Ухвала суду № 4857092, 08.09.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" вересня 2009 р. Справа № 3/121

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полі-Пак Принт"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Костопільський завод продовольчих товарів»

про стягнення заборгованості за поставлений товар та штрафних санкцій в розмірі 43895 грн. 37 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник не з’явився;

від відповідача : представник Нєтужилов О.Б. (довіреність №372/1 від 05.07.2009 року)

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак Принт»звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Костопільський завод продовольчих товарів»про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 36562 грн. 91 коп., 4771 грн. 08 коп. пеня за прострочення розрахунків, 733 грн. 25 коп. 3% річних та 1828 грн. 14 коп. 5% штрафу за ухилення від оплати продукції.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 18.08.2008 по 08.09.2009 року. Позивач в судове засідання 08.09.2009 року не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що заборгованість за договором поставки, укладеним з позивачем, відсутня, оскільки згідно платіжного доручення №699 від 23.07.2009 року ВАТ «Костопільський завод продовольчих товарів»оплачено заборгованість в розмірі 29620 грн. 03 коп., а також повернуто позивачу забраковану продукцію на загальну суму 6942 грн. 87 коп.. При цьому відповідач зазначив, що заборгованість виникла внаслідок санкціонованих державою форс-мажорних обставин –введення мораторію на проведення «Промінвестбанком»будь-яких фінансових операцій з коштами його клієнтів (згідно Постанови Правління НБУ від 07.10.2008 року №308). З огляду на вищевказане відповідач вважає, що в його діях щодо виконання умов договору та оплати отриманого товару відсутня вина, тому з відповідача не повинна стягуватись пеня.

Щодо вимог позивача стягнення штрафу в розмірі 5% за ухилення від оплати товарів відповідач вважає їх незаконними та необгрунтованими, оскільки Постанова Ради Міністрів СРСР №888 від 28.08.1988 року, на яку посилається позивач, регулювала лише договірні відносини у сфері експорту-імпорту колишнього СРСР. Сторонами не укладались з позивачем договори, що стосуються імпортно-експортних операцій. Крім того, дія вказаної постанови поширюється на відносини між державними ат кооперативними та іншими підприємствами щодо поставки продукції, а відповідач не відноситься ні до державних, ні до кооперативних чи інших громадських організацій. Відповідач не вважає суб'єктом правовідносин у розумінні цієї постанови, крім того стверджує що ця постанова прямо суперечить нормам Цивільного кодексу України, який безпосередньо регулює норми договору поставки в Україні, як й усім іншим нормам зобов'язального права, оскільки основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (п.1 ст. 4 ЦК). Не можуть регулюватись одні й ті ж правовідносини різними нормативними актами різних держав.

Відповідач заперечив щодо вимоги позивача сплатити 3% річних від суми прострочення, вважає її є незаконною, оскільки заборгованість виникла не з вини підприємства, а внаслідок форс-мажорних обставин, така вимога не передбачена безпосередньо договором між сторонами.

Керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами. Явка сторін визнавалась судом обов'язковою.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, вивчивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак Принт»(далі - Виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Костопільський завод продтоварів»(далі - Замовник) укладено Договір №34, згідно з умовами якого Замовник доручив, а Виконавець зобов’язався поставити пакувальний матеріал з друком в асортименті, кількості по цінах, зазначених у Специфікації.

Відповідно до п.4.1. Договору ціна за 1 кг продукції на кожну поставку зазначається в відповідній специфікації. Пунктом 4.2. передбачено, що оплата продукції здійснюється наступним чином: 50% відстрочення платежу на 24 банківських дні після фактичної передачі продукції на склад Замовника, інші 50% - протягом наступних 24 банківських дні.

На виконання умов Договору та Специфікації №20 від 18.02.2008 року позивачем згідно накладної №858 від 02.10.2008 року та Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №11 від 04.10.2008 року поставлено продукцію на загальну суму 36562 грн. 91 коп..

Після порушення провадження у справі ВАТ «Костпільський завод продтоварів»оплачено заборгованість за поставлений товар в розмірі 29620 грн.00 коп., що підтверджується платіжним доручення №699 від 23.07.2009 року. Відтак провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 29620 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не надав суду доказів оплати заборгованості в розмірі 6942 грн. 87 коп., проте стверджує, що товар на вищевказану суму був повернутий позивачу.

Статтею 678 передбачені правові наслідки передання товару неналежної якості, відповідно до яких покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ «Полі-Пак Принт»відмовилось приймати продукцію, яку відповідач вважає неякісною. Відповідач не надав суду доказів звернення до господарського суду з метою усунення порушеного права, відтак на момент розгляду справи товар переданий за накладною №858 від 02.10.2008 року на виконання умов Договору №34 від 18.09.2006 року прийнятий відповідачем та не повернений позивачу.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином, згідно із умовами договору та вимогами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч. 1 ст.193 ГК України зазначає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 8.3 Договору у випадку прострочення виконання обов'язків по оплаті поставленої продукції замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п.4.1. Договору кінцевий строк оплати 50% вартості продукції, поставленої відповідно до видаткової накладної №858 від 02.10.2008 року настав 05.11.2008 року, інших 50% вартості продукції 09.12.2008 року.

Пунктом 8.3 Договору поставки передбачено, що у випадку прострочення оплати поставленої продукції Замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості фактичної заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За прострочення виконання зобов’язання по оплаті заборгованості позивачем на суму боргу за період з 05.11.2008 року по 24.06.2009 року нараховано пеню в розмірі 4771 грн. 08 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано невірним. Згідно з розрахунком здійсненим судом розмір пені становить 4671 грн. 02 коп.:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

18281.45

05.11.2008 - 09.12.2008

35

12.0000 %

0.066 %*

419.57

35562.91

09.12.2008 - 15.02.2009

69

12.0000 %

0.066 %*

1609.08

35562.91

16.02.2009 - 08.06.2009

113

12.0000 %

0.066 %*

2642.37

Разом

4671.02

Відповідно до п.1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 статті 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до п.2 статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст.231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено спеціальним законом, яким є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в преамбулі якого зазначено, що він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Позивачем за прострочення виконання зобов’язання по оплаті заборгованості за період з 05.11.2008 року по 24.06.2009 року нараховано 3% річних в розмірі 733 грн. 24 коп..

Відповідно до п.57 Постанови ради міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 року «Про затвердження положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, положення про поставки товарів народного споживання та основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій», яка є чинною на момент розгляду справи, за безпідставну відмову від акцепту платіжної вимоги, а також ухилення від оплати товарів при інших формах розрахунків покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% суми від сплати якої він відмовився або ухилився.

Позивачем за період з 05.11.2008 по 24.06.2009 року нараховано 5% штрафу за ухилення від оплати товарів в розмірі 1828 грн. 14 коп.. Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи, що відповідачем в процесі розгляду справи оплачено значну частину заборгованості за поставлений товар; беручи до уваги той факт, що причиною невиконання зобов’язання була обставина, яка не залежала від відповідача, тобто введення мораторію на проведення «Промінвестбанком»будь-яких фінансових операцій з коштами його клієнтів (згідно Постанови Правління НБУ від 07.10.2008 року №308) суд вирішив зменшити суму пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, на шістдесят відсотків.

З врахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6942 грн. 87 коп., 2802 грн. 61 коп. пені, 733 грн. 24 коп. 3% річних та 1096 грн. 88 коп. 5% штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання підтверджується матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, п.3 ст. 83, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 29620 грн.00 коп..

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Костопільський завод продтоварів» (35000, Рівненська область, м.Костопіль, пер.Річковий, 12, код ЄДРПОУ, р/р 26003301590859 в філії відділення «Промінвестбанку»у м.Костопіль, Рівненської області, МФО 333153) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полі-Пак Принт» (91033, м.Луганськ, вул.Звєйнєка, б.145-Ф, код ЄДРПОУ 34579549, р/р 26005001327057 в ОТП Банк м.Київ, МФО 300528) заборгованість за поставлений товар в розмірі 6942 грн. 87 коп., 2802 грн. 61 коп. пені, 733 грн. 24 коп. 3% річних та 1096 грн. 88 коп. 5% штрафу за прострочення виконання грошового зобов’язання, 115 грн. 75 коп. витрат по оплаті держмита та 73 грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний “10” вересня 2009 року.