Рішення № 4857600, 11.09.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.09 Справа № 21/47/09

Суддя

За позовом –Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, б.50)

до відповідача–Товариства з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” (69050, м.Запоріжжя, вул.Східна, б. 8-А; код за ЄДРПОУ 13637377)

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” (71500, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Будівельників,33)

про стягнення 5869 грн. 11 коп. та зобов’язання повернути об’єкт оренди

За зустрічним позовом-Товариства з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” (69050, м.Запоріжжя, вул.Східна, б. 8-А)

до відповідача- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, б.50; код за ЄДРПОУ 20495280)

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” (71500, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Будівельників,33)

про визнання діючим договору оренди державного нерухомого майна

суддя Черкаський В.І.

За участю представників сторін:

від позивача (за первісним позовом)-Хрипченко Ю.Ю., довір. № 01/50 від 27.04.2009 року;

від відповідача (за первісним позовом) –Остапець Д.В., дов. від 25.08.2009;

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою від 21.07.2009 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 27.08.2009 року.

21.07.2009 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області подана позовна заява про стягнення з відповідача на користь державного бюджету неустойки у розмірі 5869 грн. 11 коп. та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” повернути балансоутримувачу-Державному закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” за участю позивача (за первісним позовом) об’єкту оренди-вбудованого в перший поверх нежитлового приміщення семиповерхової поліклініки для дорослих (літера И-7,приміщення № 1-43), загальною площею 27,8 кв.м, розташованого за адресою:м.Енергодар, вул.Будівельників,33, шляхом підписання акту приймання-передачі.

27.08.2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” подано до господарського суду Запорізької області зустрічний позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача-Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” про визнання діючим договору оренди державного нерухомого майна № 2346/д від 21.12.2006 року, що знаходиться на балансі Державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1”, укладеного між позивачем за зустрічним позовом та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області.

У судове засідання 27.08.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” представників не направило та не виконало вимоги ухвали суду № 21/47/09 від 21.07.2009 року.

Ухвалою суду від 27.08.2009р. суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 21/47/09 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” від 26.08.2009 року про визнання діючим договору оренди державного нерухомого майна № 2346/д від 21.12.2006 року, що знаходиться на балансі Державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1”, укладеного між позивачем за зустрічним позовом та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області, залучив до участі у справі за зустрічним позовом Державний заклад “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом, судове засідання у справі № 21/47/09 відклав на 07.09.2009.

04.09.2009 до суду надійшов відзив Державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1”, в якому він просить розглядати справу за його відсутністю.

07.09.2009 до суду надійшов відзив відповідача за первісним позовом, в якому він зазначив наступне.

1. Щодо чинності договору оренди. 21.12.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Запорізькій області (Позивач) та ТОВ «Брайт и Ко»(Відповідач) укладено Договір № 2346/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі державного підприємства «Спеціалізована медична частина - 1». За умовами вказаного Договору оренди Позивач передав, а Відповідач прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Енергодар, вул. Будівельників, 33.

Договір оренди (із змінами та доповненнями) укладався сторонами до 21.12.2008 року.

23.10.2008 року Відповідач звернувся до Позивача із заявою про продовження терміну дії Договору оренди, в якій, зокрема, звернув увагу Позивача на те, що належним чином виконував свої зобов'язання за договором, а саме: своєчасно сплачував орендну плату, страхував орендовані приміщення, укладав договір на відшкодування комунальних витрат, виконував всі заходи протипожежної безпеки та санітарних норм.

Попередньо, питання продовження Договору оренди було погоджено Відповідачем з балансоутримувачем - Державним закладом «Спеціалізована медико-санітарна частина № 1».

Листом за № 11-13-05132 від 05.11.2008 р. Позивач повідомив Відповідача про намір продовжити дію Договору оренди, для чого звернувся до Міністерства охорони здоров'я України з проханням надати дозвіл на продовження терміну дії Договору оренди, укладеного з Відповідачем. У вказаному листі Позивач звертав увагу, що Договір оренди буде припинено у випадку відмови Міністерства охорони здоров'я України.

Про факт відмови Міністерства охорони здоров'я України у продовженні Договору оренди Відповідачу невідомо, а отже за правилами ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»вважається, що вказаний орган не заперечує проти цього.

Тобто, Позивач фактично не заперечував проти продовження терміну дії Договору оренди, укладеного з Відповідачем, та здійснював відповідні заходи по узгодженню вказаного питання з відповідним органом, уповноваженим управляти майном балансоутримувача, як того вимагає п. 10.4 Договору оренди.

У липні 2009 року Позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Позивача неустойки та повернення орендованого державного майна. Ухвалою суду від 21.07.2009 року відкрито провадження у справі № 21/47/09.

Як зазначає Позивач у позові, 19.01.2009 р. ним направлено на адресу Відповідача лист за № 11-13-00270 щодо припинення терміну дії Договору оренди та повернення майна по акту приймання-передачі. З огляду на вказане, Позивач вважає, що Договір оренди припинив свою дію 21.12.2008 року і не був продовжений сторонами.

Проте, з викладеним у первісному позові погодитися неможливо категорично. Відповідач вважає, що Договір оренди на даний час є діючим з огляду на наступне:

1.1. З тексту позовної заяви вбачається, що у листі Позивача № 11-13-00270 від 19.01.2009 р. як на підставу для припинення договору міститься посилання на ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Проте, з такою підставою для припинення терміну дії Договору оренди та не продовження його на новий термін погодитися неможливо категорично.

Відповідно до ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), на яку посилається Відповідач, «після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов 'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна».

Однак, на думку Відповідача, немає жодних підстав застосовувати вказану норму закону до спірних правовідносин, оскільки:

По-перше, у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 (далі -Рішення № 10) зроблено висновок, що законом про держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві і, як наслідок, скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Конституція не надає закону про держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто, законом про держбюджет не можуть регулюватися орендні відносини.

По-друге, за загальним правилом у разі суперечності норм чинного законодавства потрібно застосовувати норми спеціального нормативно-правового акту. Очевидно, що норми ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»є спеціальними. Тому при вирішені питання щодо продовження строку дії договору оренди комунального чи державного майна необхідно керуватися насамперед Законом про оренду держмайна, відповідно до якого:

- саме цим Законом регулюються організаційні та майнові відносини між орендодавцями та орендарями, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій (ст. 1 Закону);

- за конкурсом передаються в оренду тільки цілісні майнові комплекси (п. 7 ст. 9 Закону);

- за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору протягом одного місяця після його закінчення договір оренди може бути продовжений на той самий строк, на який він укладався (п. 2 ст. 17 Закону);

- якщо орендар після закінчення строку дії договору відмовляється від його продовження (у тому числі через банкрутство), він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, передбачених договором (ч. 1 ст. 27 Закону);

- після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється (п. З ст. 17 Закону).

Звертає на себе увагу той факт, що законодавець вказує на можливість саме продовження договору оренди (тобто існуючого договору, а не орендних відносин взагалі), а не на укладення нового договору оренди після проведення конкурсу.

Слід зазначити, що після припинення дії договору оренди, якщо сторони не продовжили його, участь орендаря у конкурсі щодо об'єкту оренди формує нові орендні відносини між орендодавцем та орендарем і здійснюється вже поза межами переважного права на продовження договору оренди.

Сама по собі процедура проведення конкурсу зі всією очевидністю пов'язана з припиненням договору оренди, поверненням орендованого майна, застосуванням тривалої процедури конкурсу, а отже й тривалою неможливістю використання орендованого майна, у зв'язку з чим бюджет недоотримує значних коштів, а орендар не користується (не продовжує користуватися) майном. За таких умов забезпечення права орендаря на продовження договору оренди є очевидною фікцією.

Фонд держмайна України у своєму листі від 06.04.2009 р. № 10-16-6719/3722 звернув увагу своїх регіональних відділень на недопущення в умовах фінансово-економічної кризи зменшення надходжень коштів до Державного бюджету України через необґрунтовані відмови у продовженні договірних орендних відносин.

Треба також зазначити, що 10.06.2009 року ч. 4 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»було викладено у новій редакції наступного змісту: «Орендар, який належно виконує свої обов'язки за договором оренди нерухомого майна, строк дії якого закінчується, має право на продовження договору оренди на новий строк, але не більше ніж: на два роки». Тобто, на даний момент відсутня будь-яка правова підстава для зобов'язання орендаря через конкурс продовжувати дію договору оренди.

19.02.2009 року п. З ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»було викладено у наступній редакції: «Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору». Законодавець ще раз підкреслив, що відмова у продовженні договору оренди з належним орендарем має бути пов'язаною з виключними обставинами, а саме з необхідністю використання майна для власних потреб. Необґрунтована відмова у продовженні орендних відносин не допускається.

З системного аналізу наведених норм очевидними є наступні висновки:

Процедура припинення договору оренди у зв'язку із закінченням його терміну тісно пов'язана з переважним правом орендаря на продовження договору оренди. Тобто, п. 2 та п. З ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не можуть застосовуватися окремо. Із змісту вказаних норм очевидно вбачається, що переважне право орендаря на укладення договору оренди припиняється лише «уразі недосягнення домовленості щодо умов договору».

Орендодавець в особі відділень Фонду держмайна України має право на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після цієї дати заявити про припинення договору, надавши свої заперечення проти його продовження.

Такі заперечення мають бути обґрунтованими, зокрема, передбачати необхідність використання орендованого майна для власних потреб орендодавця.

Право орендодавця на припинення дії договору оренди не має порушувати переважного права орендаря на продовження такого договору. Будь-який конкурс на право оренди державного та комунального майна має проводитись лише у тому випадку, якщо строк договору оренди такого майна закінчився і орендар не скористався переважним правом продовження договору.

Як вже зазначалося вище, Відповідач заявив про свій намір скористатися переважним правом на продовження Договору оренди, подавши відповідну заяву Позивачу та узгодивши дане питання з балансоутримувачем.

Заява Позивача про припинення Договору оренди з посиланням на ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не може вважатися належною та обґрунтованою, оскільки суперечить приписам спеціального закону - ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а отже не може прийматися до уваги.

1.2. Відповідач не отримував листа Позивача № 11-13-00270 від 19.01.2009 р., у якому останній, нібито, повідомив про припинення Договору оренди.

Відповідний лист, який знаходиться в матеріалах справи, та акти прийому-передачі, про які згадується у листі, не надходили на адресу Відповідача ні протягом місяця після закінчення терміну дії Договору оренди, ні в будь-який інший час.

Звертає на себе увагу, що лист № 11-13-00270 від 19.01.2009 р., який міститься у матеріалах справи, не має підпису повноважної особи та не скріплений печаткою Позивача, а отже не може вважатися належним доказом у справі.

1.3. З тексту листа Позивача № 11-13-00270 від 19.01.2009 р., який міститься у матеріалах справи, взагалі не вбачається, що останній не мав наміру продовжити чи заперечував проти продовження Договору оренди.

У ньому зазначається, що з 25.12.2008 року Договір оренди припинив дію у зв'язку з закінченням терміну, що й так відомо сторонам. Також міститься інформація про те, що у 2009 році державне та комунальне майно передаються в оренду за конкурсом відповідно до ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік». Повідомляється про якийсь акт приймання-передачі, який необхідно підписати та повернути Позивачу.

У тексті листа не міститься жодного заперечення проти продовження терміну дії Договору оренди чи наміру не продовжувати такий договір. Також не міститься у будь-якій формі вимоги повернути орендоване майно.

Таким чином, вказаний лист неможливо розглядати, як заяву Позивача про припинення Договору оренди за правилами п. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

1.4. Всі дії Позивача та балансоутримувача після 21.12.2008 року свідчать про те, що Договір оренди є продовженим та діє.

Зокрема це підтверджується тим, що Відповідачу щомісяця виставляються рахунки на сплату саме орендної плати, у яких міститься посилання на Договір оренди.

Вказані рахунки належним чином оплачуються Відповідачем, що не заперечується Позивачем.

За фактом наданих послуг з оренди Відповідачу щомісяця надаються акти виконаних робіт, тобто сторони Договору оренди ведуть податковий та бухгалтерський облік саме орендних відносин між собою.

Таким чином, все вище наведене свідчить про те, що Договір оренди, укладений між Позивачем та Відповідачем не припиняв свою дію, є продовжений згідно ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»до 21.12.2009 року та виконується сторонами. Таким чином, хибним є твердження Позивача про те, що Договір оренди припинив свою дію.

2. Щодо нарахування неустойки. 2.1. Принципова позиція Відповідача полягає у тому, що оскільки, як зазначалося вище, Договір оренди не припиняв свою чинність і є діючим на даний момент, відсутні правові підстави для застосування неустойки, передбаченої п. 9.3 Договору оренди.

2.2. П. 9.3. Договору оренди передбачено, що «за відмову орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії Договору, орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна».

При цьому, як зазначалося вище Позивач не заявляв Відповідачу вимоги про повернення орендованого майна, принаймі в тексті листа Позивача № 11-13-00270 від 19.01.2009 р. такої вимоги не міститься. Більш того, відсутній факт відмови з боку Відповідача повернути орендоване майно у зв'язку з припиненням дії Договору. До моменту подачі позову Відповідач вважав Договір оренди продовженим.

2.3. При розрахунку неустойки Позивач не врахував, що в п. 9.3 Договору оренди не передбачено нарахування неустойки за кожен місяць до моменту повернення майна.

В п. 9.3 Договору оренди чітко вказано, що «орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати»(тобто розмір неустойки) «за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна»(тобто період, за який застосовується вказаний розмір неустойки). Часові категорії «за весь час»та «за кожний місяць»не є тотожними: перша очевидно передбачає те, що вказаний розмір неустойки застосовується за весь час (не кожний тиждень, місяць, квартал чи рік).

2.4. Також при розрахунку неустойки Позивачем не враховано приписи п. 6 ст. 232 ГК України, де передбачено, що «нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано».

2.5. Відповідно до п. З ст. 219 ГК України «Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності».

Отже, якщо припустити, що з боку Відповідача мало місце правопорушення (відмова повернути майно), виникає питання чому Позивач протягом тривалого часу не здійснював жодних заходів щодо повернення майна, при цьому Відповідачу справно надсилалися рахунки про сплату орендної плати за Договором оренди, від Відповідача постійно та своєчасно надходила орендна плата, між сторонами підписувалися акти виконаних робіт.

Між надсиланням листа № 11-13-00270 від 19.01.2009 р. (якщо воно дійсно надсилалося), отриманням Позивачем доказів того, що Відповідач не одержував вказаного листа (повернення листа з поштового відділення), та поданням позову пройшло майже півроку. Протягом цього часу Позивач не здійснив жодних дій щодо інформування Відповідача про необхідність повернути орендоване майно, тобто мала місце очевидна бездіяльність Позивача з цього приводу, яка суттєво сприяла збільшенню розміру відповідальності.

Враховуючи наведене, Відповідач вважає необгрунтованими позовні вимоги Позивача та, ст.ст. 1, 22, 59 ГПК України, просить у задоволенні позовних вимог Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області відмовити повністю.

07.09.2009 до суду надійшов відзив РВ ФДМУ по Запорізькій області на зустрічну позовну заяву. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій розглянуло зустрічну позовну заяву ТОВ „Брайт и Ко" щодо визнання договору оренди від 21.12.06р. № 2346/д діючим, відділення позовні вимоги не визнає у повному обсязі та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. Керуючись Законом України „Про оренду державного та комунального майна" між регіональним відділенням та ТОВ „Брайт и Ко" був укладений договір оренди державного нерухомого майна від 21.12.2006року № 2346/д. За умовами договору Позивачеві було передане у строкове платне користування державне майно по вул. Будівельників, 33 у м.Енергодар. Договір оренди було укладено строком на один рік - до 21.12.07р. Пунктом 10.4. договору передбачено автоматичну пролонгацію на той самий строк та на тих же самих умовах у разі відсутності заяви однієї із сторін договору. Статтею 17 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна" також передбачено: в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення його терміну дії, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Користуючись наданим Законом та умовами договору правом, сторони продовжили договірні відносини на 2008 рік. Таким чином, строк закінчення дії договору у 2008 році сплинув 21.12.07р. У жовтні 2008р. Позивач звернувся до регіонального відділення із заявою про продовження дії договору, здійснив попереднє погодження на продовження з балансоутримувачем приміщення. Законом України "Про оренду державного та комунального майна" передбачений порядок укладання договорів оренди. Обов'язковою умовою для передачі державного майна в оренду орендодавцем встановлено погодження на це органу, уповноваженого управляти відповідним майном. Органи управління державного майна виконують повноваження щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, в той час як регіональне відділення наділено лише правом здійснювати функції орендодавця.

Органом управління відповідного державного майна є Міністерство охорони здоров'я України. Після отримання заяви Позивача про продовження терміну дії договору, регіональним відділенням було направлено листа до Міністерства охорони здоров'я України щодо продовження терміну дії договору. Органом управління державного майна не надавалось узгодження на пролонгацію договору оренди від 21.12.07р. № 2346/д або укладання договору нового оренди.

Таким чином, відсутність згоди органу управління державним майном унеможливлює як пролонгацію діючих договорів оренди так і укладання нових.

Згідно п.10.3. договору оренди всі зміни та доповнення, що пропонуються внести розглядаються сторонами в місячний термін.

Тому, з дотриманням місячного терміну, встановленого Законом та умовами договору, Позивачеві було направлено листа про припинення договірних відносин від 19.01.09р. №11-13-00297.

Законом або яким - небудь іншим нормативним актом, не передбачено обґрунтування відмови від продовження договору. Законом зазначено, зокрема, що право на передачу об'єктів нерухомості в оренду належить орендодавцю. Тому посилання Позивача на необґрунтованість або порушення його права є надуманими.

Отже, Відповідачем здійснено всіх заходів, виконання яких уможливлює припинення дії договорів оренди.

Щодо посилань Позивача на нову редакцію Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік". Вважаєм за необхідне звернути увагу на те, що нова редакція ст..73 зазначеного закону набрала законної сили 01.06.2009р.

Статтею 5 ЦК України, який є основою цивільного законодавства, встановлено: акти цивільного законодавства регулюють відносини, яки виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Оскільки правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік" в редакції від 01.06.2009р., то ці відносини регулюються законодавством, діючим у той час, тобто Законом в редакції від 01.01.2009р.

Посилання Позивача на Рішення Конституційного суду України від 22.05.08р. № 10-рп/2008 також не є належним доказом або спростуванням доказів Відповідача у справі.

По-перше: предметом позову по даній справі є наявність спору щодо конституційності зазначених положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а не орендні відносини, тим більше оренда державного та комунального майна.

По друге: зазначене Рішення у справі за конституційним поданням Верховного суду України та народних депутатів не стосується Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік".

Згідно ст..33-34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо неотримання Позивачем рекомендованого листа від 19.01.09р. № 11-13-00297, то ці свідчення суперечать дійсності. Згідно із Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ від 05.03.09р. № 270, рекомендована кореспонденція, адресована юридичним особам, видається уповноваженим представникам юридичної особи за дорученням за умовою документу, що посвідчує особу.

Про отримання зазначеного листа свідчить повідомлення № 5006333, підписане уповноваженим Єршовим.

Щодо факту виставлення регіональним відділенням рахунків Позивачеві, то це також не відповідає дійсності. Оскільки договором оренди, а саме п.3.4., встановлено: орендна плата за кожний наступний місяць розраховується орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. До регіонального відділення орендар лише надає підтвердження сплати орендних платежів.

Таким чином, правових підстав, вважати договір оренди діючим не існує. З огляду на вищенаведене, вважаємо доводи Позивача хибними, необгрунтованими та надуманими.

Керуючись ст..59 ГПК України, просимо відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Брайт и Ко" щодо визнання договору оренди від 21.12.06р. № 2346/д діючим.

11.09.2009 до суду надійшли доповнення ТОВ «Брайт и Ко»до відзиву на первісний позов наступного змісту.

1. Щодо застосування приписів ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Згідно зі ст. 2 Бюджетного кодексу «закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду».

Ч. 1 ст. З Бюджетного кодексу передбачено, що «Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року».

Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»підписано Президентом України 26.12.2008 року. Відповідно до Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 1 січня 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»«у 2009 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах».

Частина 4 ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що «після закінчення строку дії договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного та комунального майна». З аналізу наведених норм вбачається наступне:

1. Передбачений ст. 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»конкурсний порядок укладення договорів оренди державного та комунального майна стосується виключно випадків:

1) укладення таких договорів оренди саме у 2009 році (ч. 1 ст. 73 Закону);

2) укладення таких договорів оренди у випадку припинення дії попереднього договору оренди саме у 2009 році (ч. 4 ст. 73 Закону).

2. Частина 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що «у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором».

Спірний договір оренди укладався сторонами строком до 21.12.2008 року. Відповідач скористався своїм переважним правом на продовження договору оренди, подавши відповідну заяву до моменту його закінчення.

Оскільки в ч. 2 ст. 17 Закону передбачене саме продовження договору оренди, а не укладення нового договору, то й продовженим такий договір буде вважатися з моменту його закінчення (тобто з 21.12.2008 року), а не з моменту закінчення місячного терміну на подання заяви про припинення дії договору чи зміну його умов (бо у цьому випадку орендні відносини не припиняються).

Очевидно, що за правилами дії закону у часі, відсутні будь-які підстави застосовувати норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», який набрав чинності з 01.01.2009 р, на орендні відносини 2008 року.

2. Щодо листа Позивача від 19.01.2009 р. № 11-13-00297. Лист Позивача від 19.01.009 р. № 11-13-00297, у якому повідомлялося про припинення дії Договору оренди, одержано представником Відповідача 10.02.2009 р.

У тексті листа, як вже неодноразово підкреслювалося, не містилося жодної вимоги щодо повернення орендованого майна і не зазначалося про небажання Позивача продовжувати Договір оренди. Вимога підписати акт приймання-передачі, як і сам доданий до листа акт, не можуть прийматися до уваги, оскільки за приписами п. 2.3 Договору оренди обов'язок по складанню вказаного акту покладається на сторону, яка передає майно, тобто у даному випадку на орендаря, а не орендодавця, яким є Позивач.

З тексту п. 5.13 Договору оренди вбачається, що повернення майна здійснюється «у разі припинення або розірвання Договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження».

Жодна сторона не заявляла про відмову від продовження Договору оренди. У листі Позивача від 19.01.2009 р. № 11-13-00297 такої відмови та її обґрунтувань не міститься.

3. Щодо нарахування неустойки.

П. 9.3. Договору оренди передбачено, що «за відмову Орендаря на вимогу Орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії Договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна».

Передбаченої вимоги Позивач Відповідачу не заявляв.

Також, відповідно до п. 9.4 Договору оренди «спори, що виникають при виконанні умов цього Договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо сторони не досягли домовленості, то суперечка передається на розгляд господарського суду».

З боку Позивача не було жодних дій чи намагань вирішити спірну ситуацію у позасудовому порядку. Позивач не наполягав на поверненні орендованого майна, не здійснював жодних заходів щодо його повернення, не звертався до Відповідача за врегулюванням спору, при цьому.

систематично отримував орендну плату, про що його щомісяця повідомляв Відповідач як це передбачено умовами Договору. З огляду на вказане Відповідач вважав, що правомірно користується орендованим майном, аж поки не дізнався про поданий Позивачем у червні позов.

Очевидно, що саме бездіяльність Позивача спричинила виникнення спірної ситуації та нарахування неустойки протягом тривалого часу.

Відповідач наполягає на застосуванні приписів:

п. 3 ст. 219 ГК України, яким передбачено, що, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності; та

ч. 2 ст. 616 ЦК України, де передбачено, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення;

п. 3 ст. 83 ГПК України, що передбачає право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Просимо суд врахувати наступне. Як витікає із самого Договору оренди, Відповідач здійснює діяльність по забору крові та її первинної обробки. Вказана діяльність має чітко виражене суспільне спрямування і пов'язана із забезпеченням здоров'я людей. У випадку застосування до Відповідача санкцій, на яких наполягає Позивач, та з огляду на наслідки світової фінансової кризи Відповідач буде вимушений припинити свою діяльність у м. Енергодар, що негативно позначиться на ситуації з забором крові, її обробкою та аналізом в регіоні, від чого страждатимуть його мешканці.

Отже, враховуючи наведене, Відповідач вважає необгрунтованими позовні вимоги Позивача та, ст.ст. 1, 22, 59 ГПК України, просить у задоволенні позовних вимог Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області відмовити повністю.

У судовому засіданні 11.09.2009 позивачі за первісним та зустрічними позовами підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

11.09.2009р. справу розглянуто, за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін у судвому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ

За первісним позовом

21.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” (Орендар, відповідач) укладено договір №2346/д оренди індивідуально визначеного державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” (третя особа у справі).

Відповідно умов договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вбудоване в перший поверх нежитлового приміщення семиповерхової поліклініки для дорослих (літера И-7,приміщення № 1-43), загальною площею 27,8 кв.м, розташоване за адресою:м.Енергодар, вул.Будівельників,33 та яке знаходиться на балансі третьої особи (п.п.1.1).

Згідно з п. 10.1 договір був укладений з 21.12.2007 р. по 25.12.2008 р.

Відповідно до п.10.5 договору оренди №2346/д від 21.12.2006р., він припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про зміни, який є невід’ємною частиною договору при обов’язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти переданим в оренду майном.

Як слідує з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист №11-13-00297 від 19.01.2009р., відповідно до змісту до якого повідомив, що згідно зі статтею 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” державне майно, яке було предметом договору оренди №2346/д від 21.12.2006р. в подальшому може бути передано в оренду виключно на конкурсних засадах та направив для підписання примірники акту прийому-передачі майна у зв’язку з припиненням 21.12.2008р. терміну дії договору оренди. Зазначений лист згідно з повідомленням про вручення поштового відправленяня № 5006333 був направлений 19.01.2009р. та вручений представнику ТОВ “Брайт и Ко” 10.02.2009р.

У судовому засіданні 11.09.2009 представник ТОВ «Брайт Ко»підтвердив отримання зазначених листа та актів, надавши суду їх копії.

Частиною 2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що орендодавець в установлений договором та законом строк належним чином повідомив позивача про припинення договору у зв’язку з закінченням строку, на який його укладено, та відсутність наміру його продовжувати.

Відповідно до ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та порядку, що встановлений договором або законом.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.4 ст.291 ГК України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст.27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” зобов’язання орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди, є правовим наслідком розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження.

У пункті 5.13 договору оренди встановлено, що у разі припинення договору майно повертається Орендарем Балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

Враховуючи вищевикладене, у відповідача відсутні правові підстави для користування державним нерухомим майном, що було предметом договору оренди №2346/д від 21.122006р., тому позовні вимоги про повернення об’єкту оренди - вбудованого в перший поверх нежитлового приміщення семиповерхової поліклініки для дорослих (літера И-7,приміщення № 1-43), загальною площею 27,8 кв.м, розташованого за адресою:м.Енергодар, вул.Будівельників,33, відповідають вимогам закону та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на докази, зокрема: платіжні доручення про внесення орендної плати, які він вказує в підтвердження належного виконання своїх зобов’язань за договором, відсутність заперечень балансоутримувача щодо продовження договору оренди, не впливають на вирішення спору та не спростовують висновків суду. Сплата позивачем коштів за користування майном та виконання інших його умов після закінчення строку дії договору оренди не є підставою вважати цей договір пролонгованим при наявності заперечень орендодавця щодо його продовження. Із змісту ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, слідує, що заява однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди повинна бути здійснена протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Тому, твердження відповідача, що така заява повинна бути отримана протягом місяця не ґрунтується на вимогах закону. Закон України від 10.06.2009р. “Про внесення змін до ст.73 Закону України “Про державний бюджет України на 2009 рік” набирає чинності з дня його опублікування, тому не може поширюватися на взаємовідносини сторін по даному спору.

Частиною 2 ст. ст.785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з п.9.3 договору за відмову Орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно у разі припинення дії договору, Орендар відшкодовує Орендодавцю неустойку в розмірі подвійної місячної орендної плати за останній повний місяць оренди за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акту прийому-передачі, який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

У пунктах 3.2, 3.3 розділу 3 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати за перший місяць (грудень 2007р.) склав без ПДВ 630.98 грн. Розмір плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом корегування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

На підставі вищезазначеної норми Закону та Договору позивачем нарахована відповідачу неустойка в розмірі подвійної місячної орендної плати за весь час неправомірного використання державного майна за період з 22.12.2008р. по 26.05.2009р. у розмірі 8341,02 грн., у тому числі: за 10 днів грудня 2008р. –497.90 грн., за січень 2009р. - 1543,50 грн., лютий 2009р. –1543,50 грн., березень 2009р. –1543,50 грн., квітень 2009р. –1543,50 грн., за 26 днів травня 2009р. –1294.55 грн.

Згідно з наданими матеріалами та поясненнями сторін, грошові кошти в розмірі 2097,34 грн., які відповідач сплачував після закінчення терміну дії договору згідно платіжних доручень з призначенням платежу “за орендну плату” позивач враховував в рахунок часткового погашення нарахованої ним неустойки, тому у зв’язку з цими оплатами станом на день розгляду справи просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 5869.11 грн.

Розглянувши позов в цій частині, суд вважає, що він підлягає задоволенню у зв’язку з наступним. Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України сплата неустойки є одним із правових наслідків порушення зобов’язання. Із змісту правовідносин сторін слідує, що об’єктом оренди було державне майно і у разі закінчення строку оренди згідно з ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважався б продовженим. Лист орендодавця №11-13-00297 від 19.01.2009р. та примірники акту прийому-передачі майна у зв’язку з припиненням 21.12.2008р. терміну дії договору оренди вручений представнику ТОВ “Брайт Ко” 10.02.2009р. У листі позивач вимагав підписати акт прийому-передачі без будь-яких умов. У зв’язку з цим, підлягає стягненню неустойка за період з 22.12.2008р. по 26.05.2009р. у сумі 5869.11 грн.

На підставі викладеного, позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача у доход Державного бюджету слід стягнути судові витрати в розмірі 187 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За зустрічним позовом

Оцінивши надані докази у сукупності, пояснення сторін, проаналізувавши законодавство, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

21.12.2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (Орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” (Орендар, відповідач) укладено договір №2346/д оренди індивідуально визначеного державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” (третя особа у справі).

Відповідно умов договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вбудоване в перший поверх нежитлового приміщення семиповерхової поліклініки для дорослих (літера И-7,приміщення № 1-43), загальною площею 27,8 кв.м, розташоване за адресою:м.Енергодар, вул.Будівельників,33 та яке знаходиться на балансі третьої особи (п.п.1.1).

Згідно з п. 10.1 договір був укладений з 21.12.2007 р. по 25.12.2008 р.

Відповідно до п.10.5 договору оренди №2346/д від 21.12.2006р., він припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 10.4 договору передбачено, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються договором про зміни, який є невід’ємною частиною договору при обов’язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти переданим в оренду майном.

Як слідує з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідача лист №11-13-00297 від 19.01.2009р., відповідно до змісту до якого повідомив, що згідно зі статтею 73 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” державне майно, яке було предметом договору оренди №2346/д від 21.12.2006р. в подальшому може бути передано в оренду виключно на конкурсних засадах та направив для підписання примірники акту прийому-передачі майна у зв’язку з припиненням 21.12.2008р. терміну дії договору оренди. Зазначений лист згідно з повідомленням про вручення поштового відправленяня № 5006333 був направлений 190.01.2009р. та вручений представнику ТОВ “Брайт и Ко” 10.02.2009р.

У судовому засіданні 11.09.2009 представник ТОВ «Брайт Ко»підтвердив отримання зазначених листа та актів, надавши суду їх копії.

Частиною 2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, на яку посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що орендодавець в установлений договором та законом строк належним чином повідомив позивача про припинення договору у зв’язку з закінченням строку, на який його укладено, та відсутність наміру його продовжувати.

Позивач –ТОВ «Брайт и КО»не надав суду доказів наявності підписаного сторонами договору про зміни до договору №2346/д оренди індивідуально визначеного державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” від 21.12.2007, відповідно до вимог законодавства та п.10.4 договору.

За таких обставин, у задоволенні зустрічного позову щодо визнання дійсності договору №2346/д оренди індивідуально визначеного державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державного закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” від 21.12.2007 слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати відносяться на відповідача.

ВИРІШИВ:

За первісним позовом.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” (69050, м.Запоріжжя, вул.Східна, б. 8-А; код за ЄДРПОУ 13637377, п/р № 26006301220505 в Філії Лівобережне відділення ПІБ, МФО 313786) на користь державного бюджету м. Енергодар (22080200, код за ЄДРПОУ 34677056, банк одержувача –УДК в Запорізькій області, р/р 31114093700015, МФО 813015) суму 5869 грн.11 коп. неустойки.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” (69050, м.Запоріжжя, вул.Східна, б. 8-А; код за ЄДРПОУ 13637377, п/р № 26006301220505 в Філії Лівобережне відділення ПІБ, МФО 313786) повернути балансоутримувачу -Державному закладу “Спеціалізована медико-санітарна частина № 1” (71500, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Будівельників,33) за участю Регіонального відділення ФДМУ по Запорізькій області (69001, м.Запоріжжя, вул.Перемоги, б.50) об’єкт оренди - вбудоване в перший поверх нежитлового приміщення семиповерхової поліклініки для дорослих (літера И-7,приміщення № 1-43), загальною площею 27,8 кв.м, розташованого за адресою:м.Енергодар, вул.Будівельників,33, шляхом підписання акту приймання-передачі об’єкт оренди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” (69050, м.Запоріжжя, вул.Східна, б. 8-А; код за ЄДРПОУ 13637377, п/р № 26006301220505 в Філії Лівобережне відділення ПІБ, МФО 313786) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) суму 187 грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брайт и Ко” (69050, м.Запоріжжя, вул.Східна, б. 8-А; код за ЄДРПОУ 13637377, п/р № 26006301220505 в Філії Лівобережне відділення ПІБ, МФО 313786) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) суму 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

За зустрічним позовом.

У позові відмовити.

Суддя В.І.Черкаський

(рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України –11.09.2009)