Ухвала суду № 48698421, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/36887/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013

у справі 0670/10328/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз"

до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції

Житомирської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 позов задоволено.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30.06.2011, за результатами якої складено акт № 1648/05-53/23-20/31881723 від 28.09.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 5.2.1, 8.2.8 пункту 5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 8.1.1, 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 138.10.5 пункту 138.10, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до донарахування податку на прибуток у сумі 467512, 00 грн внаслідок заниження валових доходів на 444211, 81 грн. поворотної фінансової допомоги, отриманої та неповерненої на кінець звітного періоду від осіб, що не є платниками податку на прибуток, віднесення до складу валових витрат суми придбання у ТОВ "Приват-Енерго" газу і послуг по нікчемним угодам без повного пакета підтверджуючих документів, завищення валових витрат на 279138, 47 грн. витрат по сплаченим відсоткам за використання кредитних коштів, отриманих для придбання компресорної установки, віднесення в IV кварталі 2010 року до складу інших витрат 74666, 67 грн. заборгованості по перерахованим авансовим платежам у червні 2010 року на придбання у ТОВ "Сервіс Автоматика" обладнання і матеріалів, віднесення до витрат амортизаційних відрахувань у сумі 61530, 00 грн. по основним засобам, що не використовувалися у господарській діяльності Товариства у ІІ кварталі 2011 року; пункту 198.3 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого донараховано податок на додану вартість за червень 2011 року у сумі 105000, 00 грн. за віднесення до складу податкового кредиту суми придбання у ТОВ "Приват-Енерго" газу і послуг із забезпечення безперебійного газопостачання по нікчемним угодам.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем 10.10.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення №0011942320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 157500,00 грн. і №0011952320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 584390,00 грн.

Також, Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" з питань правильності подання та дотримання вимог податкового та іншого законодавства по уточнюючих податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1859/05-53/23-20/31881723 від 18 листопада 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 3 підрозділу 4, розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, у результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування у розмірі 2658060, 00 грн. і донараховано податку на прибуток у сумі 20685 00 грн.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0013832320 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік, І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року на 2658060,00 грн. та №0013822320 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 20685,00 грн..

Стосовно заниження валових доходів на 444211,81 грн. поворотної фінансової допомоги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів, або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Судами встановлено, що співробітниками Товариства фактично передача коштів товариству не здійснювалась, договорів про надання поворотної фінансової допомоги не укладалось, оскільки починаючи з 2008 року ними здійснено особисті витрати саме на придбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності позивача, що стало підставою для оформлення по бухгалтерському обліку на товаристві вказаних коштів, як заборгованості підприємства перед підзвітними особами.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що використані кошти є заборгованістю підприємства перед підзвітними особами і не відповідають поняттю "поворотна фінансова допомога" у розумінні п.п.1.22.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки кошти не передавалися на підставі відповідного договору про надання такої допомоги, а тому визначення позивачу податкового зобов'язання за порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР фіскальним органом є безпідставним.

Згідно з підпунктом 1.22.2 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів, або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Стосовно віднесення до складу валових витрат суми придбання газу і послуг по нікчемним угодам на загальну суму 1121855,26 грн. за квітень і червень 2011 року та податкового кредиту, без повного пакета підтверджуючих документів по взаємовіносинам позивача з ТОВ "Приват-Енерго" колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Споживач) і ТОВ "Приват-Енерго" (Постачальник) підписано договір № 129/ПГ, за умовами якого Постачальник поставляє, а Споживач приймає для промислових потреб природний газ.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку в грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх використання у власній господарській діяльності.

Стосовно формування податкового кредиту, то згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підставою для нарахування податкового кредиту є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи підтверджують не лише реальність укладених правочинів, а й фактичне виконання умов договорів на поставку продукції.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Стос овно завищення валових витрат на 279138,47 грн. витрат по сплаченим відсоткам за використання кредитних коштів, отриманих для придбання компресорної установки колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" та компанією "GNC Galileo s.a." підписано контракт №VC-CO-0035, предметом якого є компресорна установка Microbox MXL-185-3-1500-35, вартістю 280400, 00 грн.

Про оплату придбаної установки свідчить банківська виписка від 29 липня 2008 року, отримання компресорної установки позивачем підтверджується ВМД та міжнародною товарно-транспортною накладною, копії яких є у матеріалах справи.

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів, компресорна установка введена в експлуатацію на Товаристві 24 липня 2009 року, що свідчить про її використання в господарській діяльності підприємства.

Право позивача на валові витрати щодо курсової різниці, нарахованої на суму непогашеного валютного кредиту, отриманого для оплати компресорної установки Microbox MXL-185-3-1500-35, вже було підтверджено судовими рішеннями по справі № 0670/5302/12, які набрали законної сили, тому, відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не підлягають додатковому доказуванню і, отже, необгрунтованим є нарахування грошового зобов'язання по податку на прибуток з цих підстав.

Стосовно витрат 74666,67 грн. заборгованості по перерахованим авансовим платежам у червні 2010 року на придбання у ТОВ "Сервіс Автоматика" обладнання і матеріалів колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в 4 кварталі 2010 року Товариство віднесло до складу інших витрат суми заборгованості по перерахованим авансовим платежам у червні 2010 року на придбання обладнання і матеріалів у ТОВ "Сервіс Автоматика", по якому господарський суд Запорізької області розпочав примусове виконання рішення.

Судами встановлено, що позивач придбав у ТОВ "Сервіс Автоматика" матеріали та обладнання, за що здійснив авансові платежі у сумі 74666,67 грн.

Підстави та порядок формування платником податків валових витрат регламентується положеннями статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування валових витрат може бути визнано неправомірним.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, Товариство у червні 2010 року збільшило валові витрати по першій події - даті списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг) 74666, 67 грн. авансових платежів по придбанню у ТОВ "Сервіс Автоматика" матеріалів та товарів, тобто діяло відповідно до наведених правових норм, тому підстави для збільшення податку на прибуток фіскальним органом у цій частині відсутні.

Стосовно зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1683115,00 грн. та збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на 20684,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено в акті повторної перевірки №126/05-53/23-20/31881723 від 06 лютого 2012 року, проведеною перевіркою значення рядка уточнюючої декларації з податку на прибуток підприємства "витрати операційної діяльності" задекларовано показник 1579659,00 грн., що не підтверджений первинними документами, за 4 квартал 2011 року по рядку 06 уточнюючої декларації "інші витрати діяльності" задекларовано показник - 189691,00 грн., який є безнадійною дебіторською заборгованістю, що виникла внаслідок перерахування попередньої оплати ТОВ "Центр".

З матеріалів справи вбачається, що фактично товариство на порушення п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України в уточнюючій декларації з податку на прибуток задекларувало від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду за 1 квартал 2011 року в розмірі 974945,00 грн., що призвело до завищення суми витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та відповідно до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток на 1683115 грн..

Як встановлено судами, за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансгаз" подало уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства.

Суди попередніх інстанцій встановили, що ні в першому, ні в другому абзаці пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України, жодного обмеження, у вигляді неврахування платником податків від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року, немає. Відтак, позивачем правомірно здійснено уточнення показників валових витрат за період, що перевірявся, з урахуванням положень податкового законодавства, у визначений строк, тому підстави для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік, І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року на 1683115, 00 грн. у податкового органу - відсутні.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі 0670/10328/11 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2013 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 у справі 0670/10328/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко