Ухвала суду № 48698419, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/9463/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014

у справі 812/8875/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІА» ЛТД

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування

великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного

управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-

рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІА» ЛТД звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, за результати якої вскладено акт № 75/21-0/20163224 від 01.10.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України, а саме, підприємством включено до складу податкового кредиту вересня 2012 року податкові накладні з датою виписки більше ніж 365 календарних днів, та як наслідок завищено податковий кредит за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року на суму ПДВ 888172 грн. у тому числі за вересень 2012 року на суму 888172 грн.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2013 №0004313910 та № 0004323910, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 196916 грн., застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 369 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем сформовано податковий кредит, а відповідно і від'ємне значення з податку на додану вартість в межах 365 днів з дати виписки податкових накладних, тому порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України спростовуються матеріалами справи.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 днів з дня складання податкової накладної.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент уточнення розрахунків з податкових зобов'язань по ПДВ) передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Приписами статті 102 Податкового кодексу України визначено строк давності в межах 1095 календарних днів.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2012 року ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД були виявлені помилки в раніше поданій звітності з ПДВ за квітень, травень, червень, серпень та вересень 2012 року у зв'язку з чим і були подані самостійними документами уточнюючі розрахунки до раніше поданих Декларацій з ПДВ за січень, березень, травень, серпень 2012 року.

Подання ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок щодо реквізитів податкових накладних за січень, березень, травень та серпень 2012 року, на підставі яких було сформовано податковий кредит цих звітних податкових періодів, по своїй суті не може вважатися новим включенням сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних попередніх звітних податкових періодів.

Подвійного формування податкового кредиту, у зв'язку з внесенням уточнюючих розрахунків, судами попередніх інстанцій не встановлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що, оскільки уточнення позивачем показників за січень, березень, травень та серпень 2012 року, в яких відображалися суми податкового кредиту, відтак формування позивачем податкового кредиту здійснено в межах 365 днів з дати виписки податкових накладних.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтуються на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 у справі 812/8875/13-а слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 у справі 812/8875/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко