Рішення № 4873683, 02.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

02.09.2009

Справа №2-27/3722-2009

За позовом Приватне підприємство «Паливно - енергетичний комплекс «Современник», м. Сімферополь, пр. Победи, 15.

До відповідача Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк», ( м. Донецьк, вул.. Університетська, 2а ) в особі відділення №1 «Перший Український Міжнародний банк» в м. Сімферополь «Філії ЗАТ Перший Український Міжнародний банк» в м. Севастополь, м. Сімферополь, вул.. Пролетарська, 1а.

Про визнання договору частково недійсним.

Суддя Н.В.Воронцова

При секретарі Пономаренко Н.О.

представники:

Від позивача – Аметова Є. М., дов. у справі.

Від відповідача – Анікін Д. В., дов. у справі.; Абросимова М. Ю., дов. у справі.

Суть спору:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним п.п. 7.2.2 і п. 6.4 кредитного договору №7.4- 59 від 15.11.2007 р., укладеного між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» і приватним підприємством «Паливно - енергетичний комплекс «Современник».

Позивач також надав заяву, відповідно до якої просив суд забезпечити позов шляхом заборони Закритому акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний банк», ( м. Донецьк, вул.. Університетська, 2а ) в особі відділення №1 «Перший Український Міжнародний банк» в м. Сімферополь «Філії ЗАТ Перший Український Міжнародний банк» в м. Севастополь здійснювати дії, направлені на реалізацію п. 6.4 Кредитного договору №7.4-59 від 15.11.2007 р., укладеного між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» і приватним підприємством «Паливно - енергетичний комплекс «Современник», зокрема, дії по стягненню з приватного підприємства «Паливно - енергетичний комплекс «Современник» суми кредиту, утримання грошових коштів. сплати відсотків і комісій, а також стягнення неустойки ( штрафу, пені ).

Ухвалою ГС АР Крим від 14.07.2009 р. вказана заява була задоволена та забезпечено позов шляхом заборони закритому акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний банк», ( м. Донецьк, вул.. Університетська, 2а ) в особі відділення №1 «Перший Український Міжнародний банк» в м. Сімферополь «Філії ЗАТ Перший Український Міжнародний банк» в м. Севастополь, (м. Сімферополь, вул.. Пролетарська, 1а ) здійснювати дії, направлені на реалізацію п. 6.4 Кредитного договору №7.4-59 від 15.11.2007 р., укладеного між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» і приватним підприємством «Паливно - енергетичний комплекс «Современник», зокрема, дії по стягненню з приватного підприємства «Паливно - енергетичний комплекс «Современник» суми кредиту, утримання грошових коштів, сплати відсотків і комісій, а також стягнення неустойки ( штрафу, пені ) до розгляду справи по суті.

Ухвалою ГС АР Крим від 14.07.2009 р. вказаний позов було прийнято до розгляду та призначено розгляд справи на 05.08.2009 р. на 11 г. 00 хв.

Однак 05.08.2009 р. судове засідання не відбулося в зв’язку зі звернення відповідача до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу ГС АР Крим від 14.07.2009 р.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.08.2009 р. апеляційна скарга ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк» була залишена без задоволення, а ухвала ГС АР Крим від 14.07.2009 р. по справі залишена без змін.

03.09.2009 р. справа № 2-27/3722-2009 була повернена до господарського суду АР Крим.

Беручи до уваги викладене, суд ухвалою від 07.09.2009 р. призначив справу для подальшого розгляду.

Відповідач у відзиві на позов повідомив про те, що позивач у своєму позові не вказав, на яких підставах та яким чином положення спірного п. 7.2.2 договору порушують його права, а також не представив суду доказів даного пункту недійсним. Також відповідач вважає, що підстави для визнання даного договору договором приєднання відсутні.

Сторони заявили клопотання про продовження строку розгляду справи.

Суд вирішив за необхідне клопотання сторін задовольнити та продовжити строк розгляду справи.

Ухвалою ГС АРК від 14.09.09р. було продовжено строк розгляду справи.

Відповідач заявив клопотання про здійснення звукозапису судового процесу.

Суд вирішив за необхідне клопотання відповідача задовольнити.

Позивач позов підтримав у повному обсязі, та пояснив суду, що у 3 абзаці другого сторінки позовної заяви невірно вказано номер статті Цивільного кодексу України не 251, а ст.. 215 ЦКУ.

Судом з матеріалів справи, а саме зі Статуту відповідача вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» є правонаступником всіх прав та зобов’язань Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк».

У зв’язку з вказаним, суд ухвалою від 14. – 15.09.2009 р. здійснив заміну Закритого акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» на його правонаступника Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк».

23.09.2009 р. в судовому засіданні було оголошено перерву 30.09.2009 р. Після перерви судове засідання продовжено, представники сторін ті ж самі.

Відповідач у письмових поясненнях від 30.09.2009 р. повідомив про те, що вказані у запереченнях на відзив платіжні документи не були виконані в зв’язку з відсутністю грошових коштів на рахунку позивача, таким чином грошові кошти на рахунки одержувачів не поступили. 15.07.2009 р. відповідачем у виконання доручення позивача було здійснено списання грошових коштів з рахунку позивача у розмірі 1 800 000 грн. з метою погашення кредиторської заборгованості, термін погашення якої наступив. З урахуванням, вказаного відповідач вважає, що позивач вводить суд в оману. надаючи помилкові данні та доводи, що не відносяться до предмету спору.

30.09.2009 р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 02.10.2009 р. Після перерви судове засідання продовжено, представник позивача той самий, від відповідача - Абросимова М. Ю.

Справа слуханням відкладалася та оголошувалася перерва в порядку ст.. 77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

15.11.2007 р. між відповідачем ( Банк ) і позивачем ( Позичальник ) було укладено кредитний договір №7.4 - 59 від 15.11.2007 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Банк забовязався надати Позичальнику кредит у розмірі 4500 000 грн., а Позичальник забовязався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути Банку кредит у повному обсязі в порядку і у строки, обумовлені договором.

Відповідно до п. п. 7.2.1 вказаного договору проценти за користування кредитом нараховуються Банком за ставкою у розмірі 11,25% річних.

Відповідно до п.п. 7.2.2 вказаного договору у разі зміни на ринку України процентних ставок на залучені Банком кошти, у тому числі в наслідок прийняття Національним Банком України, іншими органами державної влади та управління рішень, яків пливають на стан кредитного ринку України, Банк має право починаючи з 15.05.2009 р. ( але не більше одного разу ) ініціювати зміну розмірів процентної ставки за кредитом, встановленої у п.п. 7.2.1 договору. Про зміну розміру процентної ставки по кредиту Банк повідомляє Позичальника письмово не менше ніж за 5 календарних днів до дати введення нової процентної ставки. Разом з повідомленням Банк направляє позичальнику проект додаткових угод про внесення відповідних змін до цього договору та проект додаткової угоди про внесення відповідних змін до угоди забезпечення. В разі згоди з новою процентною ставкою позичальник повинен до спливу вказаного у цьому пункті строку забезпечити оформлення змін до цього договору та угод забезпечення. В разі незгоди позичальника з новою процентною ставкою або в разі не укладення відповідних змін цього договору або угод забезпечення у вказаний у повідомленні строк наступають наслідки, передбачені п. 6.4 цього договору.

Судом встановлено, що на адресу позивача від відповідача надійшло повідомлення вих.. №1/22/227/119 від 02.06.2009 р., відповідно до якого вбачається, що відповідач ініціював розмір процентної ставки за користування кредитом, яка буде складати 20,5% з 08.07.2009 р. ( включно ).

Також позивача було попереджено, що у разі не згоди з запропонованою відповідачем процентної ставки або у разі не укладення відповідних змін до кредитного договору і договорам забезпечення, або у разі неявки позивача до відповідача з необхідними документами у встановлений строк, а саме до 08.07.2009 р., наступають наслідки, передбачені п. 6.4 вказаного кредитного договору.

Відповідно до п. 6.4 вказаного договору у разі незгоди Позичальника з новою процентною ставкою або у разі неявки Позичальника до Банку з необхідними документами та не укладення відповідних змін до цього договору та угод про забезпечення у вказаний у повідомленні Банку строк, відповідно до п.п. 7.2.2 вказаного договору, Позичальник забовязаний, незважаючи на положення п. 6.1 вказаного договору, протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення Банку про новий розмір відсоткової ставки повернути Банку кредит у розмірі фактично отриманих коштів та сплатити Банку всі належні відповідно до умов цього договору боргові забовязання у повному обсязі. При цьому, обов’язки Банку з подальшим наданням кредиту припиняються, а цей договір ( за умови виконання Позичальником всі боргових забовязань за цим договором ) вважається таким, що припинив свою дію.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступних обставин.

Відповідно до ст.. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, кредитний договір укладений між позивачем і в відповідачем з визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Кредитором для будь - яких клієнтів роздрібного ( середнього та малого ) бізнесу та підлягає застосуванню лише у редакції, встановленою самим кредитором, тобто відповідачем по справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вказаний кредитний договір містить ознаки договору приєднання.

П. 6.4 кредитного договору говорить про те, що позичальник забовязаний, незважаючи на положення п. 6.1 вказаного договору, протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення Банку про новий розмір відсоткової ставки повернути Банку кредит у розмірі фактично отриманих коштів та сплатити Банку всі належні відповідно до умов цього договору боргові забовязання у повному обсязі. При цьому, обов’язки Банку з подальшим наданням кредиту припиняються, а цей договір ( за умови виконання Позичальником всі боргових забовязань за цим договором ) вважається таким, що припинив свою дію.

Майнові забовязання, що виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст.. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що, зокрема, допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

Відповідно до п.п. 2, 12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 р. «Про судову практику у справах про визнання угод недійсними» зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише на підставі та за наслідками, передбаченими законом. В кожній справі про визнання угоди недійсною суд має встановити ті обставини, за якими закон пов’язує визнання угоди недійсною та настання визначених юридичних наслідків.

Вирішуючи спір про визнання у годи недійсною, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналізуючи вказані норми, суд дійшов висновку про те, що включення до договору умов, які надають кредитору право в односторонньому порядку розірвати договір суперечить таким засадам цивільного законодавства України як справедливість, розумність та добросовісність.

Відповідно до приписів ст.. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно – правовими актами Національного банку України та угодами ( договорами ) між клієнтом і банком. Банк забовязаний докласти максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Отже і самі договори і відносини, що з них виникають, не можуть відокремлюватися від кредитної політики банку і не можуть спрямовуватися на забезпечення лише інтересів банку.

Вказану правову позицію також підтримано Вищим господарським судом України у постанові від 02.04.2009 р. по справі №5020-1/051.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При таких обставинах, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вступна і резолютивна частини проголошено 02.10.2009 р.

Рішення у повному обсязі складено 05.10.2009 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними п.п. 7.2.2 і п. 6.4 кредитного договору №7.4- 59 від 15.11.2007 р., укладеного між закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний банк» і приватним підприємством «Паливно - енергетичний комплекс «Современник».

3. Стягнути публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», ( м. Донецьк, вул.. Університетська, 2а ) в особі відділення №1 «Перший Український Міжнародний банк» в м. Сімферополь «Філії ЗАТ Перший Український Міжнародний банк» в м. Севастополь, м. Сімферополь, вул.. Пролетарська, 1а, ( к/р 3200117080 в Управлінні НБУ Донецької області, ЗКПО 14282829, МФО 334851 ) на користь приватного підприємства «Паливно - енергетичний комплекс «Современник», м. Сімферополь, пр. Победи, 15, ( р/р 2600122 у відділенні №1 м. Сімферополь Філії ЗАТ «ПУМБ», м. Севастополь, МФО 308092, ЗКПО 24870616 ) 85,00 грн. державного мита і 315,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4. Заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали ГС АР Крим від 14.07.2009 р., скасувати.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Воронцова Н.В.