Ухвала суду № 4850272, 17.08.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 221

УХВАЛА

17.08.2009

Справа №2-1/3189-2009

за позовом Відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації, (97300, АР Крим, смт. Кіровське, вул. Р.Люксембург, 28),

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго», (95620, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6),

про визнання недійсним акту,

Суддя Л.О.Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача - Муратов Д.С. – юрист, дов. від 25.05.2009р.,

від відповідача – Мельнікова Т.В. – юрисконсульт, дов.№ 363-Д від 20.07.2009р.,

Суть спору: Відділ освіти Кіровської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про визнання недійсним та скасування акту про порушення Правил користування електричною енергією №7198 від 26.06.2008р. Також, позивач просить зобов’язати ВАТ «Крименерго» сторнувати заборгованість відділу, що виникла після складання акту №7198 від 26.06.2008р.

Відповідач у відзиві на позов заявив про припинення провадження у справі. При цьому зазначає, що вказаний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, позаяк позивачем оскаржуються акт, який не носять обов’язкового характеру, а є тільки фіксацією певних порушень.

Дослідив матеріали справи, суд вважає, що зазначена справа не підлягає розгляду в господарському суді, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

В свою чергу, у статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлений перелік справ, підвідомчих господарським судам, до яких, зокрема, віднесено справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, а також справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, господарським судам підвідомчі справи у спорах, крім тих, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, а стаття 16 ЦК України передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

У роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначається, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Захист прав суб’єктів господарювання та споживачів визначений ст. 20 Господарського кодексу України, згідно частини 2 якої кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З приписів даної правової норми випливає, що права і законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів. Отже, у даній правовій нормі йдеться про акти юридичні, волевиявлення в яких формально обов’язкове до виконання.

В переліку вищенаведених статей відсутній такий спосіб захисту права, як визнання акту, складеного за результатом перевірки, а також протоколу засідання комісії з розгляду зазначеного акту недійсними, відсутній і механізм виконання такого рішення суду.

Оспорюваний акт про порушення ПКЕЕ №7198 від 26.06.2008р., не є актом державного чи іншого органу, не носять обов’язкового характеру, а є лише фіксацією порушення, яке виявлено при проведенні перевірки дотримання позивачем Правил користування електричною енергією.

Відповідно до п. 6.2 Роз’яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатом перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обов'язкового характеру.

За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню у господарському суді, оскільки по суті такі вимоги спрямовані на встановлення факту, що мають значення при поновленні порушеного права або при захисті охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватися судом лише у разі вирішення спору про право цивільне або господарське.

Також, не підлягає вирішенню в господарському суді вимога позивача про зобов’язання електропостачальної організації сторнувати заборгованість Відділу освіти, що виникла після складання акту порушень ПКЕЕ з огляду на наступне.

Заборгованість Відділу, що виникла після складання акту порушень ПКЕЕ від 26.06.2008р. зафіксована у рахунку – накладній №53-74 від 15.07.2008р. та становить 36787,57грн., (аркуш справи 30).

При цьому, у розумінні діючого законодавства сторнуванням визнається виправлення помилок в регістрах бухгалтерського обліку підприємства шляхом складання проводки з негативним показником.

Слід зробити висновок, що позивач фактично просить суд зобов’язати відповідача виправити помилку у бухгалтерському обліку Відділу.

Отже, вказана позовна вимога Відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації не підвідомча господарському суду, у зв’язку із чим, провадження в цій частині, також, підлягає припиненню на підставі п.1 статті 80 ГПК України.

В свою чергу, згідно п.3 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів «Про держмито», у випадку коли справа не підлягає розгляду в господарському суді, держмито підлягає поверненню. Зазначене є підставою для видачі відповідного наказу про повернення позивачу державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. п. 1 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі №2-1/3189-2009 припинити.

Повернути Відділу освіти Кіровської районної державної адміністрації, (97300, АР Крим, смт. Кіровське, вул. Р.Люксембург, 28, банківські реквізити: рахунок 35414009001308 ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 02144329) з державного бюджету України держмито у розмірі 85 грн., що перераховане платіжним дорученням №683 від 25.03.2009року.

Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Ковтун Л.А.