Рішення № 4849884, 10.08.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.09 Справа № 4/237/09

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; корпус 8-Б)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Аліот”, (69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 117-А)

Про стягнення 82 634,60 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 1 055,97 грн. пені за порушення термінів сплати лізингових платежів, 333,62 грн. річних відсотків, 1 109,29 грн. витрат від інфляції, 16 716,38 грн. заборгованості за Додатком № 4, 3 718,89 грн. 36% річних за Додатком № 4 та 5 366,62 грн. збитків від зміни курсу долара США

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

Від позивача –Зайцев М.М. –довіреність № 25 від 10.04.2009 р.

Від відповідача –не з’явився

10.06.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, м. Київ (ТОВ “Євро Лізинг”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Аліот”, м. Запоріжжя (ТОВ “ТБ “Аліот”) про стягнення 51 755,49 грн. заборгованості по лізинговим платежам за договором фінансового лізингу № 871 від 23.06.2008 р., 3 452,92 грн. пені за порушення термінів сплати лізингових платежів, 333,62 грн. річних відсотків, 1 109,29 грн. витрат від інфляції, 16 439,18 грн. заборгованості по оплаті послуг за Додатком № 4, 149,20 грн. 36% річних за Додатком № 4 та 5 366,62 грн. збитків від зміни курсу долара США.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.06.2009 р. порушено провадження у справі № 4/237/09, судове засідання призначено на 15.07.2009 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для розгляду справи.

У зв’язку із неявкою судове засідання представника відповідача розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладався до 10.08.2009 р.

В судовому засіданні 10.08.2009 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України за погодженням з представником позивача вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попереджав.

Позивачем до матеріалів справи № 4/237/09 надана Довідка № 21-10/4825-2 від 13.07.2009 р. Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, згідно якої ТОВ “ТБ “Аліот” (код ЄДРПОУ 33795715) значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за адресою: 69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 117-А, дата проведення реєстраційних дій –28.04.2009 р.

Згідно зі ст. 93 ЦК України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем його державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Про дату, час та місце розгляду справи № 4/237/09 відповідач повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 10.06.2009 р. та ухвалою суду про відкладення розгляду справи від 15.07.2009 р., які направлялися на адресу відповідача, вказану у позовній заяві: 69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 117-А.

Зазначені ухвали суду по даній справі від 10.06.2009 р. та від 15.07.2009 р. повернулися до суду з відміткою відділення поштового зв’язку: “Адресат вибув”.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.

В судовому засідання 10.08.2009 р. позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі № 4/237/09 у якості співвідповідача ТОВ “Аліот-Ресурс”, м. Запоріжжя. Клопотання мотивовано тим, що в забезпечення виконання зобов’язання за Договором фінансового лізингу № 871 від 23.06.2008 р., за яким у відповідача існує заборгованість перед позивачем, між ТОВ “Євро Лізинг”, ТОВ “ТБ “Аліот” та ТОВ “Аліот-Ресурс” був укладений договір поруки № 871/П/001 від 28.01.2009 р., за яким ТОВ “Аліот-Ресурс” зобов’язалося перед позивачем в другу чергу відповісти за виконання відповідачем його фінансових зобов’язань перед позивачем, що виникли на підставі Договору фінансового лізингу № 871 від 23.06.2008 р.

Згідно з Роз’ясненням президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02 –5/289 (з наступними змінами та доповненнями) частиною четвертою ст. 22 ГПК України передбачені права позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Розглянувши подане клопотання та матеріали справи № 4/273/09, заслухавши пояснення представника позивача з цього приводу, судом клопотання про залучення до участі у справі № 4/237/09 у якості співвідповідача ТОВ “Аліот-Ресурс” відхиляється, оскільки заявлені позивачем вимоги ґрунтується лише на положеннях Договору фінансового лізингу № 871 від 23.06.2008 р. та не ґрунтуються на положеннях Договору поруки № 871/П/001 від 28.01.2009 р. Отже, при залученні до участі у справі у якості співвідповідача ТОВ “Аліот-Ресурс” змінюються як підстава позову, так і предмет, що не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Крім того, до початку судового вирішення спору позивач звернувся до суду з Заявою про збільшення позовних вимог, якою просить суд стягнути з ТОВ “ТБ “Аліот” 82 634,60 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 1 055,97 грн. пені за порушення термінів сплати лізингових платежів, 333,62 грн. річних відсотків, 1 109,29 грн. витрат від інфляції, 16 716,38 грн. заборгованості за надані послуги за Додатком № 4, 3 718,89 грн. 36% річних за Додатком № 4 та 5 366,62 грн. збитків від зміни курсу долара США. Заяву про збільшення позовних вимог позивач мотивує тим, що станом на 31.07.2009 р. розмір заборгованості за Договором фінансового лізингу № 871 від 23.06.2008 р. та заборгованість по штрафним санкціям збільшився за рахунок додання платежів за липень та серпень 2009 року.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача з цього приводу, суд вважає, що заява про збільшення позовних вимог подана в порядку ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним інтересам сторін, судом приймається до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 10.08.2009 р. судом розглянуті позовні вимоги про стягнення 82 634,60 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 1 055,97 грн. пені за порушення термінів сплати лізингових платежів, 333,62 грн. річних відсотків, 1 109,29 грн. витрат від інфляції, 16 716,38 грн. заборгованості за надані послуги за Додатком № 4, 3 718,89 грн. 36% річних за Додатком № 4 та 5 366,62 грн. збитків від зміни курсу долара США.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 202, 509, 526, 530, 806, 6410,625, 903 ЦК України, положеннях Закону України “Про фінансовий лізинг” і полягають в тому, що 23.06.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір фінансового лізингу № 871, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності до замовлень на транспортний засіб. На виконання умов Договору на підставі відповідних Замовлень відповідача на транспортний засіб позивачем відповідачу були надані два транспортні засоби. Факт прийму-передачі транспортних засобів підтверджується Актом прийому-передачі транспортного засобу № 871/001 від 15.07.2008 р. і № 871/002 від 14.08.2008 р. Відповідно до п. 5.1 Договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі, розмір та строки сплати яких встановлюються в Плані лізингу (Додаток № 3 до Договору). Між сторонами на виконання зазначеного пункту Договору був підписаний Додаток № 3 до Договору. Згідно з п. 5.8 Договору оплата вартості послуг позивача здійснюється в українських гривнях. Цим же пунктом договору визначений порядок сплати кожного наступного лізингового платежу. Пунктом 7.16 Договору відповідач прийняв на себе зобов’язання вчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані позивачем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов’язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів. В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату лізингових платежів у повному обсязі та у визначеному порядку. У зв’язку із цим за відповідачем рахується заборгованість по лізинговим платежам за січень –серпень 2009 року в сумі 82 634,60 грн. Пунктом 16.1 Договору сторони визначили, що при порушені відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу та/або інших платежів, передбачених Договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочки. За порушенням термінів сплати лізингових платежів позивачем відповідачу нарахована пеня в сумі 3 937,33 грн., яка відповідачем була частково погашена. Таким чином, за відповідачем рахується 1 055,97 грн. пені за порушення термінів сплати лізингових платежів. Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до розрахунку позивача розмір трьох відсотків річних від простроченої суми стан оновить 333,62 грн., а розмір втрат від інфляції –1 109,29 грн. Також між позивачем та відповідачем був укладений Додаток № 4 до Договору щодо надання послуг по адмініструванню смарт-карток на відпуск палива. Факт передачі смарт-карток підтверджується Актами приймання-передачі № 871/К/001 від 11.07.2008 р. і № 871/К/002 від 14.08.2008 р. Відповідно до п. 1 Додатку № 4 позивач надає відповідачу послуги по адмініструванню смарт-карток на відпуск палива. Згідно з п., п. 3.2-3.6 Договору позивач надає паливо та додаткові послуги, що будуть відвантажуватись по смарт-карткам відповідачу на умовах кредиту із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 10 % річних, що будуть нараховуватись на суму заборгованості без ПДВ, позивач нараховує проценти за фактичну кількість днів, починаючи з шостого календарного дня, користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості за смарт-карткою. За перші п’ять календарних днів користування кредитом проценти не нараховуються. Проценти нараховуються за період починаючи з шостого календарного дня користування кредитом до дня його погашення за кожний день користування кредитом. Відповідач сплачує проценти за кредит щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом на підставі розрахунку позивача. Відповідач зобов’язаний погасити суму заборгованості по отриманому паливу та додатковим послугам по смарт-картці протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку фактури. Всього за серпень-листопад 2008 року відповідачу було надано паливо на загальну суму 25 997,13 грн. Процентів по заборгованості за користуванню паливом за Додатком № 4 нараховано на загальну суму 1 219,25 грн. Відповідачем згідно Додатку № 4 сплачено 10 500,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті послуг адміністрування смарт-карток на відпуск палива становить 16 716,38 грн. Пунктом 3.7 Додатку № 4 встановлено, що при простроченні сплати заборгованості по смарт-картці та процентам, обслуговування смарт-картки припиняється та відповідачу нараховуються проценти в розмірі 36 % річних на суму не погашеної заборгованості виходячи з фактичного строку користування включаючи день його погашення. Отже, 36 % річних за Додатком № 4 складає 3 718,89 грн. Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредитору завдані цим збитки. Відповідно до ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону або договору. У зв’язку із тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання за Договором, то у позивача виникли збитки від зміни курсу долару США на момент оплати відповідачем заборгованості. Розмір збитків від зміни курсу долара США становить 5 366,62 грн. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

23.06.2008 р. між ТОВ “Євро Лізинг” (позивачем у справі) та ТОВ “ТБ “Аліот” (відповідачем у справі) був укладений договір фінансового лізингу № 871 з відповідними додатками до нього (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (лізингодавець) зобов’язався передати відповідачу (лізингоодержувачу), а відповідач прийняти в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності до замовлень на транспортний засіб.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору та Додатків до нього позивачем на підставі Замовлення на транспортний засіб № 871/001 від 23.06.2008 р. було надано відповідачу транспортний засіб –Volkswagen Passat 1.8 Т Авт., шасі № WVWZZZ3CZ8ZOO2414, реєстраційний № АА 3065 НМ. Факт передачі зазначеного транспортного засобу підтверджується Актом прийому-передачі транспортного засобу № 871/001 від 15.07.2008 р.

Крім того, на підставі Замовлення на транспортний засіб № 871/002 від 28.07.2008 р. позивачем було надано відповідачу транспортний засіб –Mitsubishi Outlander XL, шасі № JMBXLCW6W8Z005349, реєстраційний № АА 5213 НО. Факт передачі зазначеного транспортного засобу підтверджується Актом прийому-передачі транспортного засобу № 871/002 від 14.08.2008 р.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт передання позивачем відповідачу транспортних засобів згідно Замовлень відповідача підтверджується вищевказаними Актами прийому-передачі транспортних засобів, які узгоджені між сторонами та згідно яких транспортні засоби прийняті відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених осіб позивача та відповідача і печатки підприємств на кожному з вказаних актів. (Належним чином посвідчені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Згідно з п. 3 Договору відповідачу надається право користування предметом лізингу на строк, визначений в Плані лізингу.

Відповідно до п. 5.1 Договору за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі, розмір та строки сплати яких встановлюються в Плані лізингу (Додаток № 3 до Договору).

Між сторонами у справі на виконання зазначеного пункту Договору був підписаний Додаток № 3 до Договору, а саме:

- План лізингу № 871/001 від 23.06.2008 р.;

- Зміни до плану лізингу № 871/001 від 11.07.2008 р.;

- Зміни до плану лізингу № 871/001 від 27.10.2008 р.;

- План лізингу № 871/002 від 28.07.2008 р.;

- Зміни до плану лізингу № 871/002 від 12.08.2008 р.;

- Зміни до плану лізингу № 871/002 від 27.10.2008 р.

які є невід’ємними частинами Договору та якими визначено розміри, строки та порядок сплати відповідачем лізингових платежів.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що лізингові платежів включають:

- суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу;

- комісію лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб;

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов’язані з виконанням Договору.

Згідно з п. 5.8 Договору оплата вартості послуг позивача здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюються у наступному порядку:

- сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу;

- комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб, яка кожний місяць розраховується за відповідною формулою.

У відповідності до пункту 7.16 Договору відповідач прийняв на себе зобов’язання вчасно та у повному обсязі сплачувати позивачу всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані позивачем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов’язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього ж Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

В порушення умов Договору відповідач свій обов’язок по оплаті лізингових платежів у повному обсязі та у визначеному порядку не виконав.

У зв’язку із цим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за відповідачем рахується заборгованість по лізинговим платежам за січень –серпень 2009 року в сумі 82 634,60 грн.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору фінансового лізингу № 871 від 23.06.2008 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ “Євро Лізинг” у розмірі 82 634 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п., п. 19.1 та 19.2 Договір вступає в дію з моменту його підписання. Договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов’язань по ньому.

Отже, зобов'язання відповідача лізингові платежі за спірний період не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду спору відповідач оплату лізингових платежів у повному обсязі не довів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України однією з підстав виконання цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання і не здійснив оплату лізингових платежів у встановлений в Договорі та Додатках до нього термін, то позивач вправі вимагати сплату прострочений лізингових платежів і після спливу терміну платежу, визначеного Договором.

Враховуючи зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача 82 634,60 грн. заборгованості по лізинговим платежам пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 16.1 Договору, яким сторони визначили, що при порушені відповідачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу та/або інших платежів, передбачених Договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожний день прострочки.

За порушенням термінів сплати лізингових платежів позивачем відповідачу нарахована пеня в сумі 3 937,33 грн., яка відповідачем була частково погашена. На теперішній час за відповідачем рахується 1 055,97 грн. пені за порушення термінів сплати лізингових платежів. Даний розрахунок судом перевірений та визнаний обґрунтованим.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені за порушення термінів сплати лізингових платежів в сумі 1 055,97 грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та три проценти річних. При цьому, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов’язання по сплаті лізингових платежів, згідно розрахунку позивача, становить 1 109,29 грн., а сума 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, згідно розрахунку позивача, складає 333,62 грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3 % річних та витрат від інфляції грошових коштів та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Також, як встановлено з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений Додаток № 4 до Договору щодо надання послуг по адмініструванню смарт-карток на відпуск палива.

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 позивач надає відповідачу послуги по адмініструванню смарт-карток на відпуск палива. Адміністрування смарт-карток на відпуск палива полягає у організації процесу забезпечення паливом та додатковими послугами (зокрема. Мийки) транспортних засобів відповідача.

Факт передачі смарт-карток підтверджується Актами приймання-передачі № 871/К/001 від 11.07.2008 р. і № 871/К/002 від 14.08.2008 р., які належним чином оформлені та підписані між сторонами у справі.

Згідно з приписами пунктів 3.2-3.6 Договору позивач надає паливо та додаткові послуги, що будуть відвантажуватись по смарт-карткам відповідачу на умовах кредиту із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 10 % річних, що будуть нараховуватись на суму заборгованості без ПДВ. Позивач нараховує проценти за фактичну кількість днів, починаючи з шостого календарного дня, користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості за смарт-карткою. За перші п’ять календарних днів користування кредитом проценти не нараховуються. Проценти нараховуються за період починаючи з шостого календарного дня користування кредитом до дня його погашення за кожний день користування кредитом. Відповідач сплачує проценти за кредит щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом на підставі розрахунку позивача. Відповідач зобов’язаний погасити суму заборгованості по отриманому паливу та додатковим послугам по смарт-картці протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку фактури.

Як свідчать матеріали справи, всього за серпень-листопад 2008 року відповідачу було надано паливо на загальну суму 25 997,13 грн. Процентів по заборгованості за користуванню паливом за Додатком № 4 нараховано на загальну суму 1 219,25 грн.

Позивачем відповідачу виставлялися протягом спірного періоду відповідні рахунки-фактури на оплату послуг за Додатком № 4 та сплату процентів за користуванню паливом за Додатком № 4.

Відповідачем грошові зобов’язання згідно Додатку № 4 виконані частково та протягом спірного періоду сплачено позивачу за Додатком № 4 10 500,00 грн. Решту суми боргу відповідач не погасив.

Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті послуг адміністрування смарт-карток на відпуск палива становить 16 716,38 грн.

Отже, вимога позивача про стягнення 16 716,38 грн. заборгованості по оплаті послуг за Додатком № 4 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 806 ЦК України встановлено, що до відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов’язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.7 Додатку № 4 встановлено, що при простроченні сплати заборгованості по смарт-картці та процентам, обслуговування смарт-картки припиняється та відповідачу нараховуються проценти в розмірі 36 % річних на суму не погашеної заборгованості виходячи з фактичного строку користування включаючи день його погашення..

Отже, сума 36 процентів за Додатком № 4, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача, дорівнює 3 718,89грн.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування процентів за Додатком № 4 та встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Згідно з п. 5.8 Договору оплата вартості послуг позивача здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюються у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу; комісія лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб, яка кожний місяць розраховується за відповідною формулою.

Матеріалами справи доведено, що в порушення умов Договору фінансового лізингу № 871 від 23.06.2008 р., зокрема, щодо передбачених п., п. 5.1, 5.8, 7.16 Договору та Додатків до нього обов’язків здійснювати оплату лізингових платежів, відповідач не здійснив належним чином оплату лізингових платежів за спірний період.

У зв’язку із тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов’язання за Договором, то у позивача виникли збитки від зміни курсу долару США на момент оплати відповідачем заборгованості.

Оскільки обмінний курс української гривні до валюти, вказаної в планах лізингу, станом на день сплати лізингових та інших платежів за договором значно збільшується порівняно з обмінним курсом станом на дату виставлення рахунку. Позивач зазнав збитків.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено право лізингодавця вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 224 ГК України та ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Частиною 1 ст. 225 ГПК України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною. Тобто, збитки від зміни курсу валюти підпадають під визначення збитків згідно вимог ГК України.

Отже, збитки від зміни курсу валюти, що завдаються позивачу в разі прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором, повинні бути відшкодовані з відповідачем.

Згідно розрахунку позивача розмір збитків від зміни курсу долара США становить 5 366,62 грн.

Таким чином, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 5 366,62 грн. збитків пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі та належного виконання зобов’язань за Договором суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ТОВ “ТБ “Аліот” 82 634,60 грн. заборгованості по лізинговим платежам, 1 055,97 грн. пені за порушення термінів сплати лізингових платежів, 333,62 грн. річних відсотків, 1 109,29 грн. витрат від інфляції, 16 716,38 грн. заборгованості за надані послуги за Додатком № 4, 3 718,89 грн. 36% річних за Додатком № 4 та 5 366,62 грн. збитків від зміни курсу долара США документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 224, 225, 230-232 ГК України, ст., ст. 11, 525, 526, 530, 536, 549, 599, 611, 623, 625, 629, 631, 694, 806, 903 ЦК України, Законом України “Про фінансовий лізинг”, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “Аліот”, (69054, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 117-А, код ЄДРПОУ 33795715, п/р № 26004001306857 в філії “Райффайзенбанк Україна” в м. Запоріжжя, МФО 313872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг”, (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3; корпус 8-Б, код ЄДРПОУ 32774741, п/р № 2600510828 у ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478) 82 634 (вісімдесят дві тисячі шістсот тридцять чотири) грн. 60 коп. заборгованості по лізинговим платежам, 1 055 (одну тисячу п’ятдесят п’ять) грн. 97 коп. пені, 1 109 (одну тисячу сто дев’ять) грн. 29 коп. збитків від інфляції, 333 (триста тридцять три) грн. 62 коп. річних відсотків, 16 716 (шістнадцять тисяч сімсот шістнадцять) грн.38 коп. заборгованості за Додатком № 4, 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 89 коп. річних відсотків за Додатком № 4, 5 366 (п’ять тисяч триста шістдесят шість) грн. 62 коп. збитків та 1 421 (одну тисячу чотириста двадцять одну) грн. 85 коп. судових витрат.

Видати наказ.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “25” вересня 2009 р.