Рішення № 4851923, 25.08.2009, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2009 р. Справа № 18/118

За позовом Рівненський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України"

до відповідача ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство №1"

про стягнення в сумі 2 671 грн. 99 коп.

Суддя Гудак А.В.

Представники:

Від позивача : представник Ковальчук І.В. дов. в справі

Від відповідача : представник не з"явився

Микулін В.І.

СУТЬ СПОРУ:

Рівненський транспортний прокурор в інтересах держави в особі ДП "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" звернувся з позовом до ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство № 1" про стягнення заборгованості в сумі 2671,99 грн. В процесі розгляду справи зменшили позовні вимоги просять стягнути основний борг в сумі 1820,73 грн. В судовому засіданні помічник прокурора та представник позивача позов, з урахуванням заяви № 1911 від 18.08.09 про зменшення розміру позовних вимог, підтвердили.

Відповідач просить залишити позов без розгляду, про що зазначив клопотанні від 25.08.09, вважає, що Рівненський транспортний прокурор який дії в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" не може бути позивачем у даній справі. Окрім того, відзначив, що на підставі ст.25 ГПК України просить здійснити процесуальне правонаступництво відповідача - ВАТ "Острозьке хлібопроймальне підприємство № 1" його правонаступником - публічне акціонерне товариство Острозьке хлібоприймальне підприємство".

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду, так як прокурор не має права представляти інтереси держави в особі Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України, оцінивши наявні в матеріалах справи і досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що подане клопотання в цій частині є необґрунтованим і задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36і Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 року N З-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Пред'являючи позов в інтересах держави в особі Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" Рівненський транспортний прокурор мотивував позовну заяву тим, що відповідно до ст.1 Статуту ДП "Рівненський обллавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" підприємство створене на власності ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України". ВАТ "ДАК"Автомобільні дороги України" в свою чергу було утворено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.02 № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". В розділі 2 даної постанови вказано що у державній власності закріплюється 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчудження.

Таким чином, відносини з ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство №1" та здійснення розрахунків між учасниками цих відносин є сферою державного регулювання.

В частині щодо здійснення процесуального правонаступництва відповідача, то суд дійшов висновку про відсутність підстав застосування ст.25 ГПК України. Із документів, поданих відповідачем, зокрема: копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - відповідача № 234632 серія А00 зазначено, що підставою заміни свідоцтва про державну реєстрацію від 01.06.09 є зміна найменування юридичної особи. Згідно ст.25 ГПК України від процесуального правонаступництва слід відрізняти випадки, коли під час розгляду справи змінюється найменування сторони ( відповідача). У цих випадках реорганізація суб'єкта господарювання не відбувається, оскільки зміна найменування не є підставою для реорганізації. Оскільки підстави для заміни сторони її правонаступником, викладені в коментованій статті ГПК, відсутні, суд на підставі поданих документів зазначає про зміну найменування сторони в рішенні або ухвалі.

Таким чином, виходячи із викладеного суд змінює назву ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство № 1" на Публічне акціонерне товариство "Острозьке хлібоприймальне підприємство".

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення прокурора та представника позивача, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Суд виходив з такого.

Згідно товарно-транспортних накладних № 02529 від 01.08.06,№02530 від 02.08.06, № 02580 від 07.08.06 та рахунку № 5 від 21.08.06 філія "Острозький райавтодор" ДП "Рівненський облавтодор" надавала навантажувальні послуги автотранспортом для ВАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство №1" на суму 1820,73 грн. Протягом 2007-2008 р.р. відповідач не провів розрахунок.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлено або визначений моментом прд"явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен сплатити борг у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги. Позивачем 19.03.09 боржнику було направлено претензію з вимогою погасити заборгованість, однак претензію залишено без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу підтверджуються матеріалами справи у відповідних частинах, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача сплати в доход державного бюджету України держмита в розмірі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в повному розмірі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно зі статтею 91 Господарського процесуального кодексу України, сторона у справі, не згідна із рішенням суду має право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга або подання подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 811, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Острозьке хлібоприймальне підприємство" ( вул. Котляревського, буд.1, с.Оженин, Рівненської області, 35820, код ЄДРПОУ 00955785,) на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" (33028,м.Рівне, код ЄДРПОУ 26206621) основний борг в сумі 1820грн. 73 коп.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства"Острозьке хлібоприймальне підприємство" ( вул.Котляревського, буд.1, с.Оженин, Рівненської області, 35820, код ЄДРПОУ 00955785) в доход Державного бюджету України державне мито в розмірі 102,00грн. та 236,00 грн. витрат на оплату послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до частини 3-4 статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя

Повний текст рішення суддею підписано "27" серпня 2009 р.