Рішення № 4858774, 31.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 21/78

31.08.09

За позовом

Компанії «V PLUS K» Kft

До

1) Державного підприємства «Ресурспостач»

2) Державного комітету України з державного матеріального резерву

Про

стягнення 323708,34 євро.

суддя Шевченко Е. О.

Представники:

Від позивача

Глазков Є.С.- представник (дов.16/09 від 16.06.2009)

Від відповідачів

1) Кириленко С.М. - представник (дов. № 958 від 12.04.2009);

2) Дятловська І.В. –представник (дов. від 19.02.2009).

У відповідності до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 17.08.2009 оголошувались перерви до 31.08.2009 для підготовки повного тексту рішення по справі, який оголошується в судовому засіданні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Державного підприємства «Ресурспостач»(далі –відповідач-1) та Державного комітету України з державного матеріального резерву (далі –відповідач-2) на користь позивача 258966,68 євро основного боргу, 64741,66 євро штрафних санкцій у тому числі пені 46614,00 євро та штрафу 18127,66 євро.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору комісії укладеного між відповідачами, відповідачем –1 укладено з позивачем контракт на поставку м’яса до державного резерву України, за умовами якого відповідач –1 зобов’язався сплатити вартість поставлено м’яса до 07.10.2008, проте відповідач –1 свій обов’язок покупця щодо повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару не виконав, у зв’язку з чим у останнього виникла заборгованість, яку позивач на підставі ст. 196 Господарського кодексу України просить стягнути солідарно з відповідачів. Крім того, позивач просить стягнути штрафні санкції на підставі п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідач –1 проти задоволення позову заперечує посилаючись на невиконання відповідачем –2 зобов’язань комітента щодо перерахування відповідачу коштів на виконання укладеного відповідачем контракту на поставку м’яса, а тому вважає, що на підставі ст. 614 Цивільного кодексу України не повинен нести відповідальність, оскільки відсутня його вина.

Відповідач –2 проти задоволення позову заперечує, оскільки вважає, що обов’язок щодо виконання контракту укладеного між позивачем та відповідачем –1, відповідно до норм Цивільного кодексу України покладено на останнього, а тому відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, яка виникла у відповідача -1 перед позивачем.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.04.2008 між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (далі –комітент, відповідач - 2) та Державним підприємством «Ресурспостач»(далі –підприємство, відповідач - 1) укладено договір № 44 юр -2008 (далі –Договір), відповідно до умов якого відповідач –1 приймає на себе зобов’язання за дорученням відповідача –2 вчинити від свого імені, але за рахунок відповідача -2 правочини, направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі на закладення до державного резерву м’яса іноземного походження.

За правовою природою укладений між відповідачами договір є договором комісії.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

На виконання договору № 44юр-2008, між Компанією «V PLUS K»Kft, як продавцем (далі - позивач) та Державним підприємством «Ресурспостач», як покупцем (далі відповідач-1) було укладено контракт від 26.06.2008 № 33 (далі - Контракт), відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач купує для поставки до державного резерву України та промислової переробки м’ясо курей морожене.

Згідно з п. 2 контракту ціна товару складає 1,65 євро за один кілограм; загальна вартість контракту складає 1650000,00 євро; загальний об’єм поставки товару по контракту складає 1000 тон.

Поставка здійснюється на умовах, погоджених у специфікаціях до контракту на умовах СІР згідно ІНКОТЕРМС 2000.

01.09.2008 між позивачем та відповідачем – 1 укладена додаткова угода до контракту від 26.06.2008 № 33, в якій сторони погодили абзаци 2,3 п. 2 контракту викласти в наступній редакції «загальна сума контракту складає 1683000,00 євро; загальний об’єм поставки складає 1020 тон».

Відповідно до абзацу 4 п. 5 Контракту сторони дійшли згоди, що підтвердженням кількості та якості товару є оформлення приймального акту за формою Р-16.

Відповідно до п. 7 Контракту всі спори по контракту, будуть розглядатись в суді по місцезнаходженню відповідача –1 із застосуванням матеріального права України.

На виконання умов контракту, позивач здійснив поставку товару загальною вагою 1005531,00 кг. вартістю 1,65 євро за кілограм, тобто на загальну суму 1659126,15 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями вантажно –митних декларацій, актами приймання та зваження товару, приймальними актами форми Р- 16, та не заперечується відповідачами.

Відповідно до ст. 3 п. 1 Контракту 80 % вартості товару (партії товару) Покупець сплачує протягом трьох робочих днів з дня надання визначених у п. 1 копій документів, а 20 % вартості товару протягом трьох робочих днів з дня прийняття товару за кількістю та якістю.

За твердженням позивача, що також не заперечується відповідачем –1 партія товару, яка не була оплачена відповідачем –1 була розмитнена 30.09.2008 та прийнята відповідачем –01.10.2008, що підтверджується приймальним актом форми Р- 16.

Відповідач –1 розрахувався за отриманий товар частково, а саме на суму 1400159,47 євро, що також не заперечується відповідачем –1.

Таким чином, заборгованість відповідача –1 перед позивачем за контрактом, складає 258969,68 євро.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем –1 контракт є договором купівлі –продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

З доказів по справі вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання по контракту в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач -1 доказів що підтверджують виконання зобов’язання щодо повної оплати вартості товару в строк встановлений контрактом, не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, судом встановлено, що станом на момент вирішення судом спору, заборгованість відповідача –1 перед позивачем по Контракту становить 258966,68 євро.

Враховуючи те, що правовідносини, які склались між сторонами стосуються закупівлі товарів для державного матеріального резерву, то суд вважає, що крім загальних норм чинного законодавства підлягають застосуванню також і спеціальні.

Так, Закон України «Про державний матеріальний резерв»визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву і регулює відносини в цій сфері.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний матеріальний резерв»поставка матеріальних цінностей до державного резерву і розміщення замовлень на їх поставку на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності здійснюється в основному на підставі замовлень на поставку продукції для державних потреб з наступним відшкодуванням усіх витрат відповідальних зберігачів.

Для підприємств, установ і організацій, заснованих повністю або частково на державній власності (державні підприємства, установи і організації, акціонерні товариства, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендні підприємства, засновані на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності всіх форм власності, визнаних відповідно до законодавства України монополістами, державне замовлення на поставку продукції є обов'язковим, якщо виконання його не завдає їм збитків.

Відповідно до ст. 1016 ЦК України комітент зобов’язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов’язку перед третьою особою.

Оскільки, відповідачем –1 укладено контракт № 33 виключно на виконання умов договору комісії № 44-юр-2008, то відповідно до ст. 1016 ЦК України та п. 2.2.1 договору, саме відповідач –2 взяв на себе зобов’язання провести оплату, шляхом перерахування коштів відповідачу-1, вартості закупленого у позивача відповідачем –1 м’яса для закладення до державного резерву.

Відповідно до ст. 196 ГК України у разі якщо в господарському зобов'язанні беруть участь кілька управнених або кілька зобов'язаних суб'єктів, кожний з управнених суб'єктів має право вимагати виконання, а кожний із зобов'язаних суб'єктів повинен виконати зобов'язання відповідно до частки цього суб'єкта, визначеної зобов'язанням.

У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов'язання повинно виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на те, що купівля відповідачем – 1 товару по контракту № 33 була здійснена до державного резерву та на виконання умов договору комісії № 44-юр-2008, то судом відзначається, що нормами чинного законодавства, передбачена солідарна відповідальність відповідачів по виконанню зобов’язання перед позивачем щодо оплати вартості товару закупленого до державного резерву по контракту № 33.

Судом не приймаються доводи відповідача –1 про відсутність з його сторони вини за невиконання зобов’язань перед позивачем по Контракту у зв’язку з тим, що відповідачем –2 порушено умови договору комісії № 44юр -2008 та додаткових угод до нього щодо перерахування коштів на оплату вартості купленого відповідачем –1 товару по Контракту з наступних підстав.

Згідно з ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б могли підтвердити вжиття відповідачем –1 всіх залежних від нього заходів щодо стягнення з відповідача –2 заборгованості по договору комісії та уникнення виникнення в подальшому заборгованості відповідача -1 по контракту № 33 (направлення відповідачу –2 вимоги про виконання зобов’язань по договору, звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості тощо).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем –1 не доведено відсутність його вини у порушенні зобов’язань щодо оплати вартості товару по контракту № 33.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачами вимоги позивача не спростовані, належних доказів, які б підтверджували повний розрахунок за отриманий товар відповідачами не надано, то позовні вимоги підлягають задоволенню в частині солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості в розмірі 258966,68 євро.

Позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, на загальну суму 64741,66 євро, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: - за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, за змістом наведених норм передбачено застосування санкцій у випадку порушення грошового зобов'язання перед державним підприємством або прострочено строки повернення грошових коштів, наданих з Державного бюджету України, тощо.

Крім того, згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких обставин, спеціальною нормою щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є частина шоста ст. 231 ГК України, а не норма частини другої ст. 231 ГК України, на яку посилається позивач, оскільки остання відповідальність за порушення грошових зобов'язань не регулює.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в частині солідарного стягнення з відповідачів основної суми заборгованості у розмірі 258966,68 євро.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. П. Пестеля, 4, код 34002592) та Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28) на користь Компанії «V PLUS K»Kft (Nyipazony, Erdofold ut. 1, 4531 hungary) 258966 (двісті п’ятдесят вісім тисяч дев’ятсот шістдесят шість) євро 66 центів основного боргу, 2500 (дві тисячі п’ятсот) євро 00 центів витрат по сплаті державного мита та 315 (триста п’ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу .

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Е.О. Шевченко