Ухвала суду № 48771312, 12.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 р.Справа № 820/1629/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Терези Ю.О., відповідача - Гаєвської І.В., третьої особи - Рожкової С.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі № 820/1629/15

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод"

до Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області

треті особи Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" , Публічне акціонерне товариство " Харківгаз"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" (далі по тексту - позивач, ТДВ "Новоіванівський цукровий завод") звернулось до Харківського окружного адміністративного з позовом до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Нововодолазька ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області), треті особи: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі по тексту - ПАТ "Укртрансгаз" ), Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" (далі по тексту - ПАТ "Харківгаз" ), в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Нововодолазької об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.10.2014 рок № 0001712200 та №0001722200;

- відшкодувати позивачу судові витрати за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі № 820/1629/15 адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, треті особи: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення від 09.10.2014 рок № 0001712200 і №0001722200 Нововодолазької об'єднаної держаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" (місцезнаходження: 63109, Харківська обл., Коломацький р-н, смт. Коломак, вул.Перемоги, б.123, код ЄДРПОУ - 00373178) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі № 820/1629/15та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" відмовити.

В апеляційній скарзі, надісланих письмових поясненнях, а також його представник у судовому засіданні, посилаючись, зокрема, на пункти 198.2, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», висновки акту перевірки №720/20-20-22-08/00373178 від 22.09.2014 р., стверджує про безтоварність операцій з придбання позивачем природного газу у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" у перевіряємий період. Звертає увагу на складений акт від 12.08.2014 року №1137/20-38-23-01-04/37764888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Українська нафтогазова компанія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.10.2012 року по 16.01.2014 року». Стверджує, що мав право перевірити повторно позивача за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року. Враховуючи викладене, відповідач вважає вірними висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 2234160 грн., в тому числі у жовтні 2012 року на суму 193375 грн., у листопаді 2012 року на суму 1557452 грн., у грудні 2012 року на суму 483333 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 3827063 грн. Враховуючи викладене, Нововодолазька ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 09.10.2014 року №0001712200 та №0001722200.

Позивач у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу, письмових поясненнях та його представник у судовому засіданні, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі №820/1629/15 залишити без змін. Зазначив, що на підтвердження реальності угоди, укладеної із ТОВ «Українська нафтогазова компанія», позивачем було надано передбачені законодавством первинні, розрахункові та платіжні документи, а також первинні бухгалтерські документи, які підтверджують використання позивачем у придбаного природного газу у власній господарській діяльності. Крім того, звертає увагу на те, що охоплений перевіркою період діяльності позивача вже перевірявся контролюючим органом у 2013 р. Так, відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка підприємства позивача за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р. та порушень податкового законодавства встановлено не було. З викладених підстав, вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Стверджує, що судом першої інстанції було повно і всебічно досліджено обставини справи, додержано норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої є законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи, ПАТ "Харківгаз", у судовому засіданні підтримав позицію позивача по справі, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Представник третьої особи, ПАТ "Укртрансгаз", в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що третьої особи по справі, ПАТ "Укртрансгаз", належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника третьої особи, ПАТ "Укртрансгаз".

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, ПАТ "Харківгаз", перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 11.04.1997 року, код - 00373178. (т. 2 а.с.63-68).

На обліку як платник податків підприємство перебуває у Нововодолазькій об'єднаній державній податковій інспекції ГУ Міндоходів у Харківській області.

На підставі наказу від 08.09.2014 р. №370, виданого Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод", код ЄДРПОУ - 00373178, по взаємовідносинах з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" (код ЄДРПОУ 37764888) за період з 01.10.2012 р. по 31.12.2012 р.

Результати перевірки оформлені актом №720/20-20-22-08/00373178 від 22.09.2014 р. (т.1 а.с.17-50).

За висновками перевірки, позивачем - ТДВ "Новоіванівський цукровий завод", порушено:

1) п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2234160 грн., в тому числі у жовтні 2012 року на суму 193375 грн., у листопаді 2012 року на суму 1557452 грн., у грудні 2012 року на суму 483333 грн.;

2) ст.134, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755 - ІV (із змінами і доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 3827063 грн. (т.1 а.с.49).

З посиланням на вказаний вище акт перевірки, Нововодолазькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 09.10.2014 року:

- № 0001712200, яким ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3351240,00 грн., з яких 2234160,00 грн. - основний платіж, 1117080,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.63);

- №0001722200, яким ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5740594,50 грн., з яких 3827063,00 грн. - основний платіж, 1913531,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції. (т. 1 а.с.64).

Позивач не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Рішенням від 12.12.2014 року №303/10/20-40-10-04-17 Головного управління Міндоходів у Харківській області податкові повідомлення - рішення №0001712200 та №0001722200 від 09.10.2014 року - залишені без змін (т. 1 а.с. 66-70).

06.02.2015 року рішенням №2423/6/99-99-10-01-01-25 Державної фіскальної служби України скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення №0001712200 та №0001722200 від 09.10.2014 року - без змін (т. 1 а.с. 72-74).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 09.10.2014 року № 0001712200 та №0001722200, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні вказаних податкових повідомлень-рішень діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Українська нафто-газова компанія" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, а податковим органом не надано доказів того, що спірні операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на додану вартість та суми податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували, зокрема, викладені в акті перевірки №720/20-20-22-08/00373178 від 22.09.2014 р. висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 2234160 грн., в тому числі у жовтні 2012 року на суму 193375 грн., у листопаді 2012 року на суму 1557452 грн., у грудні 2012 року на суму 483333 грн. та заниження податку на прибуток за 2012 рік на загальну суму 3827063 грн. в результаті безпідставного віднесення до податкового кредиту ПДВ та, відповідно, вартості товарно-матеріальних цінностей по господарським операціям за угодами між позивачем та ТОВ "Українська нафто-газова компанія", які відповідач вважає безтоварними.

У свою чергу, такі висновки акту перевірки зроблено з посиланням на акт перевірки від 12.08.2014 року №1137/20-38-23-01-04/37764888 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Українська нафтогазова компанія» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період 01.10.2012 року по 16.01.2014 року».

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" (код ЄДРПОУ 37764888).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, між позивачем (покупець) і ТОВ "Українська нафто-газова компанія" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу природного газу № П/12-156 від 20.08.2012 р., за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність природний газ, а покупець - прийняти та оплатити газ на умовах, передбачених договором. (т.1 а.с.135-138).

28.09.2012р. до вказаного договору було укладено додаткову угоду № 1 поставки природного газу (т.1 а.с. 139).

Як вбачається з матеріалів справи, постачальник природного газу, з яким у позивача був укладений договір № П/12-156 купівлі-продажу природного газу від 20.08.2012 р., - ТОВ "Українська нафто-газова компанія" - одержало ліцензію на постачання природного газу, яка була чинна протягом всього часу дії договору.

На підтвердження реальності господарських операцій із вказаним контрагентом , позивачем були долучені до матеріалів справи наступні документи:

- копії актів приймання-передачі природного газу: 30.09.2012 р. у сумі 7904749,75 грн. (у.т.ч. ПДВ 1317458,29 грн.); тристоронній з підписом газорозподільчого підприємства ПАТ "Харківгаз" за вересень 2012 року; 31.10.2012 р. у сумі 10504963,82 грн. (у т.ч. ПДВ 1750827,30 грн.); тристоронній з підписом газорозподільчого підприємства ПАТ "Харківгаз" за жовтень 2012 р.; 30.112012р. у сумі 10490932,88 грн. (у т.ч. ПДВ 1748488,81 грн.); тристоронній з підписом газорозподільчого підприємства ПАТ "Харківгаз" за листопад 2012р.; 31.11.2012 р.; тристоронній з підписом газорозподільчого підприємства ПАТ "Харківгаз" за грудень 2012 року; (т.1 а.с.169-176);

- копії податкових накладних: №1 від 01.10.2012 р. у сумі 160250,25 грн. (у т.ч. ПДВ 26708,37 грн.), №241 від 11.10.2012 р. у сумі 1000000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 166666,67 грн.), №444 від 18.10.2012 р. у сумі 1880000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 313333,33 грн.), №593 від 23.10.2012 р. у сумі 2000000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 333333,33 грн.), №640 від 24.10.2012 р. у сумі 4700000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 783333,33 грн.), №1020 від 31.10.2012 р. у сумі 764713,57 грн. (у т.ч. ПДВ 127452,26 грн.), №837 від 29.11.2012 р. у сумі 2900000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 483333,33 грн.); (т.1 а.с.160-166);

Факт оплати одержаного за договором природного газу підтверджується платіжними дорученнями банку "Райффайзен банк Аваль" м.Полтава на загальну суму 29773 682,82 грн.(т.1 а.с.35-159).

Так, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку природного газу регулюються Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Стаття 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачає відокремлення функцій транспортування, розподілу та постачання природного газу.

Отже, колегія суддів вказує на те, що газотранспортне підприємство не може провадити діяльність з видобування та постачання природного газу, а газорозподільне підприємство - діяльність з видобування, постачання, зберігання і транспортування природного газу, тобто до процесу постачання природного газу обов'язково залучається декілька господарюючих суб'єктів: -постачальник природного газу; - газотранспортне підприємство; - газорозподільне підприємство.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз Україна" (газотранспортне підприємство) та позивачем - ТДВ "Новоіванівський цукровий завод", (замовник) 30.12.2011 року укладено договір №ДІК/2012/0036 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, за умовами якого, одержаний від постачальника природний газ магістральними трубопроводами транспортувався від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (т. 1 а.с. 204-209).

Факт надання послуг з транспортування підтверджується двосторонніми актами-рахунками про надання послуг з транспортування природного газу (т. 1 а.с. 214-215).

З метою одержання послуг з транспортування природного газу газорозподільними мережами безпосередньо до об'єктів, що належать позивачу, Товариством з додатковою відповідальністю "Новоіванівський цукровий завод" (замовник) 31.08.2012 року укладено Договір № 12РГП-357 з Публічним акціонерним товариством "Харківгаз" (газорозподільне підприємство), за умовами якого, замовник замовляє у газорозподільного підприємства послуги з транспортування газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживача. Відповідно до п.1.1 даного Договору газорозподільне підприємство зобов'язується надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін (т. 1 а.с.177-183).

У п. 3.4 Договору № 12РГП-357 на розподіл природного газу від 31.08.2012 року зазначено, що кількість протранспортованого газу визначається за допомогою вузлів обліку газу газорозподільного підприємства, у разі відсутності вузла обліку газу газорозподільного підприємства приймаються дані комерційного вузла обліку газу Позивача.

У Додатку 2 до Договору № 12РГП-357 наведено перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання: ОЕ-22ДМ, заводський № 1543 (пункт призначення - ТЕЦ Позивача); G-10 - дві штуки, заводські номери 4156044 і 4156055 (пункт призначення - топочна гуртожитку позивача); G-10 - дві штуки, заводські номери 4156050 і 4156056 (пункт призначення - топочна адміністративного корпусу Позивача) (т. 1 а.с.158-185).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що облік природного газу, який надходив до ТЕЦ позивача, здійснювався за допомогою комерційного вузлу обліку газу - комплексу вимірювального на базі обчислювача ОЕ-22ДМ, заводський № 1543.

21.08.2012 року позивачем від ДП "Харківстандартметрологія" одержано свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 0730Р/001, яким підтверджено придатність комплексу вимірювального на базі обчислювача ОЕ-22 ДМ до застосування.(т.2 а.с.148).

На підтвердження виконання вищевказаного Договору позивачем надано звіт про виконання робіт по розподілу природного газу від 30.11.2012 року, актами надання послуг з розподілу природного газу (т. 1 а.с. 188).

Крім того, на виконання умов Договору № 12РГП-357 позивачем щодоби за формою ОГ-04 роздруковувалися та у телефонному режимі погоджувалися з ПАТ "Харківгаз" погодинні покази ОЕ-22ДМ, заводський № 1543.

Природний газ, що обліковувався за допомогою ОЕ-22ДМ, надходив до ТЕЦ позивача, яка забезпечує роботу цукрового виробництва.

Незначна частина газу, одержаного позивачем від ТОВ "Українська нафто-газова компанія", надходила до топочної гуртожитку, право власності позивача на який підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Реєстраційний номер об'єкта нерухомості - 399052563232.

Оплата за вищевказаним договором здійснена у повному обсязі, що підтверджується виписками банку та не заперечується відповідачем (т.1 а.с.193-203).

Придбаний у ТОВ "Українська нафто-газова компанія" природний газ використаний позивачем при здійсненні своєї фінансово-господарської діяльності.

Основний об'єм придбаного газу використовувався безпосередньо для виробництва цукру.

Наявність у позивача виробничих потужностей підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т.2 а.с.69-70).

На підтвердження реальності використання придбаного газу у виробництві позивача, матеріали справи містять копії договорів переробки цукрових буряків та первинних документів з контрагентами позивача: СТОВ "Агроном" (т.4 а.с.134-150), СВК "Батьківщина"(т.4 а.с.151-167), ПА "Ватал" (т.4 а.с.168-191), ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" (т.4 а.с.192-214), СТОВ "Жовтневе" (т.4 а.с.215-230), ПСП "Кисівське" (т.4 а.с.231-247), СФГ "Ковальчуківське" (т.5 а.с.7-30), ТОВ "Лан" (т.5 а.с.31-50), ПСП "Маяк" (т.5 а.с.51-70), СФГ "Меркурій" (т.5 а.с.71-83), ТОВ АПО "Мрія" (т.5 а.с.84-112), СТОВ "Нива" (т.5 а.с.113-137), СФГ "Онищенко" (т.5 а.с.138-150), ФОП ОСОБА_4 (т.5 а.с.151-159), ТОВ "Спецагротранс" (т.5 а.с.160-176), СТОВ "Ніка (т.5 а.с.177-244), СТОВ "Агрофірма ім. Довженка" (т.6 а.с.7-50), а також копії договорів та первинної документації щодо реалізації цукру з ТОВ фірма "Астарта Київ"(т.6 а.с.51-240), ТОВ "Цукорагропром" (т.7 а.с.7-65), ТОВ СІУП "Бегленд" (т.7 а.с.66-83), ТОВ "Агро-Трейдекс"(т.7 а.с.84 - 109).

Крім зазначеного, реальність одержання позивачем природного газу підтверджується на не тільки наявними в матеріалах справи первинними документами, але і листами, одержаними позивачем від НАК "Нафтогаз України" і ПАТ "Полтавагаз".

Колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та його контрагентами договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Колегія суддів зазначає, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Українська нафто-газова компанія" у перевіряємий період, як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленим первинними документами та підтвердження у повному обсязі придбання у вказаного контрагента та використання позивачем у власній господарській діяльності природного газу.

Щодо посилань відповідача на акти Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 12.08.2014 р. №1137/20-38-23-01-04/37764888 та від 27.08.2014р. № 1175/20-38-23-01-04/37764888 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Українська нафтогазова компанія", як на підставу для висновку щодо нереальності проведених господарських операцій між позивачем та даним контрагентом, колегія суддів зазначає, що висновок щодо реальності вчинення господарських операцій платником податків із його контрагентами може бути зроблений контролюючим органом лише після аналізу документів бухгалтерського обліку, їх співставлення з даними податкової звітності. Разом з тим, акт про неможливість проведення зустрічної звірки свідчить про те, що перевірка платника податків фактично не проводилась. Оскільки висновки щодо не підтвердження реальності проведених господарських операцій ТОВ "Українська нафтогазова компанія" із контрагентами податковим органом зроблено без вивчення та аналізу документів бухгалтерського обліку, а також їх співставлення з наявними у податковій інспекції відомостями, такі висновки є передчасними.

Також, колегія суддів вказує на те, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Так, статтею 198 Податкового кодексу України не встановлено обмежень щодо включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Слід зазначити, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на включення витрат до складу валових та для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентом. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ "Українська нафтогазова компанія" взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряємий період, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного розгляду, у 2013 р. відповідачем була проведена виїзна планова документальна перевірка підприємства позивача за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складений акт перевірки від 04.09.2013 р. № 88/20-20-22-08/00373178. Зауважень щодо включення до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням позивачем природного газу у ТОВ "Українська нафто-газова компанія", акт перевірки від 04.09.2013 р. № 88/20-20-22-08/00373178 не містив. (т.2 а.с.1-38).

Таким чином, колегія суддів вказує на те, що актом перевірки №720/20-20-22-08/00373178 від 22.09.2014 р., на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, повторно перевірено період, раніше охоплений вказаною плановою перевіркою у 2013 р., а саме: з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року.

При цьому, із зазначених матеріалів вказаних перевірок слідує, що відповідачем в різний час були проведені перевірки ТДВ "Новоіванівський цукровий завод", що охоплювали взаємовідносини з одним і тим же контрагентом (ТОВ "Українська нафтогазова компанія") в одному і тому ж податковому періоді (жовтень - грудень 2012 року), проте їх висновки протирічать один одному.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує на неузгодженість між собою матеріалів перевірок позивача.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит та витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами відносин із ТОВ "Українська нафтогазова компанія", по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, з придбання природного газу, призначеного для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 09.10.2014 рок № 0001712200, яким ТДВ "Новоіванівський цукровий завод" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 3351240,00 грн., з яких 2234160,00 грн. - основний платіж, 1117080,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та №0001722200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5740594,50 грн., з яких 3827063,00 грн. - основний платіж, 1913531,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2015р. по справі № 820/1629/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений 17.08.2015 р.