Рішення № 4858771, 16.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/205

16.09.09

За позовом Приватного підприємства "Украинський продукт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл"

про стягнення 411 979,34 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача – Лінчевська Я.В.- дов. №б/н від 01.11.2008 року

від відповідача - не з'явились.

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Украинський продукт" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (надалі –відповідач) про стягнення заборгованості 352503,38 грн., інфляційних втрат у сумі 25030,87 грн., трьох відсотків річних у сумі 3832,09 грн., пені у сумі 30613,00 грн.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем був укладений договір, за яким Позивач поставив товар, а Відповідач не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату в зв’язку з чим повинен сплати борг.

Ухвалою від 29.07.2009 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 20.08.2009.

Через неявку представника відповідача, невиконання вимог ухвали господарського суду розгляд справи 20.08.09 був відкладений до 16.09.09 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання вдруге не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Відповідач повідомлений про час та місце розгляду справи на адресу вказану у позовній заяві та Довідці (Витягу) з ЄДРПОУ: 04080, м. Київ, вул. Турівська, 29.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (Покупцем) та Приватним підприємством "Украинский продукт" (далі - Постачальник) був укладений Договір поставки № ЗМ-01106/08 (Далі - Договір поставки). Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у встановлені терміни товар у власність Покупця відповідно до поданого Покупцем Замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Постачання Товарів здійснювалось безпосередньо Харківською, Горлівською, Маріупольською, Дніпропетровською, Луганською, Донецькою філіями та Полтавським, Кіровоградським, Запорізьким, Краматорським та Мелітопольським підрозділами Постачальника згідно з підписаними Додатковими угодами та Замовленнями Покупця протягом всього терміну дії Договору.

Згідно до умов Договору поставки до магазинів Покупця Постачальником було поставлено Товар у кількості, комплектності, асортименті, у строки та по ціні, узгодженою Сторонами у дійсному Договорі з підписанням видаткових (товарно-транспортних) накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною Договору поставки. Відповідно до пункту 1.2. Договору поставки право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (товарно - транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Кожна поставка товару здійснювалась з передачею усіх необхідних документів на товар.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов Договору позивачем відвантажено відповідачу товар на загальну суму 352503,38 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких належним чином засвідчені наявні у матеріалах справи.

Відповідно до пункту 5.5. Договору поставки Покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 15 банківських днів (заморожена група товарів довгострокового терміну зберігання) та 10 банківських днів (молочна група товарів) з моменту отримання товару (зміни відповідно з Протоколом розбіжностей до Договору поставки № ЗМ-01/06/08 від 01 червня 2008 року).

Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар не розрахувався, що підтверджується позивачем.

Таким чином заборгованість відповідача станом на день розгляду справи складає 352503,38 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Приватним підприємством "Украинский продукт" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п. 5.5), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 352503,38 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу за договором в розмірі 352503,38 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 25030,87 грн., три відсотки річних у сумі 3832,09 грн., пеню у сумі 30613,00 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 3832,09 грн. та втрати від інфляції в сумі 25030,87 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Керуючись п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача оцінивши, що даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, наслідків порушення, дійшов висновку про можливість зменшення суми пені до 3000,00 грн.

Судові витрати відповідно до статті 49 названого кодексу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а в частині оплати вимоги про стягнення пені у повному обсязі на відповідача через його неправильні дії.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Рітейл" (04080, м. Київ, вул. Турівська, 29, код ЄДРПОУ 34482413), або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Приватного підприємства "Украинський продукт" (83080, м. Донецьк, вул. Клінична, 8, код ЄДРПОУ 30998591) 352503 (триста п’ятдесят дві тисячі п’ятсот три) грн. 38 коп. основного боргу, 25030 (двадцять п’ять тисяч тридцять) грн. 87 коп. –збитків від інфляції, 3832 (три тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 09 коп. –3% річних, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. - пені, 4119 (чотири тисячі сто дев’ятнадцять) грн. 79 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

І.Д. Курдельчук