТОВ "Геосат плюс", ПП "КФ "Нікон".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по господарським відносинам із ТОВ "Укртехснаб", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, 02.04.14 року між ДП "ХМЗ "ФЕД" та ТОВ "Укртехснаб" укладено договір поставки підшипників та комплектувальних виробів № 02/04-14 (умова постачання CРТ - м. Харків).

На виконання умов договірних відносин, ТОВ "Укртехснаб" передано у власність позивача товарно-матеріальні цінності, що підтверджується наданими позивачем та долученими до матеріалів справи копіями первинних документів, а саме: видатковими накладними № 282 від 12.11.14 р., №№ 289, 290, 293, 295 від 27.11.14 р., № 294 від 28.11.14 р., прибутковими ордерами № 27 від 12.11.14 р., № 36 - 39, 60 від 27.11.14 р., № 00002750_131(27) від 28.11.14 р., лімітними картками (використання) №№ 0607, 0608, 0605, 0604, 0141, 0072, 0294, 0578, 0664, 0063

Частиною 2 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 (далі - Правила) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Відповідно до абз. 27 п.1 Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Позивачем на підтвердження факту транспортування придбаного у ТОВ "Укртехснаб" товару було надано та долучено до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних (автотранспорт постачальника) № 12/11-1 від 12.11.14 р., № 27/11-1 від 27.11.14 р., № 28/11-1 від 28.11.14 р.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що зазначеному у ТТН автомобілю Ford Transit не належить державний номер АЕ 0123ЕЕ, а в дійсності державний номер АЕ 0123ЕЕ належить автомобілю за маркою ВАЗ 111740, оскільки вказана обставина спростовується належним чином засвідченою копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №193340, згідно якого ТОВ "Укртехснаб" є власником автомобілю марки Ford Transit з державним номером АЕ 0123ЕЕ.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена позивачем у безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ "Укртехснаб", що підтверджується копіями банківської виписки та платіжних доручень.

Факт отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується наявними в матеріалах справи копіями журналів реєстрації довіреностей.

Якість товару підтверджується копіями паспортів виробника та етикетками.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На виконання договірних відносин ТОВ "Укртехснаб" виписано на адресу позивача податкові накладні № 13 від 12.11.14 р., №№ 24 - 27 від 27.11.14 р., № 28 від 28.11.14 р.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача в апеляційній скарзі відносно того, що виписані податкові накладні підписані неповноважною особою, оскільки вказане питання при перевірці не досліджувалося належним чином, а відповідні докази відповідачем не добувалися. Посилання відповідача на витяг з ЄДР від 12.02.2015 року про те, що підписантом у вказаному витязі є лише директор ОСОБА_3 не свідчить лише про можливість підписання податкової накладної лише директором та неможливість підписання податкової накладної іншою особою, якій це право може бути надано або передано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є головним бухгалтером ТОВ "Укртехснаб" призначену згідно з наказом №27 від 01.10.2008 р. за підписом директора ОСОБА_3

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із даним контрагентом господарських операцій.

Перевіряючи обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по господарським відносинам із ТОВ "Геосат плюс", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Геосат плюс" на підставі договору № ПР10405 від 04.05.2010 р., додаткових угод № 1 від 12.03.2014 р., № 1 від 01.08.2013р., № 2 від 15.04.2014р., №3 від 01.08.2014 р., №4 від 20.08.2014 р., №5 від 01.11.2014 р., специфікацій №№1,2,3,4,5 згідно яких обумовлено номенклатуру, було поставлено на ДП "ХМЗ "ФЕД" гумові суміші (умова постачання FCA - м. Харків).

На підтвердження факту отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей, позивачем додано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: рахунків - фактур, видаткових накладних №№ ГП-0000964, ГП-0000965 від 03.11.14 р., № ГП-0000990 від 07.11.14 р., № ГП-0001013 від 12.11.14 р., № ГП-0001046 - ГП-0001048 від 21.11.14 р., № ГП-0001080 від 27.11.14 р., № ГП-0001089 від 28.11.14 р., прибуткових ордерів №№ 24, 25 від 03.11.14 р., № 32 від 07.11.14, № 34 від 12.11.14 р., № 42 - 44 від 21.11.14 р., № 48 від 27.11.14 р., № 49 від 28.11.14 р., лімітних карток (використання) №№ 415, 379, 384, 407, 416, 395, 406.

На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копію товарно-транспортної накладної (власний автотранспорт) №057166 від 21.11.14 р.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківської виписки та платіжних доручень.

Факт отримання товару підтверджується копіями журналів реєстрації довіреностей.

Якість товару підтверджується копіями паспортів виробника

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На виконання договірних відносин ТОВ "Геосат плюс" виписано на адресу позивача податкові накладні №№ 52, 53 від 13.11.14р., № 101 від 20.11.14р., № 103 від 21.11.14р., №№ 121 - 124 від 25.11.14р.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача в апеляційній скарзі відносно того, що виписані податкові накладні підписані неповноважною особою, оскільки вказане питання при перевірці не досліджувалося належним чином, а відповідні докази відповідачем не добувалися. Посилання відповідача на витяг з ЄДР від 12.02.2015 року про те, що підписантом у вказаному витязі є лише директор ОСОБА_5 не свідчить про можливість підписання податкової накладної лише директором та неможливість підписання податкової накладної іншою особою, якій це право може бути надано або передано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 є бухгалтером ТОВ "Геосат плюс", що наділена згідно з наказом № 9 від 22.09.2010 року за підписом директора ОСОБА_5

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із даним контрагентом господарських операцій.

Перевіряючи обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум по господарським відносинам із ПП "КФ "Нікон", колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як встановлено під час судового розгляду та підтверджується матеріалами справи, ПП "КФ "Нікон" на підставі договору № 6П/09-205 від 10.12.09 р., специфікацій №№ 1-9 до нього, додаткової угоди №1 від 10.01.2012 р. поставлено на ДП "ХМЗ "ФЕД" комплектувальні вироби (умова постачання CРТ - м. Харків).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що договір № 6П/09-205 від 10.12.09 р. не було надано до перевірки, оскільки внаслідок залиття приміщень управління матеріально-технічного забезпечення він був зіпсований та, в подальшому, відновлений (отриманий дублікат) вже після перевірки, що підтверджується копіями розпорядження №1 від 14.01.2015 року, акта інвентаризації від 23.03.2015 р. з описом (додаток №1), акта про залиття, листа на адресу начальника СДПІ № 205/05-341 від 26.03.2015 р.

На підтвердження факту отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей, позивачем додано та долучено до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, а саме: видаткових накладних №121 від 07.11.14 р., № 122 від 10.11.14 р., №№ 123-127 від 11.11.14 р., № 128 від 12.11.14 р., №№ 129-135 від 24.11.14 р., прибуткових ордерів № 22 від 07.11.14 р., № 24 від 10.11.14 р., №№ 25-30 від 12.11.14 р., №№31-37 від 25.11.14 р., вимог (використання) №№ 842, 901-903, 1012, 978, 1011, 582, 1013, 1010, 1014, 1035, 961, 586, 1009, 1033 та лімітних карт № 0077,

На підтвердження факту транспортування придбаного товару позивачем було надано та долучено до матеріалів справи копію товарно-транспортної накладної (власний автотранспорт) № 083201 від 25.11.14 р.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується копіями банківської виписки та платіжних доручень.

Факт отримання товару підтверджується копіями журналів реєстрації довіреностей.

Якість товару підтверджується копіями етикеток та паспортів виробника.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На виконання договірних відносин ПП "КФ "Нікон" виписано на адресу позивача податкові накладні № 1 від 04.11.14 р., № 2 від 07.11.14 р., №№ 3-6 від 10.11.14 р., № 7-13 від 21.11.14 р.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із даним контрагентом господарських операцій.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6 ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст. 8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб,яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту поставки продукції.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, правомірність формуванню позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року по справі №820/4066/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015р. по справі №820/4066/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Водолажська Н.С.

Повний текст ухвали виготовлений 17.08.2015 р.