Рішення № 4853558, 30.09.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2009

Справа №2-2/3697-2009

за позовом: Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 2)

до відповідача – СПД Терещенко Єкатерини Владиславівни (95000, м.Сімферополь, вул..Київська, 98/4)

про визнання недійсним договору

Суддя Толпиго В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача :

Від відповідача :

Суть спору:

Позивач звернувся із позовом у Господарський суд АР Крим до відповідача про визнання недійсним договору б/н від 01.4.2007 року, укладеного між Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації та СПД Терещенко Є.В.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір б/н від 01.4.2007р. При укладенні договору сторони виходили з того, що договір укладається на виконання робіт вартістю 150 000,00грн, тоді як постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №5020-2/099 за позовом СПД Терещенко Є.В. до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації про стягнення 150 000,00грн було встановлено, що договір б/н від 01.4.2007р являється договором про надання послуг, тоді як відповідно до діючого законодавства України позивачу забороняється укладати договори про замовлення послуг вартістю більше 50 000,00грн, що і стало підставою для звернення із позовом до суду.

15 вересня 2009 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким просить суд ухвалити окрему ухвалу щодо порушення керівником Управління капітального будівництва Севастопольскої міської державної адміністрації діючого законодавства та направити її до Севастопольської міської державної адміністрації, направити до прокуратури м. Севастополя повідомлення про вчинення керівником Управління капітального будівництва Севастопольскої міської державної адміністрації дій, в яких вбачається ознаки складу злочину, у задоволенні позовних вимог відмовити, у випадку визнання договору б/н від 01.4.2007 р. недійсним застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді стягнення з позивача 150 000,00грн.

15 вересня 2009 року судове засідання відбулося за участю представника позивача Марчук (довіреність у справі) та представника відповідача Подольного (довіреність у справі).

Представник позивача у судовому засіданні 15.9.2009р. надав суду пояснення від 15.9.2009 р. №67/1071, у якому зазначено, що фінансування позивача здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, тобто укладення договорів повинно здійснюватись з проведенням процедури торгів.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 24.9.2009р., після перерви судове засідання було продовжене за участю тих же представників сторін, що і у попередньому засіданні.

24 вересня 2009 року до суду від позивача надійшло пояснення №67/1091 від 23.9.2009р, відповідно до якого позивач додатково обґрунтовує заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні, що відбулося 24.9.2009р, представник позивача усно пояснив суду, що при укладенні спірного договору сторони виходили з того, що предметом договору являється робота, а не послуга, тому і був укладений договір на суму 150 000,00грн, але Севастопольськім апеляційним господарським судом було встановлено, що це договір про надання послуг, тоді як позивач не має права укладати договір вартістю більше 50 000,00грн., що відображено у протоколі судового засідання.

Також сторони у судовому засіданні, що відбулося 24.9.2009р, заявили клопотання про розгляд спору у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд встановив:

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Між Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, як замовником, та Суб’єктом підприємницької діяльності Терещенко Єкатериною Владиславівною, як виконавцем, було укладено договір б/н від 01.4.2009р, відповідно до п.1.1 якого, виконавець бере на себе зобов’язання представляти інтереси замовника щодо захисту інтересів останнього у судових органах (Господарському суді м.Севастополя, Севастопольському апеляційному господарському суді, Вищому господарському суді України) по справам, пов’язаним з правовідносинами замовника з ТОВ «Альбирэо».

Відповідно до п.4.1 договору сторони узгодили, що за послуги, що поставляються по п.1.1 даного договору, замовник сплачує виконавцю винагороду у сумі 150 000,00грн.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.6.2008 року по справі №5020-2/099 за позовом СПД Терещенко Є.В. до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації про стягнення 150 000,00грн, яка була залишена без змін постановою ВГСУ від 20.8.2008р, було встановлено, що договір б/н від 01.4.2007 року не може по своїй правовій природі не може вважатися договором підряду, а являється договором про надання послуг.

Судом в ході розгляду спору встановлено, що вказаний договір суперечить чинному законодавству України і підлягає визнанню недійсним з наступних підстав:

Однією зі сторін спірного договору являється Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації, яке відповідно до п.1 Положення про управління капітального будівництва СМДА являється структурним підрозділом Севастопольської міської державної адміністрації та відповідно до п.12 Положення утримується за рахунок коштів державного бюджету. Крім того, Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації являється органом державної влади, що підтверджується довідкою АА 132808 від 18.7.20087р з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також являється неприбутковою організацією відповідно до довідки про постановлення на облік падаткоплатильника №19-135 від 24.07.2003р.

Отже приймаючи до уваги той факт, що позивач являється органом державної власті та утримується за рахунок бюджетних коштів, отже закупку товарів, робот та послуг повинен здійснювати з урахуванням правил, передбачених спеціальними нормативно – правовими актами, а саме (на момент укладення договору б/н від 01.4.2007р): Законом України «Про закупівлю товарів, робот та послуг за державні кошти» від 22.02.2000р зі змінами від 01.12.2006р.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про закупівлю товарів, робот та послуг за державні кошти» ( у редакції, що діяла на момент укладення договору) цей Закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20 тисяч гривень, а для робіт - 50 тисяч гривень.

Процедура закупівлі послуг, передбачених у спірному договорі повинна відповідати процедурі, встановленій вищенаведеним законом.

Відповідно до ч.4 ст.2 Закону України «Про закупівлю товарів, робот та послуг за державні кошти» (у редакції, що діяла на момент укладення договору) забороняються укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, передбачених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина 3 ст. 215 ЦК України визначає, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнанні або заперечування. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу. Способи захисту цивільних прав і інтересів перераховані в ч. 2 ст. 16 ЦК України, крім того, згідно підпункту 2 частини 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Тоді як спірний договір укладений без дотримання приписів Закону України «Про закупівлю товарів, робот та послуг за державні кошти» (у редакції, що діяла на момент укладення договору), при укладенні договору б/н від 01.4.2007р жодна з процедур, передбачених вказаним законом, проведена не була, що являється підставою для визнання договору б/н від 01.4.2007р, укладеного між Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації та Суб’єктом підприємницької діяльності Терещенко Єкатериною Владиславівною, недійсним.

Аналогічної думки щодо того, що недотримання сторонами при укладенні договору вимог п.4 ст.2 Закону України «Про закупівлю товарів, робот та послуг за державні кошти» являється підставою для визнання договору недійсним, дотримується Вищій господарський суд України у своїй постанові від 13.02.2008р по справі №18/285.

Отже, позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Клопотання відповідача відносно того, що у випадку визнання договору б/н від 01.4.2007р. недійсним застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді стягнення з позивача 150 000,00грн, не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як вже зазначалося, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.6.2008 року по справі №5020-2/099 за позовом СПД Терещенко Є.В. до Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації про стягнення 150 000,00грн, яка була залишена без змін постановою ВГСУ від 20.8.2008р, було задоволено позов СПД Терещенко Є.В. та стягнуто з Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації на користь позивача150 000,00грн заборгованості за договором б/н від 01.4.2007р та судові витрати.

Оскільки на даний час мається постанова САГС від 02.6.2008р по справі №5020-2/099, що набрала законної сили, про стягнення з Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації 150 000,00грн, то, отже, питання оплати по договору вже розглянуто у рамках справи №5020-2/099.

У судовому засіданні оголошувалась перерва на 30.9.2009р. для підготовки рішення

Рішення оголошене 30.9.2009р.

Керуючись ст.ст. 49, 77,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір б/н від 01.4.2007 року, укладений між Управлінням капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 2, р/р 3719009000155 у ГУ ДК України у м.Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 02498725) та СПД Терещенко Єкатериною Владиславівною (95000, м.Сімферополь, вул..Київська, 98/4).

3. Стягнути з СПД Терещенко Єкатерини Владиславівни (95000, м.Сімферополь, вул..Київська, 98/4) на користь Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м.Севастополь, вул.Леніна, 2, р/р 3719009000155 у ГУ ДК України у м.Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 02498725) 85,00 грн держмита, 312,50 грн. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

4. Наказ видати після вступу рішення в законну силу.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.