Ухвала суду № 48545808, 11.08.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2015 року м. Київ К/800/50182/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Неділько М.М., Фень В.О.,

від відповідача - Левченко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2014

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014

у справі № 810/859/14-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СлаВа"

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 22.01.2014 № 0000202203 та № 0000212203; в задоволенні решти позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2014 № 0000182203, № 0000192203 та № 0000202203 - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014, скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалено в цій частині нову постанову, якою позов задоволено; в іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 09.04.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом виїзної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2013, складено акт перевірки від 27.12.2013 №1196/10-07-22-03-12/31292488, в якому встановлено порушення позивачем: п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 8.2.1, пп. 5.2.7 п.5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп.7.9.1 та пп.7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 141.1 ст. 141, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України - занижено податок на прибуток на загальну суму 257518,00 грн.; п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.7 п.5.2, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, пп.7.9.1, пп.7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 135.1, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст., 135, п. 141.1 ст.141, пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України - завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року на суму 875140,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 765326,00 грн., за 2-4 квартали 2011 року на суму 1080223,00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 1194156,00 грн., за півріччя 2012 року на суму 473152,00 грн., за 3 квартали 2012 року на суму 562315,00 грн., за 2012 рік на суму 597309,00 грн., за півріччя 2013 року на суму 506068,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України - занижено податок на додану вартість на загальну суму 1050363,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України - завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 235179,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України - завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 6 458 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем 22.01.2014 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: № 0000172203, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1050364,00 грн., з них 1050363,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000182203, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 на 235179,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції на 1,00 грн.; № 0000192203, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість за березень 2011 року на 6458,00 грн.; №0000212203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 3058740,00 грн.; № 0000202203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 257518,00 грн. за основним платежем та 24188,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог в повному обсязі, беручи до уваги наступне.

Відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, до інших доходів включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Приймаючи спірне податкове повідомлення № 0000202203, податковий орган зробив висновок, що, оскільки, у період з 01.01.2011 по 30.06.2013 ТОВ «СлаВа» користувалось безоплатно земельною ділянкою за адресою м. Васильків, вул. Гоголя, 5, позивач отримав дохід.

Однак, як встановлено судами, відповідно до Державного акта на право користування землею від 30.08.2001 І-КВ № 003550-66, постійним користувачем зазначеної земельної ділянки є Колективне підприємство «Васильківська шкіряна фірма».

При цьому, відповідно до Акта приймання-передачі від 01.12.2007 ТОВ «СлаВа» передало у власність КП «Васильківська шкіряна фабрика» частку у статутному фонді вартістю 511 401,44 грн., а КП «Васильківська шкіряна фірма» передало ТОВ «СлаВа» право користування на об'єкти нерухомості загальна вартість яких складає 511 401,44 грн., а саме - право користування асфальтованими дорогами, проїздами і під'їздами, залізобетонною огорожею, водопроводом, каналізацією, лінією електропередач.

Отже, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем безоплатних послуг від КП «Васильківська шкіряна фабрика».

Крім того, до податкового повідомлення-рішення від 22.01.2014 № 0000202203 були включені суми, які були визначені у зв'язку з неправомірним невідсторнуванням відсотків, які були приєднані до складу «тіла» кредита по кредитному договору № CR 07-086/28-2 від 16.03.2007 та неправомірне формування витрат в результаті реструктуризації заборгованості.

При цьому, податковий орган не заперечував ту обставину, що позивач має право формувати витрати шляхом віднесення до них відсотків за користування кредитом, проте, дійшов висновку, що оскільки операції з безоплатної передачі інвестиційних сертифікатів на суму 6 460 000,00 грн. є недоцільними і не пов'язаними з господарською діяльністю підприємства у зв'язку із наявністю у підприємства на відповідну суму простроченої (непогашеної) заборгованості по «тілу» кредиту і процентам по кредитного договору № CR 07-086/28-2 від 16.03.2007.

Співвідношення вартості інвестиційних сертифікатів по відношенню до суми залучених кредитних коштів у перевіряємому періоді становить 36,97% (6 460 000,00 грн./17474162,92 грн. х 100%).

Таким чином, частка нарахованих (сплачених) процентів за користування кредитними коштами по договору № CR 07-086/28-2 від 16.03.2007, які пов'язані із господарською діяльністю підприємства, становить 63,03% від загальної суми нарахованих (сплачених) процентів по даному кредитному договору.

Крім того, відповідачем зазначено, що позивачем до валових витрат було віднесено відсотки за користування кредитними коштами отриманими відповідно до договору про надання кредитної лінії СR 07- 086/28-2 від 16.03.2007. Проте, на думку податкового органу, підприємством неправомірно формувались витрати з урахуванням реструктуризації заборгованості банком. Так, як зазначає апелянт, якщо банк списує заборгованість за нарахованими процентами на умовах збільшення на суму такої заборгованості основної суми фінансового кредиту, позичальник має зменшити валові витрати на суму нарахованих у попередніх періодах відсотків шляхом відображення у рядку 05.2 декларації з податку на прибуток зі знаком «-».

Проте, судами встановлено, що придбання інвестиційних сертифікатів у 2008 році здійснювалось за рахунок внесків у статутний капітал ТОВ «СлаВа», що зокрема, відображено у наданих позивачем суду зведеній таблиці придбання інвестиційних сертифікатів, виписок з банку, карток рахунку, прибуткових касових ордерів.

З пояснень позивача вбачається, що на підприємстві облік отриманих та повернених кредитних коштів ведеться на рахунку 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» та на рахунку 602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті».

Отримання кредитних коштів ведеться по кредиту рахунків 601, 602, а погашення - по дебету рахунків 601, 602. З аналізу вказаних рахунків вбачається, що в квітні 2008 року, коли позивач придбав інвестиційні сертифікати, заборгованості по погашенню кредитних коштів не було. Дана обставина не відповідачем не спростована.

Щодо відсотків у розмірі 1 354 243,00 грн., які, на думку податкового органу, були безпідставно включені до витрат, слід зазначити наступне.

Відповідно до Договору № 9 від 28.02.2011 про зміну договору про надання кредитної лінії, суму 1 354 244,00 грн. було рефінансовано, тобто, додано до основного «тіла» кредиту.

В свою чергу, сума 60 000,00 грн. (1414244 - 1354244) була включена позивачем до суми 379427,00 грн., яка зазначена у рядку 4.13 Декларації за 1 квартал 2011 року, як інші валові витрати.

Ліміт фінансування по кредитному договору, станом на 01.01.2011, складав 16 119 919,49 грн., а після рефінансування став 17 474 162,92 грн. Як пояснили представники позивача, для того, щоб привести у відповідність розмір ліміту фінансування, зазначеного у договорі, з даними в бухгалтерському обліку, була зроблена операція по нарахуванню раніше не нарахованих відсотків у сумі 1 354 244,00 грн. у лютому 2011 року.

Отже, твердження податкового органу про включення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 1 354 244,00 грн., як збільшення валових витрат, є безпідставними.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 22.01.2014 № 0000202203 та № 0000212203.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.01.2014 № 0000172203 про порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, судами враховано наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою для таких висновків була відсутність іменних інвестиційних сертифікатів на рахунку у цінних паперах та безоплатна передача невстановленій юридичній (фізичній) особі без відповідної компенсації на загальну суму 6 460 000,00 грн.

Згідно із пп. 196.1.1 п.196.1 ст. 196 Податкового кодексу України, не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, позивачем було придбано у 2008 році у ТОВ «Брокерський Дім «Фінанс Капітал» іменні інвестиційні сертифікати у загальній кількості 6 000,00 шт. на суму 6 460 000,00 грн., які були зараховані на рахунок у цінних паперах, який відкритий у ТОВ «Фондова компанія «Ініціатива». На момент перевірки цінні папери обліковувались на підприємстві.

Щодо відсутності на рахунку в цінних паперах іменних інвестиційних сертифікатів, позивачем зазначено, що відповідно до договорів № 62/7-08Д, № 62/8-08Д, № 62/9-08Д від 02.04.2008, ТОВ «СлаВа», за власні кошти, придбало іменні інвестиційні сертифікати в кількості 6 000 штук номінальної вартістю 1 000 грн. кожна, за 6 460 000 грн., відповідні цінні папери було зараховано на рахунок у цінних паперах, відкритий у ТОВ «Фондова компанія «Ініціатива».

Матеріали справи містять виписку про стан рахунку в цінних паперах, договір купівлі-продажу на суму 6 460 000 грн., розпорядження зберігачу (ТОВ «Фондова компанія «Ініціатива») про списання цих цінних паперів з рахунку, отримані за запитом від ТОВ «Фондова компанія «Ініціатива». Отже, оскільки договір та розпорядження зберігачу посадовими особами ТОВ «СлаВа» не підписувались та не завірялися печаткою, цінні папери знаходяться на балансі підприємства.

З пояснень позивача вбачається, що отримані від Зберігача Договір купівлі-продажу цінних паперів № 72-2/09Б від 05.05.2009 та Розпорядження на виконання облікової операції № 040 від 08.05.2009 службовими особами ТОВ «СлаВа» не укладалися, не підписувалися та не завірялися печаткою.

За фактом відсутності у зберігача іменних інвестиційних сертифікатів, ТОВ «СлаВа» подало заяву про кримінальне правопорушення до Васильківського МВ ГУМВС України в Київській області.

Крім того, в суді апеляційної інстанції було надано Висновок експерта СТКЗР Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України у Київській області № 388 від 05.05.2014, якого не існувало на момент розгляду даної справи в суді першої інстанції, в якому судовими експертами встановлено, що підписи та відбитки печатки на вищезазначених Договорі та Розпорядженні були виконані за допомогою кліше (факсиміле).

Таким чином, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ані Договір купівлі-продажу цінних паперів № 72-2/09Б від 05.05.2009, ані Розпорядження на виконання облікової операції № 040 від 08.05.2009, позивачем не складалися, його посадовими особами не підписувалися й печаткою не скріплялися, тобто, жодних дій з продажу та/або передачі інвестиційних сертифікатів іншим особам позивач не вчиняв.

Крім того, жодних доказів щодо передачі прав власності на іменні інвестиційні сертифікати від ТОВ «СлаВа» до невідомої юридичною та/або фізичної особи, відповідачем надано не було.

З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 22.01.2014 року № 0000172203.

Щодо повідомлень-рішень від 22.01.2014 № 0000182203 та № 0000192203, то як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вони пов'язані із податковим повідомленням-рішенням від 22.01.2014 № 0000172203 та прийняті у зв'язку із встановленням відповідачем порушення щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по операціях з відчуження інвестиційних сертифікатів на загальну суму 1 292 000,00 грн. Зокрема, як зазначили представники податкового органу, у зв'язку із встановленим порушенням, податковий орган перерахував показними декларації з податку на додану вартість підприємства з урахуванням заниження сум податкових зобов'язань за січень 2011 року та встановив завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 235 179,00 грн. за січень 2011 року та в сумі 6 458,00 грн. за березень 2011 року.

З урахуванням того, що матеріалами справи спростовується наявність порушень позивачем податкового законодавства відносно відчуження інвестиційних іменних сертифікатів, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що вказані податкові повідомлення-рішення, також, прийняті відповідачем протиправно.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль