Ухвала суду № 48495622, 12.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №334/6242/14 Головуючий у 1-й інстанції: Мусієнко Н.М.

Провадження № 22-ц/778/2954/15 Суддя-доповідач Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 березня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.

В позові зазначав, що між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 26.10.2006 р. був укладений кредитний договір №14.9253, відповідно до умов якого ОСОБА_5 надано кредитні кошти в сумі 15 000 доларів США у вигляді відновлюваної кредитної лінії з кінцевим терміном погашення 25.10.2011р. 26.10.2006р. між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №14.9253, був укладений договір іпотеки №14.9253, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_6 передав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_6 помер. Згідно із складеним заповітом від 06.03.2009р. ОСОБА_6 заповів ОСОБА_3 предмет іпотеки, а саме квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1. ОСОБА_3 пояснив, що за життя ОСОБА_6 стало відомо про те, що ОСОБА_5 з метою отримання кредиту, повідомила ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» завідомо недостовірні дані щодо свого майнового стану та надала підроблену довідку про доходи. За вказаним фактом, Ленінським РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області 29.01.2014р. було відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.190 КК України. Посилаючись на викладені обставини, просив суд визнати недійсним кредитний договір №14.9253 від 26.10.2006р., укладений між ОСОБА_5 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», визнати недійсним договір іпотеки №14.9253 від 26.10.2006р., укладений між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника апелянта адвоката Панченка С.М., представника відповідача Кузьмінова Д.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановленої наступні обставини.

26.10.2006р. між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір №14.9253, відповідно до умов якого ОСОБА_5 надано кредитні кошти в сумі 15000 доларів США у вигляді відновлюваної кредитної лінії з кінцевим терміном погашення 25.10.2011р.

26.10.2006р. між ОСОБА_6 та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №14.9253 укладено договір іпотеки №14.9253, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_6 передав ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в іпотеку квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1

Згідно із заповітом від 06.03.2009р. ОСОБА_9 заповів вказану квартиру ОСОБА_3

Згідно із довідкою про прийняття та реєстрацію заяви вх. №1167 від 29.01.2014р. Ленінського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, відкрито кримінальне провадження №12014080050000455 за ч.1 ст.190 КК України за заявою ОСОБА_3 щодо ОСОБА_5 щодо шахрайських дій з примушування ОСОБА_6 укласти кредитний договір.

Ухвалами Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02.10.2014р. та 07.11.2014р. у відповідача витребувано оригінал кредитної справи за кредитним договором №14.9253 від 26.10.2006р., укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_5 для огляду в судовому засіданні.

Суд першої інстанції встановив при огляді матеріалів кредитної справи за оспорюваними договорами, що довідки про доходи позичальника не виявлено.

Позивач не оспорює факту отримання кредитних коштів позичальником та виконання кредитором зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, а саме видачі кредитних коштів в сумі 15000 доларів США у вигляді відновлюваної кредитної лінії з кінцевим терміном погашення 25 жовтня 2011р.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 212 - 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

При вирішенні справи судом першої інстанції вірно застосовані норми матеріального права.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно п. 20 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Уся апеляційна скарга полягає у повторенні змісту позовної заяви, викладенні фактичних обставин укладення оспорених кредитного та іпотечного договорів.

Доводи апелянта щодо недійсності кредитного договору з тих підстав, що позичальник ОСОБА_5 надала банку недостовірні відомості про доходи є тотожними з заявленими підставами позовних вимог, які були досліджені та оцінені судом першої інстанції, який не вбачив підстав для задоволення позову.

Вказані доводи не спростовують висновки рішення суду, оскільки не відповідають ст.ст.229,230 ЦК України та роз'ясненням п. 20 постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» з цього питання.

Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновку суду обставинам справи не містять обґрунтування, що саме не з'ясовано, не досліджено, які обставини справи не відповідають висновку суду. Зі справи та за результатами апеляційного розгляду видно, що ці доводи не підтверджуються, а тому не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.

Апелянт не є особою, яка у відповідності до вказаних роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду та ст.230 ЦК України має доводити наявність обману, оскільки такі обставини має доводити сторона договору, якою позивач не є.

Доводів щодо недійсності договору іпотеки нерухомого майна №14.9253, відповідно до умов якого іпотекодавець ОСОБА_6 передав ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в іпотеку квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 апелянт не наводить.

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 11 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголшення.

Головуючий:

Судді: