Рішення № 4850883, 24.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.09 р. Справа № 37/169

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізінг”, м. Київ, ідентифікаційний код 33104534

до Відповідача 1: Відкритого акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецька область, ідентифікаційний код 04628681

до Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “АЛЬТКОМ”,

м. Донецьк, ідентифікаційний код 32794511

про: стягнення з Відповідача 1 заборгованості в сумі 836239,01рн. та неустойки в розмірі 60206,40грн., 3% річних в розмірі 8089,83грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Ліцкевич Р.В. ( за довіреністю № б/н від 08.04.2009р.);

від Відповідача 1 – Фомін В.Ю (за довіреністю № б/н від 01.08.2009р.);

від Відповідача 2 – Гранкіна Г.В. (за довіреністю № б/н від 24.09.2009р.).

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 09.07.2009р. на 23.07.2009р., з 23.07.2009р. на 25.08.2009р., з 25.08.2009р. на 08.09.2009р. Ухвалою від 25.08.2009р. Заступником голови суду строк розгляду справи було продовжено до 25.09.2009р. У судовому засіданні 08.09.2009р. оголошувалася перерва до 15.09.2009р. 15.09.2009р. судове засідання відкладалось на 24.09.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ласка Лізинг”, м. Київ (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Тельманівський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецька область (далі – Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „ Шляхове будівництво „АЛЬТКОМ”, м. Донецьк (далі – Відповідач 2) про стягнення солідарно з Відповідачів заборгованості в сумі 590799,46грн та неустойку в розмірі 425995,55грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем 1 зобов’язань за договорами фінансового лізингу №1049/10/2007 від 17.10.2007р.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу №1049/10/2007 від 17.10.2007р., додаткову угоду до договору фінансового лізингу №1049/10/2007 від 17.10.2007р., акти приймання-передачі майна, довіреності та видаткові накладні; договір поруки №1049/10/2007-П/Ю від 17.10.2007р.; консолідовані рахунки; розрахунок суми позову; виписку з банківського рахунку Позивача; правоустановчі документи Позивача, Відповідача 1 та Відповідача 2.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Клопотанням щодо уточнення позовних вимог від 20.08.2009р. №3703-09/09 (а.с.а.с.114, 115 т.1) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив вимоги відносно суми заборгованості до 836239,01грн. та зменшив відносно неустойки до 60206,4грн. і додатково заявив про стягнення 3% річних у сумі 8089,83грн., вимагаючи у сукупності солідарного стягнення з Відповідачів 904535,24 гривень (загальна сума вимог), а також надав додаткові документи (а.с.а.с. 116-122 т.1).

Заявою від 24.09.2009р. про уточнення позовних вимог Позивач остаточно просив стягнути суму позовних вимог у справі №37/169 лише з Відповідача 1 (а.с.65 т.2).

Позивачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 91-96, 100-108т.1, 30-58, 63-64 т.2), у тому числі – заперечення на відзиви Відповідача 1 та Відповідача 2 від 15.09.2009р.

Відповідач 1 надав відзив на позов від 04.09.2009р. (а.с.а.с.19-24 т.2), в якому проти позову заперечив, посилаючись на порушення процедури попереднього узгодження з Лізингоотримувачем предмету лізингу, приймання-передачі транспортних засобів та їх державної реєстрації.

Відповідачем 1 надані додаткові документи на виконання вимог ухвал суду (а.с.а.с. 75-79 т.1).

Відповідач 2 надав відзив на позов від 04.09.2009р. (а.с.а.с.25-27 т.2), в якому проти позову заперечив, підтримуючи позицію Відповідача 1 та додатково вказуючи про неотримання від Позивача вимоги про виконання грошових зобов’язань згідно умов договору поруки.

Заявою від 24.09.2009р. Відповідач 1 визнав остаточні заявлені до нього вимоги Позивача з урахуванням її зменшення внаслідок платежу, здійсненого в перебігу розгляду справи, та заявив про розстрочення виконання рішення до січня 2010року, щомісячними платежами в рівних сумах від стягуваної суми (а.с.а.с. 61-62 т.2), яка була підтримана Відповідачем 2 та Позивачем, про що вказує наявні підписи уповноважених представників на вказаній заяві.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

17.10.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем 1 (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №1049/10/2007 (а.с.а.с.14-23 т.1) згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець зобов’язувався набути в свою власність транспортний засіб у відповідності з встановленою Лізингоодержувачем Специфікацією Продавця: вантажний автомобіль - кар’єрний самоскид БелАЗ-7540В (п’ять одиниць та передати його без надання послуг з керування та технічної експлуатації Лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у строкове володіння та користування за плату, а Лізингоодержувач зобов’язується прийняти його на умовах цього договору.

Відповідно до розділу 2 договору фінансового лізингу 17.10.2007р. між ТОВ „АЛТА УКР” (Продавець) та Позивачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу №2/42-07 (а.с.а.с.35-39 т.2), згідно п1.1. якого, Продавець зобов’язався продати та передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити Продукцію відповідно до специфікацій (а.с.40 т.2), які є невід’ємною частиною цього договору. Учасником означеного договору є також і Відповідача 1

Розділом 7 договору фінансового лізингу передбачені розміри та порядок розрахунків, зокрема:

- п. 7.1. сторони визначили, що валютою договору є умовна одиниця, під якою розуміється сума, виражена у гривнях України, що дорівнює одному Євро за курсом згідно п.7.1.1., який передбачає використання у якості Курсу 1 – курс, встановлений НБУ для одного Євро на 17.01.2008р., а Курсу 2 – курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату проведення чергового лізингового платежу згідно Графіку внесення платежів (а.с.24 т.1);

- п. 7.1.2. договору сторони визначили формулу розрахунку поточного лізингового платежу з використанням значень Курсу 1, Курсу 2 та відомостей Графіку внесення платежів;

- п.7.1.3 – штрафи та пеня, додаткові грошові кошти, які підлягають сплаті згідно умов цього договору, сплачуються на підставі виставлених рахунків Лізингодавця та розраховуються на підставі курсу НБУ на день виставлення рахунку;

- п. 7.3 – загальна сума лізингових платежів, які підлягають Лізингоодержувачем Лізингодавцю, складає: 676113,85 у.о., враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відносяться до погашення вартості майна 88580,83 у.о.;

- п. 7.4 – Лізингоодержувач зобов’язується вносити на розрахунковий рахунок Лізингодавця авансові платежі, зазначені в Додатку №1 до договору;

- п. 7.5 – Лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу визначений в Додатку №1 до договору;

- п. 7.6 – Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів визначений в графіку внесення платежів.

- п. 7.8. договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов’язаний вносити всі грошові кошти в рахунок сплати лізингових платежів в обсягах та строки, визначені в Графіку внесення платежів, незалежно від фактичного користування майном, у тому числі – в період технічного обслуговування, ремонту втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Розділом 9 договору фінансового лізингу сторони дійшли згоди щодо забезпечення виконання зобов’язань, зокрема:

- забезпеченням виконання зобов’язань Лізингоодержувача за цим договором є порука ТОВ „Шляхове будівництво „АЛЬТКОМ” (п.9.1);

- у разі якщо Лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює сплату встановлених Договором платежів, то Лізингодавець має право вимагати сплати неустойки в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а Лізингоодержувач зобов’язує її сплатити (п. 9.5.).

17.10.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем 2 (Поручитель) укладено договір поруки №1049/10/2007-П/Ю (а.с.а.с. 40-43 т.1), згідно п.1.1 якого Поручитель приймає на себе зобов’язання відповідати перед Лізингодавцем за виконання Лізингоодержувачем (Відповідачем 1) його зобов’язань за договором фінансового лізингу №1049/10/2007 з урахуванням змін до нього, які можуть бути прийняті після вступу даного договору в силу, в порядку, обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Додатковою угодою №1049/10/2007-ДС/1 від 30.01.2008р. до договору фінансового лізингу (а.с.а.с.32,33 т.1) сторони змінили певні умови вказаного договорів, зокрема – щодо здійснення лізингових платежів.

У відповідності до п. 3.1 договору фінансового лізингу, майно, що є предметом лізингу, було передано в користування Відповідачу, про що сторонами були складені відповідні акти здачі-приймання продукції та видаткові накладні (а.с.а.с.34 - 39 т.1).

В перебігу лізингових правовідносин задля забезпечення виконання грошових зобов’язань Позивачем виписували консолідовані рахунки з деталізацією (а.с.а.с.44-55, 116-119 т.1)

Оскільки Відповідачем не виконувалися зобов’язання з оплати лізингових платежів згідно графіку внесення платежів за 11- 16 періоди, у Відповідача 1 перед Позивачем виникла заборгованість в сумі 590799,46грн., на яку нарахована неустойка в сумі 425995, 55грн., з вимогою про солідарне стягнення яких з Відповідачів 1, 2 Позивач звернувся до суду.

Клопотанням щодо уточнення позовних вимог від 20.08.2009р. №3703-09/09 (а.с.а.с.114, 115 т.1) Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив вимоги відносно суми заборгованості до 836239,01грн., врахувавши несплачені лізингові платежі і за 17 і 18 період (згідно графіку), зменшив вимоги відносно неустойки до 60206,4грн., врахувавши обмеження застосовуваної у розрахунку ставки пені, встановлене ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” і додатково заявив про стягнення 3% річних у сумі 8089,83грн., вимагаючи у сукупності солідарного стягнення з Відповідачів 904535,24 гривень (загальна сума вимог), а також надав додаткові документи (а.с.а.с. 116-122 т.1).

Заявою від 24.09.2009р. про уточнення позовних вимог Позивач остаточно просить стягнути суму позовних вимог у справі №37/169 лише з Відповідача 1 (а.с.65 т.2)

Відповідачі 1, 2 спочатку проти позову заперечували з підстав, викладених у відзивах від 04.09.2009р. (а.с.а.с.19-27 т.2), однак, при цьому, як вбачається із змісту клопотань про відкладання розгляду справи та продовження строків її розгляду (а.с.а.с.74, 89, 91, 94, 95 т.1, а.с.а.с.66-67 т.2) та листів Відповідача 1 (а.с.а.с.45, 46 т.2) сторонами вживалися заходи з врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди.

Позивачем надана довідка про часткову сплату 14.09.2009р. Відповідачем 1 заборгованості за лізинговими платежами в сумі 80000,00грн. (а.с.а.с.63, 64 т.2)

Спільною заявою від 24.09.2009р. (а.с.а.с.61-62 т.2) сторони дійшли згоди про визнання Відповідачем 1 остаточних вимог Позивача з урахуванням їх зменшення внаслідок часткового погашення та розстрочення виконання рішення до січня 2010р. щомісячними платежами в рівних частинах від стягуваної суми.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 24.09.2009р. про уточнення позовних вимог, виходячи з їх розміру та структури, визначених клопотанням щодо уточнення позовних вимог від 20.08.2009р. №3703-09/09, оскільки заявлені вимоги є грошовими, пов’язані підставами виникнення (порушення зобов’язань за договором фінансового лізингу) та поданими доказами, їх об’єднання не суперечить ст. 58 Господарського процесуального кодексу України та не призводить до утруднення вирішення спору в контексті остаточної позиції сторін, а навпаки сприяє реалізації принципу процесуальної економії та права на ефективний судових захист, гарантованого ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

В свою чергу, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення змінювати предмет позову, збільшувати і зменшити розмір відповідних складових вимог Такі зміни вимог в частині їх зменшення відносно пені судом приймаються, оскільки зумовлені усуненням недоліку у розрахунку, пов’язаним із первісним неврахуванням обмеження, встановленого ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, а, відтак, - не суперечить законодавству і не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин з урахуванням предмету вимог, визначених у заяві від 24.09.2009р. про уточнення позовних вимог.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов’язань та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягненні пені та 3% річних.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч. 6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиїх-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують і охоронюваних інтересів інших осіб.

В контексті означених норм, суд зауважує на наступному:

По-перше, визнання позову опосередковано у належній письмовій формі, визначеній ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України;

По-друге, визнання позову здійсненою уповноваженою (а.с.17 т.2) на вчинення такої процесуальної дії особою;

По-третє, заяву про визнання підписано і уповноваженим представником Відповідача 2, який в силу укладеного із Позивачем договору поруки згідно ст. 554 Цивільного кодексу України є солідарним боржником за грошовими зобов’язаннями Відповідача 1 перед Позивачем за договором фінансового лізингу. Означене погодження визнання достатньою мірою підтверджує відсутність порушення прав інших осіб, пов’язаних із розглядуваними правовідносинами.

Відносно відсутності суперечності визнання позову закону суд зазначає таке:

Враховуючи статус Позивача та Відповідача 1 та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного між ними договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем 1 договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач 1 не мав правових підстав ухилятися від сплати лізингових платежів згідно визначеного договором графіку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються належним виконанням, у розглядуваному випадку – шляхом своєчасного та у повному обсягу здійснення лізингових платежів. Натомість невиконання або неналежне виконання зазначених зобов’язань є їх порушенням у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу та 3% відсотків річних.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати лізингових та інших платежів сформульована безпосередньо у п. 9.5 договору №1049/10/2007 від 17.10.2007р, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Відтак, Позивач, зважаючи на ненадання Відповідачами належних у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів належного виконання грошових зобов’язань за договором фінансового лізингу відносно 11-18 періодів згідно графіку лізингових платежів, цілком управнений ініціювати питання про стягнення заборгованості, 3% річних та пені.

Отже, враховуючи позицію Відповідача 1 щодо визнання заявлених вимог, суд вважає за можливе їх задовольнити в частині стягнення заборгованості у сумі 756239,01грн., 3% річних – у сумі 8089,83грн. та пені 60239,01грн.

Частковість задоволення вимог щодо суми заборгованості зумовлена здійсненим в перебігу розгляду справи (14.09.2009р.) платежем з боку Відповідача 1 у сумі 800000грн.

Здійснення зазначеного платежу зумовило як припинення у такий спосіб відповідного грошового зобов’язання, так і, відповідно, - існування предмету спору в цій частині. Оскільки сплата боргу з боку Відповідача 1 відбулася в перебігу розгляду справи, таке усунення існування предмету спору у зв’язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині погашених вимог відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 3.2. Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” від 23.08.94 р. N 02-5/612.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та про задоволенні інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі – рішенні.

Стосовно заявленого Відповідачем 1 клопотання про розстрочення строку виконання рішення до січня 2010 року щомісячними платежами в рівних сумах від стягуваної суми, суд зазначає наступне:

За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 84, п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України при прийняті рішення по суті заявлених вимог суд управнений, серед іншого, розстрочити виконання рішення, зазначивши про це в резолютивній частині.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Враховуючи визнання позовних вимог Відповідачем 1 та погодження Позивача із запропонованим розстроченням виконання рішення, суд вважає за можливе врахувати посилання на скрутне фінансове становище і задовольнити вказане клопотання.

З урахуванням вказаного розстрочення Відповідач 1 має до 1 січня 2010 року трьома щомісячними платежам платежами по 274855,95грн., з яких: 252079,67грн. заборгованості, 2696,61грн. 3% річних та 20079,67грн. пені, у повній мірі сплати належну до стягнення суму.

У відповідності до вимог ч. 2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача 1 повністю пропорційно сумі задоволених вимог та вимог, провадження за якими припинено, оскільки саме внаслідок його неправильних дій (прострочення грошових зобов’язань) виник спір.

Державне мито в сумі 1122,32грн., сплачене при звернені до суду із первісними вимогами, відшкодуванню Позивачеві не підлягає, оскільки зумовлено заявою грошових вимог, які були у подальшому зменшені внаслідок неправильного розрахунку пені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 33104534) до Відкритого акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецька область (ідентифікаційний код 04628681) про стягнення заборгованості в сумі 836239,01рн. та неустойки в розмірі 60206,40грн., 3% річних в розмірі 8089,83грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецька область (ідентифікаційний код 04628681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 33104534) 756239,01грн., 3% річних – у сумі 8089,83грн. та пені 60239,01грн.

Розстрочити виконання вказаного стягнення на три місяці до 01.01.2010р., шляхом здійснення Відкритим акціонерним товариством “Тельманівський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецька область (ідентифікаційний код 04628681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 33104534) часткових платежів в рівних сумах від стягуваної суми, а саме: у жовтні 2009р. – 274855,95грн., у листопаді 2009р. - 274855,95грн., у грудні 2009р. - 274855,95грн., в кожному з яких 252079,67грн. заборгованості, 2696,61грн. 3% річних та 20079,67грн. пені

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Припинити провадження в частині стягнення заборгованості у сумі 80000,00грн.

4. Стягнути з Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Тельманівський кар’єр”, смт. Тельманове, Донецька область (ідентифікаційний код 04628681) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Лізінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 33104534) відшкодування витрат по сплаті державного мита у сумі 9045,68грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,5грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 24.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 25.09.2009р.

6. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя