Рішення № 4847842, 16.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/259

16.09.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Арда"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кофе Хауз. Україна"

про стягнення 713 776, 26 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники :

Від позивача: Ляш С.В.

Від відповідача: Карпушкін Р.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кофе Хауз. Україна” про стягнення 649 963, 63 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 7 046, 33 грн. –3% річних та 56 766, 30 грн. неустойки у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором поставки № 2250 від 29.01.08 р.

Ухвалою суду від 27.05.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/259 та призначено її розгляд на 15.06.2009 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про причини неявки суду не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 15.06.2009 р. розгляд даної справи було відкладено на 20.07.2009 р., зобовязано сторін виконати вимоги ухвали суду від 27.05.2009 р.

У судове засідання 20.07.2009 р. представник позивача не зявився. Через службу діловодства суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у звязку з проведенням сторонами переговорів щодо врегулювання спору мирним шляхом та про продовження строків розгляду даної справи до 01.09.2009 р.

Ухвалою суду від 20.07.2009 р. клопотання позивача задоволено, розгляд справи відкладено на 26.08.2009 р.

У судовому засіданні 26.08.2009 р. представник позивача повідомив суду, що сторони не досягли згоди щодо вирішення даного спору позасудовим шляхом, у звязку з чим позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити. Надав суду акти звірки взаємних розрахунків між сторонами.

Представник відповідача у судове засідання 26.08.2009 р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Приймаючи до уваги нез'явлення представника відповідача у судове засідання, враховуючи необхідність витребувати додаткові докази у справі, суд ухвалою від 26.08.2009 р. відклав розгляд даної справи до 09.09.2009 р., зобовязав позивача надати суду уточнений розрахунок позовних вимог в частині штрафних санкцій, а також банківські виписки про надходження коштів від відповідача за договором № 2250 від 29.01.2009 р.

У судовому засіданні представники сторін надали суду акт № 54169 звірки взаємних розрахунків 19.098.2009 р., з якого вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 733 525, 97 грн., відповідачем оплачено на суму 536 845, 92 грн., борг складає 196 638, 02 грн.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.09.2009 р. для прийняття рішення у даній справі та виготовлення його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кофе Хауз. Україна»(покупець) був укладений договір № 2250 від 29.01.2008 р., відповідно до умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікації та є невідємною частиною цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.3. договору № 2250 від 29.01.2008 р., право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладною.

У відповідності до пункту 1.3. зазначеного договору, номенклатура (асортимент), кількість, ціна та загальна вартість товару визначаються сторонами в специфікації, яка є невід’ємною частиною цього договору.

Пунктом 4.1. договору № 2250 від 29.01.2008 р. сторони погодили, що поставка товару постачальником покупцю здійснюється окремими партіями, у кількості і у строк, визначений у замовленні на поставку покупця, які узгоджуються з постачальником, за цінами, вказаними у специфікації.

Згідно з пунктом 3.2. договору № 2250 від 29.01.2008 р., покупець зобовязаний оплачувати кожну партію товару не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дня її поставки, але, у будь-якому випадку, не раніше моменту надання постачальником усіх необхідних документів, що засвідчують момент передачі товару, підтверджують його якість та відповідність установленим стандартам.

З наданих сторонами документів (видаткових накладних, платіжних доручень та актів звірки взаємних розрахунків) випливає, що позивачем на виконання умов договору № 2250 від 29.01.2008 р. станом на 19.08.2009 р. було поставлено відповідачу продукцію на суму 733 525, 97 грн., відповідачем оплачено товар на суму 536 845, 92 грн., борг станом на 19.08.2009 р. складає 196 638, 02 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що станом на день звернення з даним позовом до суду (25.05.2009 р.) заборгованість відповідача перед позивачем складала 354 983, 99 грн., і це визнано сторонами в акті звірки від 19.08.2009 р.

Проте ТОВ «Торговий дім «Арда»у поданій до Господарського суду міста Києва позовній заяві просило стягнути з відповідача 601 792, 10 грн. основного боргу, 48 171, 53 грн. інфляційних нарахувань, 7 046, 33 грн. річних процентів та 56 766, 30 грн. неустойки за порушення відповідачем зобовязання щодо оплати отриманого товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи своє підтвердження знайшли факти поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»відповідачу станом на 19.08.2009 р. товару на суму 733 525, 97 грн., а також факти оплати отриманого товару відповідачем на суму 536 887, 95 грн. Зобов’язання щодо оплати товару на решту суми –196 638, 02 грн. відповідач належним чином не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов’язань настав.

Відповідачем вищевикладені обставини у судовому засіданні визнані, про що свідчить наданий суду акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.08.2009 р.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 196 638, 02 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофе Хауз. Україна»суми основного боргу за договором № 2250 від 29.01.2008 р. у розмірі 196 638, 02 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»просить суд також стягнути з відповідача 48 171, 53 грн. інфляційних нарахувань та 7 046, 33 грн. річних процентів у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару за договором № 2250 від 29.01.2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У відповідності до розрахунку позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та річних процентів, наданому суду позивачем і перевіреному судом у судовому засіданні, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 48 171, 53 грн. інфляційних нарахувань та 7 046, 33 грн. річних процентів.

Також позивач просить стягнути з відповідача 56 766, 30 грн. пені за порушення договірного зобов’язання.

Відповідно до пункту 5.5. договору № 2250 від 29.01.2008 р., у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 3.2. договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення. Сторони домовилися про те, що неустойка за порушення покупцем строків, вказаних в п. 3.2. договору нараховується та сплачується за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов’язань, включаючи день повного розрахунку за поставлений товар.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки пунктом 5.5. договору сторони передбачили нарахування неустойки за весь період невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов’язань, то за таких обставин, перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, Господарський суд міста Києва визнав його правомірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим вимоги ТОВ «Торговий дім «Арда»про стягнення з відповідача 56 766, 40 грн. пені задовольняє.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та враховуючи наявність заборгованості відповідача станом на день звернення з даним позовом до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кофе Хауз. Україна»(вул. Суворова, 4, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 32109928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Арда»(вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083, ідентифікаційний код 32232867) 196 638 (сто дев’яносто шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 02 коп. основного боргу, 56 766 (п’ятдесят шість тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 30 коп. пені, 48 171 (сорок вісім тисяч сто сімдесят одну) грн. 53 коп. інфляційних нарахувань, 7 046 (сім тисяч сорок шість) грн. 33 коп. річних процентів, 4 669 (чотири тисячі шістсот шістдесят дев’ять) грн. 68 коп. витрат по сплаті державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.