Рішення № 48516603, 11.08.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Чупікової В. В.

суддів: Галичанського А.Д., Перепелюк І.Б.

за участю секретаря Тодоряка Г.Д.

за участю: представника позивача Українця О.П., відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором станом на 31.08.2013 року в розмірі 4558,94 дол. США, яких 1602, 51 дол. США заборгованість за кредитом, 2155,32 дол. США заборгованість по процентах за користування кредитом 542,42 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом, штрафи - 62,58 дол. США, 214,11 дол. США. Посилалось на те, що 26 березня 2008 року між публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №б/н, за умовами якого позичальнику надано кредит в сумі 2000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 19,20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, тобто строком до 31 березня 2011 року.

№22ц-634/2015 рік Головуючий у 1 інстанції Волошин С.О.

Категорія 19/27 Доповідач Чупікова В.В.

Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Строк дії картки закінчився ще 31 березня 2011 року, а тому саме з цього часу у банку виникло право звернення до суду.

У лютому 2013 року відповідач ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву про визнання кредитного договору недійсним та нікчемним з тих підстав, що ніяких договорів не підписувала, відсутні докази про сплату нею заборгованості по кредитному договору, більше п'яти років банк не пред'являв претензій з приводу заборгованості.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 11 червня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено з підстав пропуску позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 було відмовлено за безпідставністю.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних та цивільних справ від 03 грудня 2014 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 11 червня 2014 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» та справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У січні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про збільшення та уточнення позовних вимог. Посилалося на те, що відповідно до умов договору станом на 31.03.2011 року - строк закінчення картки відповідач ОСОБА_2 не сплатила кредиту розмірі 1602, 51 дол. США. Заборгованість по процентах за користування кредитом - 2033,63 дол. США, заборгованість за комісією 680,90 дол. США, штрафи в розмірі 31,70 дол. США і 215,85 дол. США розрахувало за три роки до дати подачі позову з 07.10.2013 року по 31.12.2014 року. Всього просило стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму - 4564,59 дол. США.

У лютому 2015 року відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду з зустрічною позовною заявою про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії щодо повернення їй зайво сплачених грошових коштів в еквіваленті станом по курсу НБУ на дату платежу 330 дол. США. Вважає, що на стадії переддоговірної роботи позивач застосував нечесну підприємницьку практику, вів її, як позичальника банківських послуг, в оману стосовно умов договору, процентної ставки, реальної відсоткової ставки, сукупної вартості кредиту, валюти кредиту, порядку надання коштів та порядку погашення заборгованості. Зазначає, що підписала анкету, але ліміт й строк дії картки, процентна ставка зазначені співробітниками банку після підписання нею анкети та отримання кредитної картки. Довідка про умови кредитування від 14.08.2008 року була виписана після отримання картки.

У лютому 2015 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії.

Посилалась на те, що маючи намір отримати кредитні кошти в національній валюті України 26 березня 2008 року вона отримала через банкомат банку ПАТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти у національній валюті, а не в іноземній валюті, як стверджує представник банку.

На стадії ще переддоговірної роботи банк ввів її в оману стосовно умов договору, процентної ставки, реальної відсоткової ставки, сукупної суми кредиту, валюти кредиту, порядку надання коштів та порядку погашення заборгованості, що забороняється Законом України «Про захист прав споживачів», постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.

Банк запропонував їй укласти не кредитний договір, а просту анкету, додатки до якої з умовами надання кредиту, тарифами не були їй надані для ознайомлення. Після підписання анкети та отримавши кредитну картку вона довідалась про ліміт й строк дії картки та процентну ставку. Довідка про умови кредитування була виписана 14 травня 2008 року, тобто після отримання картки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 03 лютого 2015 року справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором об'єднано в одне провадження з справою за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про захист прав споживача, зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2015 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 30 квітня 2008 року в розмірі 4564 доларів США 59 центів та судові витрати в сумі 719 грн. 77 коп.

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

ОСОБА_2 подала на рішення суду апеляційну скаргу. Вважає, що судом порушені норми матеріального і процесуального права. Позов заявлено з порушенням строків позовної давності.

15 квітня 2009 року вона здійснила останній платіж на суму 130 доларів США.

27 січня 2010 року позивач звернувся з заявою про видачу судового наказу.

У позивача право на звернення до суду виникло з 27.01.2010 року, а позовна заява подана до суду 07.10.2013 року з пропущенням строку позовної давності.

Суд не взяв до уваги, що судовим наказом Шевченківського районного суду м.Чернівці від 12 березня 2010 року стягнуто з неї на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 1888,67 доларів США.

Отриманий позивачем у 2010 році судовий наказ не може вважатися таким, що перериває строк позовної давності, оскільки заява про видачу судового наказу не є судовим позовом.

Судом не були перевірені строки звернення з вимогою до суду та не встановлені строки позовної давності на день звернення до суду з позовом.

Умови надання споживчого кредиту не є складовою частиною укладеного кредитного договору, оскільки не підписані нею. Не зрозумілим є їй на підставі чого банк нарахував штраф та пеню.

Суд не перевірив який саме кредитний договір був укладений. Позивач вказував, що нею укладено кредитний договір від 26 березня 2008 року, а в матеріалах справи міститься розрахунок по кредитному договору від 30 квітня 2008 року. В свою чергу, в суді першої інстанції вона наполягала на тому, що розрахунок позивачем поданий не по її кредитному договору, однак суд це не взяв до уваги. В резолютивній частині рішенні суду теж містяться послання на кредитний договір від 30 квітня 2008 року, який вона з банком не укладала.

Банк порушив її права, як споживача банківських послуг на стадії укладення договору, не роз'яснивши умови кредитування, не видавши через банкомат банку грошові кошти у іноземній валюті, неправильно нарахувавши суми заборгованості.

Просила скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» та задовольнити її зустрічну позовну заяву або застосувати строки позовної давності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених в ній, зазначали, що заяви про видачу судових наказів свідчать про те, що банк змінив умови кредитування в частині строку виконання зобов'язання з повернення кредиту, встановив строк виконання зобов'язання - 30.04.2010 року, в суд з позовом звернувся в жовтні 2013 року тобто після спливу позовної давності.

Представник позивача Українець О.П. просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Зазначив, що 14.05.2008 року відповідач ОСОБА_2 отримала картку НОМЕР_1 «Універсальна GOLD - клуб», договір на підставі якого отримала вказана картка по даних бухгалтерії обліковується за номером №SAMDN 34000021194655, а тому розрахунок заборгованості за період з 07.10.2010 року по 31.12.2014 року стосується саме договору, укладеного з відповідачем 26.03.2008 року.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У справі встановлено, що 26 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір шляхом написання нею заяви, яка разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами складає між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем договір про надання банківських послуг(а.с.7-11, 104 в т.1).

Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до умов договору на а.с.7 в т.1 відповідач отримала кредит у розмірі 2000 дол. США у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,6 % на місяць із розрахунку 360 днів у році, термін дії кредитного ліміту збігається із терміном дії платіжної картки, а термін дії платіжної картки встановлений - три роки.

Пунктом 5.3 Правил користування платіжною картою визначено, що по платіжним картам з встановленим мінімальним обов'язковим платежем щомісячний платіж включає плату за користування кредитом, передбачену тарифом, та частину заборгованості.

Відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна GOLD - клуб», яку підписала відповідач 14.05.2008 року та ознайомилася з фінансовими умовами надання кредитки (а.с.100 в т.1), встановлений щомісячний платіж, включаючи плату за користування кредитними коштами, в розмірі 7% від заборгованості, який сплачується до 25 числа місяця, який слідує за звітним.

Відповідно до правової позиції у справі №6-127 цс14 від 22.10.2014 року за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

У даній справі встановлений кінцевий строк повного погашення кредиту -31.03.2011 року, в суд банк звернувся про стягнення заборгованості - 07.10.2013 року (а.с.20 в т.1) тобто в межах трирічного строку щодо щомісячних платежів, починаючи з 07.10.2010 року та щодо повернення кредиту в повному обсязі, про що свідчить заява позивача про збільшення та уточнення позовних вимог (а.с.4 в т.2).

Розрахунок заборгованості, який доданий до наведеної заяви відповідач належними та допустимими доказами не спростувала. З виписки по особовому рахунку картки за № НОМЕР_1 убачається, що на картку встановлений ліміт 2000 дол. США 14.08.2008 року(а.с.42 в т.1) тобто в день підписання відповідачем Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна GOLD - клуб».

По справі також встановлено, що позивач двічі звертався до суду з заявою про видачу судового наказу.

Першу заяву було подано до Шевченківського районного суду м.Чернівці 11.03.2010 року, 12.03.2010 року був виданий судовий наказ про стягнення з відповідача заборгованості за договором від 26.03.2008 року, який скасовано на підставі заяви відповідача 30.03.2010 року (а.с.39, 40 в т.1, а.с. 112-113 в т.2).

02.07.2010 року була подана банком вдруге заява про видачу судового наказу про стягнення заборгованості станом на 30.04.2010 року на підставі ч.2 ст.1054,ч.2 ст.1050 ЦК України в розмірі 2064,70 дол. США. 02.07. 2010 року Шевченківський районний суд м.Чернівці видав судовий наказ про стягнення вказаної заборгованості з відповідача ОСОБА_2, який скасував на підставі її заяви 01.09.2010 року (а.с.114-119 в т.2).

В зв'язку з поданням позивачем 02.07.2010 року заяви про видачу судового наказу перервалася позовна давність, перебіг позовної давності починається заново.

Доводи апелянта, що позовна давність переривається пред'явленням до суду тільки позовної заяви спростовуються правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 21.01.2015 року у справі №6-214цс 14, з якої убачається, що судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи те, що судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст.106 ЦПК України, в редакції яка діяла на час скасування судового наказу від 02.07.2010 року тобто станом на 01.09.2010 року, в ухвалі про скасування судового наказу роз'яснюється, що заявлені вимоги можуть бути розглянути в позовному провадженні з додержанням правил щодо підсудності. Копії ухвали надсилаються стягувачеві та боржникові не пізніше трьох днів після її постановлення.

З матеріалів справи №2-н-404/10(2-с-36/10), яка досліджувалася в судовому засіданні апеляційної інстанції, убачається, що копія ухвали від 01.09.20101 року в порушення вимог ст.106 ЦПК України Шевченківським районним судом м.Чернівці не надсилалася ні боржнику, ні стягувачу.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивач не знав та не міг знати про порушення його права у вересні 2010 року. А тому доводи апелянта про те, що позов про стягнення заборгованості пред'явлений після спливу позовної давності є безпідставними.

Відповідно до умов договору заборгованість за вересень 2010 року, яка складається із заборгованості за кредитом та процентах повинна бути сплачена до 25 жовтня 2010 року, позов пред'явлений - 07.10. 2013 року тобто в межах строку позовної давності.

Відповідно до розрахунку на а.с.4 в т.2 заборгованість за кредитом(тіло кредиту) станом на 07.02.2013 року склала 1602, 51 дол. США (419,38 дол. США + 1183,13 дол. США), заборгованість по процентах за користування кредитом склала станом на 31.03.2011 року - 915,57 дол. США, сума комісії 100 дол. США. Заборгованість по процентах, комісія поза межами строку кінцевого погашення кредиту - після 31.03.2011 року не підлягають стягненню.

Колегія суддів вважає, що позивач пропустив спеціальну позовну давність щодо стягнення на його користь з відповідача штрафів в розмірі 31,7 дол. США та в розмірі 215,85 дол. США.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» у повному обсязі та стягуючи з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 4564 доларів США 59 центів, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що відповідно до п.1,4 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 27 лютого 2015 року підлягає зміні шляхом зменшення розміру стягуваної з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» з 4 564( чотирьох тисяч п'ятсот шістдесяти чотирьох) дол. 59 (п'ятдесяти дев'яти ) центів США до 2 618 ( двох тисяч шістсот вісімнадцяти ) дол. 08 (восьми ) центів США, з яких:

1 602 (тисячу шістсот два) дол. 51 (п'ятдесят один) цент США - заборгованість за кредитом,

915 (дев'ятсот п'ятнадцять) дол. 57 (п'ятдесят сім) центів США - заборгованість за процентами,

100 (сто) дол. США - комісія.

Відповідно до ст.88 ЦПК України змінюється розподіл судових витрат шляхом зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 719 грн. 77 коп. до 413 грн. 15 коп.

Разом з тим суд першої інстанції пришов до правильного висновку щодо безпідставності зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до п. п. 5.3, 6.4. Умов та правил надання банківських послуг позивач вправі здійснювати зміну тарифів, інших умов обслуговування, клієнт у разі незгоди зі змінами повинен подати письмову заяву про розірвання такого договору і погасити заборгованість, що утворилася, якщо клієнт протягом 7 днів не повідомив про свою незгоду зі змінами, то рахується, що клієнт прийняв такі зміни.

З розрахунків доданих до позовної заяви убачається, що підвищені відсоткові ставки запроваджені банком: 20,4 % з 10.06.2008 року, 21,6% з 15.10.2008 року (а.с.4 в.т.1). Відповідач ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не довела, що письмово зверталася до банку про незгоду із запровадженням вказаних відсоткових ставок та про розірвання кредитного договору.

Підвищення відсоткової ставки відбулося до прийняття Закону України від 12.12.2008 року №661-УІ, яким ст.1056-1 ЦК України була доповнена положенням щодо недопустимості банком змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.

Доводи апелянта, що на стадії ще переддоговірної роботи банк застосував нечесну підприємницьку практику, ввів її в оману стосовно умов договору, процентної ставки, реальної відсоткової ставки, сукупної суми кредиту, валюти кредиту, порядку надання коштів та порядку погашення заборгованості, що забороняється Законом України «Про захист прав споживачів», постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року не заслуговують на увагу оскільки позовних вимог про визнання кредитного договору недійсним з вищенаведених підстав остання не заявляла.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про наявність переплати в розмірі 330 дол. США спростовується витягом по особовому рахунку НОМЕР_1 на а. с. 42 в т.1, ксерокопією заяви про переказ коштів та квитанцією про видачу готівки. З вказаних документів убачається, що 943 дол. США 21.07.2008 року нею були внесені на картковий рахунок НОМЕР_1 і в цей же день така ж сума була нею знята (а.с.105 в т.1).

Дані в заявці про переказ коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 22.08.2008 року в розмірі 200 дол. США, 15.04.2009 року в розмірі 130 дол. США відображені у виписці по особовому рахунку, а тому враховані при визначені заборгованості за кредитним договором(а. с. 105,42 в т.1).

Керуючись ст.ст.209, 218, 309, 308 ЦПК України колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2015 року змінити, зменшивши розмір стягуваної з ОСОБА_2 заборгованості на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» з 4 564 дол. 59 центів США до 2 618 дол. 08 центів США, з яких:

1 602 дол. 51 цент США - заборгованість за кредитом,

915 дол. 57 центів США - заборгованість за процентами,

100 дол. США - комісія;

та зменшивши розмір судового збору з 719 грн. 77 коп. до 413 грн. 15 коп.

В решті рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 лютого 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: