Рішення № 4852749, 17.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2009 р. Справа № 42/176-09

вх. № 5045/1-42

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Барабаш Т.І. (дов.)

відповідача - Єжова Л.М. (дов.)

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Славмолоко", м. Слов'янськ Донецької області

до ВАТ "Красноградський маслосирзавод", м. Красноград Харківської області

про стягнення 69647,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ЗАТ "Славмолоко", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ВАТ "Красноградський маслосирзавод", про стягнення заборгованості в загальній сумі 69647,80 грн., в т.ч. основна заборгованість за договором № 29-м/50 від 16.03.2009р. у сумі 56358,50 грн., пеня в сумі 13145,70 грн., 3% річних у сумі 143,60 грн.

23.07.2009р. від позивача через канцелярію суду надійшла заява, в якій він вказує, що після звернення з даним позовом до суду відповідач погасив заборгованість у сумі 27200,00 грн., у зв'язку з чим несплаченою залишилась сума основного боргу в розмірі 29158,50 грн.

У судовому засіданні 17.08.2009р. представник позивача вказує на те, що відповідач сплатив ще частину заборгованості, у зв'язку з чим на момент розгляду справи сума основного боргу складає 23658,50 грн., позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 13145,70 грн., 3% річних у сумі 143,60 грн.

Відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем у сумі основного боргу в розмірі 23658,50 грн., в частині стягнення пені не визнає позовні вимоги, оскільки умовами договору не передбачено нарахування пені, а протокол узгодження, на який посилається позивач, відповідач не отримував та також не підписував.

В слуханні справи оголошувались перерви до 06.08.2009р. о 10:00 год., 17.08.2009р. о 14:30 год.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

16.03.2009р. між позивачем та відповідачем укладений договір № 29-М/50 від 16.03.2009р., відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу молоко коров'яче, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити отримане молоко коров'яче.

Відповідно до п.3.5 Договору оплата за кожну партію товару здійснюється протягом 15 банківських днів по факту поставки.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 361052,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких надані до матеріалів справи, та підтверджується сторонами.

Однак відповідач в порушення умов Договору не здійснив оплату отриманого товару своєчасно та в повному розмірі.

На момент розгляду справи по суті відповідач сплатив позивачу 337393,50 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних документів та підтверджується сторонами в судовому засіданні.

Позивачем в позовній заяві була пред'явлена вимога щодо сплати основної заборгованості в розмірі 56358,50 грн., з яких 32700,00 грн. сплачено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Таким чином на момент розгляду справи по суті заборгованість відповідача перед позивачем складає 23658,50 грн., а в частині стягнення 32700,00 грн. основного боргу суд припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, оскільки в цій частині відсутній предмет спору.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов’язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред’явлено до стягнення основний борг у сумі 23658,50 грн.

Позивачем також пред'явлені позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 13145,70 грн.

Згідно ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, поняття штрафних санкцій є більш широким, ніж поняття неустойки, і включає в себе також адміністративно-господарські санкції, які застосовуються за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України. При цьому слід враховувати, що відповідно до частини першої статті 230 ГК України неустойка (штраф, пеня) може бути лише грошовою сумою і не може бути іншим майном.

Відповідно до п.6. ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд зазначає, що дана норма є загальною та не встановлює розмір пені, а лише встановлює механізм її розрахунку та вказує на те, що сторони мають право встановлювати розмір пені за своїм розсудом.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з тексту договору № 29-М/50 від 16.03.2009р. він не містить умови щодо нарахування пені в разі прострочення покупцем оплати товару.

Щодо посилань позивача на протокол розбіжностей до договору, то суд зазначає, що позивачем не надано доказів отримання вказаного протоколу відповідачем та підписання його збоку відповідача.

Тому позовні вимоги в частині стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не відповідають умова договору та нормам чинного законодавства, тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 13145,70 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких складає 143,60 грн., наданий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, а тому ця сума підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення основної суми заборгованості 23658,50 грн., 3% річних у сумі 143,60 грн., в частині стягнення основного боргу в сумі 32700,00 грн., в частині стягнення пені в сумі 13145,70 грн. суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.

Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 565,02 грн. ( в т.ч. в частині припинення провадження у справі, оскільки сплата заборгованості була проведена після звернення позивача за даним позовом до суду) та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44 - 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ "Красноградський маслосирзавод" (63304 Харківська область, м.Красноград, вул.Котляревського, 48, р/р 26005016816768 ФВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в м.Харкові МФО 351618, код 00447296) на користь ЗАТ "Славмолоко" (84112 Донецька область, м. Слов'янськ, вул.Коммунаров, 69, р/р 26006959968005 в Краматорській філії ПУМБ в м.Донецьк МФО 335537, код 00445216) основну заборгованість у сумі 23658,50 грн., 3% річних у сумі 143,60 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 565,02 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

В частині стягнення 32700,00 грн. провадження у справі припинити.

В частині стягнення 13145,70 грн. відмовити в задоволенні позовних вимог.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 21.08.2009р.