Ухвала суду № 48521211, 17.08.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"17" серпня 2015 р.Справа № 5026/1809/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідачів: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від органу ДВС: ОСОБА_2 - за довіреністю;

розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту (замінено на ПАТ "Дельта Банк") до фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 та до Приватного підприємства "Вулкан - 2" про стягнення 513 798,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням по справі від 03.11.2011 року позовні вимоги було задоволено повністю і з приватного підприємства "Вулкан-2" на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту було стягнуто заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за адресою м. Черкаси, вул. Берегова, 5.

На виконання судового рішення видано наказ від 15.11.2011 року.

Ухвалою від 10 серпня 2012 року за заявою ПАТ "Дельта-Банк" позивача по справі було замінено на ПАТ "Дельта-Банк" внаслідок укладеного цим товариством договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011 року із позивачем ПАТ "Укрсиббанк".

04.08.2015 року відповідачі по справі, приватне підприємство "Вулкан-2" та фізична особа - підприємець ОСОБА_3, звернулися до суду із скаргою від 03.08.2015 на дії державної виконавчої служби Придніпровського відділу ДВС Черкаського міського управління юстиції і просять визнати протиправними дії Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ щодо оцінки нерухомого майна.

На розгляд скарги представник позивача не з'явився, що згідно ст. 121-2 ГПК України не перешкоджає провести розгляд скарги по суті.

Представник відповідачів скаргу підтримав у повному обсязі та просить її задовольнити.

Представник органу ДВС проти задоволення скарги заперечив, про що суду подано відзив.

Заслухавши доводи і пояснення учасників процесу та дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що у задоволені скарги на дії ДВС слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

У відповідності до положень ст.ст. 1, 2, 11 ЗУ "Про виконавче провадження" (далі Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Як вбачається із матеріалів справи, в даний час на примусовому виконанні у Придніпровському ВДВС перебуває наказ господарського суду Черкаської області від 15.11.2011 року у справі, за змістом якого слід звернути стягнення на предмет іпотеки на погашення боргу позичальника за кредитними зобов'язаннями.

В ході вчинення виконавчих дій державним виконавцем було призначено оцінку іпотечного майна, що відповідає ст. 13 Закону, про те, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

За змістом цієї норми у ч. 1 встановлено, що у випадку необхідності проведення оцінки нерухомого майна, державний виконавець в обов'язковому порядку залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Тому посилання скаржника на необхідність попереднього з'ясування у боржника та стягувача питання (згідно положень ч. 2 ст. 58 вказаного закону), чи не домовилися ці сторони про визначення договірної ціни для реалізації майна і без з'ясування цього питання ніби не можна залучати оцінювача в процесі здійснення виконавчого провадження, суд вважає не відповідаючими чинному законодавству.

Як повідомив представник відповідачів, такого погодження між боржником та кредитором не було досягнуто, а тому порушеного права у боржника немає, а державному виконавцю не було підстав змінювати процедуру проведення виконавчих дій та проведення оцінки майна.

Суд відхиляє доводи представника скаржника про те, що неповідомлення державним виконавцем боржника про намір здійснення опису та арешту майна, тягне за собою незаконність всієї подальшої процедури оцінки майна, оскільки це речі різного порядку та проводяться окремо державним виконавцем і суб'єктом оцінювання. При цьому суб"єкт оцінювання повинен провести, як правило, самостійний огляд майна в натурі, а не керуватися лише документами, в т.ч. актом опису та арешту майна державного виконавця ( п. 56 постанови КМУ від 10 вересня 2003 р. N 1440 Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" ).

Суд не погоджується із доводами скаржника про те, що порушення процедури повідомлення боржника про проведення опису та арешту майна є достатнім доказом незаконості цієї виконавчої дії. ЗУ "Про виконавче провадження" та Інструкція про проведення виконавчих дій (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року N 74/5), не містять положень про те, що саме по собі неповідомлення боржника про проведення опису та арешту майна призводить до автоматичної незаконності чи нікчемності складеного державним виконавцем акту опису.

Державний виконавець вказав суду, що скаржнику не вчинялися перешкоди в ознайомлені із матеріалами виконавчого провадження, а скаржник повідомив, що таким правом він не користувався, бо очікував лише листування із органом ДВС через пошту та перевіряв документи виконавчого провадження на сайті ДВС України.

Також суд відхиляє доводи скаржника про те, що він не згоден із завищеною оцінювачем вартістю оцінки іпотечного майна, що ніби є підставою визнавати протиправними дії органу ДВС та правом скаржника клопотати перед судом провести експертизу вартості майна.

При цьому суд вказує, що державний виконавець не несе відповідальності за визначений оцінювачем розмір вартості іпотечного майна, а тому висновки оцінювача не є підставою для визнання протиправними будь-яких дій державного виконавця. Крім того, призначення судової експертизи на стадії розгляду скарги на дії ДВС чинним ГПК України не передбачено та суперечить положенням ст. 41 ГПК України, яка застосовується лише при вирішенні спору.

Як вбачається із матеріалів справи, іпотекотримачем отримано від ДВС лист про направлення копії висновку експерта від 30.06.2015 року із роз'ясненням про те, що у випадку незгоди із оцінкою майна, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна ( а.с. 168 том 2).

За доводами представників скаржника та відділу ДВС, відповідачі не зверталися в установленому порядку із заявами про незгоду з проведеною оцінкою майна, а тому рецензування звіту не призначалося.

На підставі викладеного, суд вважає, що скаржник не довів протиправності дій Придніпровського ВДВС Черкаського МУЮ щодо оцінки майна, не відповідає за оцінку, проведену спеціалістом-оцінювачем, а тому у задоволенні скарги слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби Придніпровського відділу ДВС Черкаського МУЮ від 03.08.2015 року - відмовити повністю.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено у встановленому порядку.

Суддя Н.М. Спаських