Рішення № 4858630, 25.08.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2009 р. Справа № 20/144

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Воля”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління будівництва Рівненської АЕС”

про стягнення заборгованості в сумі 47 826 грн. 38 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Куруц Р.О. (дов. б/н від 21.08.09р.).

Від відповідача: не з’явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України роз’яснені.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Воля” (надалі –Позивач) звернулося, в господарський суд Рівненської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління будівництва Рівненської АЕС” (надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість за поставлений товар в сумі 39 618 (тридцять дев’ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 74 коп., інфляційні в сумі 3 606 (три тисячі шістсот шість) грн. 45 коп., річні в сумі 511 (п’ятсот одинадцять) грн. 24 коп. та пеню в сумі 4 089 (чотири тисячі вісімдесят дев’ять) грн. 95 коп.. Представник Позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник Відповідача в судове засідання двічі не з’явився. Відповідач відзиву на позов не подав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 5018910 (а.с. 18) та № 4997559 (а.с. 171). Відповідач не повідомив суду причини неявки свого повноважного представника.

Враховуючи вищевказане та те, що Відповідачу надавалося достатньо часу для подачі своїх доводів та заперечень, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд виходив з наступного.

Судом, встановлено, що на підставі накладних та довіреностей наявних в матеріалах справи, Відповідачем отримано від Позивача товар на загальну суму 173 123 (сто сімдесят три тисячі сто двадцять три) грн. 34 коп..

В свою Чергу, Відповідач частково розрахувався з Позивачем за поставлений товар в сумі 133 504 (сто тридцять три тисячі п’ятсот чотири) грн. 60 коп., що підтверджується виписками з банку наявними в матеріалах справи.

Позивачем було направлено Відповідачу претензію № 11 від 28 квітня 2009 року (а.с. 7; докази отримання претензії Відповідачем а.с. 9), в якій Позивач вимагав від Відповідача в строк до 8 травня 2009 року перерахувати кошти за поставлений товар в розмірі 39 618 (тридцять дев’ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 74 коп. на розрахунковий рахунок Позивача. Вказана претензія залишена Відповідачем без відповіді та без задоволення.

Таким чином, на момент подачі заяви до суду та станом на 25 серпня 2009 року, за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість в сумі 39 618 (тридцять дев’ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 74 коп..

Доказів сплати заборгованості Відповідач суду не подав.

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 39 618 (тридцять дев’ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 74 коп. ґрунтуються на законі, та підлягають до задоволення.

У відповідності до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем Відповідачу нараховано 3 606 (три тисячі шістсот шість) грн. 45 коп. інфляційних та 511 (п’ятсот одинадцять) грн. 24 коп. річних, (розрахунок в позовній заяві а.с. 2).

Господарський суд погоджується з вірністю проведеного Позивачем розрахунку інфляційних та річних.

Відповідно 625 Цивільного кодексу України підлягають задоволенню вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 3 606 (три тисячі шістсот шість) грн. 45 коп. інфляційних та 511 (п’ятсот одинадцять) грн. 24 коп. річних.

Крім суми основного боргу, інфляційних та річних, в позовній заяві Позивач (посилаючись у даній позовній заяві (а.с. 2-3) на частину статтю 550 Цивільного кодексу України) просить суд стягнути з Відповідача пеню в розмірі 4 089 (чотири тисячі вісімдесят дев’ять) грн. 95 коп..

У відповідності до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою.

Згідно частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України: правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недотриманням письмової форми, є нікчемним.

Виходячи зі змісту вищевказаних норм, нарахування пені (штрафних санкцій) за порушення зобов’язання (при забезпеченні виконання зобов’язання) можливе лише у разі наявності між сторонами письмового договору чи угоди (правочину), в якому обумовлено таке забезпечення виконання зобов’язання.

Враховуючи усе вищевказане та те, що сторони не укладали письмового договору (правочину), господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача нарахованої пені в розмірі 4 089 (чотири тисячі вісімдесят дев’ять) грн. 95 коп..

Судові витрати, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Управління будівництва Рівненської АЕС”, 344, Рівненська обл. м. Кузнецовськ, а/с 183, код 33837105 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Воля”, 88000, м. Ужгород, вул. Транспортна, 18Б, код 13592462 –39 618 (тридцять дев’ять тисяч шістсот вісімнадцять) грн. 74 коп. заборгованості, 3 606 (три тисячі шістсот шість) грн. 45 коп. інфляційних, 511 (п’ятсот одинадцять) грн. 24 коп. річних, 437 (чотириста тридцять сім) грн. 36 коп. витрат по держмиту та 288 (двісті вісімдесят вісім) грн. 07 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 31.08.2009р.

Суддя