Ухвала суду № 48559790, 13.08.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/243/2014-ц Номер провадження 22-ц/775/323/2015

Головуючий у 1 інстанції: Решетняк І.В. Єдиний унікальний номер 219/243/15-ц

Суддя - доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/323/2015

Категорія: 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Краснощокової Н.С.

суддів: Новосядлої В.М., Новосьолової Г.Г.

при секретарі: Лісовій Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Артемівську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Дронівської сільської ради, третя особа - відділ Держземагентства в Артемівському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014р. позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Посилалась на те, що вона проживає в АДРЕСА_1, цей будинок вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.. Будинок був збудований нею та чоловіком у 1953р. поряд із будинком батька чоловіка - ОСОБА_5. Приблизно у 1980р. ОСОБА_5 подарував належний йому будинок та земельну ділянку їх сину ОСОБА_6. У зв'язку з близькими родинними відносинами вони з відповідачем користувались земельною ділянкою спільно, без будь - якого поділу. В подальшому відповідач без врахування архітектурно - будівельних, санітарних та протипожежних правил встановив металеві ворота розміром 3,8 м., чим порушив її права, ускладнив користування нею житловим будинком, його обслуговування, вільний прохід по території земельної ділянки. 21.11.2013р. відповідач, скориставшись її похилим віком та давлячи на неї психологічно примусив її підписати акт про здачу межових знаків на зберігання, наступного ж дня вона звернулась у сільську раду та до землевпорядника з проханням анулювати акт, оскільки підписала його вимушено і не мала вільного волевиявлення. Однак, ТОВ «Тера» - землевпорядна організація відмовила у прийнятті її заяви. Вона звернулась у сільську раду за вирішенням спору і рішенням сільської ради від 24.12.2013р. №6/39 - 185 «Про розгляд земельного спору з приводу суміжного землекористування між громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1.» спірна межова лінія між суміжними землекористувачами залишена по фактичному використанню відповідно до схематичного плану та технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Земельний спір радою вирішений поверхнево, без урахування діючих архітектурно - будівельних норм та протипожежних правил. В цей же день сільська рада прийняла ще одне рішення №6/39 -186, яким відклала питання щодо розгляду затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення в натурі межі земельної ділянки, надавши строк для подання позову на оскарження її рішення щодо розгляду земельного спору. Вона у наданий строк звернулась із даним позовом до суду і 6 лютого 2014р. Дронівська сільська рада прийняла рішення «Про призупинення затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2.», однак, в подальшому 17 квітня 2014р. рада скасувала своє рішення про призупинення затвердження технічної документації та прийняла рішення №6/41 -206, яким затвердила технічну документацію про встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2, таким чином відповідачу була затверджена технічна документація та надана у власність земельна ділянка у спірних межах. Позивач вважає, що рішення сільради від 24.12.2013р. та Акт узгодження меж від 21.11.2013р. не відповідають чинному законодавству та ними порушуються її права та інтереси. Не враховані вимоги статей 118, 120, 152, 158, 186, 186-1,198 ЗК України, роз'яснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних справ», інструкції «Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками», згідно з якою встановлення меж здійснюється на підставі розробленої та затвердженої відповідно до ст.186 ЗК України землевпорядної документації. Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання земельної ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивачка просила визнати неправомірним та скасувати рішення Дронівської сільської ради Артемівського району Донецької області від 24.12.2013 року № 6/39-185 «Про розгляд земельного спору з приводу суміжного землекористування між громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1.»; визнати недійсним акт про здачу межових знаків на зберігання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 21.11.2013р.; зобов'язати Дронівську сільську рад у повторно розглянути питання щодо встановлення межової лінії; зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні нею земельною ділянкою шляхом демонтажу (знесення) металевих воріт розміром 3,8 метра, встановлених напроти будинку АДРЕСА_1 зі сторони будинку № 10 по цій же вулиці; зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні нею земельною ділянкою шляхом демонтажу (знесення) паркану розміром 4,59 метра, встановленого між будинками №10 та №8 від «червоної лінії» до будинку № 10; встановити межу між будинками АДРЕСА_1 Артемівського району таким чином: від лівого кута будинку №8 до правої крайньої стійки металевих в'їзних воріт садиби №10 (належних ОСОБА_2.).

3.06.2015р. представник позивачки ОСОБА_7 подав заяву про залишення без розгляду пунктів 2 та 3 позовної заяви, а саме щодо визнання недійсним акту про здачу межових знаків на зберігання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 21.11.2013р.; зобов'язання Дронівської сільської ради повторно розглянути питання щодо встановлення межової лінії.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов. Посилається на те, що суд не дослідив у повній мірі всі обставини справи та порушив норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення. Відмова суду ґрунтується лише на відсутності експертизи у справі, оскільки вона за неї не заплатила. Суд вважав, що нею не надано доказів порушення її прав як землекористувача земельної ділянки, на якій розташована її садиба. Однак, при цьому судом проігноровано докази порушення її прав землекористувача та не надано належну оцінку фотографіям, на яких чітко видно порушення, зроблені відповідачем; схемі розташування земельних ділянок, що складена Дронівською сільською радою; відповіді представника сільради в судовому засіданні про те, що розташування паркану та воріт навпроти її вікон він вважає неправильним; її заявам до ТОВ «Тера» та Дронівської сільської ради, у яких вона просила вважати акт узгодження меж не узгодженим; витягу з погосподарської книги сільської ради; документам, які підтверджують, що відповідач став забудовником пізніше неї, а саме, він став забудовником у 1990р., тоді як її садиба в технічному паспорті датується 1957 роком і підтверджується відомостями, внесеними в погосподарську книгу. Суд позбавив її права надати додаткові докази шляхом виклику свідків, її клопотання від 3 червня 2015р. не було задоволене, таким чином суд не став з'ясовувати, хто збудував паркан та ворота. Не враховано, що Дронівська сільська рада в період розгляду даного земельного спору прийняла рішення про затвердження земельної документації відповідачу та надала йому земельну ділянку в спірних межах, чим позбавила її можливості виготовити технічну документацію в межах, які б відповідали нормам закону та звичаям та надати її суду для справедливого вирішення спору та замовити експертизу.

В засіданні апеляційного суду представник позивачки ОСОБА_7 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_8 та представник відповідача Дронівської сільської ради Ткаченко І.В. проти скарги заперечували та просили рішення залишити без зміни, представник відділу Держземагенства в Артемівському районі Донецької області Тарасов Є.І. просив задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справ та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив із того, що позивачкою не доведено, що межова лінія, яка фактично склалася між суміжними землекористувачами не відповідає стандартам будівництва та землекористування та правових підстав для втручання у відносини сторін, пов'язані із встановленням межі земельної ділянки немає.

Вказаний висновок відповідає фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка є власником жилого будинку із спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 грудня 2003р., будинок успадкований нею після смерті чоловіка ОСОБА_4. Земельна ділянка, на якій розташований будинок, не приватизована.

Рішенням Дронівської сільської ради від 26 листопада 2013р. на підставі заяви позивачки їй надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Станом на час розгляду справи така технічна документація не затверджена.

Із матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 Артемівського району Донецької області вбачається, що ОСОБА_2 отримав будинок №10 у власність на підставі договору дарування від 19.10.1976р.. Згідно з дозволом головного архітектора району виконкому Артемівської районної ради народних депутатів №237 від 25 червня 1993р. ОСОБА_2 дозволено на земельній ділянці АДРЕСА_2 Артемівського району на підставі рішення виконкому Серебрянської сільської ради народних депутатів від 4 травня 1990р. проведення робіт по будівництву жилого будинку розміром 7,0м. х10,0м. з кухнею, сараєм, гаражом, уборною згідно генеральному плану забудови. Із паспорта на забудову садиби вбачається що забудова дозволена виконкомом Артемівської районної ради народних депутатів 16 травня 1990р. №105. Наявний генеральний план забудови.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.11.2013р. державна реєстрація земельної ділянки за адресою: Донецька область, Артемівський район, АДРЕСА_2 відбулась 28.11.2013р., її кадастровий номер НОМЕР_1, підстава здійснення державної реєстрації - технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної мідянки в натурі (на місцевості), 18.11.2013р., виготовлена ТОВ «Терра»; орган, який зареєстрував земельну ділянку - відділ Держземагенства в Артемівському районі.

Згідно з кадастровим планом зовнішніх меж земельної ділянки, наданої у власність ОСОБА_2 ширина земельної ділянки з боку червоної лінії 15, 89 м., з протилежного боку 13,47м., розмір земельної ділянки 0,1300га.

Згідно з актом обстеження присадибних ділянок сторін від 12 вересня 2013р., складеним комісією Дронівської сільської ради та затвердженим Дронівським сільським головою було проведено обстеження присадибних ділянок сторін та встановлено, що присадибна ділянка №8 площею 0,07га, що належить ОСОБА_1 та земельна ділянка №10, площею 0,13 га, що належить ОСОБА_2 не приватизовані. При проведенні вимірів земельних ділянок була встановлена їх фактична площа, яка становить: земельної ділянки №8 - 0,0986га, земельної ділянки №10 - 0,1316га. Оскільки жилий будинок №8 частково знаходиться на присадибній ділянці будинку №10 (фасад будинку №8 виступає на 2,0 метри, а задня частина будинку на 1,2 метри), то власниця будинку ОСОБА_1 просить винести межову лінію по межі жилого будинку №8, проти чого заперечує ОСОБА_2. Комісія прийняла рішення залишити межову лінію такою, яка є на даний момент, так як при перенесенні межі площа присадибної ділянки №10 зменшиться.

Рішенням Дронівської сільської ради від 24 грудня 2013р. №6/39-185 про розгляд земельного спору з приводу суміжного землекористування між громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено спірну межеву лінію між суміжними землекористувачами по фактичному використанню відповідно до схематичного плану та згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2.

Рішенням Дронівської сільської ради від 6 лютого 2014р. №6/40-197 призупинено затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,13 га за адресою: село Дронівка, АДРЕСА_2 до вирішення земельного спору в судовому порядку.

Рішенням Дронівської сільської ради від 17 квітня 2014р. №6/42- 206 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової і громадської забудови комунальної власності в межах населеного пункту села Дронівка, АДРЕСА_2 Артемівського району Донецької області , загальною площею 0,13 га, кадастровий номер НОМЕР_1, виготовлену ТОВ «Терра». Передано ОСОБА_2 вказану земельну ділянку площею 0,13 га у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд із земель житлової і громадської забудови комунальної власності в межах населеного пункту села Дронівка, АДРЕСА_2 Артемівського району Донецької області.

У позові, який в ході розгляду справи був уточнений, позивачка просила скасувати рішення Дронівської сільської ради від 24.12.2013р. про розгляд земельного спору між нею та відповідачем, зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення металевих воріт розміром 3,8 м., встановлених навпроти її будинку та шляхом знесення паркану розміром 4,59м., встановленого між її будинком та будинком відповідача, а також встановити межу між їх будинками, в частині розмежування між подвір'ям будинку №10 та житловим будинком №8 таким чином, від лівого кута будинку №8 до крайньої правої стійки металевих в'їзних воріт садиби №10. При цьому позивачка посилалась на те, що земельний спір був вирішений радою поверхнево, рада вирішила, що розташування воріт є межею фактичного розташування межової лінії, що не відповідає нагальним потребам при користуванні земельною ділянкою, адже ворота розташовані на «червоній лінії», перекривають візуальний огляд з її будинку, а межа, встановлена у подвір'ї будинку №10 вздовж будинку №8 не дає змогу обслуговувати будинок ( наприклад, обкласти саманну будівлю цеглою, тощо), що є порушенням архітектурно - будівельних норм.

Однак, при цьому позивачкою не надано доказів щодо надання їй або попередньому власнику земельної ділянки, у яких розмірах земельна ділянка виділялась, де в натурі (на місцевості) знаходяться межі земельної ділянки, якою вона користується.

Посилання позивачки на технічний паспорт безпідставні, технічний паспорт на будинок №8, належний позивачці не містить відомостей про розмір земельної ділянки.

Копії аркушів погосподарських книг сільської ради свідчать пр. те, що по АДРЕСА_1 в особистому користуванні господарства перебувало на 1989р. 0,07га землі, по АДРЕСА_2 на 1989р. - 0,13 га землі.

Станом на час обстеження Дронівською сільською радою 2 вересня 2013р. площа ділянки №8 - 0,0986га, земельної ділянки №10 - 0,1316га..

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 158 ЗК України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Згідно з розділом IV Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних

ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376 з наступними змінами та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня за № 391/17686 відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів

між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки встановити неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У разі коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема зі встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Оскільки позивачкою не надано доказів про наявність раніше розробленої та затвердженої земельної документації щодо земельної ділянки, що перебуває у її користуванні, зокрема, щодо виділення земельної ділянки попередньому власнику, встановлення меж земельної ділянки на місцевості; фактичний розмір земельної ділянки позивачки у даний час більше, ніж зазначено у по господарській книзі сільської ради за 1989р.; позивачка успадкувала будинок у 2003р. після смерті свого чоловіка, який при житті не ставив питання про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з боку відповідача суд обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення сільської ради, яка при вирішенні земельного спору залишила межеву лінію за фактичним користуванням.

Посилання позивачки на те, що ворота та паркан, встановлені відповідачем ускладнюють користування нею житловим будинком, його обслуговування, вільний прохід по території земельної ділянки також не підтверджені належними доказами, зокрема, не надано підтверджень того, що ворота та паркан не відповідають санітарним чи будівельним нормам, із фотознімків вбачається, що у паркані є хвіртка, яка надає можливість проходу та обслуговуванню будинку.

Тому необґрунтовані доводи апеляційної скарги про неврахування судом наданих позивачкою доказів, у тому числі фотознімків, оскільки вони не підтверджують посилань позивачки на порушення її прав відповідачем.

Не є підставою для скасування рішення і довід скарги про те, що суд не допитав свідків для з'ясування питання про те, хто збудував паркан та ворота, оскільки це питання не є спірним.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального закону і підстав для його скасування немає.

Згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 3 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: